Справа № 136/2089/23
провадження №3/136/663/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., за участі особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Цветкова О.В., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали, які надійшли від заступника начальника відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, працює майстром ТОВ "Вінницязерносервіс", проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягався до адміністративної відповідальності,
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
28.10.2023 о 00:30 год., по АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 ображав свою співмешканку - ОСОБА_2 нецензурною лайкою та різними образливими словами, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим вчинив домашнє насильство, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується за обставин вказаних у протоколі не визнав, однак у ході судового розгляду справи висловив позицію щодо часткового визнання вини та пояснив, що вони із співмешканкою ОСОБА_2 проживають однією сім'єю більше десяти років, мають спільну доньку, непорозуміння щодо подружньої зради мало місце вперше. На передодні 28.10.2023 вони із співмешканкою повернулись із святкування дня народження знайомих, де вживали спиртні напої. Повернувшись додому, дружина залишила телефон в кімнаті, а сама вийшла, у той час він помітив, що на телефон прийшла СМС, а оскільки у них в сім'ї довірливі відносини, то він взяв аби поцікавитись змістом повідомлення та з'ясував, що воно прийшло від невідомого чоловіка, містило інформацію любовного характеру, що його обурило та між ним та дружиною виникла суперечка та непорозуміння, в ході якого вони з'ясовували стосунки на підвищених тонах та він в пориві гніву стукнув міжкімнатними дверима, внаслідок чого розбив скло, однак дружину не ображав. В подальшому приїхали працівники поліції на виклик сина його співмешканки, які склали матеріали про адміністративне правопорушення. Наразі вони з дружиною знайшли порозуміння, примирились, він зробив належні висновки.
Захисник у судовому засіданні вказав на відсутність в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, вказуючи, що подія 28.10.2023 у ході якої мав місце конфлікт між ОСОБА_1 та його співмешканкою ОСОБА_2 щодо повідомлення, яке надійшло на її телефон, тоді як у діях його підзахисного відсутня об'єктивна сторона такого адміністративного правопорушення, зазначивши, що не кожен конфлікт може містити ознаки адміністративного правопорушення складом якого є домашнє насильство.
У судове засідання викликалась потерпіла ОСОБА_2 яка пояснила, що дійсно вони із ОСОБА_1 проживають однією сім'єю більше як 10 років, мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2. Від попереднього шлюбу у неї є ще повнолітній син ОСОБА_4 , який проживає окремо від них в м. Вінниця. На передодні, 27.10.2023, вони із співмешканцем були в гостях, по поверненню додому вона залишила телефон у кімнаті та вийшла, у цей час чоловік на підвищених тонах почав до неї висловлюватись з приводу СМС, що прийшла на її телефон, який вона залишила у кімнаті, розцінивши це як подружню зраду, в ході з'ясування стосунків чоловік підвищував на неї голос, висловлювався різними словами, кинув дверима внаслідок чого розбив скло міжкімнатних дверей, що її обурило та налякало, між ними виникла суперечка в ході якого вона також доводила безпідставність чоловікових звинувачень. Їх сварку почула їх неповнолітня донька, яка злякалась, як з'ясувалось, вона зателефонувала її повнолітньому сину ОСОБА_4 , а той в свою чергу викликав працівників поліції, які через деякий час приїхали до їх домогосподарства та склали матеріали про адміністративне правопорушення стосовно чоловіка за ст..173-2 ч.1 КУпАП, відібравши у неї пояснення, які вона підписала. Пізніше приїхав син ОСОБА_4 . ОСОБА_2 підтвердила, що такий інцидент завдав шкоди її психічному здоров'ю, оскільки раніше між ними таких непорозумінь не виникало. Наразі вони із чоловіком дійшли порозуміння, примирились, зробили належні висновки, вона не бажає аби чоловіка притягували до адміністративної відповідальності.
За клопотанням захисника було допитано в якості свідка ОСОБА_4 , який суду пояснив, що приходиться сином потерпілої. 28.10.2023 після опівночі на його мобільний телефон зателефонувала сестричка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була злякана, повідомивши, що батьки сваряться, тому він зателефонував на чергову лінію «102» де йому пояснила на наявність обмежень руху у комендантську годину, тому він здійснив виклик працівників поліції на місце події, однак в подальшому, маючи тривогу за рідних все ж таки прибув до с. Приборівка, де застав працівників поліції, які оформляли матеріали стосовно вітчима. Зазначив, що стан батьків був знервований та збуджений, що свідчило на наявність між ними непорозуміння, однак причину він не з'ясовував.
Суд, вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, його захисника, потерпілу, свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із домінуванням над особою, тощо) того, хто чинить насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.
Згідно із частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до статті 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Згідно з загальнодоступними джерелами розкрито поняття конфлікту (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Скандал - це подія, випадок, що набувають широкого розголосу й ганьблять їх учасників.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме: вчинення домашнього насильства, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 доведена: протоколом про адміністративне правопорушення, в якому викладено суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, зміст якого викладено вище; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , а також наданими нею у судовому засіданні; поясненнями свідка ОСОБА_4 , частково поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких він підтвердив, що був скандал з метою з'ясування обставин подружньої зради, тобто подія, випадок, що набув широкого розголосу однак він залагоджений, вони примирились.
Вказані докази, в силу ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП суд вважає неспроможними, оскільки показами потерпілої підтверджено вчинення ОСОБА_1 умисних дій психологічного характеру по відношенню до неї в частині висловлювань в її сторону з приводу подружньої зради, позбавлення належного її майна у вигляді особистої речі - мобільного телефону, вчинення дій щодо пошкодження майна у її присутності - міжкімнатних дверей, що свідчило про серйозність намірів ОСОБА_1 та могло викликати обґрунтовані побоювання потерпілої в його діях, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої. При цьому, доведено показами потерпілої та свідка ОСОБА_4 , що внаслідок таких дій ОСОБА_1 малолітня дитина ОСОБА_3 , злякавшись таких подій зателефонувала брату, тоді як вік дитини 10 років дозволяє сформувати позицію побаченого та почутого та їх загрозу, висловити суть, що підтверджує, що зміст інциденту між батьками виходив за межі розумного та міг завдати шкоди потерпілій.
З огляду на вищевикладене та зміст інциденту у суду відсутні підстави вважати, що мав місце конфлікт (суперечності) між подружжям, оскільки звинувачення у зраді та психологічний тиск при з'ясуванні таких обставин не виключає вжиття образливих слів, в даному випадку кривдник цілеспрямовано та навмисно спричиняє емоційну невпевненість у потерпілої, чим може бути завдана шкода психічному здоров'ю члена сім'ї.
При цьому, часткове визнання вини ОСОБА_1 в частині того, що він не ображав дружину нецензурною лайкою, суд розцінює як можливість уникнення його від відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, із пояснень слідує, що вину визнав частково.
Разом з цим, суд звертає увагу, що подружжя в ході розгляду даної справи підтвердили, що примирились, такий випадок був поодиноким в їх стосунках, який вийшов за межі розумного, вони зробили належні висновки, потерпіла запевнила, що шкода була незначною.
Згідно зі ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, при призначенні покарання, для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Відповідно до ст.22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Ураховуючи вищевикладене, позицію потерпілої та те, що ОСОБА_1 із нею примирився, зробив належні висновки, встановлена причина адміністративного правопорушення, від вчиненого тяжких наслідків не настало, з урахуванням обставин справи, суд вважає, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення слід визнати малозначним, у зв'язку з чим, суд звільняє ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та вважає за необхідне обмежитись усним зауваженням.
Суд вважає, що саме такий захід впливу на особу, яка притягується до відповідальності буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушення, не буде становити особистий надмірний тягар для особи.
Відповідно до ч.2 ст. 284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження суд виносить постанову про закриття справи.
Відповідно до вимог ст.40-1, 283 КУпАП відсутні підстави для стягнення судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.22, ч.1 ст. 173-2, 221, 251, 276, 284 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, звільнивши його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Повний текст постанови суду складено 15.12.2023.
Суддя Світлана ШПОРТУН