ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" грудня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/964/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальність "Рівнетеплоенерго"
про стягнення заборгованості в сумі 62 019 097,94 грн
Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.
представники сторін в судове засідання не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальність "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 55 409 628,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі типового договору розподілу природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" надається послуга з розподілу природного газу, про що підписана заява-приєднання №094210GM08АТ016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Зазначено, що відповідно до умов вказаного Договору, позивачем надано відповідачу за період лютий - червень 2023 року послугу з розподілу природного газу на загальну суму 56 345 300,17 грн. Однак відповідач розрахунки з позивачем за надану послугу розподілу природного газу провів частково, на суму 7 816 254,44 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 48 529 045,73 грн.
Крім того, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню у розмірі 6 200 991,28 грн, 3 % річних у розмірі 388 961,31 грн та інфляційні втрати у розмірі 290 629,71 грн.
Ухвалою суду від 14.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2023.
29.09.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що не визнає позовних вимог у повному обсязі, оскільки до матеріалів позовної заяви не долучені належні та допустимі докази, що підтверджують невиконання або порушення строків виконання зобов'язань за укладеним договором.
09.10.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 10.10.2023 підготовче засідання відкладено на 02.11.2023.
23.10.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 02.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/964/23 на 30 днів до 13.12.2023 включно. Підготовче засідання відкладено на 21.11.2023.
13.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Також, 13.11.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла заява, до якої долучено докази відправки заяви про збільшення позовних вимоги відповідачу.
15.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло заперечення на прийняття заяви про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 21.11.2023 відмовлено Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про забезпечення позову.
Крім того, ухвалою суду від 21.11.2023 задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з її врахуванням, підготовче засідання відкладено на 21.12.2023.
05.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких долучено розрахунок інфляційних втрат.
14.12.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій АТ " Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" просить суд стягнути з відповідача 72 677 031,54 грн основного боргу, 9 268 998,40 грн пені, 3% річних в розмірі 654 258,36 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 418 809,64 грн.
Також, 21.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про виправлення описки в заяві про збільшення позовних вимог, відповідно до якої АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" просить стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" суму заборгованості за надану послугу з розподілу природного газу в розмірі 69 677 031,54 грн, суму пені, що складає 9 268 998,40 грн, три відсотки річних у розмірі 654 258,36 грн та суму інфляційних втрат 1 418 809,64 гривень.
Крім того, 21.12.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло повідомлення про часткове погашення заборгованості відповідачем, до якого долучено копії платіжних доручень в загальному розмірі 4 500 000,00 грн.
Ухвалою суду від 21.12.2023 заяву представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про збільшення позовних вимог задоволено, вирішено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.12.2023.
Крім того, ухвалою суду від 21.12.2023 провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 500 000,00 грн закрито.
26.12.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла заява про часткове закриття провадження у справі, до якої долучено копії платіжних інструкцій про погашення заборгованості в розмірі 3 500 000,00 грн. Також, представник позивача подала заяву про часткове повернення судового збору.
28.12.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшла заява про часткове закриття провадження у справі в розмірі 14 500 000,00 грн та повернення судового збору.
Також, 28.12.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без її участі. Додатково вказано, що АТ "Рівнегаз" надає згоду на розстрочення виконання рішення суду з врахуванням заяви відповідача про визнання позову повністю.
28.12.2023, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду, в якому вказано, що відповідач визнає загальну суму у справі з яких залишок суми боргу 50 677 031,54 грн, суму пені, що складає 9 268 998,40 грн, три відсотки річних у розмірі 654 258,36 грн та суму інфляційних втрат 1 418 809,64 гривень.
Ухвалою суду від 28.12.2023 провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 500 000,00 грн закрито.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали клопотання про проведення судового засідання без їх участі.
У зв'язку з неявкою представників сторін, судом прийнято рішення без його проголошення.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.
Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на підставі типового договору розподілу природного газу, який є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи, надається послуга з розподілу природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", про що підписана заява-приєднання №094210GМ08АТ016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), (надалі - Договір).
Відповідно до 1.3. Договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (п. 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.3. Договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.
Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу встановлено розділом V Типового договору, зокрема:
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 5.2. Договору встановлено визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
Відповідно до пункту 5.3. Договору за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Пунктом 5.4. Договору встановлений порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Розділом VI Договору, зокрема пунктами 6.1., 6.2., 6.3., 6.4., 6.5., 6.6. передбачено, що:
6.1. Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
6.2. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
6.3. Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
6.4. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
6.5. У випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою.
