Справа № 127/27933/23
Провадження № 2/127/3591/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2023 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л. Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Бобко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (21036 м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,23) про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 являється власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
16.04.2018 року газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2 було відключено представниками ПАТ «Вінницягаз» ОСОБА_3 та Василенко.
Жодного дозволу на вхід вище вказаних співробітників ПАТ «Вінницягаз» на території земельної ділянки позивача та будинку ОСОБА_2 не давала, представники самостійно перелізли через паркан, відключили газопостачання, поставили пломби.
В акті про відключення газових приладів, датованому 16.04.2018 року вказано про проведення відключення газової плити, котла і колонки, і опломбовано пломбою № В10842569, крім того, в акті зазначено показники лічильника 05625 та заборгованість за наданий природний газ в сумі 27 511,07грн.
В 2023 році позивач звернулась до відповідача з заявою про відновлення газопостачання, однак жодних аварійно - ремонтних робіт проведено не було, газопостачання не відновлено.
На заяву позивача, відповідач надіслав лист від 25.04.2023 року, в якому зазначив, що відмовляє позивачу в відновленні газопостачання і цим листом повідомив, що газопостачання буде відновлено за умови оплати простроченої заборгованості за минулий час в сумі 25 959,46 грн.
Позивач не має жодного відношення до вказаного боргу, адже, даний борг виник в результаті попереднього власника - ОСОБА_4 . Вище вказана заборгованість нарахована ОСОБА_4 в результаті того, що вона приховала відомості про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію.
Нарахована ця заборгованість на підставі рішення про припинення призначеної житлової субсидії ОСОБА_4 , на підтвердження позивач надає копію виписки з протоколу № 7 від 13.02.2018 року засідання міської комісії з питань призначення та надання населенню житлових субсидій, соціальних допомог, пільг та розгляду соціальних питань.
Договір про надання послуг з газопостачання ОСОБА_2 уклала в 2018 році, а заборгованість утворилась за період з 2015 року по 2018 рік, тому жодного відношення до цього боргу позивач не має.
Станом на 01.02.2018 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритому на ім'я ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за комунальні послуги в сумі 380,81 грн., проте про наявність боргу за газопостачання взагалі нічого зазначено не було.
Станом на 01.03.2018 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритому на ім'я ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , вже рахувалась заборгованість за газопостачання в сумі 29 848,18 грн.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач не мав жодних законних підстав переводити борг по оплаті за газопостачання з ОСОБА_4 на позивача ОСОБА_2 , адже позивач не являється її спадкоємцем, тому не несе жодної відповідальності за її борги.
На момент укладення договору між позивачем та відповідачем в 2018 році жодних боргів не було. Більше того, відсутність у позивача боргу підтверджується також записами в розрахунковій книжці по оплаті за природний газ. В даній книжці вказане її прізвище ( ОСОБА_2 ), вказаний особовий рахунок НОМЕР_2 , вказана адреса: АДРЕСА_2 .
Крім того, в розрахунковій книжці міститься запис від 18.01.2018 року в якому вказані показники лічильника - 4753 м3, та вказано, що в позивача наявна переплата в сумі - 508,66 грн. Даний запис зробив співробітник газопостачальної організації - ОСОБА_5 і скріплений він печаткою з написом ПАТ «Вінницягаз» Центр обслуговування клієнтів № 8.
Позивач являється власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з 31.07.2013 року, згідно договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Проте, позивач не проживала за адресою: АДРЕСА_2 , не користувалася газом, тому ОСОБА_2 не отримувала жодних послуг від відповідача, тому їх стягнення є безпідставним.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 року по справі за позовом ТОВ «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Про неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу боргу свідчать рішення судів, якими було підтверджено той факт, що до субсидії і до боргу по субсидії позивач не має жодного відношення.
Просила суд, визнати протиправними дії відповідача щодо відключення від газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .
Зобов'язати відповідача підключити до газопостачання будинок за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 . Судові витрати стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав за обставин викладених в справі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечувала, щодо задоволення позовних вимог.
03.11.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ТОВ «Вінницягаз Збут», у якому вказано, що ОСОБА_2 являється власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_4 з 31.07.2013 року.
Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником будинку по АДРЕСА_2 з 31.07.2013 року згідно договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_4 .
Враховуючи положення Житлового та Цивільного кодексів України, ОСОБА_4 втратила право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , одночасно з укладенням договору дарування на користь ОСОБА_2 , інших положень, зокрема, що ОСОБА_2 набуває право власності на будинок після смерті ОСОБА_4 матеріали справи не містять. Матеріали справи не містять інформації та документів, які б підтверджували право користування ОСОБА_4 будинком який належав ОСОБА_2 з 31.07.2013 року. Разом з тим, позивачем не надано до суду і документів, які б підтверджували покладання на ОСОБА_4 обов'язку з оплати комунальних послуг в будинку, який їй не належить.
Як вбачається з рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 року по справі № 127/20227/21, залишеним в силі постановою Вінницького апеляційного суду від 08.04.2022 року, позовні вимоги ТОВ «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу залишено без задоволення внаслідок спливу строку позовної давності на звернення позивача до суду з даним позовом.
Відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складання між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання.
Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_2 заборгованість за послуги з постачання природного газу в будинку,належному їй на праві приватної власності не оплачено, в Товариства відсутні підстави для відновлення газопостачання за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, що стосується акту про припинення газопостачання, то слід зазначити, що дані функції і компетенція до повноважень ТОВ «Вінницягаз Збут» не належать. Тому, даний позивачем акт про відключення газових приладів теж не являється належним доказом в розуміння норм ЦПК України, з огляду на даний предмет спору. Таким чином даний позов пред"явлений не до належного відповідача по справі.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №196068588 від 13.01.2020 року, ОСОБА_2 належить на праві власності будинок за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування, серія та номер 645, виданий 31.07.2013 року (а.с.40-41).
29.06.2022 року ОСОБА_2 звернулась до ТОВ «Вінницягаз Збут» з заявою про скасування заборгованості та відновлення постачання газу (а.с.16).
У відповіді від 25.04.2023 року ТОВ «Вінницягаз Збут» вказано, що за інформацією по особовому рахунку № НОМЕР_2 (відкритого за адресою: АДРЕСА_2 ) на дату написання даного листа обліковується заборгованість за послуги з газопостачання перед ТОВ «Вінницягаз Збут» в сумі 25 959,46 грн. (а.с.17).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2021 року позов ТОВ «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання природного газу залишено без задоволення, в рішенні зазначено, що відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (а.с.18-21).
У позовній заяві ОСОБА_2 посилається на те, що 16.04.2018 року газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2 , було відключено представниками ПАТ «Вінницягаз» ОСОБА_7 відповідно до Акту, копію якого суду не надано.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32).
Згідно до акту (про фактичне місце проживання без реєстрації), ОСОБА_2 та ОСОБА_8 дійсно фактично проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.42).
Згідно до акту (про не проживання особи за місцем реєстрації), ОСОБА_2 та ОСОБА_8 дійсно не проживають та ніколи не проживали за місцем реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , крім того в квітні місяці 2018 року було перекрито газопостачання до будинку (а.с.43).
ОСОБА_2 являється власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_4 з 31 липня 2013 року.
Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 150 Житлового кодексу України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до положень ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до ст. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником будинку по АДРЕСА_2 з 31.07.2013 згідно договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_4 .
Згідно зі ст.346 ЦК України право власності припиняється, зокрема, у разі відчуження власником свого майна.
Статтею 717 ЦК України закріплено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договором дарування може бути встановлений обов'язок дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної обставини ( ст. 723 ЦК України).
Отже, враховуюче положення Житлового та Цивільного кодексів України, ОСОБА_4 втратила право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 одночасно з укладанням договору дарування на користь ОСОБА_2 , інших положень, зокрема, що ОСОБА_2 набуває право власності на будинок після смерті ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
Крім того, матеріали справи не містять інформації та документі, які б підтверджували право користування ОСОБА_4 будинком, який належав ОСОБА_2 з 31.07.2013 року.
ОСОБА_2 не надано доказів, які б підтверджували покладення на ОСОБА_4 обов'язку з оплати комунальних послуг в будинку, який їй не належав.
Згідно практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо узагальнення практики розгляду цивільних справ за позовами комунальних підприємств до споживачів про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період 2013-2014р.р. зазначається, що у разі коли житлове приміщення належить одній особі на праві приватної власності, а інші особи мають тільки право користування, то належним відповідачем за позовами про стягненню заборгованості за комунальні послуги є власник житлового приміщення.
Відповідно до ухвали ВССУ від 20.11.2013 р. по справі № 6-29503св13 у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа (ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).
Таким чином, з огляду на дані обставини, положення чинних нормативних актів, правову позицію викладену касаційною інстанції в своїх правових висновках, щодо обов'язків власника утримувати своє майно, в тому числі і виникнення обов'язків по сплаті за комунальні послуги які лежать саме на власнику. ОСОБА_2 має невиконане перед TОB «Вінницягаз Збут» забов'язання з оплати за природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 25 959,46 грн.
Розділом II Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право, з урахуванням положень пункту 25 цього розділу, здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред'явленням службового посвідчення на об'єкт для пломбування запірних пристроїв, що має здійснюватися з дотриманням техніки безпеки. При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж через три дні після дати отримання повідомлення.
Постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ.
Побутовий споживач, що має прострочену заборгованість перед постачальником за послуги з газопостачання, не має права протидіяти постачальнику та/або Оператору ГРМ у заходах із припинення газопостачання та на письмову вимогу постачальника має самостійно припинити власне газоспоживання.
Припинення газопостачання не звільняє побутового споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично спожитий природний газ.
Відновлення газопостачання споживачу здійснюється за умови оплати простроченої заборгованості за природний газ за договором або складання між постачальником та споживачем графіка погашення заборгованості та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання.
Отже, відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496 саме ТОВ "Вінницягаз Збут" є постачальником природнього газу. Постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ, яким є ПАТ "Вінницягаз", про що і сам зазначає позивач в свої позовних вимогах, що саме представниками юридичної особи ПАТ "Вінницягаз" було здійснено відключенння газопостачання спірного будинковолодіння, однак позов пред"являє до ТОВ "Вінницягаз Збіт", що є зовсім іншою юридичною особою.
Таким чином даний позов пред"явлений не до належного відповідача по справі. Доказів що саме ТОВ "Вінницягаз Збут" було здійснено відключення від газопостачання будинку за адресою: АДРЕСА_2 суду не надано, як і не наданого самого Акту відключення. А тому, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про залишення позову без задоволення.
Керуючись ст. ст. 319,322 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (21036 м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,23) про захист прав споживача, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 27.12.2023 року.
Учасники процесу:
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ),
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (21036 м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,23).
Суддя: