ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
УХВАЛА
про призначення судового розгляду та
про обрання обвинуваченим запобіжного заходу
26 грудня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 42022160000000279, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.ч.1, 2 ст.263, ч.2, ч.3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України, -
встановив:
Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.ч.1, 2 ст.263, ч.2, ч.3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України.
Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Суд, з урахуванням думки учасників судового провадження, вважає за можливе провести підготовче судове засідання за відсутності вказаних потерпілих.
Під час підготовчого судового засідання як сторона обвинувачення так і сторона захисту вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду. При цьому, захисник ОСОБА_7 поставила під сумнів підсудність даного кримінального провадження саме Приморському районному суду м. Одеси.
Крім того, прокурором подані клопотання про застосування до кожного з обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до кожного з обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та про відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_14 . В обґрунтування заявлених клопотань прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до кожного з обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали клопотання прокурора, потерпілий ОСОБА_9 заявив перед судом про побоювання за власну безпеку, виходячи з обставин вчинених злочинів із застосуванням до потерпілих насильства.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_5 заперечили проти задоволення клопотання прокурора. При цьому, захисник ОСОБА_5 вважав за доцільне обрати відносно його підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, обґрунтувавши свої доводи відсутністю ризиків заявлених прокурором.
Обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання прокурора. При цьому, захисник ОСОБА_7 вважала за доцільне обрати відносно її підзахисного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, обґрунтувавши свої доводи відсутністю ризиків заявлених прокурором та те, що обвинувачений хоче піти захищати країну, оскільки є придатним до військової служби. Крім того, зазначила, що обвинувачений має позитивні характеристики та має певні хвороби, тому не може триматись під вартою.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила змінити цілодобовий домашній арешт на нічний домашній арешт, так як обов'язки покладені на нього під час дії запобіжного заходу ним не порушувались, обвинувачений довгий час утримувався під вартою та не брав участь у забезпеченні сім'ї та зміна запобіжного заходу на нічний домашній арешт надала б йому змогу працювати, щоб забезпечувати сім'ю. Крім того, звернула увагу на те, що обвинувачений поважає суд та буде виконувати обов'язки, покладені на нього нічним домашнім арештом. Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав думку захисника ОСОБА_6 .
Захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_22 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити цілодобовий домашній арешт на нічний, так як обов'язки покладені на нього під час дії запобіжного заходу ним не порушувались, ризики прокурором не доведені, долучив документи, які характеризують особу обвинуваченого, шо було підтримано обвинуваченим ОСОБА_22 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Розглядаючи питання про призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду, суд виходить з наступного.
Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.
Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України відсутні.
З урахуванням того, що обвинувачені ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , які, серед іншого, обвинувачуються в скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, заявили, що не мають бажання звертатись з клопотанням про здійснення кримінального провадження колегіально судом у складі трьох суддів та висловили позицію про здійснення судового провадження у цьому кримінальному провадженні суддею одноособово, суд, у відповідності до положень ч.2 ст.31 КПК України, приймає рішення про здійснення судового провадження у даному кримінальному провадженні суддею одноособово.
Спростовуючи сумніви захисника ОСОБА_7 про підсудність даного кримінального провадження саме Приморському районному суду м. Одеси, суд звертає увагу захисника на положення ч.1 ст.32 КПК України, якою унормована територіальна підсудність кримінальних проваджень і, якою серед іншого передбачено, що у разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення.
В даному кримінальному провадженні, обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ставиться у вину у тому числі скоєння особливо тяжких злочинів, які на відміну від інших злочинів є більш тяжкими і вчинені на території Приморського району м. Одеси, а відтак, рішення прокурора про скерування обвинувального акту у цьому кримінальному провадженні до Приморського районного суду м. Одеси є вірним, а справа підсудна цьому суду.
Таким чином, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та якими не було заявлено клопотань про витребування певних речей чи документів, виклику свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд.
Розглядаючи клопотання прокурора про застосування до обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.ч.6, 7 статті 176 цього Кодексу..
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
При вирішенні клопотання прокурора про обрання застосування до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_11 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні злочинами, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.
Судом також враховується те, що ОСОБА_11 маючи значний досвід роботи в органах поліції, обізнаний з заходами конспірації, використовуючи наявні у нього засоби та можливості, знайомства з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, може отримати паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд за межі України.
Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від відповідальності як кримінальної так і цивільної та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинувачених на потерпілих, свідків, з метою їх залякування або викривлення їх показів, оскільки ОСОБА_11 обізнаний з місцем проживання потерпілих та свідків. Враховуючи, що ОСОБА_11 за рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень, ОСОБА_11 має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади та використовуючи це може впливати на потерпілих та свідків.
За таких обставин суд вважає, що не перестав існувати доведений прокурором перед судом ризик можливого здійснення обвинуваченими впливу на потерпілих, свідків, інших обвинувачених з метою їх залякування або викривлення їх показів.
Серед цього, судом враховується й те, що ОСОБА_11 має досвід роботи в системі органів ГУНП, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_11 перебуваючи на волі може переховатися від суду та продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
За таких обставин клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
При вирішенні клопотання прокурора про обрання застосування до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_12 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; розмір шкоди, який завданий потерпілим у даному кримінальному провадженні злочинами, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 та про відшкодування якої потерпілі звернулись до суду з позовними заявами.
Судом також враховується те, що ОСОБА_12 маючи значний досвід роботи в органах поліції, обізнаний з заходами конспірації, використовуючи наявні у нього засоби та можливості, знайомства з іншими співробітниками правоохоронних органів Одеської області, може отримати паролі для безперешкодного проходження пунктів пропуску та здійснити виїзд за межі України.
Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від відповідальності як кримінальної так і цивільної та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитані обвинувачені, потерпілі та свідки, які підлягають безпосередньому допиту судом, суд вважає, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу обвинувачених на потерпілих, свідків, з метою їх залякування або викривлення їх показів, оскільки ОСОБА_12 обізнаний з місцем проживання потерпілих та свідків. Враховуючи, що ОСОБА_12 за рахунок раніше займаної посади, має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади та використовуючи це може впливати на потерпілих та свідків.
За таких обставин суд вважає, що не перестав існувати доведений прокурором перед судом ризик можливого здійснення обвинуваченими впливу на потерпілих, свідків, інших обвинувачених з метою їх залякування або викривлення їх показів.
Крім того, судом враховується те, що ОСОБА_12 має досвід роботи в системі органів ГУНП, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_12 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_12 перебуваючи на волі може переховатися від суду та продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків та перешкоджатикримінальному провадженню іншим чином, що було доведено прокурором в судовому засіданні.
За таких обставин клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Оцінюючи доводи захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про наявність підстав для зміни запобіжного заходу відносно їх підзахисних на більш м'який запобіжний захід, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Разом з цим, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійко проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.
Надаючи оцінку доводам захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд приходить до висновку, що виключних обставин для зміни обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м'яких запобіжних заходів суду не надано. Отже, суд вважає, що такі запобіжні заходи як домашній арешт, в даному конкретному випадку, не є достатніми запобіжними заходами, які змогли б забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Крім того, доводи захисника ОСОБА_7 про наявність соціальних зв'язків та стан здоров'я її підзахисного ОСОБА_12 не підтверджено жодними доказами, які б підтверджували у сукупності об'єктивність доводів щодо підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
За таких обставин, суд, прийшовши до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про застосування до обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправного діяння, його тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд при розгляду вказаного кримінального провадження, та може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків, при застосуванні запобіжного заходу до обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи із конкретних обставини інкримінованих обвинуваченим діянь, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, слідчим суддею не визначався розмір застави, й наразі суд, дослідивши клопотання сторони обвинувачення та беручи до уваги доводи сторін кримінального провадження, приходить до переконання про відсутність підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Розглядаючи клопотання прокурора про застосування до обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ст.181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_13 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, може вчинити дії, спрямовані на приховування речей та відчуження майна, яке може бути конфісковане в разі ухвалення судом обвинувального вироку у справі, вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_13 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений, потерпілі, свідки, не досліджені письмові докази, отже існує ризик незаконно впливати на свідків, потерпілих та ризик перешкоджання кримінальному провадженню.
На підставі викладеного, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК, однак з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_13 у сукупності з іншими обставинами, а саме те, що він має постійне місце проживання, стан його здоров'я, а саме необхідність у лікуванні на підставі встановленого лікарями діагнозу, що підтверджено Випискою з медичної картки № 3555, що обвинувачений покладенні на нього процесуальним законом обов'язки не порушував, у зв'язку з чим вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на два місяці.
При вирішенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_14 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за одне з яких, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, може вчинити дії, спрямовані на приховування речей та відчуження майна, яке може бути конфісковане, вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_14 від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений, потерпілі, свідки, не досліджені письмові докази, отже існує ризик незаконно впливати на свідків, потерпілих та ризик перешкоджання кримінальному провадженню.
