Справа № 236/629/22
Провадження № 2/202/3438/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати,-
ВСТАНОВИВ:
10 лютого 2022 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця»в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
В обґрунтування посилаючись на те, що вона працювала на посаді агента комерційного виробничого підрозділу «Станція Луганськ» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.06.2016 р. по 17.07.2017 р.
Наказом №384-Н регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 15.03.2017 р., наказом від 16.03.2017 р. № 58/ДН структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою по причинам, незалежних від робітників з 16.03.2017 р. В наказі зазначалось, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові за час простою згідно графіку роботи.
Наказом від 28.04.2017 р. №645-НЗ-1 «Про деякі питання діяльності Регіональної філії «Донецька залізниця» було передбачено скорочення штату та вивільнення працівників Донецької та Луганської дирекції відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі наказу від 17.07.2017 р. №3338-ОС була звільнена з посади 17.07.2017 р. згідно з п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату.
На день звільнення, позивач мала заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 р. по 17.07.2017 р. у розмірі 24841,78 грн. (до видачі 18110,08 грн.), у тому числі: компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4 302,02 грн. (до видачі 3463,03 грн.), відповідно до вимог ст.44 КЗпП України про припинення трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1,2 та 6 статті 40 цього Кодексу вихідна допомога у розмірі 5675,12 грн. (до видачі 4568,48 грн.)
У зв'язку з невиплатою Відповідачем вказаних коштів, позивач звернулась до суду та просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 5424,35 грн. та заборгованість по заробітній платі (в тому числі простій) в загальній сумі 24841,78 грн. (після утримання податків 18110,08 грн.), у тому числі: невиплачена компенсація за невикористану відпустку у розмірі 4 302,02 грн. (після утримання податків 3463,03 грн.); невиплачена вихідна допомога у зв'язку із скороченням штату у розмірі 5675,12 грн. (після утримання податків 4568,48 грн.).
Ухвалою судді Краснолиманськогоміського суду Донецької області від 11.02.2022 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 14.03.2022 року за №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей)» було змінено територіальну підсудність судових справ Краснолиманського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2023 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Слюсар Л.П. ухвалою якої від 21 вересня 2023 року прийнята до провадження цивільна справа та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.
06.10.2023 року від відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» документ сформований в системі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. В якій вказав на те, що надані позивачем докази виготовлені на непідконтрольній українській владі території м. Луганськ. Вказали, що 12.04.2017 року адміністративна будівля Луганської дирекції залізничних перевезень (м. Луганськ, вул. Кірова,44) була захоплена невідомими особами так званої «ДНР». Таким чином відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Зазначені обставини дають підстави для критичного оцінювання наданих позивачем доказів по справі.
Тому сума заборгованості з заробітної плати не підтверджена відповідними первинними документами і не нарахована в установленому законом порядку.
Через відсутність визнаної АТ «Укрзалізниця» заборгованості з невиплаченої заробітної плати за період з березень - липень 2017 року, вимогу щодо стягнення компенсації втрати частини доходів вважають безпідставною та необґрунтованою так як нарахування заробітної плати не здійснювалось через відсутність первинних документів.
Також, представник посилається на Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року про форс-мажорні обставини, який підтверджує не можливість нарахування заробітної плати, а тому трудового законодавства відповідач не порушував.
Просили суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів відмовити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явилася. Відповідно до позовної заяви просила суд розглядати справу за відсутності позивача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Судова повістка про виклик до суду доставлена до електронного кабінету. Заяв та клопотань не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на посаді агента комерційного виробничого підрозділу «Станція Луганськ» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.06.2016 р. по 17.07.2017 р.
Відповідно до Наказу №52 регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16.03.2017 р., наказом від 16.03.2017 р. № 58- ДН структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» встановлено початок простою працівників виробничого підрозділу «Станція Луганськ» по причинам, незалежних від робітників з 20.03.2017 р. В наказі зазначено, що оплату за час простою проводити з розрахунку двох третин ставки, встановленого працівникові розряду (окладу) за увесь час простою.
Згідно з наказом від 17.07.2017 р. №3338-ОС ОСОБА_1 звільнена з посади 17.07.2017 р. на підставі п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку зі скороченням штату. У наказі про припинення трудового договору зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 34 днів невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип ПАТ «Укрзалізниця» з публічного на приватне та перейменовано на АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці», частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно -ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 113 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Першого протоколу, є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.
Обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин, втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.
Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, провадження № 61- 94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Враховуючи, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», і позивач знаходився з відповідачем у трудових відносинах до 17 липня 2017 року, при звільненні не отримала усіх належних їй платежів, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України, не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статті 97 КЗпП України, статті 22 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Враховуючи, що в період простою, встановленого працівникам виробничого підрозділу «Станція Луганськ» структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», позивач на виконання наказу від 16 березня 2017 року № 52 виходила на своє робоче місце до дня звільнення, на день її звільнення наказ про встановлення простою скасований не був, то відповідач не мав підстав не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно з частинами другою, третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов'язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 , компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги узгоджуються з наказом начальника дирекції структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 16 березня 2017 року № 58-ДН про встановлення простою з причин, не залежних від робітників, для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції з 20 березня 2017 року.
Відповідач не надав будь-яких доказів, які спростували б зазначену заборгованість з оплати праці за час простою, не оспорює наявність зазначеного наказу та факт перебування з позивачем у трудових відносинах і її звільнення саме 17 липня 2017 року.
У матеріалах справи немає належних та допустимих доказів щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку робочого часу, які оформлені відповідно до трудового законодавства України за підписами табельника, керівника структурного підрозділу, працівника кадрової служби, головного бухгалтера. Відповідач не надав суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень.
Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов'язку доведення наявності права на отримання відповідних сум.
Згідно з наданими позивачем на підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахунковими листками (табуляграми) за період з березня до липня 2017 року, зазначені суми, які підлягали сплаті позивачу із зазначенням усіх її складових.
Також суду надані копії табелів обліку використання робочого часу за період з березня до 17 липня 2017 року, підписані табельником ОСОБА_2 , начальником структурного підрозділу - заступником начальника ст. Луганськ - Омельченко Д.В., помічником начальника з кадрових питань - ОСОБА_3 , головним бухгалтером ст. Луганськ - Авіловою О.В..
Заборгованість по заробітній платі (у т.ч. простій) за період з 01 березня 2017 р. по 17 липня 2017 р. складає 14864,64 грн..
Крім того, у наказі відповідача від 17 липня 2017 року № 3338-ОС про звільнення позивача у зв'язку зі скороченням штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України зазначено, що ОСОБА_1 при звільненні підлягає до виплати одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсація за 34 днів невикористаної відпуски.
У розрахунковий лист позивача за липень 2017 року включено 4302,02 грн. компенсації за невикористану відпустку та 5675,12 грн. вихідної допомоги.
Тобто відповідач визнав право позивача на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку та вихідну допомогу при звільненні.
Згідно зі статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про відпустки» щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).
Таким чином, при звільненні позивача у липні 2017 року їй не була виплачена вихідна грошова допомога та компенсація за 34 днів невикористаної відпустки.
Отже, ОСОБА_1 підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з березня до липня 2017 року у розмірі 14864,64 грн, будь-яких доказів проведення повного розрахунку з працівником в день його звільнення відповідач до суду не надав, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 19.10.2000р. підприємства, установи і організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у т.ч. з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст.2 цього Закону компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №15921.02.2001 №159 (з урахуванням змін та доповнень за постановами від 09.08.2001 № 958 та від 31.03.2003 № 430) з наступними змінами: відповідно до п.4 Постанови КМУ № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) прирості індексу споживчих цін ("індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації поділений на 100.
Розмір компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати позивач розраховує за період з березня 2017 р. по листопад 2021 р. включно.
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 944,43 грн. (2166,12 х 0,436 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по листопад 2021 року)
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 923,78 грн. (2 183,88 х 0,423 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по листопад 2021 року)
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 915,98 грн. (2 261,67 х 0,405 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по листопад 2021 року)
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 866,22 грн. (2 261,67 х 0,383 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по листопад 2021 року)
Так, компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням споживчих індексів споживчих цін складає 1773,94 грн. (9236,74- 4568,48 вихідна допомога при звільненні = 4668,26 х 0,380 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по листопад 2021 року)
Разом сума компенсації втрати частини доходів складає 944,43 грн.+ 923,78 грн.+ 915,98 грн. + 866,22 грн. + 1773,94 грн. = 5424,35 грн.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов'язків по доказуванню між сторонами.
За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки на теперішній час заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими. Суд, вирішуючи питання про розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок, який за період з березня 2017р. по листопад 2021р., включно, складає 5424,35 грн.
Посилання представника Відповідача на звільнення сторони від відповідальності за порушення зобов'язань у зв'язку з існування форс-мажорних обставин є безпідставними з огляду на таке.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі. Зокрема наявністю належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказу про звільнення з роботи. Наявність табелів обліку використання робочого часу, роздрукованих розрахунків заробітної плати, виданих позивачу, який використовував їх як доказ існуючої заборгованості із заробітної плати , свідчить та розцінюється судом як обізнаність відповідача про існуючий обов'язок та його невиконання, що тягне за собою відповідне відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.
Наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є сертифікатом в розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Тому наданий відповідачем висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/21-10.2 не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати позивачу. Аналогічна позиція зазначена в ухвалі Верховного суду від 29.07.2019 по справі №185/5811/18.
З огляду на вказане, позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073,60 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись: ст. ст. 47, 83, 97, 113, 115, 116 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 77,78, 81,82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84404, Донецька обл., м.Лиман, вул.Привокзальна, буд 22) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, вихідної допомоги у зв'язку зі скороченням штату та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40150216) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )заборгованість по заробітній платі в загальній сумі 24841,78грн., яка складається з: заробітної плати (у т.ч. простій) за період з 01 березня 2017 р. по 17 липня 2017 р. у розмірі 14864,64 грн.; невиплаченої компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4 302,02 грн.; невиплаченої вихідної допомоги у зв'язку із скороченням штату у розмірі 5675,12 грн. та стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 5424,35 грн., а всього 30266 грн. (Тридцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 13 коп.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40150216) при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40150216) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 29.12.2023 року.
Суддя Л.П. Слюсар