ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ
29 грудня 2023 року Справа № 280/10764/23 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Івлєв Михайло Миколайович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про скасування наказів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
25 грудня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач) про скасування наказів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 24 травня 2022 року № 112 (по стройовій частині) про вибуття з 21 травня 2023 року старшого сержанта ОСОБА_1 , старшого стрільця - регулювальника 2 комендантського відділення 1 комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_3 , як такого, що без поважних причин самовільно залишив військову частину;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 22 червня 2023 року № 85 «Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем» в частині зарахування старшого сержанта ОСОБА_1 в розпорядження командира НОМЕР_5 окремої бригади територіальної оборони і накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо відмови в нарахуванні і виплати старшому сержанту ОСОБА_1 недоотриманого грошового, речового та інших видів забезпечення за період з 21 травня 2022 року по 09 листопада 2022 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити нарахування і виплату старшому сержанту ОСОБА_1 недоотриманого грошового, речового та інших видів забезпечення за період з 21 травня 2022 року по 09 листопада 2022 року;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) від 16 червня 2022 року № 42-РС (по особовому складу) про увільнення і зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 у зв'язку з скороченням штатів старшого сержанта ОСОБА_1 , стрільця-регулювальника комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти військової частини НОМЕР_3 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст. 171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
При цьому, приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду у відносинах публічної служби, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує накази командира військової частини НОМЕР_3 від 24 травня 2022 року № 112 (по стройовій частині), від 22 червня 2023 року № 85 «Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем» та від 16 червня 2022 року № 42-РС (по особовому складу).
Згідно пункту 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою розуміється діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі проходженням позивачем публічної служби.
Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що згідно змісту позовної заяви оскаржувані накази командира військової частини НОМЕР_3 були отримані представником позивача у вересні 2023 року разом із відповіддю на заяву адвоката.
Позовну заяву подано до суду засобами системи «Електронний суд» лише 25.12.2023.
Отже, згідно з матеріалами справи позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_3 від 24 травня 2022 року № 112 (по стройовій частині), від 22 червня 2023 року № 85 «Про результати проведення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцем» та від 16 червня 2022 року № 42-РС (по особовому складу).
Також, позивач оскаржує дії Військової частини НОМЕР_3 щодо відмови в нарахуванні і виплати старшому сержанту ОСОБА_1 недоотриманого грошового, речового та інших видів забезпечення за період з 21 травня 2022 року по 09 листопада 2022 року.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні», «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19 липня 2022 року звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати було визначено вказаними вище періодами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19 липня 2022 року, було внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Таким чином, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21 і від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, які є обов'язковими для врахування судом відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Разом із тим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини першої статті 233 КЗПП закінчився 01.10.2023 (останній день строку звернення до суду).
Суд зазначає, що матеріали справи містять довіку Військової частини НОМЕР_3 від 18.02.2023 № 141 про виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та премій солдата ОСОБА_1 за період березень - грудень 2022 року.
Як зазначає позивач у позовній заяві 09.03.2023 він звернувся до командування Військової частини НОМЕР_3 з рапортом про скасування наказу від 21.06.2022 № 85 і виплати грошового забезпечення за весь час зупинення виплати.
Тобто, позивач був обізнаний про порушення своїх прав на виплату грошового забезпечення задовго до 01.07.2023, а відповідно позивачем пропущено строк звернення до суду і цій частині позовних вимог.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позовна заява містить заяву про поновлення строку звернення до суду. Так, у вказаній заяві позивач вказує, що позивач до цього часу не отримав від командування військової частини НОМЕР_3 відповіді на свій рапорт про поновлення його прав від 09 березня 2023 року, а відтак не міг однозначно визначити, що командування військової частини НОМЕР_3 відмовляє йому в поновленні його прав і законних інтересів. Крім того, позивач до цього часу проходить військову службу, у тому числі в зоні безпосереднього ведення бойових дій, що завадило йому особисто своєчасно звернутись до суду з адміністративним судом. Також, командуванням військової частини НОМЕР_3 на відповідні заяви і запити представника позивача неодноразово відмовляло, ухилялось і ухиляється від надання запитуваних документів і інформації, що завадило вчасному формулюванню способу захисту позивача.
Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд зазначає наступне.
Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).
Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відтак, з дня отримання коштів, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому, не отримання позивачем відповіді на його рапорт не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що він до цього часу проходить військову службу, у тому числі в зоні безпосереднього ведення бойових дій, що завадило йому особисто своєчасно звернутись до суду з адміністративним судом у звязку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження вказаного (копії військового квитка тощо)
Суд звертає увагу, що незважаючи на те, що в Україні введений та діє воєнний стан, проте Запорізький окружний адміністративний суд здійснює правосуддя.
Суд зауважує, що міжміський та міський транспорт, відділення поштового зв'язку і засоби електронної комунікації працюють, що дає об'єктивну можливість учасникам справи подавати (направляти поштовим зв'язком чи на електронну пошту) процесуальні документи.
Окрім того, діюче законодавство надає можливість стороні, третій особі в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі через представника.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на те, що адміністративний позов подано поза межами строку, суд приходить до висновку про залишення адміністративного позову без руху та пропонує позивачу звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку, з наданням до суду відповідних доказів.
Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позовної заяви вимогам, встановленим ст. 161 КАС України, та перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без руху.
Згідно частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 256 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні з заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Івлєв Михайло Миколайович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про скасування наказів, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку з доказами поважності причин пропуску строку.
Зазначені документи надіслати до суду супровідним листом з посиланням на номер справи.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала виготовлена та підписана 29 грудня 2023 року.
Суддя О.О. Артоуз