Справа № 761/5383/23
Провадження № 2-адр/761/23/23
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Рябка С.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні судді Шевченківського районного суду м. Києва Фролової І.В. перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 16 жовтня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення було задоволено.
Було вирішено: «Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії ВМ №00004009 від 19.01.2023 року, щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп.».
На адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Рябка С.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до заяви представник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 252 КАС України суд не викликав у судове засідання учасників справи.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Зі змісту рішення від 16 жовтня 2023 року вбачається, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення було задоволено, однак питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., судом не вирішувалось.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Частиною 3 ст. 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України.
Так, відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. При цьому суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст. 139).
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269).
Суд, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.09.2020 року у справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Судом встановлено, що Позивачем було понесено витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн. на підставі укладеного з адвокатом Рябко С.О. Договору №08/12/21 про надання правової допомоги від 08.12.2021р. (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору за цим Договором Виконавець зобов'язується надати комплексі юридичні послуги з питань, які стосуються підготовки і подачі позовних заяв та представництва інтересів Замовника в судах, що зокрема пов'язані із визнанням протиправними та скасування постанов Державної служби України з безпеки на транспорті та з будь-яких інших питань діяльності Замовника.
Так адвокатом Рябко С.О. Позивачу була надана правова допомога, факт надання якої, а також детальний опис наданих послуг, підтверджується Актом прийому-передачі наданих послуг №12/12/23 від 12.12.2023р. на загальну суму 5 000 грн.
Відповідно до даного акту, адвокатом було надано наступні послуги: зустріч з Замовником, з'ясування підстав та мети звернення, вивчення документів наданих Замовником, зокрема постанови серія АА №00004009 від 19.01.2023; Підготовка, написання та подача позовної заяви до суду Замовника до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845), підготовка додатків до позовної заяви.
Відповідно до п.3.1 Договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється Замовником у грошовій одиниці гривні, вартість послуг за даним договором складає суму, яка визначається в Актах приймання-передачі наданих послуг підписаних Сторонами, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Сплата даних витрат на правову допомогу адвоката Позивачем підтверджується платіжною інструкцією N?@2PL801675 від 20.03.2023р.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем разом із позовом також подано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №8926/10 від 13.03.20р. та Ордер від 08.02.2023 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 241-243, 248, 252, 255, 293 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Рябка С.О. про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса місцезнаходження - м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845.
Суддя: