ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/8217/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області , в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №046450009858 від 11.05.2023 року про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання у Харківському технікумі залізничного транспорту з 01.09.1977 року по 25.06.1980 року, період догляду за дитиною до 3-х років, а саме з 15.07.1982 року по 14.07.1985 року, період перебування на посаді касира 596 Військово-Будівельного Отряду з 15.08.1980 року по 03.02.1981 року, період перебування на посаді бібліотекаря Дому офіцерів Харківського гарнізону з 12.07.1988 року по 03.10.1988 року, періоди підприємницької діяльності в статусі фізичної особи - підприємця з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року; 3) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком з 04.05.2023 року - дати звернення за призначенням пенсії за віком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 11 травня 2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю у необхідного страхового стажу: необхідний стаж 29 років. В той же час страховий стаж позивача, визначений відповідачем в оскарженому рішенні - 21 рік 7 місяців 14 днів. Таке рішення позивач вважає протиправним, оскільки стаж роботи позивача за періоди, які не враховані відповідачем, підтверджується належними документами.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що розглянувши документи подані позивачем для призначення пенсії, встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 21 рік 07 місяців 14 днів. Наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, який необхідний позивачу для призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1977 року по 25.06.1980 року та догляд за дитиною до досягнення нею 3-х років, оскільки в свідоцтві про одруження прізвище не відповідає паспортним даним. Періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 16.12.1980 року, з 15.08.1980 року по 03.02.1981 року не враховані оскільки є виправлення у даті звільнення, а період з 12.07.1988 року по 03.02.1988 року - оскільки є виправлення в даті наказу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 04 травня 2023 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії № 046450009858 від 11 травня 2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до вказаного рішення, страховий стаж позивача 21 рік 7 місяців 14 днів. Не зараховано період навчання з 01.09.1977 року по 25.06.1980 року та догляд до 3-х річного віку за дитиною з 15.07.1982 року, оскільки в свідоцтві про одруження прізвище не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ); період з 15.08.1980 року по 03.02.1981 року оскільки має місце виправлення в даті звільнення; період з 12.07.1988 року по 03.10.1988 року, оскільки міститься виправлення в даті наказу про звільнення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) «Про пенсійне забезпечення» та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в ст. 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних
За приписами частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 прізвище позивача при народженні було - ОСОБА_3 та народилася вона 07.07.1962 року.
ОСОБА_4 проходила навчання у Харківському технікумі залізничного транспорту, що підтверджується дипломом НОМЕР_3 , виданим на ім'я ОСОБА_4 .
На титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_4 вказано, що вона була заведена на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому прізвище на титульній сторінці змінено на ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці позивача.
Судом встановлено, що зміна прізвища « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 » була здійснена 22.03.1981 року на підставі актового запису про шлюб № 528, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 0035675367 від 27.05.2022 року.
Зміна прізвища « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » відбулася 24.12.1988 року відповідно до актового запису про шлюб № 2208, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00035675343 від 27.05.2022 року.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року в справі № 179/1027/22, яке набуло законної сили, встановлено те, що не викликає сумніву факт належності трудової книжки, заповненої 16 грудня 1980 року, ім'я, по батькові та прізвище російською мовою « ОСОБА_7 » належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, у свідоцтві про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_5 , виданого 08.08.1982 року, матір'ю зазначена ОСОБА_9 .
З вищевикладених обставин щодо зміни прізвища позивача, та вказаної помилки в перекладі прізвища позивача з російської мови, на переконання суду, у спірному випадку мова йде про одну і ту ж особу, але має місце різне написання (переклад) прізвища позивача, що не може позбавляти її права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний період навчання позивача та час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпідставно не були зараховані до страхового стажу позивача, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 15.08.1980 р. по 03.02.1981 р. та 12.07.1988 року по 03.10.1988 року, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (на момент внесення вищевказаного запису до трудової книжки).
Згідно з пунктом 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт2.4. Інструкції).
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу або звільнення виконуються акуратно.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис (п.2.6).
Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Так, із копії трудової книжки позивача вбачається, що вона у період з 15 серпня 1980 року по 03 лютого 1981 року працювала на посаді касира 596 Військово-будівельного загону та в період з 12 липня 1988 року по 03 жовтня 1988 року на посаді бібліотекаря Будинку офіцерів Харківського гарнізону.
