Справа № 638/13561/21
Провадження № 2/638/5626/21
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
27 грудня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Щепіхіної В. В.
при секретарі судового засідання - Рєзнік І. П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на користь КП «Харківські теплові мережі» вартість спожитої теплової енергії у сумі 2838,56 грн. за період з 01.11.2018 по 30.04.2021, інфляційні витрати у розмірі 305,34 грн., 3% річних у розмірі 139,86 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2270 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 (який є власником приміщення) користується тепловою енергією, яку подає у нежитлове приміщення, а в цілому в централізовану систему теплопостачання всього будинку - КП «Харківські теплові мережі». Вказане приміщення має окремий вхід з вулиці та використовується відповідачем як бар. Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. За період користування тепловою енергією з 01.11.2018 р. по 30.04.2021 р., відповідачем спожито теплової енергії на суму 2838 грн. 56 коп. За кожен розрахунковий період відповідачу направлялися платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені. 26.09.2018 року КП «Харківські теплові мережі» направило ОСОБА_1 лист з примірником договору купівлі-продажу теплової енергії № 12903 від 01.08.2018 та листом пропозицією про укладання договору, які проігноровано відповідачем. Відповідно до п.40 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію відповідно до умов договору та цих Правил. Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що призначена для купівлі-продажу. Згідно ст. ст. 525, 526, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Позивач зі свого боку зобов'язання щодо теплопостачання виконав у повному обсязі, натомість, відповідач не сплатив вартість спожитої теплової енергії, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку позивачем згідно зі ст.625 ЦК України нараховано інфляційні витрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань позивач вимушений звернутись до суду для стягнення суми боргу в примусовому порядку.
Ухвалою суду від 30.09.2021 відкрито провадження в цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Від представника позивача надійшла до суду заява, в якій зазначено, що він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про наявність поважних причин своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився у судове засідання без поважних причини, не направив до суду відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив проводити заочний розгляд справи.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що право власності на нежитлові приміщення частини №0-49-:-0-52 житлового будинку літ. "А-12" за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2005, р. н.№9105.
Отже, відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення загальною площею 43,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з централізованою системою опалення в житловому будинку, теплопостачання якого здійснює позивач.
Вказана обставина підтверджується копіями актів від 01.11.2019, від 09.04.2020, від 10.11.2020, від 12.04.2021 на підключення/відключення споживача за заявою балансоутримувача жилого будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , які надані позивачем разом з позовною заявою.
Вказане приміщення використовується відповідачем як бар. Вказаний факт підтверджується актом обстеження системи теплопостачання об'єкта від 12 січня 2021 року №173/4319, з якого вбачається, що нежитлове приміщення, яке займає власник ОСОБА_1 , розташоване у підвалі (7-й під'їзд) дванадцятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав площа приміщення споживача 43,8 кв.м. Система опалення приміщення ОСОБА_1 є єдиною і невід'ємною частиною системи опалення житлового будинку. Приміщення використовується як бар та має окремий вхід з вулиці. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє. Споживач користується тепловою енергією без договору.
Отже, матеріалами справи підтверджуються обставини використання відповідачем приміщенням, власником якого він є, не для побутовим потреб та не для проживання. Зворотного відповідачем не доведено та відповідних доказів не надано.
Оскільки приміщення, що належить відповідачу, є нежитловим, то правовідносини між сторонами підлягають регулюванню Законом України «Про теплопостачання» (надалі Закон).
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно зі ст. 3 Закону відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтями 19, 24, 25 Закону передбачено, що споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно зі ст. 24 Закону споживач теплової енергії зокрема має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів. Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії безпосередньо регулюються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (надалі Правила), які є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Відповідно до п. 3 зазначених Правил наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем; межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла; споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; тепловикористальнеобладнання - комплекс пристроїв, які використовують теплову енергію для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і технологічних потреб;
Пунктом 4 Правил встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. У разі викупу частини приміщень в окремо розташованому будинку теплопостачальна організація укладає договір з кожним власником (п. 5 Правил).
Згідно п. 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання, а відповідно до приписів п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (ст. 40 Правил).
Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами (цей факт не спростовано відповідачем), що теплопостачання у вказаний житловий будинок здійснюється позивачем у централізованому порядку, відповідач є споживачем послуг з централізованого теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що договір між КП «Харківські теплові мережі» та ОСОБА_1 на придбання теплової енергії не укладався. Суд звертає увагу, що відсутність укладеного між сторонами договору не звільняє споживачів від оплати спожитої ними теплової енергії за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач користується тепловою енергією без договору з теплопостачальною організацією на її придбання та без оплати її вартості.
Згідно з актом звіряння за особовим рахунком 17300-4444 між КП «Харківські теплові мережі» та абонентом ОСОБА_1 і розрахунками нарахувань за використання теплової енергії за період з листопада 2018 по квітень 2021 відповідач має заборгованість в розмірі 2838,56 коп.
Відповідачу направлялись рахунки-фактури за №17300-4444 з сумами нарахувань оплати за спожиту теплову енергію в період з листопада 2018 по квітень 2021, які залишились несплаченими відповідачем. Відповідач доказів оплати вказаних рахунків або інших доказів погашення заборгованості суду не надав.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини по справі, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розрахунок спожитої теплової енергії здійснений позивачем з урахуванням теплового навантаження, середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді, що узгоджується з положеннями Правил.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо надання доказів, зокрема, висновку експерта або спеціаліста, або будь-якого іншого документа, складеного відповідними установами та організаціями, для спростування доводів позивача в частині розрахунку. Враховуючи ту обставину, що відповідачем не спростований розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, суд з ним погоджується, з урахуванням вищезазначеного. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до КП «Харківські теплові мережі» для перерахунку теплового навантаження.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги з постачання теплової енергії виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь КП «ХТМ» заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 2838,56 грн. Таким чином, судом встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині необхідно задовольнити.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, яке виразилося в несвоєчасній оплаті наданих послуг з теплопостачання, позивачем нараховано 305,34 грн. - інфляційних витрат та 139,86 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за три останні роки. Розрахунок 3% річних та інфляційних витрат судом перевірено, він є арифметично вірним.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, законом передбачено крім виконання основного зобов'язання, у разі прострочення його виконання, також застосування додаткових мір відповідальності боржника з метою захисту майнового права кредитора від знецінення грошових коштів, тому вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень щодо позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» та доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідно до положень статті 81 ЦПК України, суду не надав.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 гривень.
Керуючись ЗУ «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, ст.ст. 525, 526, 549, 610, 612, 625, 634, 638, 642 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-78, 81, 247, 259, 263-265, 281 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (р/р НОМЕР_1 , в ФХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119, адреса: вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037) вартість теплової енергії в розмірі 2838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім ) грн. 56 коп. за період з 01.11.2018 р. по 30.04.2021, інфляційні витрати у розмірі 305 (триста п'ять) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (р/р НОМЕР_1 , в ФХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, ЄДРПОУ 31557119, адреса: вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037) судовий збір, у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В. В. Щепіхіна