Надаючи оцінку позиції сторони захисту щодо застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного з обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_22 , судом зазначається, що соціальні зв'язки кожного з обвинувачених, їх стан здоров'я та їх процесуальна поведінка беззаперечно мають істотне значення при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, однак в даному випадку зазначені обставини не дають підстав для застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту кожному з обвинувачених, оскільки ризики негативної поведінки обвинувачених та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність застосування такого запобіжного заходу (перебуваючи не під цілодобовим домашнім арештом можуть переховатись від суду, вчините інше кримінальне правопорушення, здійснити вплив на потерпілих та свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) та запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених. Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що нічний домашній арешт не зможе запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, у зв'язку з чим доводи захисників про можливість застосування запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту до кожного обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_22 суд визнає необґрунтованими та до уваги не приймає.
На підставі викладеного, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.п.1,3,4,5 ч. 1 ст.177 КПК, однак з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_14 у сукупності з іншими обставинами, а саме те, що він має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи, одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимий, що обвинувачений покладенні на нього процесуальним законом обов'язки не порушував, у зв'язку з чим вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на два місяці.
Суд вважає, що цілодобовий домашній арешт із покладанням процесуальних обов'язків визначених у ч. 5 ст.194 КПК, з носінням електронного засобу контролю, зможе уберегти від існуючих ризику переховування обвинувачених від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків та потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
Разом з тим, враховуючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також в зв'язку з проведенням активних воєнних дій на території Держави Україна збройними силами російської федерації, майже на всій території України лунають повітряні тривоги, що сповіщають цивільне населення про необхідність прослідувати до найближчого укриття, суд вважає за можливе надати обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відповідний дозвіл на перебування у бомбосховищі, чи іншому укритті на час оголошення повітряної тривоги у місцевості за місцем фактичного проживання, та у випадках необхідності отримання невідкладної медичної допомоги залишати житло, під час перебування під цілодобовим домашнім арештом.
Заслухавши доводи прокурора про необхідність відсторонення обвинуваченого ОСОБА_14 від посади, позиції інших учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а тому будь-які обмеження щодо реалізації цього права, у тому числі і відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинно здійснюватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно із ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції», особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 156 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
Як передбачено вимогами ч. 2 ст. 157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що за результатом розгляду клопотань про відсторонення від посади суд встановлює, чи є достатні підстави вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці обвинуваченого, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або іншими діями протиправно перешкоджати кримінальному провадженню.
Вивченням матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання, встановлено, що є злочин, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_14 були скоєні з використанням ним посади та службового становища, тому достатні підстави вважати, що ОСОБА_14 , перебуваючи на посаді керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, під час судового розгляду кримінального провадження, може використовувати свої службові повноваження та можливості у власних інтересах та інтересах третіх осіб або здійснювати іншу протиправну діяльність, впливати на свідків, поетрпілих та перешкоджати кримінальному провадженню.
Також, суд зазначає, що займана обвинуваченим посада керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, об'єктивна потреба здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських заходів щодо забезпечення діяльності підприємства вимагає від ОСОБА_14 комунікації з працівниками вказаного підприємства. Однак зміст і характер спілкування вказаних осіб не може бути предметом контролю з боку прокурора або суду. Суд не виключає, що у такий спосіб обвинувачений матиме можливість прямо або опосередковано впливати на позицію свідків та потерпілих, здійснювати на них відповідний тиск з метою домогтися вигідних для себе свідчень під час судового розгляду.
Отже, суд дійшов висновку, що кількісно ті ризики, які стали підставою для відсторонення від посади, на даний час не зникли та існувати не перестали.
Протягом дії попередньої ухвали слідчого судді забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими засобами було неможливо.
Враховуючи те, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений перебуваючи на посаді може продовжити використовувати займану посаду в особистих цілях та в інтересах третіх осіб, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
У відповідності з вимогами ч.1 ст.61, ч.1 ст.128 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства (ч.4 ст.128 КПК України). Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч.5 ст.128 КПК України).
Не вдаючись в аналіз позовної заяви цивільного позивача по суті, оскільки вказані дії будуть здійснені судом під час судового розгляду, суд здійснює аналіз дотримання позивачем вимог, що пред'являються ст.175, 177 ЦПК України до поданої позовної заяви.
При вирішенні питання прийняття до провадження цивільних позовів, які надійшли до суду разом з обвинувальним актом, їх оцінки на предмет виключно дотримання вимог ст.175, 177 ЦПК України, судом було встановлено наступні недоліки позовної заяви цивільного позивача.