В той же час, оскарженим рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивачу не враховано до стажу період з 15.08.1980 року по 03.02.1981 року, оскільки має місце виправлення в даті звільнення та період з 12.07.1988 року по 03.10.1988 року, оскільки міститься виправлення в даті наказу про звільнення.
Однак, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудових книжок чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, що в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність зарахування період роботи з 15 серпня 1980 року по 03 лютого 1981 року на посаді касира 596 Військово-будівельного загону та період з 12 липня 1988 року по 03 жовтня 1988 року на посаді бібліотекаря Будинку офіцерів Харківського гарнізону.
З огляду на встановлені судом обставини, на переконання суду, відповідач, приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 11 травня 2023 року № 046450009858 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
В той же час, в частині позовних вимог про зарахування до стажу позивача періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 року та з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 року, суд зазначає наступне.
Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до п. 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач зазначає, що в період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року здійснювала підприємницьку діяльність. На підтвердження вказаних доводів позивачем надано лист Головного управління ДПС у Харківській області від 26 липня 2022 року № 10839/6/20-40-24-14-12.
Відповідно до змісту вказаного листа, позивач у період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. перебувала на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
Однак, із вказаного листа, не можливо встановити факт сплати страхових внесків за вказаний період.
Враховуючи вищенаведене, на переконання суду, відсутні підстави для зобов'язання відповідача зараховувати вищевказані періоду до стажу позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання названих норм Закону № 1058-IV постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до п.1.1 Порядку 22-1 (в редакції на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 в редакції Постанови Пенсійного фонду № 25-1 від 16.12.2020, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1 Порядку№ 22-1).
Пунктом 4.2 цього Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру, в тому числі: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронні довірчі послуги” та “Про захист персональних даних”. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується в межах даної справи, відтак саме на нього має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача.
Відтак, враховуючи той факт, що судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло необґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії, мотивоване відсутністю необхідного стажу, а суд прийшов до висновку про наявність підстав для зарахування до стажу позивача періоди з 01.09.1977 р. по 25.06.1980 р., з 15.07.1982 р. по 14.07.1985 р., з 15.08.1980 р. по 03.02.1981 р., з 12.07.1988 р. по 03.10.1988 р., то необхідно зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати вищевказані періоди до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить призначити їй пенсію за віком з 04 травня 2023 року, тобто з дати звернення за призначенням пенсії за віком.
В той же час, враховуючи часткове врахування періодів роботи, які позивач просить зарахувати згідно вимог позовної заяви, то за рішенням суду в даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повинно провести перерахунок стажу, встановити його достатність, після чого вирішити питання щодо призначення позивачу пенсії за віком.
З огляду на вищенаведене, необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04 травня 2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.09.1977 р. по 25.06.1980 р., з 15.07.1982 р. по 14.07.1985 р., з 15.08.1980 р. по 03.02.1981 р., з 12.07.1988 р. по 03.10.1988 р., та вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком.
Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та не зарахування до стажу періоди роботи з 01.09.1977 р. по 25.06.1980 р., з 15.07.1982 р. по 14.07.1985 р., з 15.08.1980 р. по 03.02.1981 р., з 12.07.1988 р. по 03.10.1988 р., У зв'язку з чим, суд приходить висновку, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним та підлягає скасуванню та необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Закарпатській області зарахувати до стажу позивача вищевказані періоди роботи, повторно розглянути заяву позивача від 04 травня 2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком вищевказаних періодів, та вирішити питання призначення позивачу пенсії за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 046450009858 від 11 травня 2023 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії за віком, період навчання з 01.09.1977 р. по 25.06.1980 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15.07.1982 р. по 14.07.1985 р., період роботи з 15.08.1980 р. по 03.02.1981 р. в 596 Військово-будівельному загоні та з 12.07.1988 р. по 03.10.1988 р. в Будинку офіцерів Харківського гарнізону.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 травня 2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком період навчання з 01.09.1977 р. по 25.06.1980 року, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 15.07.1982 р. по 14.07.1985 р., період роботи з 15.08.1980 р. по 03.02.1981 р. в 596 Військово-будівельному загоні та з 12.07.1988 р. по 03.10.1988 р. в Будинку офіцерів Харківського гарнізону, та вирішити питання призначення їй пенсії за віком.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 536, 80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька