Справа № 420/30346/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 січня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не надання позивачу відомостей про оплату праці останнього за весь час проходження військової служби у відповідача та зобов'язати останнього надати вказану інформацію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він протягом квітня 2021 року по 09.06.2023 року проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
За час проходження служби позивачу здійснювались нарахування та виплата грошового забезпечення. Позивачу невідомо про те, які саме складові враховувались при здійсненні нарахування та виплати грошового забезпечення.
20.06.2023 та 18.09.2023 позивач звертався до Урядового контакт-центру із скаргами на бездіяльність керівництва ВЧ НОМЕР_1 щодо надання інформації про розмір виплаченого грошового забезпечення позивача за час проходження ним служби.
Станом на сьогодні відповідачем не надано позивачу жодної відповіді. На думку позивача, що бездіяльність відповідача, щодо не надання вищезазначених відомостей є протиправною та такою, що порушує права позивача. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13.11.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Також, цією ж ухвалою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати до суду відомості стосовно того, чи розглядались скарги та заява позивача від 20.06.2023 року, 18.09.2023 року, якщо ні - вказати причини нерозгляду, якщо так - надати суду у 5-ти денний строк з дня отримання цієї ухвали суду, копії результату її розгляду та докази відправлення/вручення ОСОБА_1 .
Відповідач правом на подання відзиву не скористався,та доказів, що спростовують вимоги позивача суду не надав.
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 166/НСТ від 09.06.2023 року солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу у відставку за підпунктом «г» п.3 ч.5 (за сімейними обставинами) ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
10.08.2023 позивачем в Урядовому контактному центрі зареєстровано за № ПР-15990418 звернення позивача щодо надання відомостей про здійсненні ВЧ НОМЕР_1 позивачу виплати за весь період служби із зазначенням структури грошового забезпечення та конкретних показників кожної складової.(а.с. 4).
18.09.2023 позивачем повторно здійснено звернення до Урядового контакт-центру щодо неналежного розгляду попередніх скарг. Вказане звернення зареєстровано за №ПР-16145556 (а.с. 4 зв.ст.).
Однак, на даний час позивачу на його звернення відповіді відповідачем не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо надання інформації, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96-ВР.
Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян".
Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно статті 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Статтею 19 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Пунктом 1 розділу IV «Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України», затвердженої наказом МОУ №735 від 28.12.2016, визначено, що «Звернення громадян, що надходять від державної установи "Урядовий контактний центр", розглядаються відповідно до Порядку взаємодії органів виконавчої влади та державної установи "Урядовий контактний центр" із забезпечення оперативного реагування на звернення, що надходять на урядову "гарячу лінію" та Урядову телефонну довідку. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 898 (із змінами)».
Абзацами першим та другим п. 7 розділу IV Інструкції 735, визначено, що звернення, які не потребують додаткового вивчення, розглядаються протягом п?яти днів, а ті, що потребують додаткового вивчення, - протягом п?ятнадцяти днів після дня їх надходження.
У разі якщо прийнято рішення про продовження строку розгляду звернень, про це в установленому порядку інформується заявник.
Матеріали справи не містять доказів, щодо надання позивачу відповіді на його звернення.
Також статтею 49 КЗпП передбачено надання роботодавцем в обов'язковому порядку на вимогу працівника довідки про його роботу на цьому підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи та розміру заробітної плати.
Наразі Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин в умовах воєнного стану» від 01.07.2022 р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 р., внесені зміни до окремих статей Кодексу законів про працю України.
Зокрема, за оновленою редакцією частини 1 статті 47 К3пП роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У статті 116 КЗпП, яка теж викладена у новій редакції, уточнюється, які дані повинні бути в письмовому повідомленні: суми нарахування кожного виду виплати: основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, а також суми відповідної виплати.
Отже, починаючи з 19.07.2022, роботодавець зобов'язаний видати працівнику письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.
Так, статтею 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року N° 2939-VI передбачено, що кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається, тобто працівник має право отримати інформацію щодо себе у рамках доступу до публічної інформації.
Відповідно до статті 20 вищезазначеного Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Стаття 19 Закону передбачає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запитувачами інформації можуть бути: фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої статті 12 Закону).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1 від 10.08.2023 року №ПР-15990418, та як наслідок наявність підстав для зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.08.2023 року №ПР-15990418 з дотриманням вимоги Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про повне задоволення заявлених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання ОСОБА_1 відомостей про оплату праці останнього за весь час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути звернення ОСОБА_1 від 10.08.2023 року №ПР-15990418 та надати затребувану інформацію.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Е.А.Іванов