Позовні заяви ОСОБА_15 до ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , підлягають залишенню без руху, оскільки подані з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме цивільні позови містять у собі, серед інших прізвищ, прізвище відповідача, а саме ОСОБА_24 , за текстом позовів та з обвинувального акту не зрозуміло яким чином зазначена особа має відношення до кримінального провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року та за текстом обвинувального акту та цивільних позовів вказана особа відсутня (п.2 ч.3 ст. 175 ЦПК України)
Крім того, позовні заяви ОСОБА_15 до ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_21 до ОСОБА_14 , підлягають залишенню без руху, оскільки подані з порушенням ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:
- в цивільних позовах не обґрунтований розрахунок сум, що має бути стягнутий (п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України);
- не зазначено докази, що підтверджують вказані в цивільних позовах обставини (п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України) ;
- у цивільних позовах не зазначено перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, не зазначено про наявність оригіналів письмових доказів, копії яких надано суду (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Також позивачами не виконано вимоги ч.1 ст.177 ЦПК, зокрема не виконано вимогу про те, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, однак такі докази до позовної заяви не додані, а позов не містить обґрунтувань про неможливість надання таких доказів.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачам (потерпілим у справі) строку для усунення недоліків позовних заяв та роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали щодо усунення вказаних в них недоліків, цивільні позови будуть вважатися неподаними та повернуті позивачами.
Враховуючи те, що захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заявили про необхідність ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, суд вважає за необхідне зобов'язати прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 надати захисникам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, а захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов'язати ознайомитись з матеріалами кримінального провадження в строк до наступного судового засідання.
Керуючись ст.ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Призначити судовий розгляд обвинувального акту кримінальному провадженні №42022160000000279, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.3 ст.27 ч.ч.2, 3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст. 146, ч.5 ст.185, ч.4 ст.189, ч.ч.1, 2 ст.263, ч.2, ч.3 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.28, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні злочинів, передбачених, ч.5 ст.27, ч.2 ст.146, ч.2 ст.163, ч.5 ст.27, ч.4 ст. 189, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.365, ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 368 КК України, у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань №106 Приморського районного суду м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33 на 11:00 год. 03 січня 2024 року.
Судовий розгляд здійснювати одноособово.
В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Забезпечення явки свідків кримінального провадження покласти на прокурора.
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до обвинувачених ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 лютого 2024 року.
Застосувати до обвинувачених ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , до кожного з них окремо, запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком на два місяці, тобто до 26.02.2024 року включно, із забороною цілодобово залишати житло де кожен з них мешкає, за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошення повітряної тривоги з метою перебування в укритті.
Покласти на обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на кожного з них окремо, обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою суду;
- заборонити цілодобово залишати житло населений пункт у якому вони проживають, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи, а також зміну засобів зв'язку;
- утриматись від спілкування із свідками, потерпілими та обвинуваченими між собою про обставини кримінального провадження № 42022160000000279.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інший документ, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , наслідки невиконання покладених на них обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомленими, не з'являться за викликом до суду, без поважних причин, не повідомлять про причину своєї неявки, або якщо порушать інші покладені на них при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, запобіжний захід відносно них може бути змінено на більш суворий.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинувачених зобов'язань.
Виконання ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 покласти на прокурора, який підтримує публічне обвинувачення у кримінальному провадженні, контроль за поведінкою та контроль в частині носіння електронного засобу обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , покласти на співробітників Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.
Відсторонити обвинуваченого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від посади керівника Відділення №28 (Одеса) Мережа відділень №1 (Одеса) Регіональна мережа №5 (Одеса) Національна дирекція Операційна дирекція, строком на 2 місяці, тобто до 26 лютого 2024 року.
Строк дії ухвали суду в частині застосування до кожного з обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою становить до 23 лютого 2024 року, включно.
Строк дії ухвали суду про застосування до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту закінчується 26.02.2024 року, включно.
Строк дії ухвали суду про відсторонення від посади обвинуваченого ОСОБА_14 становить до 26 лютого 2024 року, включно.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_15 до ОСОБА_11 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 до ОСОБА_14 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків позовних заяв до 03 січня 2024 року.
Копію ухвали направити позивачам для усунення недоліків та роз'яснити, що вразі неусунення недоліків цивільних позовів у строк, встановлений судом, подані ними, кожним окремо, позовні заяви вважатимуться неподаними і разом з додатками будуть повернуті.
Зобов'язати прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 надати захисникам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження № 42022160000000279 від 29.08.2022 року, а захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зобов'язати ознайомитись з матеріалами кримінального провадження в строк до наступного судового засідання, яке відбудеться 03.01.2024 року.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали. В іншій частині ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 29 грудня 2023 року о 14:30 годині в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/24066/23
Номер провадження № 1-кп/ 522/3469/23
Головуючий суддя- ОСОБА_1