Справа № 601/1370/23
Провадження № 1-кс/601/1285/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 року місто Кременець
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці клопотання старшого слідчого СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_6 , яке погоджене начальником Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження № 12023211010000380 від 29.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України,-
УСТАНОВИВ:
Старший слідчий СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області майор поліції ОСОБА_6 , за погодженням начальника Шумського відділу Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області в рамках кримінального провадження № 12023211010000380 від 29.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження № 12023211010000380 від 29.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є односельчанами, та тривалий час підтримували між собою дружні відносини.
29 травня 2023 року близько 22 год. до ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_5 та запропонував їй вийти на вулицю. ОСОБА_8 вийшла на подвір'я домогосподарства, у якому проживає, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де між нею та ОСОБА_5 відбувалася сварка, потім розмова, в ході якої вони почали цілуватися, і ОСОБА_5 торкався до її грудей.
У цей момент у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_8 з використанням своїх геніталій, без її згоди.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, що спрямований на умисне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_8 , з використанням своїх геніталій, ОСОБА_5 29 травня 2023 року близько 23 год. (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи на подвір'ї домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, проте нехтуючи цим, діючи цілеспрямовано та рішуче, порушуючи право на статеву свободу, статеву недоторканість, всупереч волевиявленню неповнолітньої ОСОБА_8 , підняв потерпілу на руки та заніс її у підсобне приміщення домогосподарства, де поклав на землю у положенні на спині, та утримуючи силоміць своєю рукою руки неповнолітньої потерпілої, тим самим позбавляючи її фізичної можливості чинити супротив, зняв з неї лосини і спідню білизну, після чого проти волі неповнолітньої ОСОБА_8 здійснив із нею вагінальний статевий акт із використанням своїх геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої потерпілої особи (зґвалтування).
Своїми умисними діями ОСОБА_5 заподіяв шкоду особистим правам та інтересам неповнолітньої ОСОБА_8 , наданим їй Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість.
29 грудня 2023 року ОСОБА_5 пред'явлено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, а саме, вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій без добровільної згоди на те потерпілої особи, тобто, зґвалтування неповнолітньої особи.
29 грудня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України.
Слідчий підтверджує вину ОСОБА_5 матеріалами кримінального провадження: протоколом огляду місця події від 29.05.2023; постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання; висновком судово-медичної експертизи № 122 від 02.06.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_13 ; протоколом огляду відеозапису допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 в закритому судовому засіданні поза залом судового засідання, в іншому приміщенні у Центрі захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, що постраждали або стали свідками насильства (модель Барнахус); висновком експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12023211010000380 від 28.12.2023.
Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків.
З огляду на вказане, слідчий просила суд клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання та вказав, що підозра є необґрунтована.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст.194 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12023211010000380 від 29.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
29 грудня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий та прокурор обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України. Зокрема такими є: протокол огляду місця події від 29.05.2023; постанова про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання; висновок судово-медичної експертизи № 122 від 02.06.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_13 ; протокол огляду відеозапису допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 в закритому судовому засіданні поза залом судового засідання, в іншому приміщенні у Центрі захисту та соціально-психологічної підтримки у процесі правосуддя дітей, що постраждали або стали свідками насильства (модель Барнахус); висновк експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12023211010000380 від 28.12.2023.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
При цьому слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Також за результатами розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що оглянутими матеріалами та прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування;
- незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, при оцінці якого слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цих осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
За таких обставин, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу (ч. 1 ст.183 КПК України).
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
В клопотанні прокурор просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначив що інші, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.
Зважаючи на викладені обставини, слідчий суддя бере до уваги дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан та на підставі чого доходить висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків.
Частиною 4 ст.194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення) та 2 (наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор) частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 (недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні) частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відтак, враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України та ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, на підставі ч. 2 ст.194 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який є найбільш суворим видом із п'яти видів запобіжних заходів, визначених в ст. 176 КПК України.
Вирішуючи, на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України, питання про обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання, особиста порука та застава не зможуть в повній мірі запобігти вказаним вище ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України).
З огляду на викладене, за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, визнання ним частково вини у вчиненому, наявність постійного місця проживання, беручи до уваги те, що останній раніше не судимий, на думку слідчого судді запобігти існуючим ризикам можливо шляхом застосування щодо ОСОБА_5 цілодобового домашнього арешту, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, будьякі відомості, які б характеризували його з негативної сторони у матеріалах клопотання відсутні, як і докази того, що підозрюваний ОСОБА_5 у період із 29.05.2023 (час внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) до 29.12.2023 (час звернення прокурора із клопотанням про взяття обвинуваченого під варту) не переховувався від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно не впливав на свідків чи потерпілу.
Сукупність вищенаведених обставин, на переконання слідчого судді, значно знижують ризики, не свідчить про те, що тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою є виправданим та свідчить про можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його перебування.
За приписами ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Разом з тим, береться до уваги те, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» домашній арешт, з урахуванням його ступеня та інтенсивності, вважається позбавленням волі за змістом статті 5 Конвенції.
Отже, слідчий суддя доходить висновку, що, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, цілодобовий домашній арешт в умовах контролю з боку працівників правоохоронних органів та покладенням відповідних процесуальних обов'язків, здатен запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .
Слідчий суддя також враховує Рішення Європейського суду в справі «Летельє проти Франції», висновки про те, що попереднє ув'язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку (п. 51 Рішення).
З урахуванням наведеного, обставин клопотання, особи підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 179, 193, 194, 196, 205, 206, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
ПОСТАНОВИВ:
В клопотанні про тримання під вартою відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі свого місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Встановити строк дії ухвали до 23 лютого 2024 року.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення Кременецьким РВП ГУНП в Тернопільській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 29.12.2023 о 18 годині 50 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1