ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" грудня 2023 р. справа № 300/7336/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідачі), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Миколаївській області № 092750009134 від 11.09.2023 про відмову в призначенні мені пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до спеціального трудового стажу період з 11.10.2017 по 31.08.2023 на посаді учителя початкових класів у Ластівецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів та призначити з 04.09.2023 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», рішенням від 11.09.2023 за № 092750009134 повідомлено ОСОБА_1 , що їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, які мають право на призначення пенсії. Позивач вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області протиправно не зараховано до її спеціального стажу роботу на посаді вчителя молодших класів з 11.10.2017 по 31.08.2023. Внаслідок чого, позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років роботу в період з 11.10.2017 по 31.08.2023 на посаді вчителя початкових класів та вихователя початкових класів у Ластівецькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, призначити та виплачувати з 04.09.2023 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.18-21).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему «Електронний суд» 14.11.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що з 01.04.2021 в органах Пенсійного фонду України застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунку пенсії. Таким чином, з 01 квітня поточного року опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій здійснюється бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подання такої заяви та місця проживання пенсіонера. Враховуючи викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було розглянуто заяву та пакет документів позивача про призначення пенсії за вислугу років та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Водночас, звернуто увагу суду на те, що на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, станом на 11.10.2017 склав 26 років 01 місяць 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. Відтак, рішення від 11.09.2023 № 092750009134 про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання його протиправним та скасування (а.с.27-29).
20.11.2023 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, обчислений станом на 11.10.2017, становить 26 років 01 місяць 27 днів. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року за № 2148-VIII, який набув чинності 11 жовтня 2017 року, скасовано норми чинного законодавства в частині призначення пенсій за вислугу років, за винятком тих осіб, які мали таке право на дату набрання чинності цим законом. У зв'язку із цим, до спеціального стажу роботи, що дає право на вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017.Працівникам освіти, які станом на 01.04.2015 мають 25 років, або станом на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців спеціального стажу роботи відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку. При наявності спеціального стажу станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, пенсія за вислугу років призначається за зверненням особи з дотримання умов, передбачених Законом № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за № 2-p/2019. На момент звернення із заявою про призначення пенсії, у позивачки стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років (обчислений станом на 11.10.2017) становив 26 років 01 місяць 27 днів, а тому відсутні будь-які правові підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відтак, оскільки спеціальний стаж роботи позивача станом на 11 жовтня 2017 року (дату набрання чинності Законом України № 2148-VIII), який дає їй право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, становить менше 26 років 6 місяців, визначених пунктом "е" статті 55 Закону України № 1788-XII, можна зробити висновок про необґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо наявності підстав для призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти (а.с.35-38).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулася 04.09.2023 до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.09.2023 за № 092750009134 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зазначено, що Законом України від 03.10.2017 № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набув чинності 11.10.2017 скасовано норму законодавства в частині призначення пенсій за вислугу років, за винятком тих осіб, які мали таке право на дату набрання чинності цим Законом. У зв'язку з цим, до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після 11.10.2017. Оскільки спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років ОСОБА_2 становить 26 роки 01 місяць 27 днів, то для призначення пенсії за вислугу років немає законних підстав (а.с.16).
Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до пункту 2-1 Перехідних положень Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст. 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, в редакції Закону № 2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 01.04.2015 по 31.03.2016 - не менше 25 років 6 місяців; з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років; з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців; з 01.04.2018 по 31.03.2019 - не менше 27 років; з 01.04.2019 по 31.03.2020 - не менше 27 років 6 місяців; з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років; з 01.04.2021 по 31.03.2022 - не менше 28 років 6 місяців; з 01.04.2022 по 31.03.2023 - не менше 29 років; з 01.04.2023 по 31.03.2024 - не менше 29 років 6 місяців; з 01.04.2024 або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом 1 пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 01.01.1966 по 30.06.1966; 50 років 6 місяців - які народилися з 01.07.1966 по 31.12.1966; 51 рік - які народилися з 01.01.1967 по 30.06.1967; 51 рік 6 місяців - які народилися з 01.07.1967 по 31.12.1967; 52 роки - які народилися з 01.01.1968 по 30.06.1968; 52 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1968 по 31.12.1968; 53 роки - які народилися з 01.01.1969 по 30.06.1969; 53 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1969; 54 роки - які народилися з 01.01.1970 по 30.06.1970; 54 роки 6 місяців - які народилися з 01.07.1969 по 31.12.1970; 55 років - які народилися з 01.01.1971.
