ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 року справа № 380/13437/23
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій міститься вимоги, з урахуванням уточнених вимог:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» № 133950009511 від 26.05.2023 ОСОБА_1 з 18.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у відкритому акціонерному товаристві Червоноградське АТП - 14664 з 14.04.1988 по 02.12.1988 на посаді учня слюсаря по ремонту автомобілів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та пільгового страхового стажу за Списком №1 періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.01.2021 по 18.05.2023 року та зарахувати заробіток за вказаний період;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.05.2023 року (дня зверненням за призначенням пенсії на пільгових умовах).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що працює на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» на роботах з повним робочим днем під землею, що належать до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, а тому не зарахування ССВ з 01.01.2021 по 18.05.2023 і як наслідок заниження страхового стажу та пільгового страхового стажу за Списком №1 вважає протиправним. Зазначає, що спірним у оскаржуваному рішенні від 26.05.2023 №133950009511, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу є: не зарахування до страхового та пільгового страхового стажу по Списку №1 періоду роботи на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» в зв'язку з несплатою єдиного соціального внеску за період 01.01.2021 по 18.05.2023 та не зарахування до страхового стажу періоду роботи в ВАТ Червоноградське АТП-14664 з 14.04.1988 по 02.12.1988, оскільки за дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 на думку відповідача перший запис про трудову діяльність не підтверджений довідкою, що є порушенням Інструкції про порядок введення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993 року). Вважає, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 15 червня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав до суду відзив на позов в якому заперечує, щодо позовних вимог. По суті позовних вимог вказує, щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи у відкритому акціонерному товаристві Червоноградське АТП - 14664 з 14.04.1988 по 02.12.1988 на посаді учня слюсаря по ремонту автомобілів, даний період зараховано до страхового стажу згідно трудової книжки відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.06.2023 №133950009511 та розрахунку стажу. Також зазначає, що період роботи позивача з 01.01.2021 по 31.03.2023 не зараховано до страхового стажу, до стажу роботи за Списком № 1, оскільки згідно “Індивідуальних відомостей про застраховану особу” Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта “Великомостівська” ДП “Львіввугілля”. Відтак, період роботи з 01.04.2023 по 18.05.2023 не зараховано до страхового стажу та до стажу роботи за Списком №1, оскільки за вказані звітні місяці відсутні відомості про суму заробітку для нарахування пенсії. Просить суд відмовити в позові.
Позивач подав відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідач, керується новим рішенням про заміну рішення про відмову від 26.05.2023 - від 19.06.2023 №133950009511, яка не є предметом оскарження. Зазначає, що страховий стаж, згідно розрахунків відповідача з врахуванням не зарахованого періоду з 01.01.2021 по 18.05.2023 складає 20 років + 07 років 05 місяців 07днів = 27 років 05 місяців 07 днів, а пільговий по списку №1 - 10 років, що є підставою для призначення пільгової пенсії по віку відповідно до пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058.
Відповідач 1, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, подав до суду відзив на позов в якому заперечує, щодо позовних вимог. По суті позовних вимог вказує, що страховий стаж особи становить 21 рік 06 місяців 20 днів, пільговий стаж в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 становить 07 років. За результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди: за дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 30.09.1998 з 14.04.1988 по 02.12.1988, оскільки перший запис про трудову діяльність не підтверджений довідкою, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993). Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянуто матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). За результатами розгляду до страхового стажу враховано період за даними трудової книжки від 14.04.1988 НОМЕР_3 з 14.04.1988 по 02.12.1988. Після повторного розгляду винесене нове рішення про відмову в призначенні пенсії від 19.06.2023. За результатами розгляду до страхового стажу не зараховано періоди: з 01.01.2021 по 31.03.2023, оскільки за зазначений період відсутня сплата страхових внесків Страховий стаж особи становить 22 роки 02 місяці 09 днів, пільговий стаж в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 становить 07 років. Просить суд відмовити в позові.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
18.05.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно-до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення №133950009511 від 26.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Зокрема відповідачем у рішенні про відмову зазначено наступне: не зарахування до страхового та пільгового страхового стажу по Списку №1 періоду роботи на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» в зв'язку з несплатою єдиного соціального внеску за період 01.01.2021 року по 18.05.2023 року; не зарахування до страхового стажу періоду роботи в ВАТ Червоноградське АТП-14664 з 14.04.1988 року по 02.12.1988 року, оскільки за дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 на думку відповідача перший запис про трудову діяльність не підтверджений довідкою, що є порушенням Інструкції про порядок введення трудових книжок (наказ №58 від 29.07.1993 року).
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до абзацу 1 п.1 ч. 1 ст.45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Згідно записів дублікату трудової книжки позивача НОМЕР_4 від 30.09.1998 :
1. 14.04.1988 по 02.12.1988 прийнятий на роботу учнем слюсаря по ремонту автомобілів у ВАТ Червоноградське АТП -14664. Звільнений у зв'язку з призовом на військову службу - стаж 07 місяців 18 днів;
2. 12.12.1988 по 08.12.1990 Служба в Армії- стаж 01 рік 11 місяців 26 дні;
3. 22.02.1991 по 01.02.1995 Львівсько-Волинська геологорозвідувальна експедиція. 22.02.1991 року прийнятий помічником машиніста бурової установки підземним 3 розряду; 28.10.1991 року переведений помічником машиніста бурової установки підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті; 28.08.1994 року переведений електрослюсарем 5 розряду; звільнений по ст..40 п.1 КЗпП України в зв'язку з скороченням чисельності - пільговий стаж по Списку №1;
4. 15.07.1999 по 05.09.2002 прийнятий водієм 31Л-130 на ДВАТ «Шахта №3 «Великомостівська». Звільнений за власним бажанням - стаж 03 роки 01 місяць 20 днів;
5. 01.02.2005 по 31.05.2005 прийнятий на роботу вантажником за трудовим договором в ТзОВ «Форту на-Захід-М» зареєстрованим Червоноградським міським центром зайнятості. Звільнений за угодою сторін - стаж 0 років 03 місяці 30 днів;
6. 01.06.2005 по 31.10.2005 прийнятий на роботу вантажником за в ТзОВ «Фортуна-Захід-М» зареєстрованим Червоноградським міським центром зайнятості. Звільнений за угодою сторін - стаж 0 років 04 місяці 30 днів;
7. 27.11.2007 по 11.10.2002 шахта «Візейська» Державною підприємства «Львіввугілля». 27.11.2007 прийнятий учнем гірника підземного з повним підземним робочим днем; 09.02.2008 року переведений гірником підземним 3 -го розряду з повним підземним робочим днем; 11.10.2010 року звільнений по ст. 40 п.1 КЗпП України в зв'язку з скороченням чисельності працівників - пільговий стаж по Списку №1;
8. 16.11.2010 по 10.08.2011. Розпочато виплату допомоги з безробіття відповідно до п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Скорочено виплату допомоги з безробіття відповідно до пп.5 п.5 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» -стаж 0 років 08 місяці 24 днів.
9. 24.12.2019 по 18.05.2023 відокремлений підрозділ шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» (день написання заяви про призначення пенсії, продовжує працювати), 24.12.2019 прийнятий на роботу учнем гірника підземного першого розряду з повним робочим днем в шахті; 24.12.2019 року направлений на курси гірників підземних та машиністів підземних установок; 20.01.2020 року учень гірника підземного -виробнича практика з курсів гірників підземних і машиністів підземних установок; 04.02.2020 року переведений гірником підземним третього розряду з повним робочим днем в шахті до сьогодні (2 роки, 4 місяці, 18 днів).
Як встановлено судом, з 01.01.2021 по 18.05.2023 позивач працював і працює далі на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» на роботах з повним робочим днем під землею, що належать до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.
Наведені вище норми Закону №1058-IV та Порядку №22-1, які регламентують порядок звернення за пенсією та її перерахунок, не передбачають подання окремої заяви про врахування всіх періодів роботи особи, що звертається за перерахунком пенсії, поряд з документами, що підтверджують набутий особою стаж.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки, довідки про пільговий страховий стаж №1-189-11 від 18.05.2023 позивач продовжує працювати на відокремленому підрозділу «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля», а згідно довідки шахти від 09.06.2023 року № 66 позивачу нарахована заробітна плата по травень 2023 року включно.
Також суд встановив, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, яка сформована на 18.05.2023, здійснено нарахування заробітної плати по березень 2023 року включно.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Позивач не повинний відповідати за неналежне виконання підприємством -страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) /п.14/, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, які, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Оскільки з наявних у справі письмових доказів встановлено, що з 01.01.2021 по 18.05.2023 позивач працював і працює далі на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» на роботах з повним робочим днем під землею, що належать до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача були відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу позивача вказаний період його роботи.
Разом з тим, як вже встановлено судом, позивач в період з 14.04.1988 по 02.12.1988 прийнятий на роботу учнем слюсаря по ремонту автомобілів у ВАТ Червоноградське АТП -14664. Звільнений у зв'язку з призовом на військову службу та його стаж становить 07 місяців 18 днів.
Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянуто матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та за результатами розгляду до страхового стажу враховано період за даними трудової книжки від 14.04.1988 НОМЕР_3 з 14.04.1988 по 02.12.1988.
Однак, за результатами розгляду до страхового стажу не зараховано періоди: з 01.01.2021 по 31.03.2023, оскільки за зазначений період відсутня сплата страхових внесків та страховий стаж особи становить 22 роки 02 місяці 09 днів, пільговий стаж в особливо шкідливих умовах праці за Списком №1 становить 07 років.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 (далі - Списки), наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 р. № 383 (надалі по тексту також - Порядок №383), зареєстрованим в Міністерстві юстиції 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про про-ведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМ України від 12.08.1993 №637 (надалі по тексту - Порядок №637), передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно з копією трудової книжки позивачу, у ній вчинено наявні записи щодо перебування позивача на посадах, які надають право на пільгову пенсію.
Суд вважає, що трудова книжка містить необхідні відомості і відповідає вимогам п. 10 Порядку №383, які підтверджують роботу позивача у спірні періоди.
Крім того, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, що також долучені до матеріалів справи, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.
При цьому зазначені записи в трудовій книжці позивача в установленому порядку недійсними не визнані.
Тобто трудова книжка містить необхідні дані для підтвердження наявності у позивача спеціального пільгового трудового стажу.
При цьому, відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Разом із цим суд зазначає, що згідно абзаців 1 та 3 п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою; заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються у відповідному журналі. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до п. 4.2 цього ж Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно абз. 2 п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до п. 3.3 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку (в тому числі непрацюючим особам, які звернулись за призначенням пенсії), щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Відповідачем при прийомі документів від позивача не вимагалось від позивача надати у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткові документи, а також у суду відсутні будь-які інші докази на підтвердження виконання управлінням приписів пунктів 1.7 та 3.3 Порядку № 22-1 щодо надання допомоги громадянам в одержанні необхідних документів для призначення пенсії.
Отже, відповідачем при розгляді заяви позивача не були в повній мірі дотримані нормативно-правові приписи Порядку № 22-1 та не враховані всі обставини.
Зважаючи на вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не враховано період роботи позивача на посадах що передбачені Списком № 1 в період роботи на відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.01.2021 по 18.05.2023 та період роботи в ВАТ Червоноградське АТП-14664 з 14.04.1988 по 02.12.1988 учнем слюсаря по ремонту автомобілів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №569/15943/16, від 25 вересня 2018 року в справі №569/15635/16.
Відсутність первинних документів не є виною позивача, адже як передбачається ч. 2 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Верховний суд України у своїй постанові по справі № 754/14898/1 5-а зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших формальних документів (довідок, наказів). ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжні. Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано.
