ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/9192/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №072350006986 від 21.04.2023 р. (25.04.2023 7876/03-16) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.03.2000 по 29.08.2008 р. в «ООО «Лесстрой» (записи 9-10 трудової книжки НОМЕР_1 ), з 01.09.2004 по 01.11.2019 р. в «ИП ОСОБА_2 » (записи 11-12 трудової книжки НОМЕР_1 ) та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за призначенням пенсії - з 08.07.2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо неврахування стажу роботи в ООО «Лесстрой» з 01.03.2000 р. по 29.08.2008 р. та в ИП ОСОБА_2 з 01.09.2004 р. по 01.11.2019 р., а рішення про відмову у призначенні пенсії №072350006986 від 21.04.2023 р. таким, що прийняте безпідставно та необґрунтовано, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для підтвердження стажу роботи та призначення пенсії.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 08 липня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
В ході звернення за призначенням пенсії до пенсійного орану позивачем було надано необхідні документи для призначення пенсії, зокрема: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку НОМЕР_1 , трудову книжку НОМЕР_2 , довідку ООО «Лесстрой» вих. № 47/09-2 від 15.02.2012 р., довідку И.П.Шелемба В.И. вих. № 80/06-2 від 11.02.2020, наказ ООО «Лесстрой» про прийняття на роботу № 7-К від 01.03.2000 р., наказ ООО «Лесстрой» № 46-К від 29.08.2008 р. про звільнення позивача, відомості за формою СЗИ-6 про стан індивідуального лицевого рахунку застрахованої особи сформовані станом на 01.04.2018 р. органом пенсійного фонду російської федерації.
За результатами розгляду заяви позивача від 08.07.2022 р. органом Пенсійного фонду України прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 072350006986 від 14.07.2022 р. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача склав 21 рік 3 місяці 23 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи: з 01.03.2000 р. по 31.12.2003 р., оскільки відсутня печатка при звільненні 29.08.2008 р.; з 01.01.2004 по 29.08.2008 р., відсутня сплата внесків; з 01.09.2004 по 01.11.2019 р., відсутня сплата внесків.
15 вересня 2022 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви позивача від 15.09.2022 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 072350006986 від 22.09.2022 р. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача склав 25 років 4 місяці 23 дні. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2006 р. по 31.07.2008 р., з 01.09.2008 р. по 01.11.2019 р., оскільки відсутня довідка про сплату внесків від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення.
При розгляді заяви позивача від 15 вересня 2022 року, Пенсійним органом вже було враховано частково період роботи в ООО «Лесстрой» з 01.03.2000 р. по з 31.12.2003 р.
Заявою від 20.10.2022 р. позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви позивача від 20.10.2022 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №072350006986 від 26.10.2022 р. Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача склав 22 роки 05 місяців 02 дні. За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: з 01.03.2000, оскільки відсутня печатка на звільненні, в доданому наказі ім'я « ОСОБА_3 » не відповідає паспортним даним на рос. мові « ОСОБА_4 »; довідка про заробітну плату № 80/06-2 від 11.02.2020 р. з 2008 р. по 2019 р., містить невідповідність періодів та потребує перевірки.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі № 260/5179/22 визнано протиправними та скасовано Рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України у: Вінницькій області № 072350006986 від 14.07.2022 року; Одеській області № 072350006986 від 22.09.2022 року; Київській області № 072350006986 від 26.10.2022 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути з дотриманням вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану ним 08.07.2022 року.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 08.07.2022 р. та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 072350006986 від 21.04.2023 р.
У вказаному рішенні зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- з 01.03.2000 р. по 31.12.2003 р., оскільки в трудовій книжці при звільненні 29.08.2008 року відсутній відтиск печатки. Для зарахування даного періоду до страхового стажу, необхідно надати документи, передбачені пунктом 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи). Доданий до звернення від 15.09.2022 р. наказ про прийом на роботу не може бути взятий до уваги, оскільки ім'я особи, яка приймається на роботу не відповідає паспортни даним заявника. Для врахування даного наказу, необхідно встановити його приналежність заявникові в судовому порядку;
- з 01.01.2004 р. по 31.07.2004 р., оскільки в індивідуальних відомостях зазначено, що пенсійний фонд російської федерації є страхувальником з 01.08.2004 р.;
- з 01.08.2004 р. по 08.07.2016 р., з 14.12.2016 р. по 31.05.2017 р. та з 04.11.2017 р. по 01.11.2019 р., оскільки відсутні дані про сплату страхових внесків, а з наданих відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи не можливо визначити точні періоди, за які проведено нарахування страхових внесків, оскільки тривалість стажу, зазначеного в них не співпадає з кількістю років, за які проведено нарахування. Для зарахування цих періодів необхідно надати інформацію відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків із зазначенням точних періодів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до частини 3 статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом № 290/95-ВР від 11.07.1995, працівники користуються правами і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, зокрема, від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з вимогами ст. 26 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком мають особи після досягнення 60-ти років за наявності необхідного страхового стажу, зокрема у 2022 році не менше 29 років.
У відповідності до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до підпункту з порядку 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком І до цього Порядку.
Відповідно до пункту 3 пункту 2.1 вказаного Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Вказаним додатком затверджена форма довідки про заробітну плату для обчислення пенсії. В ній, зокрема, вказується орган, що видав довідку, особа, якій довідка видана, суми заробітної плати та період, за який вона нарахована, а також підстава видачі довідки (назви первинних документів).
Позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідку ООО «Лесстрой» вих. № 47/09-2 від 15.02.2012 р. та довідку «И.П.Шелемба В.И.» вих. № 80/06-2 від 11.02.2020 р., які містять всі реквізити, які визначені додатком 1 Порядку №22-1. Зокрема, в них помісячно вказано заробітну плату позивача на ООО «Лесстрой» за період з березня 2000 по серпень 2008 р. та в «И.П.Шелемба В.И.» за період вересня 2008 по листопад 2019 р., довідки містять інформація про сплату страхових внесків, містять назву підприємства, на підставі яких їх видано, довідки підписані керівником установи і головним бухгалтером та скріплені печаткою підприємства.
Відповідні записи про роботу ОСОБА_1 в ООО «Лесстрой» з 01.03.2000 р. по 29.08.2008 р. та в «ИП Шелемба В.И.» з 01.09.2008 р. по 01.11.2019 р. містяться і в трудовій книжці НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що перевірка достовірності виданих підприємством документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Таким чином, відсутність у відповідача можливості провести перевірку відповідності записів довідки первинним документам не повинна покладати надмірного тягаря та обов'язку на заявника. У відповідача були відсутні підстави не брати до уваги вказані довідки при розгляді питання щодо призначення позивачу пенсії.
Також відповідачу було надано наказ ООО «Лесстрой» про прийняття на роботу №7-К від 01.03.2000 р., наказ ООО «Лесстрой» № 46-К від 29.08.2008 р., якими підтверджується факт роботи в ООО «Лесстрой».
Безпідставним є покликання відповідача на неврахування вказаних наказів через наявність розбіжностей в імені особи, яка приймається на роботу з паспортним даним заявника. Вказане є надмірним формалізмом, позаяк відомості перебування позивача в трудових відносинах з «ООО «Лесстрой» в період з 01.03.2000 р. по 29.08.2008 р., підтверджується іншими документами, поданими на розгляд до Пенсійного органу, зокрема трудовою книжкою НОМЕР_1 та відомостями за формою СЗИ-6 про стан індивідуального рахунку застрахованої особи, сформовані органом пенсійного фонду російської федерації станом на 01.04.2018 р.
Також, необґрунтованим є неврахування відповідачем періодів роботи позивача з 01.03.2000 р. по 31.12.2003 р. через відсутність в трудовій книжці при звільненні 29.08.2008 р. року відтиску печатки, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку особа займала у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформлених трудових книжок, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 11.05.2022 у справі 120/1089/19-а.
До того ж, згідно відомостей за формою СЗИ-6 про стан індивідуального рахунку застрахованої особи, сформовані органом пенсійного фонду російської федерації, станом на 01.04.2018 р, стаж позивача складає 11 років 02 місяці 11 днів. Згідно п.1 та п.2.4 даних відомостей прослідковується нарахування та сплата сум страхових внесків за період роботи.
Згідно із змісту оскаржуваного рішення № 072350006986 від 21.04.2023 р., інформація, зазначена у відомостей за формою СЗИ-6 про стан індивідуального рахунку застрахованої особи сформовані органом пенсійного фонду російської федерації станом на 01.04.2018 р., не врахована лише тому, що не можливо визначити точні періоди, за які проведено нарахування страхових внесків.
Суд звертає увагу, що врахування лише наявного 11 років 02 місяці 11 днів страхового стажу, згідно відомостей за формою СЗИ-6 про стан індивідуального рахунку застрахованої особи сформовані органом пенсійного фонду російської федерації станом на 01.04.2018 р., та зарахованого відповідачем, згідно оскаржуваного рішення, страхового стажу 22 роки 05 місяців 02 дні було достатньо для призначення пенсії позивачу, оскільки в підсумку вказаний стаж становив понад 29 років необхідного для призначення пенсії по віку.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.03.2000 р. по 29.08.2008 р. в «ООО «Лесстрой» (записи 9-10 трудової книжки НОМЕР_1 ) та з 01.09.2008 р. по 01.11.2019 р. в «ИП ОСОБА_2 » (записи 11-12 трудової книжки НОМЕР_1 ).
Разом з тим, позивач просить зобов'язати зарахувати до страхового стажу період роботи в «ИП ОСОБА_2 » з 01.09.2004 р., однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в «ИП ОСОБА_2 » позивач працював у період з 01.09.2008 р. Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Так, в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач вказує, що страховий стаж позивача становить 22 роки 05 місяців 02 дні.
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи, то страховий позивача становить понад 29 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 21 квітня 2023 року № 072350006986 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 08 липня 2022 року. Таким чином, пенсія позивачу повинна бути призначена з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 08 липня 2022 року.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 072350006986 від 21.04.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 01.03.2000 року по 29.08.2008 року в «ООО «Лесстрой» (записи 9-10 трудової книжки НОМЕР_1 ), з 01.09.2008 року по 01.11.2019 року в «ИП ОСОБА_2 » (записи 11-12 трудової книжки НОМЕР_1 ) та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення за призначенням пенсії - з 08.07.2022 року.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Вінницька область, м. Вінниця, вул. Хмельницьке Шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) судові витрати у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька