РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 січня 2024 року м. Рівне №460/21759/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ототрак» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ототрак» (далі - позивач) до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000279, Рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000036/2 від 20.03.2023.
Виклад позиції позивача.
З метою митного оформлення товарів декларант подав до митного органу МД разом з усіма належними документами, які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору). Проте, митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів із зазначенням про наявність у поданих документах розбіжностей та неточностей. Позивач вказує, що жодних розбіжностей та неточностей у поданих до митного оформлення документах не було, а тому вимога митного органу про надання додаткових документів є необґрунтованою та безпідставною. У подальшому митним органом винесені Рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товарів скориговано за другорядним резервним методом визначення митної вартості, та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідач безпідставно поставив під сумнів увесь поданий пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи; митним органом не доведено обставин, які свідчили б про існування обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору; надані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували правильність числових значень митної вартості товарів; тому рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.
Виклад позиції відповідача.
Подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності, що слугувало безумовною підставою для витребування додаткових документів, які не надані у повному обсязі. Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України та за результатами проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно винесене Рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки у митного органу були наявні обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення декларантом митної вартості товарів. Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 25.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03.10.2023 клопотання Рівненської митниці про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання - залишене без задоволення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ототрак» здійснює діяльність в сфері оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний КВЕД 45.31).
Під час проведення своєї господарської діяльності ТОВ «ОТОТРАК» здійснює імпорт автомобільних запчастин від заводів виробників, офіційних дистриб'юторів із закордону, в даному випадку з Республіки Туреччина.
Між Товариство з обмеженою відповідальністю «Ототрак» (Покупець) та нерезидентом AKKUS DOKUM SANAYI VE TIC. LTD. STI. (Продавець) укладений Контракт від 02.02.2022 №ОТ22-001-AD-U (далі - Контракт) на поставку автомобільних запчастин.
Умови Контракту:
Пункт 1: Продавець передає Покупцеві автозапчастини та комплектуючі до них, іменовані Товар, а Покупець оплачує і отримує його на умовах, визначених у цьому Контракті;
Пункт 2: Покупець отримує Товар партіями в кількості і за цінами згідно Специфікацій та Комерційних Інвойсів, які складаються на кожну партію Товару і є невід'ємною частиною Контракту;
Пункт 3: Продавець зобов'язується проставити Товар за умовою згідно Специфікації та Комерційних Інвойсів на партію Товару. Товар повинен бути поставлений на територію України не пізніше 120 календарних днів з моменту часткової чи 100% передоплати на розрахунковий рахунок Продавця;
Пункт 4: Оплата Покупцем Товару здійснюється шляхом переказу на рахунок Продавця суми і в терміни, зазначені в Специфікаціях чи Інвойсах на партію Товару. Загальна вартість Товару за Контрактом складається з сум Комерційних Інвойсів до даного Контракту.
З метою митного оформлення Товару декларант подав до митного органу МД №23UA204020011068U1 від 20.03.2023 - контрагент - AKKUS DOKUM SANAYI VE TIC. LTD. STI.
Митна вартість товару визначена за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції): 1105864,94 грн (29241,00 дол. США + транспортні витрати 36562,51 грн).
Митний орган надіслав декларанту Повідомлення із зазначенням, що вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані для митного оформлення документи містять неточності / розбіжності, а саме:
відповідно до пункту 4 Контракту оплата покупцем товару здійснюється шляхом переказу на рахунок продавця суми і терміни, зазначені в специфікаціях чи інвойсах на партію товару. Однак в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 13.03.2023 №ІНR2023000000019 вказані умови оплати «100% готівкою за товар», що в свою чергу не кореспондується з пунктом 4 Контракту;
до митного оформлення надано прайс-лист від 01.03.2023 №01150323А, в якому відсутні умови поставки на товар, також вказані умови оплати не відповідають умовам оплати зазначеним в рахунку-фактурі від 13.03.2023 №ІНR2023000000019, що не дає можливості поширити даний документ на задекларований товар.
Митним органом прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2023 №UA204020/2023/000036/2 (далі - Рішення №UA204020/2023/000036/2), яким митну вартість товарів скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - резервного.
Графа 33 Рішення №UA204020/2023/000036/2:
митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року;
подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності:
відповідно до пункту 4 Контракту від 02.02.2022 оплата покупцем товару здійснюється шляхом переказу на рахунок продавця суми і терміни, зазначені в специфікаціях чи інвойсах на партію товару. Однак в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 13.03.2023 № ІНЯ2023000000019 вказані умови оплати «100% готівкою за товар», що в свою чергу не кореспондується з пунктом 4 Контракту;
до митного оформлення надано прайс-лист від 01.03.2023 №01150323А в якому відсутні умови поставки на товар, також вказані умови оплати не відповідають умовам оплати зазначеним в рахунку-фактурі від 13.03.2023 № ІНR2023000000019, що не дає можливості поширити даний документ на задекларований товар;
зазначене може свідчити про заявления до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання товару та включення до митної вартості усіх належних складових, передбачених частиною 10 статті 58 МКУ;
таким чином, заявлене декларантом числове значення митної вартості товарів не може бути перевірене митницею, що є порушенням частини 1 статті 54 МКУ;
Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про рівень митної вартості подібних товарів схожих за функціональним призначенням та характеристиками, матеріалом виготовлення, країною виготовлення, на подібних умовах поставки, визнаний за МД 23ТІА100110520679118 від 23.01.2023 ціною 4,24 дол. США за кг;
заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: відповідну бухгалтерську документацію, висновок експерта щодо вартісних та якісних характеристик товарів підготовлений відповідними експертними організаціями;
у відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України;
митну вартість товару №1 визначено на підставі цінової інформації про вартість товару, митне оформлення якого здійснено за МД 23UА100110520679118 від 23.01.2023 ціною 4,24 дол. США за кг;
числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 68141,0400 дол. США, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2491822,4353 грн.
Митним органом сформована Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000279 (далі - Картка відмови), відповідно до якої відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
За результатом митних процедур товар розмитнено за МД №23UA204020011237U3 від 20.03.2023 з донарахуванням митних платежів на суму 443506,40 грн, в тому числі ПДВ 304 910,65 грн, мито 138 595,75 грн.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Рішення №UA204020/2023/000036/2 та Картки відмови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.
Стаття 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України): «Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари».
Частина перша статті 51 МК України: «Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу».
Частина перша статті 52 МК України: «Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою».
Частина друга статті 52 МК України: «Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».
Частина перша статті 53 МК України: «У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення».
Частина друга статті 53 МК України: «Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування».
Вказані норми МК України визначають обов'язок декларанта подати до митного органу достовірні відомості щодо визначення митної вартості товарів, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
До МД №23UA204020011068U1 декларант надав документи:
Контракт OT22-001-AD-U від 02.02.2022,
Специфікація №12V1 від 13.03.2023,
Рахунок фактура (Інвойс) (Commercial invoice) № IHR2023000000019 від 13.03.2023,
Рахунок-проформа (Proforma invoice) №Р-0123007 від 13.03.2023,
Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № Z0023000 від 13.03.2023,
Квитанція SWIFT № 296 від 13.03.2023,
Заключна виписка з АТ КБ «Приватбанк» за 13.03.2023,
CMR № 453863 від 16.03.2023,
Відвантажу вальна специфікація № IHR2023000000019 від 13.03.2023р,
Прайс-лист з 01.03.2023 по 15.03.2023,
Пакувальний лист № PL-0123014 від 13.03.2023,
Митна декларація країни відправлення MRN23341300EX00202681 від 13.03.2023,
Лист Вих. № 2003-1 від 20.03.2023,
e-Fatura № IHR2023000000019 від 13.03.2023,
Транзитна митна декларація MRN23TR34130000763483 від 16.03.2023,
Договір доручення №19/12/19 щодо надання послуг з декларування товарів від 19.12.2019,
Договір № 07/10/2022 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 07.10.2022,
Заявка № 13/03/23 на транспортно-експедиційні послуги та перевезення вантажу від 13.03.2023 до Договору № 07/10/2022 від 07.10.2022.
Рахунок №100 від 16.03.2023 на оплату за надані транспортно- експедиційні послуги,
Експертний висновок № 20032023 від 20.03.2023.
Частина перша статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості».
Частина друга статті 54 МК України: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу».
Частина перша статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів».
Частина друга статті 58 МК України: «Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні».
Частина п'ята статті 54 МК України: «Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю».
Частина третя статті 53 МК України: «У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».
Отже, підставами для витребування у декларанта додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, є:
документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
наявність у документах ознак підробки;
документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.
При цьому, частина третя статті 53 МК України не визначає такої підстави для витребування додаткових документів, як наявність у поданих декларантом документах «неточностей».