Згідно з позицією Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №243/6260/17 подані позивачем до відповідача довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів в ній, які видані підприємством, засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов'язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідок з посиланням на первинні документи. Отже, ці довідки не викликають сумніву в їх достовірності.
Верховний Суд України в постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13 та від 10.03.2015 у справі №21-51а15 дійшов такого висновку: «...необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників: трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу».
Суд наголошує, що в тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Тобто, вимоги постанови № 637 щодо надання уточнюючих довідок про підтвердження трудового стажу застосовуються лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постанові від 06.04.2020 у справі № 552/4199/17, Верховний Суд дійшов наступного висновку:
«... основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо».
Судом встановлено з матеріалів справи, що позивачем надано окрім трудової книжки також і уточнюючі довідки, а саме:
- довідка відокремлений підрозділ «Георозвідувальна експедиція» Державного підприємства «Львіввугілля» №19-01 від 26.05.2022 за період роботи з 22.02.1991 по 01.02.1995 стаж по Списку №1 складає 03 роки 11 місяців 9 днів;
- довідка Державного підприємства « Шахта «Візейська» від 11.05.2022 №141 за період роботи з 27.11.2007 по 11.10.2010 стаж по Списку №1 складає 02 роки 09 місяців 16 днів;
- довідка відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» від 18.05.2023 №1-189-11 за період роботи з 20.01.2020 по 03.02.2020 стаж по Списку №1 складає 03 роки 03 місяці 29 днів.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 638/14056/15-а зазначив, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість відмови у призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 133950009511 від 26.05.2023, а також рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну рішення про відмову від 26.05.2023 року - від 19.06.2023 року №133950009511.
На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 18.05.2023 про призначення йому пенсії він досяг 53 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та мав страховий стаж 27 років 03 місяців 16 дні, пільговий страховий стаж по Списку №1 складає 10 років, що не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, позивач набув права на призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
За таких обставин, враховуючи, що записи у трудовій книжці підтверджують характер роботи позивача у період з 01.01.2021 по 18.05.2023 за Списком № 1, що надає право на включення цього періоду до стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 є протиправною.
В частині позовної вимоги зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 18.05.2023, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У ході судового розгляду судом не встановлено обставин, а відповідач заперечуючи проти позову не навів аргументів, які б свідчили, що для прийняття рішення на користь позивача (про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1) не виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, суд не підміняє пенсійний орган, оскільки не приймає рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивачу, а, враховуючи висновки суду у даній справі, зобов'язує відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього, передбачених законом та наданих позивачем документів.
При цьому, ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Суд вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Разом з цим, у рішенні ЄСПЛ «Салах Шейх проти Нідерландів» визначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що обраний позивачем зобов'язальний спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 є достатнім та повною мірою сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку та мав необхідний загальний та пільговий стаж роботи, внаслідок чого наявні підстави призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 1 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в сумі 1073,60 грн пропорційно до заявлених вимог по 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області «Про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» № 133950009511 від 26.05.2023 ОСОБА_1 з 18.05.2023 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну рішення про відмову від 26.05.2023 року - від 19.06.2023 року №133950009511.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2 ) до страхового стажу період роботи у відкритому акціонерному товаристві Червоноградське АТП - 14664 з 14.04.1988 по 02.12.1988 на посаді учня слюсаря по ремонту автомобілів та до страхового стажу та пільгового страхового стажу за Списком №1 періоду роботи у відокремленому підрозділі «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства «Львіввугілля» з 01.01.2021 по 18.05.2023.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити пільгову пенсію за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2 ) згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вказаного періоду страхового стажу та пільгового страхового стажу за списком № 1 з 18.05.2023.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 536,80 гривень (п'ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд.10, м. Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 536,80 гривень (п'ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 29.12.2023.
СуддяКоморний Олександр Ігорович