6.6. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Судом встановлено, що у лютому - листопаді 2023 відповідачу надано послугу з розподілу природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу на загальну суму 72 677 031,54 грн.
Однак, взяті відповідачем зобов'язання по оплаті не виконані, оплата за надані послуги з розподілу природного газу проведена частково (до звернення до суду та під час провадження справи в суді).
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за відповідачем станом винесення рішення утворилась заборгованість, яка становить 50 677 031,54 грн.
Пунктом 10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Акти наданих послуг підписані відповідачем.
За приписами ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Відтак, враховуючи, що в заяві про розстрочку виконання рішення суду від 28.12.2023 відповідач визнав позовні вимоги повністю, суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості за Договором в розмірі 50 677 031,54 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 268 998,40 грн, 3 % річних у розмірі 654 258,36 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 418 809,64 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статей 1, 3 вказаного Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Також, суд враховує, що в заяві про розстрочку виконання рішення суду від 28.12.2023 відповідач визнав позовні вимоги повністю, в тому числі нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Стосовно клопотання представника відповідача про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом (аналогічні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року №902/417/18).
Таким чином, керуючись наведеними вище положеннями чинного законодавства України та висновками Верховного суду щодо практики застосування ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності "значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з'ясувавши наявність "перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: "об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків".
Проте, у поданому клопотанні відсутні та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності істотних обставин для зменшення розміру неустойки, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
При цьому, суд враховує, що в заяві про розстрочку виконання рішення суду від 28.12.2023 відповідач визнав позовні вимоги повністю, в тому числі нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, враховуючи що позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасної оплати відповідачем вартості послуг з розподілу природного газу, а відповідач вказаного не спростував та повністю визнав позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
За приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, у зв'язку з визнанням відповідачем позовних вимог в повному обсязі, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 465 143,24 грн, що становить 50% сплаченого судового збору.
Також, позивач має право на звернення до суду із заявою про повернення судового збору у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Щодо поданої заяви про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідач, визнаючи позов, просив суд розстрочи йому виконання рішення шляхом стягнення суми основного боргу щомісячно згідно долученого графіку, а решту заборгованості - рівними частинами протягом травня - вересня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Суд зазначає, що можливість розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку в будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Відтак, суд зобов'язаний врахувати обставини об'єктивної дійсності, які склалися на момент ухвалення рішення по даній справі.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд врахував матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, відсутність заперечень позивача, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги, що заява про розстрочення підписана уповноваженим представником відповідача, а позивач не заперечує щодо розстрочення виконання даного рішення, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання даного рішення шляхом стягнення суми основного боргу щомісячно згідно погодженого графіку та решти боргу щомісячно рівними сумами до вересня 2024 року, тобто в розмірі 2 361 441,93 щомісячно (решта заборгованості (пеня, 3% річних, інфляційні втрати та судовий збір) в розмірі 11 807 209,64 грн поділено на 5 місяців (з травня по вересень).
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРШИВ:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701) 50 677 031,54 (п'ятдесят мільйонів шістсот сімдесят сім тисяч тридцять одну грн 54 коп.) грн основного боргу, 9 268 998,40 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім грн 40 коп.) грн пені, 654 258,36 (шістсот п'ятдесят чотири тисячі двісті п'ятдесят вісім грн 36 коп.) грн 3% річних, 1 418 809,64 (один мільйон чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот дев'ять грн 64 коп.) інфляційних втрат та 465 143,24 (чотириста шістдесят п'ять тисяч сто сорок три грн 24 коп.) грн судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Розстрочити виконання даного рішення за наступним графіком погашення:
До 23 січня 2024 року в розмірі 15 000 000,00 грн
До 31 січня 2024 року в розмірі 10 000 000,00 грн
До 29 лютого 2024 року в розмірі 10 000 000,00 грн
До 31 березня 2024 року в розмірі 7 838 515,77 грн
До 30 квітня 2024 року в розмірі 7 838 515,77 грн
До 31 травня 2024 року в розмірі 2 361 441,93 грн
До 30 червня 2024 року в розмірі 2 361 441,93 грн
До 31 липня 2024 року в розмірі 2 361 441,93 грн
До 31 серпня 2024 року в розмірі 2 361 441,93 грн
До 30 вересня 2024 року в розмірі 2 361 441,93 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 29 грудня 2023 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.М. Горплюк