У Повідомленні про необхідність надання декларантом додаткових документів та в оскаржуваному Рішенні №UA204020/2023/000036/2 зазначено, що вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки подані для митного оформлення документи містять неточності / розбіжності, а саме:
відповідно до пункту 4 Контракту від 02.02.2022 оплата покупцем товару здійснюється шляхом переказу на рахунок продавця суми і терміни, зазначені в специфікаціях чи інвойсах на партію товару. Однак в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 13.03.2023 № ІНЯ2023000000019 вказані умови оплати «100% готівкою за товар», що в свою чергу не кореспондується з пунктом 4 Контракту;
до митного оформлення надано прайс-лист від 01.03.2023 №01150323А в якому відсутні умови поставки на товар, також вказані умови оплати не відповідають умовам оплати зазначеним в рахунку-фактурі від 13.03.2023 № ІНR2023000000019, що не дає можливості поширити даний документ на задекларований товар.
Щодо такої підстави для коригування митної вартості товарів, як «відповідно до пункту 4 Контракту від 02.02.2022 оплата покупцем товару здійснюється шляхом переказу на рахунок продавця суми і терміни, зазначені в специфікаціях чи інвойсах на партію товару. Однак в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 13.03.2023 № ІНЯ2023000000019 вказані умови оплати «100% готівкою за товар», що в свою чергу не кореспондується з пунктом 4 Контракту», суд зазначає.
У Контракті від 02.02.2022, зокрема у пункті 4, сторони погодили, що оплата Покупцем Товару здійснюється шляхом переказу на рахунок Продавця суми і в терміни, зазначені в Специфікаціях чи Інвойсах на партію Товару.
Тобто, спосіб та умови оплати першочергово визначено саме у зовнішньоекономічному контракті.
На виконання своїх зобов'язань за контрактом декларант сплатив на рахунок контрагента за товар 29241 дол. США, що підтверджується квитанцією SWIFT №296 від 13.03.2023, яка була надана при митному оформленні.
У Контракті, як основному первинному документі, яким керуються сторони, визначено саме безготівковий розрахунок, а також у рахунку-фактурі №IHR2023000000019 від 13.03.2023 мова йде про те, що має бути здійснено грошовий переказ коштів через банк на рахунок продавця.
Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Отже, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за правильністю визначення митної вартості товару, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо такої підстави для коригування митної вартості товарів, як «до митного оформлення надано прайс-лист від 01.03.2023 №01150323А, в якому відсутні умови поставки на товар, також вказані умови оплати не відповідають умовам оплати зазначеним в рахунку-фактурі від 13.03.2023 № ІНR2023000000019, що не дає можливості поширити даний документ на задекларований товар», суд зазначає.
У поданому до митного оформлення прайс-листі з 01.03.2023 по 15.03.2023 вказано умови поставки FCA Istanbul/Turkey, що повністю узгоджується з специфікацією №12V1 від 13.03.2023, комерційним інвойсом №IHR2023000000019 від 13.03.2023, e-Fatura №IHR2023000000019 від 13.03.2023, проформа-інвойсом №Р-0123007 від 13.03.2023, відвантажувальною специфікацією № IHR2023000000019 від 13.03.2023.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прас-листа ставить під сумнів достовірність визначеної ним митної вартості товару.
Суд зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми, реквізитів чи термінів видачі прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Зміст прайс-листа жодним чином не впливав на правильність визначення митної вартості, оскільки митна вартість зафіксована у наданих для митного оформлення документах, які передбачені законом і не містили жодних розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мали ознак підробки та містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Обов'язкове подання прайс-листа частиною 2 статті 53 МК України не передбачено.
Норми МК України визначають, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Норми МК України також свідчать про те, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно (достовірно) визначив митну вартість товару.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що подані декларантом документи разом з МД у повній мірі відображали ціну товарів та підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.
Зазначені митним органом підстави для витребування додаткових документів та підстави для коригування митної вартості імпортованих товарів не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки декларант надав усі належні документи, які підтверджували заявлену митну вартість товарів за основним методом визначення митної вартості товарів.
Частина шоста статті 54 МК України: «Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості».
Частина сьома статті 54 МК України: «У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».
Частина перша статті 55 МК України: «Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів».
Частина друга статті 55 МК України: «Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду».
Частина перша статті 256 МК України: «Відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом».
Частина дванадцята статті 264 МК України: «У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів».
Отож прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Проте, оскаржуване Рішення №UA204020/2023/000036/2 не містить інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів відповідно до переліку частини другої статті 53 МК України, не були подані; не вказано причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору; які конкретні розбіжності містили подані декларантом документи, що впливали на визначення митної вартості товарів та стосувалися числових значень складових митної вартості товарів.
Митний орган не надав доказів на підтвердження обставин, що декларантом зазначено не всі складові числового значення митної вартості товарів, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
В оскаржуваному Рішенні №UA204020/2023/000036/2 також зазначено, що митниця володіє інформацією щодо іншого рівня цін на товари та посилається на МД 23UA100110520679U8.
Щодо таких доводів митного органу суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж заявлена декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
При цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товарів (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору.
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 р. за № 883/21195) затверджені: форма рішення про коригування митної вартості товарів; Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; Перелік додаткових складових до ціни договору (далі - Правила).
Графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості»:
«У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні».
Суд зазначає, що оскаржуване Рішення №UA204020/2023/000036/2 не містить інформації про те, які саме основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів не були подані; не вказано пояснень щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, які впливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Оскаржуване Рішення №UA204020/2023/000036/2 містить лише посилання на МД, які взяті митним органом за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, проте норми Правил визначають обов'язок митного органу у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, чого зроблено не було.
Суд зазначає, що сама лише інформація з бази даних про інші МД, які взяті митним органом за основу при коригуванні митної вартості товарів, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
При здійсненні коригуванням митної вартості товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), митний орган повинен довести, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною МД не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Разом з тим, оскаржуване Рішення №UA204020/2023/000036/2 не містить ані порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), ані джерел інформації, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.
Частина перша статті 57 МК України: «Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний».
Частина друга статті 57 МК України: «Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції)».
Частина третя статті 57 МК України: «Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу».
З системного аналізу наведених норм МК України вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У даному випадку декларантом надані митному органу усі належні документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а контролюючий орган не обґрунтував наявності у поданих документах розбіжностей чи неповноти відомостей, що зазначені у них.
Оскаржуване Рішення №UA204020/2023/000036/2 не відповідає принципу «обґрунтованості».
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень».
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень - Рішення №UA204020/2023/000036/2 та Картки відмови в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.
Розподіл судових витрат.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 9336 грн 61 коп, сплачена відповідно до Платіжних інструкцій від 15.09.2023 №ОТ00001301 та від 15.09.2023 №ОТ00001302.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для стягнення суми витрат за послуги перекладача, суд зазначає таке.
За приписами частини третьої статті 134 КАС України: до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 71 КАС України «Перекладач»: «Перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. Участь перекладача, який володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими, є обов'язковою при розгляді справи, одним із учасників якої є особа з порушенням слуху. Кваліфікація такого перекладача підтверджується відповідним документом, виданим у порядку, встановленому законодавством. Перекладач має право відмовитися від участі в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в обсязі, необхідному для перекладу, право ставити питання з метою уточнення перекладу, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду. Перекладач зобов'язаний з'являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють. За відсутності заперечень учасників справи перекладач може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції».
Йдеться виключно про питання залучення перекладача саме судом за ухвалою суду та лише про компенсацію витрат, пов'язаних із викликом до суду; оплата виконаної роботи не входить до предмета «витрат».
Суд зазначає, що витрати позивача з перекладу документів у розмірі 2600,00 грн не входять до витрат, які слід компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, оскільки у даному випадку суд не допускав до участі у справі за відповідною ухвалою перекладача.
Також суд зазначає, що на підтвердження витрат з перекладу документів позивач надав договір від 27.02.2023 №106-23; рахунок на оплату від 31.03.2023 на суму 2600,00 грн; Акт надання послуг від 31.03.2023 на суму 2600,00 грн; Платіжну інструкцію від 12.04.2023 на суму 2600,00 грн.
Надані документи не дають можливості ідентифікувати документи, які перекладені на замовлення позивача та установити, чи такі стосуються оскаржуваних рішень. Тому заявлені витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ототрак» (вулиця Тиха, 7, місто Рівне, 33018; код ЄДРПОУ 42617033) до Рівненської митниці (вулиця Соборна, 104, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати: Рішення про коригування митної вартості №UA204020/2023/000036/2 від 20.03.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000279.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ототрак» суму судового збору у розмірі 9336 грн 61 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської митниці.
У стягненні витрат з перекладу документів у розмірі 2600 грн 00 коп - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 01 січня 2024 року
Суддя К.М. Недашківська