ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАННЯ ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНИМИ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТА ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ
29 грудня 2023 року Справа № 280/4912/22 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Трифонов Андрій Володимирович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала зазначена справа.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача Трифонов Андрій Володимирович до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області від 24.06.2022 №2 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як такому, який має на день звільнення вислугу 24 роки 10 місяців 11 днів, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дати подання заяви про призначення пенсії, як такому, який має на день звільнення вислугу 24 роки 10 місяців 11 днів, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
03 січня 2023 року позивачем отримано виконавчі листи по справі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі №280/4912/22.
04 грудня 2023 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача адвоката Трифонова А.В. про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. В заяві представник просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стосовно неналежного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі № 280/4912/22 та зобов'язати відповідача негайно усунути вказане порушення, призначивши ОСОБА_1 пенсію за вислугу років довічно відповідно до пункту "А" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з дати подання заяви про призначення пенсії - з червня 2020 року, як такому, який має на день звільнення вислугу 24 роки 10 місяців 11 днів. Заяву обґрунтовано тим, що рішенням суду було зобов'язано ГУ ПФУ призначити позивачеві пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з дати подання заяви про призначення пенсії, як такому, який має на день звільнення вислугу 24 роки 10 місяців 11 днів. Дане судове рішення відповідачам добровільно виконано не було. У серпні 2023 року позивач, подав до Відділу примусового виконання рішень УДВС Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого листа. 09.06.2023. Постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 71939338. Позивач отримав лист-відповідь ГУ ПФУ від 30.11.2023 № 19845-118966/С-02/8-0800/23, в якій відповідач зазначає, що зазначена у рішенні суду заява від червня 2020 року в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня. Згідно даної відповіді, ОСОБА_1 пенсію за вислугу років призначено з 24.09.2021, хоча предметом судового розгляду було призначення пенсії за вислугу років з червня 2020 року. Також, позивачу пенсію було призначено не довічно, а на певний строк: з 24.09.2021 по 30.09.2030, що є зовсім незрозумілим. Питання щодо призначення позивачеві пенсії на певний строк, а не довічно, в оскаржуваній відповіді відповідача висвітлено не було зовсім - дане питання стороною відповідача було проігноровано. Дану лист-відповідь сторона позивача вважає протиправною. На думку заявника, при виконанні рішення суду від 28.10.2022 у справі № 280/4912/22 відповідач був повинен виконати рішення суду буквально, як написано в резолютивній частині рішення, призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дати подання заяви про призначення пенсії, тобто, з червня 2020 року. Відповідач самоуправно та незаконно призначив пенсію за вислугу років позивачу з 01.08.2023 на строк з 24.09.2021 по 30.09.2030, фактично проігнорувавши резолютивну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі № 280/4912/22, фактично самовільно скасувавши дане судове рішення.
Справу після повернення з Третього апеляційного адміністративного суду передано судді Артоуз О.О. 21.12.2023.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.12.2023 прийнято до розгляду заяву представника позивача Трифонов Андрій Володимирович про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, призначено заяву до розгляду в порядку письмового провадження, запропоновано відповідачу протягом 3-х днів від дня отримання копії даної ухвали суду подати до суду письмові пояснення щодо заяви, яка перебуває на розгляді, а також документи в обґрунтування наданих пояснень, витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області копію пенсійної справи позивача, докази виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі № 280/4912/22.
27 грудня 2023 року відповідачем подано до суду засобами системи «Електронний суд» відзив на заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення заяви посилаючись на те, що заявником не надано доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Рішення суду виконано відповідачем в межах своїх повноважень, а саме: заява про призначення пенсії за вислугу років від 20.09.2021 надійшла до відповідача від уповноваженого органу - Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань - 24.09.2021. Інших заяв про призначення пенсії за вислугу років до Відповідача не надходило. В своєму рішенні судом не зазначається якась інша дата заяви про призначення пенсії. Крім того, до 24.09.2021 позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (розрахунки додаються). Отримання одночасно двох пенсій чинним законодавством заборонено. Таким чином оскільки до відповідача надійшла заява про призначення пенсії за вислугу років 24.09.2021, то з цієї дати на виконання рішення суду і було призначено пенсію за вислугу років (протокол додається). На даний час позивач продовжує отримувати пенсію за вислугу років. Що стосується зазначення в протоколі кінцевої дати призначеної пенсії - 30.09.2030, то дана дата зазначена виходячи з паспорта ОСОБА_1 , який дійсний до 24.09.2030. Після закінчення строку дії паспорта виплата пенсії буде продовжена в разі надання нового діючого паспорту.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Як передбачає частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини третьої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. (ч. 6 ст. 383 статті Кодексу адміністративного судочинства України).
У спірному випадку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем, мотивоване фактичним не виконанням відповідачем судового рішення від 28.10.2022 у справі №280/4912/22.
Так, рішенням суду від 28.10.2022 у справі № 280/4912/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з дати подання заяви про призначення пенсії, як такому, який має на день звільнення вислугу 24 роки 10 місяців 11 днів.
У мотивувальній частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.10.2022 у справі № 280/4912/22 судом встановлено, що у червні 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про переведення його на пенсію за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої в постанові від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, якщо позивач вичерпав усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі №0440/6728/18 (адміністративне провадження №К/990/23995/22) зазначено: "...Приписами вказаних статей передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як можливий варіант - накладення штрафу (в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст.382 КАС України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами для їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із невиконанням судового рішення в цій справі. Крім того, відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. В частині першій статті 18 Закону України Про виконавче провадження йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Отже, враховуючи зазначене вище, доводи скаржника про необхідність ухвалення додаткового рішення про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, так як відповідачі понад 2 роки не виконують постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 є безпідставними, оскільки судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. ...".
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2023 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 71939338 з виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду № 280/4912/22, виданого 03.01.2023.
Водночас, крім копії постанови про відкриття виконавчого провадження, інших відомостей, щодо ходу виконання виконавчого листа у даній справі, заява не містить.
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Суд бере до уваги те, що матеріали справи не містять доказів про хід виконавчого провадження, а лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2023 яка, на переконання суду, не може слугувати належним доказом того, що позивачем вичерпано всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Більш того, виходячи з тверджень заявника, в даному випадку наявна бездіяльність органу державної виконавчої служби, яка стала підставою для звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з приводу виконання рішення суду, та яка може бути оскаржена в судовому порядку відповідно до приписів статті 287 КАС України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною шостою статті 383 КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
З огляду на наведене, з урахуванням відсутності доказів здійснення дій державним виконавцем, що спрямовані на виконання рішення суду, заява в порядку ст.383 КАС України визнається передчасною, а тому у її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 248, 249, 383 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Трифонова А.В. про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Трифонов Андрій Володимирович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 29 грудня 2023 року.
Суддя О.О. Артоуз