ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
01 січня 2024 рокусправа № 380/29459/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович, розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов"язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 23.03.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року;
зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 23.03.2022 року по 31.12.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704. та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року;
зобов'язати здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022-2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 20.12.2023 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
26.12.2023 року від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій він зазначає, що оскільки порушення законодавства про оплату праці відбулось в період, коли строки звернення не застосовувалися, то позивачем не пропущено строки звернення до суду, а згідно з нормами чинної ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою. Вважає, що такий строк обчислюється з моменту одержання письмового повідомлення про розмір нарахованих сум, зокрема з відповіді відповідача, оформленої листом 22.11.2023 року.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином до 19.07.2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак, 19.07.2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2).
Частина 5 статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою, передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Крім того, про перевагу спеціальної норми ч.5 ст. 122 КАС України над загальною зазначав Верховний Суд у постановах від 23.06.2022 року справа №540/2001/21, від 28.09.2022 року справа №420/358/22, від 29.09.2022 року справа №420/3978/22.
Наведені норми чинного законодавства та правозастосовна діяльність Верховного Суду дозволяють прийти щонайменше до таких висновків:
- після викладу у новій редакції ч.1 та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, уведено строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати;
- ч.5 ст.122 КАС України встановлює спеціальний строк звернення до суду по відношенню до загальних строків, передбачених ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, у спорах, які стосуються прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
- строк визначений ч.5 ст.122 КАС України є процесуальним строком та повинен застосовуватись на час вчинення процесуальної дії;
- ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України є спеціальною нормою по відношенню до ч.5 ст.122 КАС України, оскільки стосується виплати лише тих сум, які належать при звільненні.
В матеріалах справи наявний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.07.2023 року №193, яким майора ОСОБА_1 з 02 липня 2023 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Даний наказ вказує на те, що позивач проходив військову службу, яка вважається публічною згідно п.17 ч.1 ст.4 КАС України.
Оскільки позивач не погоджується із обчисленням та виплати грошового забезпечення за спірний період, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року під час проходження публічної служби, до спірних правовідносин слід застосовувати процесуальний строк передбачений ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.
Додатково слід також зазначити, що згаданий наказ містить перелік нарахованих сум при звільненні.
Розглядаючи питання початку перебігу строку судом враховано таке.
Зміст абзацу першого ч.2 ст.122 КАС України, вказує на те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язується з днем коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зміст наказу від 02.07.2023 року №193 вказує на те, що відносини публічної служби у позивача припинились 02 липня 2023 року.
При цьому, нарахування та виплата грошового забезпечення повинна здійснюватись щомісячно.
Відтак, вимоги щодо грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби, саме до звільнення позивача з військової служби подані поза межами місячного строку звернення до суду, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України.
В контексті питання строків звернення до суду слід також надати правову кваліфікацію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Як вже зазначалось вище, у зв'язку із набранням чинності 19.07.2022 року таких змін, до вимог про стягнення оплати праці почали застосовуватись строки звернення за судовим захистом.
Прикінцеві та перехідні положення не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
При цьому, внесення таких змін може вважатись поважною причиною для поновлення строку, оскільки така не залежала від волі позивача.
Однак, такі зміни набули чинності 19.07.2022 року, представник позивач звернувся до суду 15.12.2023 року, не обґрунтувавши поважності причин пропуску місячного строку у проміжку між 19.08.2022 року до моменту звернення суду, а тому правові підстави для поновлення такого відсутні.
При цьому, посилання представника позивача на повідомлення про розмір нарахованих сум дізнався, зокрема з відповіді відповідача, оформленої листом 22.11.2023 року не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки в самому наказі зазначено про нараховані суми.
Відтак, до суду з даним позовом представник позивача звернувся 15.12.2023 року, тобто, пропустивши також і строк, установлений ст.233 КЗпП України.
Крім того, покликання представника позивача на постанову Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі №140/6868/21 та на рішення Конституційного Суду України в частині щодо строків звернення до суду, не беруться до уваги, оскільки такі стосувались та ґрунтувались на нормах, які на час звернення з цим позовом вже були нечинними.
Не беруться до уваги також посилання на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, оскільки дані правовідносини стосувалися надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років), передбачена вимогам пункту 1 Указу Президента України від 23 лютого 2002 року № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», не виплаченої під час проходження військової служби, які є відмінними спірним вимогам.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович