465/10210/23
2-з/465/249/23
УХВАЛА
Іменем України
28.12.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львва,
в складі:
головуючого судді Ванівського Ю. М.
при секретарі Лозинського Т-Р. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради про захист житлових прав шляхом відновлення реєстрації місця проживання,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради про захист житлових прав шляхом відновлення реєстрації місця проживання.
21.12.2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що вона з 2004 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить відповідачу - ОСОБА_2 , який є її вітчимом. Дана квартира придбалася конкретно для неї, як дочки, про те на той час була оформлена на ОСОБА_2 , як власника, оскільки у 2004 році вона перебувала на стадії розлучення, відтак покупцем було зазначено ОСОБА_2 для уникнення можливих претензій на майно від її на той час чоловіка. Протягом багатьох років у їхній родині була усна домовленість про те, що квартира АДРЕСА_1 буде передана у її власність, оскільки ОСОБА_2 придбав ще одну квартиру - по АДРЕСА_2 для іншої дочки - ОСОБА_3 та обіцяв, що аналогічно передасть у її власність квартиру АДРЕСА_1 . Протягом багатьох років документи на вказану квартиру знаходяться у неї, як гарантія з приводу майбутньої переоформлення цієї квартири. Наприкінці листопада 2023 року ОСОБА_2 поміняв замки на вхідних дверях, в також 22.11.2023 року припинив її реєстрацію у вищевказаній квартирі, що унеможливлює її вселення до неї. Вважає, що для забезпечення її житлових прав слід накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка є її єдиним житлом. Накладення арешту унеможливить відчуження вказаної квартири на користь третіх осіб, які у разі придбання цієї квартири зможуть заперечувати проти відновлення її реєстрації. Вважає, що накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 стане реальною гарантією захисту її житлових прав на час ухвалення та виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.
Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
Позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, якена праві власності належить ОСОБА_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування підстав для забезпечення позову позивач посилається на те, що накладення арешту на квартиру стане гарантією захисту її житлових прав на час ухвалення та виконання судового рішення.
Однак, неврегулювання спору в добровільному порядку, не є безумовною підставою для забезпечення позову.
Суд вважає, що позивачем не доведена відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
Позивачем не наведено обставин, що свідчать про існування перешкод в подальшому для виконання рішення суду або неможливість його виконання.
Крім цього, сам позивач у позовній заяві вказує, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві власності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заявником не доведено тієї обставини, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Так, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин також не свідчить про необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, передчасною, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Враховуючи викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради про захист житлових прав шляхом відновлення реєстрації місця проживання - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ванівський Ю. М.