Справа № 548/2640/23
Провадження № 2/548/646/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання Манжос Т.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю, в особі посольства Ізраїлю в Україні , ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини
ВСТАНОВИВ:
І. Виклад позиції позивача.
16.11.2023 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, у якому просив: визначити місце проживання неповнолітньої дитини- доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за кордоном в Державі Ізраїль.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») має неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( доказ - копія свідоцтва про народження).
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із батьком доньки - ОСОБА_2 з 2005 року. Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13.02.2019 року шлюб було розірвано (докази - копія рішення Ленінського районного суду м. Полтави).
19.03.2021 року ОСОБА_1 повторно вийшла заміж за громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 .
Позивачка з березня 2022 року разом із чоловіком та донькою проживає у державі Ізраїль (доказ - копія закордонного паспорту з робочою візою).
Неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю з 2019 року під її повною фактичною та юридичною опікою та піклуванням ( докази - копія довідки № 1121 від 27.04.2021 року про місце проживання доньки разом із матір'ю, довідки про навчання, заяви ОСОБА_2 від 16.12.2021 р. підтвердження проживання доньки разом із матір'ю).
Для того, щоб проживати однією сім'єю позивачці з її чоловіком, вона має намір отримати відповідне громадянство держави Ізраїль. За законодавством цієї країни, з метою отримання дозволу на проживання її доньки та отримання громадянства в Ізраїлі, вона подаладо Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю, а саме: до Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева пакет відповідних документів. Однак, Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шеваповідомило, що необхідно надати додаткові документи, серед переліку яких - рішення суду України щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю останні два роки. На даний момент її доньці - ОСОБА_3 17 років. У такому випадку, згідно з Інструкцією № 5.2.0008, яка діє на території Ізраїлю, вона зобов'язана пред'явити вказаному Управлінню рішення Українського суду про те, що за два попередні роки до подання заяви, її донька проживала разом з нею, і що опікується дитиною лише вона - ОСОБА_1 .
З метою задоволення заяви ОСОБА_1 надала Міністерству внутрішніх справ Ізраїлю цілий ряд документів, які підтверджують, що донька постійно проживає разом з нею та нею опікується лише вона одна. Зокрема: заява ОСОБА_2 , посвідчена нотаріально 16.12.2021 року, про те, що його донька з 2019 року постійно проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , заяви від 20.12.2021 року про надання згоди на постійне проживання та отримання громадянства в Ізраїлі ОСОБА_3 та надання згоди на повну опіку над нею матір'ю - ОСОБА_1 (докази - копії заяв ОСОБА_2 ).
Проте, не зважаючи на всі вищеперелічені документи, 04.04.2022 року на адресу чоловіка позивачці в Ізраїлі надійшла офіційна вимога Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева, в якому зазначено, що слід надати рішення суду України щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю останні два роки, пред'явити докази перебування неповнолітньої дитини під опікою матері, за попередні два роки, до подачі цієї заяви, та ці докази мають базуватись на юридичній та фактичній підставі. Для продовження розгляду заяви слід пред'явити документ із суду, який свідчить про те, що донька ОСОБА_1 знаходиться під юридичною опікою матері (батьків) (докази - копія вимоги Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева від 04.04.2022 р., копія витягу з Інструкції № 5.2.0008).
Таким чином, зазначена вимога Управління з питань реєстрації населення та імміграції Відділу управління населенням в Хайфі Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю перешкоджає їй реалізувати її право та право її доньки, на отримання громадянства в державі Ізраїль.
Донька позивачки постійно проживає разом з нею та про неї піклується лише вона, з 2019 року.
Визначивши місце проживання доньки разом з позивачкою дасть можливість отримати дозвіл Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю на отримання їй та її доньки громадянства держави Ізраїль.
Посилаючись на вищенаведене, позивачка просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини- доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 за кордоном в Державі Ізраїль.
Тому, керуючись принципами Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини, принципами рівності прав та обов'язків батька і матері щодо дитини, враховуючи обставини справи, а саме, прихильність доньки до матері,оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , увесь час після розлучення батьків проживає з матір'ю ОСОБА_1 , яка за нею доглядає, виховує, забезпечує її духовний і моральний розвиток, продовжує дбати про неї і зараз, знаходячись разом з нею за кордоном та враховуючи, що позивачка спроможна забезпечити їй належне виховання і утримання, враховуючи думку батька дитини ОСОБА_2 , який не заперечує визначити місце проживання дитини із матір'ю, враховуючи волевиявлення самої дитини, яка бажає проживати з матір'ю в Ізраїлі та навчатись у школі, а також те, що відповідач фактично в період проживання доньки на Україні не приділяв їй належної батьківської уваги та турботи, не приймав участі у її вихованні і взагалі не мав батьківського контакту із донькою.
Неповнолітня дитина позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2019 року по даний час, перебуває під виключною (юридичною) опікою її матері - ОСОБА_1 та постійно проживає разом з нею за кордоном в Державі Ізраїль .
Для настання правових наслідків для отримання громадянства дитиною, згідно законодавства Ізраїль необхідно рішення суду України про визначення місця проживання дитини з її матір'ю - ОСОБА_1 , яка постійно проживає разом з нею.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
28.11.2023 року через канцелярію суду відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги визнав. Просив позов задовольнити.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 16.11.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 28.11.2023 року.
28.11.2023 року через канцелярію суду відповідач подав відзив.
У час призначений для розгляду справи відповідач не з'явився, але подав заяву про розгляд справи у підготовчому засіданні без його участі. Вказав, що позов визнається в повному обсязі.
Представник віповідача Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю, в особі посольства Ізраїлю в Україні у судове засідання не з'явився.
Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позову, згоду відповідача про розгляд справи у їх відсутності із розглядом справи у судовому засіданні на підставі наявних доказів в матеріалах справи про належне повідомлення учасників справи про день, час та місце судового розгляду справи, суд постановив з урахуванням прийняття судом визнання позову відповідачем, вирішити справу за відсутності учасників справи і ухвалити судове рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не застосовувались.
ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Позивачка, ОСОБА_1 має неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( доказ - копія свідоцтва про народження).
ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із батьком доньки - ОСОБА_2 з 2005 року. Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13.02.2019 року шлюб було розірвано (докази - копія рішення Ленінського районного суду м. Полтави).
19.03.2021 року ОСОБА_1 повторно вийшла заміж за громадянина Ізраїлю ОСОБА_4 .
Позивачка з березня 2022 року разом із чоловіком та донькою проживає у державі Ізраїль (доказ - копія закордонного паспорту з робочою візою).
Неповнолітня донька ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю з 2019 року під її повною фактичною та юридичною опікою та піклуванням ( докази - копія довідки № 1121 від 27.04.2021 року про місце проживання доньки разом із матір'ю, довідки про навчання, заяви ОСОБА_2 від 16.12.2021 р. підтвердження проживання доньки разом із матір'ю).
Для того, щоб проживати однією сім'єю позивачці з її чоловіком, вона має намір отримати відповідне громадянство держави Ізраїль. За законодавством цієї країни, з метою отримання дозволу на проживання її доньки та отримання громадянства в Ізраїлі, вона подаладо Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю, а саме: до Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева пакет відповідних документів. Однак, Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шеваповідомило, що необхідно надати додаткові документи, серед переліку яких - рішення суду України щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю останні два роки. На даний момент її доньці - ОСОБА_3 17 років. У такому випадку, згідно з Інструкцією № 5.2.0008, яка діє на території Ізраїлю, вона зобов'язана пред'явити вказаному Управлінню рішення Українського суду про те, що за два попередні роки до подання заяви, її донька проживала разом з нею, і що опікується дитиною лише вона - ОСОБА_1 .
З метою задоволення заяви ОСОБА_1 надала Міністерству внутрішніх справ Ізраїлю цілий ряд документів, які підтверджують, що донька постійно проживає разом з нею та нею опікується лише вона одна. Зокрема: заява ОСОБА_2 , посвідчена нотаріально 16.12.2021 року, про те, що його донька з 2019 року постійно проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , заяви від 20.12.2021 року про надання згоди на постійне проживання та отримання громадянства в Ізраїлі ОСОБА_3 та надання згоди на повну опіку над нею матір'ю - ОСОБА_1 (докази - копії заяв ОСОБА_2 ).
Проте, не зважаючи на всі вищеперелічені документи, 04.04.2022 року на адресу чоловіка позивачці в Ізраїлі надійшла офіційна вимога Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева, в якому зазначено, що слід надати рішення суду України щодо визначення місця проживання дитини разом з матір'ю останні два роки, пред'явити докази перебування неповнолітньої дитини під опікою матері, за попередні два роки, до подачі цієї заяви, та ці докази мають базуватись на юридичній та фактичній підставі. Для продовження розгляду заяви слід пред'явити документ із суду, який свідчить про те, що донька ОСОБА_1 знаходиться під юридичною опікою матері (батьків) (докази - копія вимоги Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева від 04.04.2022 р., копія витягу з Інструкції № 5.2.0008).
Таким чином, зазначена вимога Управління з питань реєстрації населення та імміграції Відділу управління населенням в Хайфі Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю перешкоджає їй реалізувати її право та право її доньки, на отримання громадянства в державі Ізраїль.
Донька позивачки постійно проживає разом з нею та про неї піклується лише вона, з 2019 року.
