УХВАЛА
Іменем України
27 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 740/2725/20
провадження № 61-17924ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Маслак Марією Станіславівною, на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 20023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2020 року Ніжинська міська рада Чернігівської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
На обґрунтування позову зазначила, що рішенням Ніжинської міської ради від 30 травня 2016 року № 11-11/2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у користування на умовах оренди терміном на 10 років ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2371 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7410400000:05:002:0078, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлових будівель комплексу споруд АЗС-СТО), що належать йому на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 2005 року № 4464.
Однак, договору оренди землі сторонами укладено не було, право користування земельною ділянкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано. Запис про право комунальної власності за позивачем на вказану земельну ділянку внесено 16 квітня 2020 року.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. За період з 01 липня 2017 року до 30 червня 2020 року ОСОБА_1 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, чим фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив кошти від орендної плати.
Позивач вважає, що ОСОБА_1 не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 01 липня 2017 року до 30 червня 2020 року без належних на те підстав і без сплати орендної плати у розмірі 450 695,45 грн, які є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельної ділянкою площею 0,2371 га, у зв'язку з чим зобов'язаний їх повернути позивачу як власнику цієї земельної ділянки.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у розмірі 450 695,45 грн.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, позов Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Ніжинської міської ради Чернігівської області 450 695,45 грн безпідставно збережених коштів орендної плати та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 760,44 грн, а всього стягнуто з нього 457 455, 89 грн.
03 серпня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Ніжинського міськрайонного суду від 29 листопада 2021року у зв'язку з нововиявленими обставинами, в якій просив вказане рішення суду скасувати і в задоволенні позову Ніжинської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити.
На обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 29 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 червня 2022 року, задоволено позов Ніжинської міської ради та стягнуто з нього на користь позивача 450 695,45 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.
Вказував, що 03 липня 2023 року під час ознайомлення в Держгеокадастрі з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2371 га, за адресою: АДРЕСА_1 , ним виявлено наявність не його підписів на наступних документах: заяві про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою від 28 квітня 2015 року; завданні на виконання робіт від 17 липня 2015 року; акті виготовлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки; акті перенесення в натуру (на місцевість) меж зони обмежень від 30 листопада 2015 року; умовах використання земельної ділянки в зоні обмеження; заяві про державну реєстрацію земельної ділянки від 26 квітня 2016 року з реєстраційним номером ЗВ-7403090162016; заяві на затвердження проекту землеустрою від 27 квітня 2016 року; акті прийому-передачі межових знаків на зберігання.
Посилався на те, що при проведенні судового почеркознавчого дослідження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , експертом встановлено, що підпис заявника у заяві про державну реєстрацію земельної ділянки від 26 квітня 2016 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Аналогічними є підписи і на інших вищевказаних документах, що містяться у проекті землеустрою, що свідчить про те, що всі зазначені докази, які стали підставою для задоволення позову Ніжинської міської ради, є результатом умисних дій третіх осіб і не відтворюють дійсне волевиявлення відповідача щодо отримання у користування земельної ділянки на умовах оренди.
Також звертав увагу, що під час ознайомлення з проектом землеустрою у Держгеокадастрі, відповідачем виявлено різницю у площі та у кадастровому номері земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а саме: 0,15 га, кадастровий номер 74104000000:04:024:0015 (зафіксовано у договорі оренди землі від 22 червня 2006 року, укладеного між Ніжинською міською радою та ОСОБА_1 ); 0,2371 га, кадастровий номер 7410400000:05:002:0078 (зафіксовано у рішенні Ніжинської міської ради від 08.07.2015, рішенні від 30-31 березня 2016 року № 29-9/2016, витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26 квітня 2016 року), а заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,2371 га ОСОБА_1 не містить підпису.
Тому заявник вважав, що вказані обставини є нововиявленими і мають значення для вирішення спору.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 21 вересня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Ніжинського міськрайонного суду від 29 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Ніжинської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовлено.
При постановленні вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відносяться до таких у розумінні статті 423 ЦПК України і не є підставами для перегляду і скасування рішення суду за нововиявленими обставинами.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Ніжинського міськрайонного суду від 21 вересня 2023 року, а в задоволенні позову Ніжинської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів відмовити.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
15 грудня 2023 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник - адвокат Маслак М. С., через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 20023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджені зібрані у справі докази.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п'ята статті 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17 (провадження № 14-41цс21) зазначила, що нововиявлені обставини треба підтверджувати фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata- принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOVv. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYAv. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, не відносяться до таких у розумінні статті 423 ЦПК України і не є підставами для перегляду і скасування рішення суду за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.
У постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15ц (провадження № 61-2146св18), від 03 червня 2021 року у справі № 2-1210/11 (провадження №61-1537св21), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21) вказано, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
Ухвала Ніжинського міськрайонного суду від 21 вересня 2023 року про відмову в задоволенні заяви рішення суду за нововиявленими обставинами не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Маслак Марією Станіславівною, на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 20023 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Ніжинської міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов