ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/7947/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 23036,00 грн. за платежами: 8511010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 17720,00 грн. та 3011011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 5316,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявний податковий борг у розмірі 23036,00 грн. за платежами: 8511010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в розмірі 17720,00 грн. та 3011011001 «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 5316,00 грн. Відповідач самостійно подав до податкового органу звітну податкову декларацію про майновий стан та доходи № 26777901 від 30.06.2020 року за звітний податковий період 2019 рік, із самостійно задекларованою сумою податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 17720,00 грн. та самостійно задекларованою сумою військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5316, 00 грн. Однак, відповідач вказані суми податку не сплатив.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що подання податкової декларації за 2019 рік зумовлене отриманням відповідачем у 2019 році доходу, передбаченого ст. 174 ПК України, внаслідок отримання у власність нерухомого майна, яке знаходиться в Броварському районі Київської області. 30 вересня 2020 року відповідачем сплачено (перераховано) платежі у розмірі 17720,00 грн. та 5316,00 грн. до відповідного бюджету, що підтверджується платіжними інструкціями банківської установи.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що звітна податкова декларація про майновий стан і доходи № 26777901 від 30 червня 2020 року була подана відповідачем до ДПІ м. Ужгорода, а тому сплачувати податки потрібно було до бюджету Ужгородської територіальної громади. В той же час, згідно доданих до відзиву платіжних інструкцій від 30 вересня 2020 року, відповідач сплатив нараховані суми зобов'язання за реквізитами: отримувач - Бровар. УК/Бровари/11010500.
Відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що оскільки ним сплачено податковий борг у встановлений строк, то він вважаться таким, що виконав податковий обов'язок.
Позивач надав суду додаткові пояснення на заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що відповідно до вимог ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до відповідних бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України. Оскільки податкова декларація була подана до ДПІ у м. Ужгороді, то відповідач повинен був сплатити суми податку до бюджету Ужгородської територіальної громади.
Відповідач надав суду заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких зазначив, що відомостями з електронного кабінету платника податків відповідача, підтверджується факт переплати відповідачем сум податку в тому ж самому розмірі, що й обчислена позивачем сума податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем подано звітну податкову декларацію про майновий стан та доходи № 26777901 від 30.06.2020 року за звітний податковий період 2019 рік, із самостійно задекларованою сумою податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 17720,00 грн. та самостійно задекларованою сумою військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5316, 00 грн.
Згідно даних податкового обліку за відповідачем рахується податковий борг у сумі 23036,00 грн, зокрема по податку на доходи фізичних осіб у сумі 17720,00 грн та по військовому збору в сумі 5316,00 грн.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України(далі -ПК України).
Відповідно до ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 Кодексу.
Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168 ПК України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: а) у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у контролюючих органах, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості); б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв); в) в інших випадках - за її податковою адресою, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).
Згідно із пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Відповідно до пункту 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
На виконання зазначеного обов'язку, відповідач подав податкову декларацію про майновий стан та доходи № 26777901 від 30.06.2020 року за звітний податковий період 2019 рік, із самостійно задекларованою сумою податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 17720,00 грн. та самостійно задекларованою сумою військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 5316, 00 грн.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України(далі - БК України).
Так, ч. 4 ст. 45 БК України передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (далі - Казначейство України), у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні (включаючи кошти, зараховані на єдиний рахунок) (п. 23-1 ст. 2 БК України).
Відповідно до положень ч. 5 ст.45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
В ч.5 ст.78 БК України також встановлено, що податки і збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Ведення єдиного казначейського рахунку здійснюється відповідно до Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 року за № 594/6882 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2.1 цього Положення встановлено, що єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення №122 слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), не залежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено оплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 17720,00 грн. та військового збору в сумі 5316,00грн, що підтверджується копіями квитанцій №0.0.1853402462.1 та № 0.0.1853403921.1 від 30.09. 2020 року.
Так відповідно до квитанції №0.0.1853402462.1 від 30.09.2020 року призначення платежу: « 101;2882617055; 11010500; податок на доходи фіз.осіб, що сплачується фіз. Особами за рез. річн.декларування; ОСОБА_1 ».
Відповідно до квитанції № 0.0.1853403921.1 від 30.09.2020 року призначення платежу: « 101;2882617055; НОМЕР_1 ; Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; ОСОБА_1 ».
Сплата, вищевказаних сум до держаного бюджету (ГУ ДПС у Київській області) підтверджується відомостями з електронного кабінету платника податків - відповідача.
Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплатив всі визначені у податковій декларації про майновий стан суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору до державного бюджету. Сплата відповідачем податку на інший рахунок бюджету, не є правовою підставою для висновку про несплату ним необхідної суми податку у визначений строк.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17720,00 грн. та військового збору у розмірі 5316,00 грн., згідно поданої податкової декларації від 30.06.2020 р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. А.Волошина, буд. 52) до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька