ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6053/23
провадження № 2/753/4214/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Осіпенко Л.М.
за участю секретаря судового засідання - Дубінкіної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису про батька дитини з актового запису про народження,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про виключення запису про батька дитини з актового запису про народження, в якому просить виключити відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як батька з актового запису 1465011/00/ AU/2021/765228 зробленого на виписці : номер виписки USC/OZ/1, серія і номер виписки НОМЕР_1 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану міста -столиці Варшава.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 07.08.2018 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, але з часом, після укладення шлюбу, сімейні відносини між ними погіршилися та згодом були припинені. З 2019 року вона мешкає в Республіці Польша разом зі ОСОБА_4 . В лютому 2021 року вона подала позов про розірвання шлюбу з відповідачем, який був розірваний рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в Республіці Польша вона народила дитину - сина ОСОБА_5 , що підтверджується випискою з актового запису номер виписки USC/OZ/1, серія і номер Виписки НОМЕР_1 , батьком якого є ОСОБА_4 .
Посилається, що оскільки на час народження дитини, вона з відповідачем перебували у шлюбі, відповідач був записаний як батько її дитини. З метою підтвердження батьківства ОСОБА_4 щодо їх сина в Республіці Польша за їх ініціативою була проведена генетична експертиза, згідно якої імовірність біологічного батьківства ОСОБА_4 становить більше 99,9999%. Виходячи з цього, просить судзадовольнити позов.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2023 року позовна заява позивачки залишена без руху.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.07.2023 року відкрито загальне позовне провадження з викликом сторін.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшло клопотання, в якому він підтримав позовні вимоги та просив суд розглянути справу за його відсутності та відсутності позивачки.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином. Відзиву на позов, клопотань та заяв про відкладення розгляду справи від останнього до суду не надходило.
Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
З 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року (а.с. 6).
Відповідно до копії повної виписки з акту про народження від 13.10.2021 №1465011/00/AU/2021/765228, бланк виписки за №USC/OZ/1, серія AF і номер виписки №3209575, виданого 15.02.2022 відділом реєстрації актів цивільного стану міста - столиці Варшави, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Варшава, Польща. У зазначеній виписці з акту батьком дитини зазначено ОСОБА_6 , а матір'ю - ОСОБА_1 (а.с. 8).
Згідно із звітом про дослідження встановлення біологічної спорідненості, встановлено: : «біологічне батьківство учасника ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно учасника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , імовірність біологічного батьківства становить більше 99,9999%, отже батьківство тестованого передбачуваного батька щодо тестованої дитини фактично підтверджено» (а.с. 10).
Відповідно до ч. 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини об'єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов'язань, існують позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов'язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Відповідно до вимог ст. 138 СК України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
Із заявою, щодо визнання батьківства дитини - ОСОБА_5 , зазначеного згідно виписки з актового запису номер виписки USC/OZ/1, серія і номер Виписки НОМЕР_1 , ОСОБА_4 або інша особа, до суду не звертались, що підтверджується матеріалами справи.
Клопотання щодо проведення судову-генетичної експертизи позивачем також не подавались.
Відповідно до п.11 постанови №3 від 15.05.2006 року Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі, звернувшись до суду з позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка, як батька дитини.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаної батьком, і дитиною, а також наявність заяви особи, яка вважає себе батьком дитини про своє батьківство. У разі доведеності цієї обставини суд постановлює рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.
Враховуючи недоведеність факту відсутності біологічного батьківства ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , а також відсутність заяви про визнання батьківства з боку ОСОБА_4 щодо ОСОБА_5 суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмови у позові.
Керуючись ст.ст. 138 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про виключення відомостей про батьківство ОСОБА_2 про народження дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з актового запису 1465011/00/AU/2021/765228 згідно виписці: номер виписки USC/OZ/1, серія і номер Виписки НОМЕР_1 зробленого Відділом реєстрації актів цивільного стану міста - столиці Варшава Республіки Польша.
Заочне рішення суду набирає законної сили через тридцять днів з моменту його підписання.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його підписання.
Позивач має право на поновлення строку апеляційного оскарження, якщо скаргу на заочне рішення суду подано протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.
Відповідач має право звернутися до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з моменту його підписання.
Відповідач має право на поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення, якщо заяву подано протягом двадцяти днів з моменту отримання його копії.
У разі апеляційного оскарження, заочне рішення суду набирає законної сили з моменту прийняття апеляційним судом судового рішення про відмову у відкриті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без розгляду або без задоволення.
Суддя: Л.М. Осіпенко