Визначивши місце проживання доньки разом з позивачкою дасть можливість отримати дозвіл Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю на отримання їй та її доньки громадянства держави Ізраїль.
Посилаючись на вищенаведене, позивачка просить визначити місце проживання неповнолітньої дитини- доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 за кордоном в Державі Ізраїль.
Тому, керуючись принципами Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини, принципами рівності прав та обов'язків батька і матері щодо дитини, враховуючи обставини справи, а саме, прихильність доньки до матері,оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , увесь час після розлучення батьків проживає з матір'ю ОСОБА_1 , яка за нею доглядає, виховує, забезпечує її духовний і моральний розвиток, продовжує дбати про неї і зараз, знаходячись разом з нею за кордоном та враховуючи, що позивачка спроможна забезпечити їй належне виховання і утримання, враховуючи думку батька дитини ОСОБА_2 , який не заперечує визначити місце проживання дитини із матір'ю, враховуючи волевиявлення самої дитини, яка бажає проживати з матір'ю в Ізраїлі та навчатись у школі, а також те, що відповідач фактично в період проживання доньки на Україні не приділяв їй належної батьківської уваги та турботи, не приймав участі у її вихованні і взагалі не мав батьківського контакту із донькою.
Неповнолітня дитина позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2019 року по даний час, перебуває під виключною (юридичною) опікою її матері - ОСОБА_1 та постійно проживає разом з нею за кордоном в Державі Ізраїль .
Для настання правових наслідків для отримання громадянства дитиною, згідно законодавства Ізраїль необхідно рішення суду України про визначення місця проживання дитини з її матір'ю - ОСОБА_1 , яка постійно проживає разом з нею.
V. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Як випливає із змісту ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною першою та другою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі .
Позивач позбавлена можливості у позасудовому порядку визначити місце проживання дитини. Разом з тим, лише визначивши місце проживання неповнолітньої дитини разом з матір'ю за кордоном в Державі Ізраїль, дасть можливість позивачці найбільш ефективно захистити її права та права її доньки на отриманням громадянства країни Ізраїль.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Також у ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції зазначається, що держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Статті 3, 11 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року покладають на Держави - учасниці цієї Конвенції зобов'язання забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, також вживати заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Вимога Конвенції ООН про права дитини обумовлена потребою забезпечити вирішення питань, що стосуються виховання і піклування про дитину, у легітимний спосіб і таким чином гарантувати стабільне життя дитини і впорядкованість її відносин з батьками чи іншими піклувальниками.
Багатостороннім міжнародним договором, спрямованим на захист дитини від незаконного переміщення чи утримання, є Гаазька Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, до якої приєдналися Україна та Ізраїль.
У Гаазькій Конвенції вживаються поняття «право піклування» і «право доступу», тлумачення яких обмежено виключно цілями Конвенції.
Так, «право піклування» охоплює права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини, а «право доступу» включає право спілкуватися з дитиною, у тому числі переміщувати дитину на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання (стаття 5 Конвенції).
Право піклування в контексті Конвенції охоплює не лише визначення місця проживання дитини, а й вирішення питань про тимчасовий чи постійний виїзд дитини за кордон. Тобто, наявність документа, що визначає місце проживання дитини з одним із батьків, не є підставою для зміни дитиною держави проживання цим з батьків одноособово. Зміна країни проживання дитини вимагає окремого узгодження з тим з батьків, який проживає окремо (а за відсутності - потрібен дозвіл суду), адже такий переїзд, як правило, спричиняє зміну режиму спілкування дитини з другим з батьків, порядку участі у вихованні дитини, а також зміну звичного соціального, культурного, мовного середовища дитини, тобто впливає на питання, пов'язані з її подальшим життям, розвитком і вихованням.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.
Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, які у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають застосуванню судом до подібних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення пункту 1 статті 3, статті 9 Конвенції, частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», статті 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Оскільки, неповнолітня ОСОБА_3 з моменту розірвання шлюбу проживала разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебувала на повному її утриманні та вихованні, батько ОСОБА_2 фактичної участі у вихованні та житті доньки не приймав, суд вважає за доцільне залишити проживання неповнолітньої доньки разом з її матір'ю.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
Керуючись статтею 51 Конституції України, ст. ст. 21, 24, 104, 105, 110 - 115, 180, 182, 161 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 280-281, 351 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання : АДРЕСА_1 ) до Управління реєстрації та міграції населення у м. Беер-Шева Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю, в особі посольства Ізраїлю в Україні ( юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 34 м. Київ, 01901), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,- задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишивши проживання дитини разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст судового рішення складено 28.11.2023 року.
Суддя: О.В. Коновод