КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5400/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
ВИКЛАДОБСТАВИН:
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 73363,86 грн., до місцевого бюджету Первозванівської сільської територіальної громади, за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у Кіров.обл./тг Первозв/18010900; банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; ЗКПО банка: 37918230; рахунок: UA 308999980334119815000011483; код платежу: 50 18010900 (місцевий бюджет); назва податку: орендна плата з фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг, який в добровільному порядку відповідач не погасив, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу.
На виконання вимог частини 3 статті 171 КАС України судом надіслано запит до Управління ДМС України в Кіровоградській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 . 26.07.2023 року на адресу суду надійшла відповідь, в якій зазначено, що місце проживання відповідача з 16.01.2016 року є АДРЕСА_1 .
Суддею додатково направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь, у якій адреса реєстрації відповідача повністю співпала з адресою, зазначеною у відповіді Управління ДМС України в Кіровоградській області на запит суду, а саме: вул. Зарічна, 6а, с. Покровське, Кропивницький район.
Суддя ухвалою від 08.08.2023 року залишила без руху позовну заяву Головного управління ДПС у Кіровоградській області та встановила десятиденний строк для усунення її недоліків. Недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою судді від 23.08.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Вказану ухвалу судді було надіслано відповідачу на його адресу, що вказана у витязі з Єдиного державного демографічного реєстру та у відповіді на запит до Управління ДМС України в Кіровоградській області, а саме: вул. Зарічна, 6а, с. Покровське, Кропивницький район.
Копію вказаної ухвали судді від 23.08.2023 року отримано ОСОБА_1 29.08.2023 року, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового направлення.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У період з 01.09.2023 року по 04.09.2023 року, з 07.09.2023 року по 08.09.2023 року та з 11.12.2023 року по 25.12.2023 року суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Приписами пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п.288.1, 288.2, 288.3 ст.288 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення податкового боргу) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до приписів п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, сірок сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Згідно п.286.5 ст.286 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнення податкового боргу) нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Згідно п.287.5 ст.287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Позивач зазначає, що відповідач має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в сумі 73363,86 грн., який виник у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення форма "Ф" №871737-2408-1128 від 24.10.2022 в сумі 41776,43 грн. (у зв'язку з наявністю переплати в сумі 89,00 грн. та частковою сплатою податку в сумі 10100,00 грн. залишок боргу становить 31587,43 грн.), а також на підставі податкового повідомлення-рішення форми "Ф" №12103-2408-1128 від 09.03.2023 в сумі 41776,43 грн. (а.с.12, 13).
Оскільки в добровільному порядку відповідач не погасив вказану заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Суд зауважує, що у справах про стягнення боргу предметом доказування підлягають обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту його сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі, в черговості, та за рахунок платежів, встановлених Податковим кодексом України.
Так, відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Вказане повноваження контролюючого органу кореспондується також з положеннями пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Отже, законодавством встановлено обов'язок контролюючого органу вчиняти дії щодо забезпечення стягнення з платника податків податкового боргу, в тому числі, шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
Разом з тим, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Дана норма узгоджується також з встановленим приписами статті 59 ПК України обов'язком контролюючого органу надіслати платнику податків, у якого виник податковий борг, податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Тому обов'язковою передумовою для звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу є надіслання платнику податків податкової вимоги.
Нормами пункту 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Зазначене кореспондується з пунктом 6 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи в розумінні статті 45 ПК України визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
У позовній заяві, місцем проживання відповідача позивач зазначив: АДРЕСА_2 .
До позовної заяви було додано ідентифікаційні дані відповідача, де місцем його проживання зазначено також АДРЕСА_2 (а.с.7). При цьому суд зауважує, що у цих інформаційних даних, наданих позивачем, зазначено, що ця адреса вказана відповідно до ДРФО, а датою внесення цієї інформації зазначено 27.01.1997 року (а.с.7).
Після надходження вказаної справи до суду на виконання та відповідно до частин 3 та 4 статті 171 КАС України суддею сформовано витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, а також додатково направлено запит до Управління ДМС України у Кіровоградській області про встановлення реєстрації місця проживання відповідача у цій справі.
Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру суд убачає, що адресою реєстрації відповідача з 16.01.2016 року є АДРЕСА_1 (а.с.21).
УДМС України у Кіровоградській області у відповідь на судовий запит місце реєстрації відповідача з 16.01.2016 року також вказало АДРЕСА_1 (а.с.20).
Тобто, вказані відомості свідчать про те, що відповідач з 16.01.2016 року проживає за адресою АДРЕСА_1 .
Отже, з наявних у справі доказів суд доходить висновку, що, починаючи з 16.01.2016 року та до дати винесення податкових повідомлень-рішень на підставі яких виник податковий борг, податкової вимоги й до звернення позивача до суду з цим позовом місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 70.1 статті 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
Відповідно до підпункту 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 ПК України (в редакції чинній станом на вересень 2018 року) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), зокрема органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, - про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи місце проживання яких знято з реєстрації в такому населеному пункті, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти громадянина України у п'ятиденний строк з дня надходження відповідних заяв фізичних осіб та про паспорти громадянина України померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
У пункті 70.6 статті 70 ПК України вказано, що порядок подання такої інформації та взаємодії суб'єктів інформаційних відносин визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 р. № 1386 ''Про затвердження Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів'' (далі Порядок надання інформації про платників податків) визначений механізм подання відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про інформацію" суб'єктами інформаційних відносин контролюючим органам інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.
Згідно пункту 5 Порядку надання інформації про платників податків Мін'юст та ДМС подають щомісяця до 10 числа (у разі наявності технічної можливості - щоденно) ДПС інформацію про внесення до відповідних реєстрів або зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дату і місце народження, місце проживання, громадянство, серію та номер свідоцтва про народження, паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, ким і коли виданий документ).
У пункті 6 Порядку надання інформації про платників податків органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти інформаційних відносин подають ДПС та/або її територіальним органам за місцезнаходженням інформацію про платників податків, пов'язану з їх реєстрацією, нарахуванням та сплатою податків і зборів, а також контролем за дотриманням податкового законодавства.
Таким чином, суд вважає, що контролюючий орган повинен був перевірити актуальну податкову адресу платника податків - фізичної особи, а отже повинен направляти як ППР на підставі яких виник податковий борг, так і податкову вимогу за дійсною адресою відповідача - платника податків.
Суд також зазначає, що контролюючий орган безумовно наділений повноваженнями щодо вчинення дій, спрямованих на стягнення з платників податків суми наявного податкового боргу. Разом з тим, реалізація зазначеного повноваження повинна здійснюватися на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, тобто з дотриманням визначеної процедури.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.07.2022 року у справі 160/7345/20 та від 28.08.2018 року у справі №802/467/16-а у подібних правовідносинах.
Матеріали справи свідчать, що на виконання вищезазначених вимог податкового законодавства ГУ ДПС у Кіровоградській області надіслало відповідачу як податкові повідомлення-рішення на підставі яких виник податковий борг, так і податкову вимогу №0005513-1303-1128 від 25.04.2023 року. Натомість зазначені рішення, в т.ч. й податкова вимога скеровані на адресу: АДРЕСА_3 .
Суд звертає увагу, що вказана адреса ( АДРЕСА_3 ) зазначена в наданих позивачем до суду ідентифікаційних даних згідно даних інформаційно-комунікативних систем податкових органів як адреса відповідно до даних ДРФО. Датою внесення інформації про ці адресні дані зазначено 27.01.1997 рік (7).
Разом з тим, суд нагадує, що адресою відповідача як платника податків - фізичної особи в розумінні статті 45 ПК України згідно цих же ідентифікаційних даних, де з 16.01.2016 року місцем його проживання, за яким він був взятий на облік як платник податків у контролюючому органі зазначено: АДРЕСА_1 .
Вказане підтверджується інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру та з відповіді УДМС України у Кіровоградській області на судовий запит м (а.с.20, 21).
За таких обставин, оскільки податкова вимога №0005513-1303-1128 від 25.04.2023 року направлялась на адресу, за якою відповідач не зареєстрований, вказане рішення податкового органу вважається не врученим, а відповідач вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового зобов'язання.
Станом на день формування податкової вимоги та скерування такої не за адресою місця реєстрації відповідача, останній не міг знати про суму нарахованого йому податкового боргу.
В постанові від 10 червня 2021 року по справі №826/14316/18 Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
Оскільки встановлені у справі обставини підтверджують те, що податкова вимога №0005513-1303-1128 від 25.04.2023 року податковим органом не була надіслана відповідачу на адресу проживання відповідача-платника податку, у зв'язку з чим вручена не була, відтак суд доходить висновку про передчасність звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача спірного податкового боргу у зв'язку з його несплатою.
При цьому суд наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної ПК України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.
З огляду на викладене, а саме відсутність доказів, які б надали можливість пересвідчитись, що податковим органом було належним чином повідомлено відповідача про наявність податкового боргу, визначеного податковою вимогою №0005513-1303-1128 від 25.04.2023 року, суд стверджує, що позивачем порушено порядок надіслання податкової вимоги, а відтак, у нього відсутнє право вимагати сплату боргу в судовому порядку.
Оскільки податкова вимога, направлялась відповідачу не за місцем реєстрації його місця проживання така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання, тому сума заборгованості у розмірі 73363,86 грн., яка заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже не може бути стягнута за рішенням суду.
Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року під час розгляду адміністративної справи №826/14316/18 (адміністративне провадження №К/9901/4565/20).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наведених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК