Справа № 420/27595/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард" до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард" до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ПШ 021113 від 02.10.2023 року в.о начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Золотарьова С. про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард".
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 02.10.2023 року постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №ПШ 021113 на товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард" було накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000, 00 грн. за порушення передбачене абзацом 15 ч.1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Водночас позивач не погоджується із зазначеною постановою та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскільки вона винесена без належного дослідження обставин події та матеріалів справи. Так за твердженням підприємства ні в акті, ні в зазначеній постанові відповідач не наводить вимірювальних засобів з відповідними інвентарними номерами, а також державної сертифікації, якій такі прилади піддавались.
Також позивач посилається на те, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю №Д3003074 від 10.09.2023 року відсутня інформація про оператора вагового комплексу, його підпис та печатка у встановленому місці Довідки або про іншу особу із числа визначених пунктом 16 Порядку № 1567
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард" вказує, що як вбачається із документів перевірки фактична маса транспортного засобу, який підлягав габаритно-ваговому контролю не перевищувала нормативно встановлену масу відповідно до п. 22.5 ПДР України, що свідчить про дотримання ним норм діючого законодавства. Оскільки транспортний засіб позивача перевозив сипучий вантаж, який є рухомим під час маршруту (руху) транспортного засобу - його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
23.10.2023 року від Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідач позов не визнає, та зауважує, що його працівниками правомірно застосовано до позивача штраф, оскільки в ході рейдової перевірки уповноваженими особами було встановлено перевищення позивачем встановлених законодавством вагових норм, а саме навантаження на одиничну вісь склало 12,74 тон, при нормативно допустимих 11,5 тонн (відсоток перевищення склав 10,78 %), чим порушено абзац 15 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ (перевищення встановлених законодавством габаритновагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу).
Ухвалою суду від 17.10.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, транспортний засіб марки DAF (державний номер НОМЕР_1 ) та напівпричеп-спеціалізований марки KRONE (державний номер НОМЕР_2 ) належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард".
Згідно ТТН (CMR) №23948920 автомобільним перевізником виступало товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард", під керуванням водія ОСОБА_1 , на транспортних засобах марки DAF (державний номер НОМЕР_1 ) та напівпричеп-спеціалізований марки KRONE (державний номер НОМЕР_2 ).
10.09.2023 року працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки на підставі направлення №36/В від 31.08.2-23 року проводилась рейдова перевірка, у тому числі, на автодорозі М-15 (12 км+125 м).
Так 10.09.20123 року об 05 год. 52 хв. під час рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автомобільної дороги М-15 Одеса-Рені-Бухарест (12 км+125 м) було зупинено та здійснено перевірку вантажного транспортного засобу позивача марки DAF (державний номер НОМЕР_1 ) та напівпричепу-спеціалізованого марки KRONE (державний номер НОМЕР_2 ). Працівникам відповідача було надано зокрема ТТН (CMR) № НОМЕР_3 , посвідчення водія ОСОБА_1 .
За результатами зважування працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби з безпеки складені довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.09.2023 року №ДЗ003074 та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №АВ002502, з яких вбачається, що перевізник допустив перевищення навантаження на одиничну вісь, а саме фактичне навантаження становило - 12,74 тон, при нормативно допустимому - 11,5 тон (відсоток перевищення склав 10, 78%). Загальна маса ТЗ становить 43,88 тон.
На підтвердження відповідності вимірювальної техніки встановленим вимогам відповідач надав до суду Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ018404523 від 20.07.2023 року чинне до 19.07.2024 року.
Також судом встановлено, що 02.10.2023 року відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову №ПШ021113 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. за порушення позивачем абзацу 15 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритновагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно частин 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879).
За змістом пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року №30, передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, (далі - ПДР) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Згідно з пунктом 22.5 ПДР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів на автомобільній дорозі державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь:
на одинарну вісь 11,5 тонн
на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 тонн; від 1 до 1,3 метра 16 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 19 тонн; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 тонни; від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 тонн.
на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 тонн; понад 1,3 до 1,4 метра 24 тонни.
З аналізу п.22.5 ПДР слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, визначених у п.22.5 ПДР, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Підставою для прийняття спірної постанови №ПШ 021113 від 02.10.2023 року про застосування до позивача штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF (державний номер НОМЕР_1 ) та напівпричепу-спеціалізованого марки KRONE (державний номер НОМЕР_2 ), що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард".
Як слідує з наявних в матеріалах справи Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в ході проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки було встановлено, що навантаження на осі становлять: 1) 7,900 т.; 2) 12, 740 т. ; 3) 7,800 т. ; 4) 7,540 т. ; 5) 7,900 т.; повна маса транспортного засобу 43,880 т.
Відтак, за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь транспортного засобу, а саме фактичне навантаження становило - 12,74 тон, при нормативно допустимому - 11,5 тон (відсоток перевищення склав 10, 78%).
Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, з урахуванням положень наведених нормативних актів та приписів ст.60 Закону суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувану постанову №ПШ 021113 від 02.10.2023 року.
Щодо посилань позивача у позовній заяві на відсутність у довідці про здійснення габаритно-вагового контролю підпису оператора вагового комплексу, суд зазначає наступне.
Згідно із п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Також, за змістом п.п.4,5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.
Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.
Водночас, відповідно до п.16 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Отже, чинним законодавством визначено право здійснення габаритно-вагового контролю однією посадовою особою Укртрансбезпеки, а відтак враховуючи доводи відповідача у відзиві про те, що саме інспектор Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області і був оператором вагового комплексу, не зазначення у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю у графі «оператор вагового комплексу» прізвища та ініціалів та підпису цієї ж посадової особи Укртрансбезпеки не є свідченням нездійснення габаритно-вагового контролю.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі)
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови чи інших документів винесених відповідачем, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.
Разом з тим, довідка, складена працівником Укртранбезпеки відповідає формі, вимоги до якої затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207.
Щодо посилання позивача на перевезення сипучого вантажу, суд зазначає наступне.
Також законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 відсотків, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Отже, суд вважає необґрунтованими покликання позивача на специфіку вантажу, що перевозився, а саме сипучого вантажу, маса якого під час руху є несталою в різних точках автомобіля, оскільки наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 №363, саме на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.
Так пунктами 8.14-8.15 глави 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.
Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
У свою чергу пунктом 12.5 глави 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому доводи позивача щодо сипучості вантажу є необґрунтованими.
Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Разом з тим, суд наголошує, що в такому разі суб'єкт владних повноважень має своїм обов'язком слідувати вимогам закону, як це говориться в статті 19 Конституції України. Так, за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до виключної компетенції Уряду.
Аналізуючи підзаконні акти (Порядок № 1007/1207, Порядок № 879, Порядку № 1567), вбачається визначення правового механізму здійснення габаритно-вагового контролю.
При цьому, відповідач діяв з відповідністю із названими підзаконними актами Уряду. Дії, відповідача знаходили свою відповідність, як за підставами вчинення, так і порядком та алгоритмом прийняття рішень. Зміст прийнятих рішень і вчинених дій відповідав, визначеній законом формі їх вираження. Натомість, названі підзаконні акти не вимагають від відповідача використання методики при зважуванні тих, чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих, рідин).
Окрім того, стосовно методики проведення габаритно-вагового контролю, слід зауважити, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» було скасовано пункт 19 Порядку № 879, без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
Суд зазначає, що відсутність методики не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або в зв'язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.
Дана правова позиція визначена постановою Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.
За змістом статті 4 та 28 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм визначено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від № 879.
Наведене узгоджується з правовим регулюванням, а саме: скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якому було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Також, з огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2018 року у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16.
Крім того, законодавчими змінами термін вимірювання (зважування) змінено, з нього виключено фразу «проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології», що також підтверджує відсутність необхідності застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Щодо доводів позивача відносно того, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, то суд зазначає, що реквізити акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом - затверджені додатком №3 до Порядку № 1567; форма і реквізити Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю - затверджені додатком №1 до Порядку взаємодії Державної нспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 року №1007/1207.
Зазначені документи, складені відповідачем за встановленими цими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до п. 8 розділу 2 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 року № 255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
В свою чергу, факт зважування транспортного засобу підтверджується квитанцією зважування та складеним актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та складеною довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Квитанція зважування, додана до матеріалів відзиву, містить дату та час зважування транспортного засобу. Також зазначена квитанція зважування містить інформацію про державний реєстраційний номер транспортного засобу позивача.
Тобто, саме вагові параметри транспортного засобу позивача відображені в доданій до відзиву квитанції зважування, та на підставі зафіксованих вагових параметрів складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідачем до суду на підтвердження відповідності вимірювальної техніки встановленим вимогам було надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ018404523 від 20.07.2023 року чинне до 19.07.2024 року. Вказане свідоцтво про повірку містить всі необхідні метрологічні характеристики для такого типу обладнання.
Водночас доводи представника позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки суд вважає безпідставними, а сумніви позивача щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.
Також, суд зауважує, що нормами чинного законодавства про автомобільний транспорт не передбачено обов'язкового пред'явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приладів встановленим стандартам. При цьому водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.
Щодо посилань позивача, на те що транспортний засіб не був затриманий, та продовжив свій рух.
Відповідно до пункту 22 Порядку № 879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП.
За приписами вказаного Кодексу повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку статті 265-2 наділені виключно органи Національної поліції України.
Отже, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку ст.265-2 КУпАП, чи здійснювати перешкоди в подальшому русі, чи забороняти рух транспортного засобу, а тому не встановлення факту тимчасового затримання транспортного засобу не впливає на правомірність оскаржуваної постанови.
Крім того, нездійснення затримання транспортного засобу згідно із ст.265-2 КУпАП та продовження дорожнього руху водієм зазначеного транспортного засобу, не може бути підставою для визнання спірної постанови протиправною.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард" до Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Авангард" (67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Авангард(з), вул.Ангарська, будинок 18 А, код ЄДРПОУ 43827308);
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев'янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008);
Відповідач 2: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, Київ, вул. Антоновича, будинок 51 код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Іванов Е.А
.