20.11.07
Справа №АС12/514-07.
Господарський суд Сумської області у складі судді Костенко Л.А.
при секретарі судового засіданні Бардаковій О.М.
розглянувши матеріали справи № АС 12/514-07, порушеної
за позовом Сумського обласного відділення фонду України соціального
захисту інвалідів, м. Суми
до Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми
про стягнення 1 293 061 грн. 80 коп.
В присутності представників сторін:
від позивача Груздо Т.С. (дор. № 04-24/69 від 17.01.07 р.)
від відповідача Турчин С.М.
Предмет позову: Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 1 293 061 грн. 80 коп. за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2006 році. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно форми № 10-П1 «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2006 рік, що наданий до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ВАТ «Сумиобленерго» середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 3 217 чоловік. Таким чином, позивач вважає, що при нормативі 129 робочих місць фактично відповідач створив лише 39 робочих місць, не створивши відповідно 90 робочих місць. Позивач нарахував 1 234 544 грн. 40 коп. адміністративно-господарських санкцій виходячи із розміру середньої річної заробітної плати на підприємстві у 2006 році, що становила 13 717 грн. 16 коп., та нарахував пеню в розмірі 58 517 грн. 40 коп. станом на 20.09.2007 року у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення. Загальна сума боргу визначена позивачем 1 293 061 грн. 80 коп.
Також позивач посилається, що проведення атестації робочих місць повинно відповідати вимогам розпорядження міського голови № 642-Р від 13.08.2004 року.
Відповідач вимоги позивача не визнає з тих підстав, що ним вжито всіх заходів по недопущенню господарського правопорушення, виконав всі покладені Законом на нього обов»язки по працевлаштуванню інвалідів.
В судовому засіданні відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України відкладався розгляд справи з 18.10.2007 року до 10 год. 20 хвилин 24.10.2007 року, з 24.10.2007 року до 10 годин 07.11.2007 року та оголошувалася перерва з 07.11.2007 року до 11 годин 20.11.2007 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХП (із змінами та доповненнями) (надалі Закон 875) для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п. 1 Положення про фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434, у складі Міністерства праці діє Фонд соціального захисту інвалідів. Пунктом 3 цього Положення передбачено, що одним з основних завдань Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Згідно з підпунктом 6 пункту 4 цього Положення, Фонд відповідно до покладених на нього завдань сприяє створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з п. 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до ст. 18, 18-1 Закону 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи державної служби зайнятості.
Підприємства, які використовують найману працю, зобов»язані виділяти та створювати місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Також слід зазначити, що підприємство відповідно до вимог Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 зобов»язані створити робочі місця в межах встановленого нормативу, які б відповідали професійним, фізичним можливостям інвалідів з врахуванням анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що підприємство зобов»язане створити та пристосувати робочі місця для працевлаштування інваліді, але обов»язок щодо забезпечення працевлаштування інвалідів покладено як на підприємство, так і на державну службу зайнятості ( ст. 18 Закону 875).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач виконав вимоги Закону 875 для здійснення працевлаштування інвалідів.
Виходячи із середньооблікової чисельності працівників відповідача (3217 чоловік) - норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на ВАТ «Сумиобленерго» в 2006 році складав 129 робочих місць.
Відповідач на підставі свого наказу № 8/107 від 12.04.2006 затвердив перелік робочих місць для працевлаштування інвалідів на ВАТ «Сумиобленерго» в кількості 131 робоче місце, на 26 - ти з яких вже було працевлаштовано інвалідів.
На виконання вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 р., та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р., було проведено атестацію цих робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Проведення атестації підтверджується протоколом проведення досліджень метеорологічних факторів, протоколом досліджень повітря робочої зони, протоколом проведення досліджень електромагнітного поля, картами умов праці, атестаційними паспортами робочого місця, зайнятого інвалідом, протоколами засідання комісії по атестації робочого місця, зайнятого інвалідом, атестаційними паспортами створеного робочого місця для працевлаштування інваліда, протоколами засідання атестації створеного робочого місця для працевлаштування інваліда. Зазначені документи приєднані до матеріалів справи.
На підставі матеріалів атестації було видано наказ № 8/183 від 29.06.2006 про створення додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Після створення робочих місць для працевлаштування в липні 2006 року відповідач надав органам державної служби зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів, про вільні робочі місця за встановленою формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року.
За результатами року відповідач надав Фонду соціального захисту інвалідів річну звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 49 від 10.01.2002 року.
За 2006 рік безпосередньо до ВАТ «Сумиобленерго» за працевлаштуванням звернулося 42 інваліди, які були працевлаштовані, що підтверджується журналом обліку звернень інвалідів по ВАТ «Сумиобленерго» з метою працевлаштування.
Таким чином, відповідач повністю виконав свої обов'язки, встановлені ст. 18 Закону, по працевлаштуванню інвалідів.
Діюче законодавство не зобов'язує виключно підприємства, установи, організації проводити пошук та підбір інвалідів на створені місця.
Але відповідач прийняв необхідні заходи щодо виявлення інвалідів, які бажають працювати на ВАТ «Сумиобленерго». Протягом 2006 року ВАТ «Сумиобленерго» вживав ряд заходів щодо недопущення порушення ст. 19 Закону, інформував та звертався до Фонду соціального захисту інвалідів, центрів зайнятості населення, районних та міських рад області, управлінь Пенсійного фонду про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів та просив вказані органи направляти до ВАТ «Сумиобленерго» інвалідів для працевлаштування, про що свідчать наявні у справі копії листів та докази відправки цих листів на адресу вказаних органів.
Так, зокрема, до матеріалів справи залучені листи до центрів зайнятості населення Сумської області, надісланих рекомендованою кореспонденцією. А саме: 17.04.2006 року направлені листи до Недригайлівського, Білопільського, Буринського, Роменського, Сумського, Липоводолинського, Краснопільського, Тростянецького, Кролевецького, Путивльського, Середино-Будського, Ямпільського, Конотопського, Глухівського, Великописарівського районних центрів зайнятості та Сумського, Охтирського, Шосткинського міських центрів зайнятості. Тобто інформація відправлена у всі районні центри області, в яких знаходяться підрозділи відповідача.
Також відповідач 11 липня 2006 року направив сто одній фізичній особі, у яких визнана інвалідність рекомендованою кореспонденцією листи - запрошення на роботу з неповним робочим днем, вказавши можливі посади контролерів, прибиральників, діловодів, в залежності від стану здоров»я інваліда.
Відповідач також приймав участь у ярмарку вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, який відбувся 23 листопада 2006 року за ініціативою Сумського міського центру зайнятості.
Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського Кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.
Порядок, підстави застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць визначається ст.ст. 19, 20 Закону 875.
Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського Кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов»язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Стаття 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вирішення справи адміністративним судом на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів, передбачених чинним законодавством щодо недопущення порушення ст. 19 Закону 875, а тому в порядку ст. 218 Господарського Кодексу України на відповідача не може бути покладено господарсько-правову відповідальність у формі сплати санкцій за не створення у 2006 році 90 робочих місць для працевлаштування інвалідів, за відсутності вини відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволенні адміністративного позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 1 293 061 грн. 80 коп. - відмовити.
2. Постанова суду може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, зокрема, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Сумської області.
3. Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. В разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Л.А. КОСТЕНКО