Проте, 04.06.2019 Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788 зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом рішення Конституційного суду України положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону № 1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах "е, ж" статті 55 Закону № 1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII - неконституційними.
На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" до оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо підвищення на п'ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення". А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у ст.ст. 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що стан здоров'я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених п. "а" ст. 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", через певний проміжок часу погіршується, у зв'язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Вказані норми пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.
Відповідно до статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров'я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров'я і безпеки оточуючих.
Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, внаслідок чого, не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.
З 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.
Згідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи не менше 29 років 6 місяців за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто, особа, в даному випадку ОСОБА_1 , яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має не менше 29 років 6 місяців спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 року № 909 (надалі Перелік № 909).
Згідно приписів розділу 1 Перелік № 909, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, учителі загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє твердження представників відповідачів, що спеціальний стаж повинен обчислюватись станом на 11.10.2017 та те, що особа, яка має спеціальний стаж станом на 11.10.2017 не менше ніж 26 років і 6 місяців може скористатися правом виходу на пенсію за вислугу років.
Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 11.09.2023 № 092750009134 встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" спеціальний стаж позивача складав 26 років 01 місяць 27 днів. Водночас, обчислення спеціального стажу було здійснено станом на 11.10.2017, без врахування рішення Конституційного суду України від 04.06.2019.
Тому, враховуючи, що позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 04.09.2023, тобто після прийняття рішення Конституційного суду України від 04.06.2019, внаслідок чого, відповідач повинен був застосовувати положення пункту "е" частини 1 статті 55 Закону № 1788 в первісній редакції, яка визначає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається із записів трудової книжки ОСОБА_1 , позивач з 15.08.1991 працює на посадах вчителя початкових класів та вихователя початкових класів, та 31.08.2023 звільнена із посади вчителя початкових класів у Ластівецькій ЗОШ І-ІІ ступенів (15.12.2020 перейменовано в Ластівецьку гімназію Богородчанської селищної ради) (а.с.11-13).
Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржені періоди. Тобто, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться всі відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.
Таким чином, набутий стаж ОСОБА_1 після 11.10.2017 до 31.08.2023 також підлягає зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області в рішенні про відмову в призначенні пенсії від 11.09.2023 за № 092750009134 визначено, що спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років становить 26 років 01 місяць 27 днів, в який враховано наступні періоди: з 15.08.1991 по 10.10.2017.
Водночас, враховуючи наведені вище висновки суду щодо необхідності зарахування до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років позивача період роботи з 11.10.2017 до 31.08.2023, у позивача наявний необхідний спеціальний стаж (від 25 до 30 років), для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911.
Окрім того, згідно положень частини 2 статті 7 Закону № 1788, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Отже, важливою умовою для призначення пенсії за вислугу років є звільнення з посад, які дають право на зарахування до спеціального стажу роботи.
Втім, судом встановлено, що 31.08.2023 позивач була звільнена із посади вчителя початкових класів в Ластівецькій ЗОШ І-ІІ ступенів (15.12.2020 перейменовано в Ластівецьку гімназію Богородчанської селищної ради), яка дає право на пенсію за вислугу років (а.с. 13).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Суд зазначає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, в тому числі і за минулий час, таке право підлягає поновленню без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
З метою запобігання порушення прав позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911, починаючи з 04.09.2023.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 300/4003/20.
Водночас, на думку суду, позивач, неправомірно просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до спеціального трудового стажу та призначити пенсію за віком, оскільки саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.09.2023 №09750009134 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зарахуванні до її загального страхового стажу періоди її роботи з 11.10.2017 по 31.08.2023.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 16.10.2023 підтвердила сплату судового збору на суму 1073,60 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області частину сплаченого судового збору в розмірі 536,80 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за № 09750009134 від 11.09.2023 в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54020) зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 11.10.2017 по 31.08.2023 на посаді вчителя початкових класів у Ластівецькій ЗОШ І-ІІ ступені.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54020) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, у редакції до внесення змін Законом № 213 та Законом № 911, починаючи з 04.09.2023.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54020) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, вул. Морехідна 1, м. Миколаїв, 54020).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.