Справа № 308/21299/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М., за участі особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли з відділу державного нагляду державної служи України з безпеки на транспорті в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресоє : АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
З протоколу №ПП000491 про адміністративне правопорушення від 06.10.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 06.10.2023р. о 14год. 20хв., по вул. Будителів в м.Ужгород, т.з. марки Daewo Lanos н.з. НОМЕР_1 надавав послуги перевезення пасажирів на таксі, без одержання ліцензії передбачине п.24 ст. 7 ЗУ «про ліцензування видів господарської діяльності, чим порушив вимоги закону та своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
Додано рапорт Інспектора СРПП ВП№ 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській № ПП000491 від 06.10.2023 року відностно гр. ОСОБА_1 , який скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечив та пояснив , що полслуги таксі не надвав, оскільки транспортний засіб йому не належить, а є власністю його батька ОСОБА_2 . В той день , 06.10.2023року він відвозив сестру до лікаря, та жодних послуг з перевезення на оплатній основі не надавав.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, вказаного у протоколі № ПП000491 від 06.10.2023 року , полягає у здійсненні послуг з перевезення пасажирів на таксі, без дозвільних документів, а саме: без одержання ліцензії передбачиної п.24 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності" та в порушення норм ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Господарського кодексу України, що кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КУпАП.
Частина 1 статті 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
При дослідженні матеріалів адміністративної справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії № ПП000491 від 06.10.2023 року та інших матеріалів доданих до протоколу, не вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання або здійснює без ліцензійну господарську діяльність. Також не встановлено з доданих документів, що ОСОБА_1 здійснював взагалі господарську діяльність (відсутні докази на підтвердження такого факту). Таким чином, з наданих суду матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не вбачається, що останній є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Так, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Для визнання діяння правопорушенням і, відповідно, застосування передбачених правовими нормами санкцій необхідно встановити наявність у діянні особи складу адміністративного правопорушення.
Диспозицією частини першої статті 164 КУАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
За змістом наведеної норми закону відповідальність за вказане правопорушення наступає не стільки за перевезення пасажирів без ліцензії та реєстрації особи, як суб'єкта господарювання, а саме за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно зі ч.1 та ч.2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
За змістом ст.35 Закону України від 05.04.2001 року «Про автомобільний транспорт», послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а й системний характер таких дій, їх самостійний і ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серія №ПП000491 особою, уповноваженою на його складання, зазначено, що ОСОБА_1 06.10.2023р. о 14год. 20хв., по вул. Будителів в м.Ужгород, керував т.з. марки Daewo Lanos н.з. НОМЕР_1 та надавав послуги перевезення пасажирів на таксі, без одержання ліцензії передбачине п.24 ст. 7 ЗУ «про ліцензування видів господарської діяльності, на комерційній основі без відповідної ліцензії. Проте, у вказанову вище протоколі всупереч вимогам ст. 256 КУпАП не зазачено, яким чином останній здійснював господарську діяльність по перевезенню пасажирів, кому саме він надавав такі послуги, чи існувала регулярність надання таких послуг.
До матеріалів справи, окрім графіку проведення рейдових перевірок , напрвлення на рейдову перевірку від 02.10.2023р. , працівником державної служби України з безпеки на транспорті не додано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вини , в тому числі і пояснень осіб, яким він надав послуги з перевезення.
Окрім цього, додаткові обгрунтування старшого інспектора відділу державного нагляду Максимович С. , які додані до протоколу, не можуть бути визнані доказом підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки, такі не підтверджуються жодними іншими доказами.Надані письмові обгрунтування є внутрішнім документом та не можуть слугувати доказом по справі, оскільки механізм складання останніх не врегульований законодавцем, складається у довільній формі, тому не відображає всіх необхідних відомостей для судового провадження, та в ньому відсутні джерела отримання інформації, у зв'язку із чим, не може бути доказом у розумінні ст. 251 КУпАП.
Складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися достатнім доказом того, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно з ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП відсутність складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, в зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Аналізуючи в сукупності докази по справі, суд прийшов до висновку, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.245, 251, 283,-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-
ПОСТАНОВИВ :
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.164 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області М.М. Крегул