ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"20" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3003/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Павловій О.В.,
розглянувши справу № 916/3003/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (02132, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 26-Ж, офіс 29-32; код ЄДРПОУ 44048188)
до відповідача: Приватного підприємства «ХЛІБОПРОДУКТ» (67308, Одеська обл., Березівський район, смт Раухівка, вул. Гвардійська, буд. 30; код ЄДРПОУ 30397534)
про стягнення 5 715 792,15 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «ХЛІБОПРОДУКТ» про стягнення 5 715 792,15 грн, з яких: 3 513 848,02 грн основного боргу; 712 396,58 грн пені; 702 769,60 грн штрафу; 142 492,92 грн 10% річних; 421 661,76 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами; 222 623,27 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором поставки № П77/2022 від 07.04.2022.
Вказує, що 13.04.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 672 015,77 грн, а 12.05.2022 - на суму 4 062 051,78 грн, в той час як відповідач оплатив поставлений йому товар лише частково: 12.04.2022 р. - 501 604,00 грн, 10.05.2022 р. - 1 218 615,53 грн та 20.10.2022 р. - 500 000,00 грн. Як вказав позивач, станом на 26.12.2022 заборгованість відповідача складає 3 513 848,02 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.
Ухвалою від 19.07.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 6 321,88 грн.
21.07.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 26.07.2023 позовну заяву (вх. № 3497/23 від 14.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3003/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.08.2023, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.
Протокольною ухвалою від 23.08.2023 відкладено підготовче судове засідання на 04.10.2023.
04.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.10.2023.
30.10.2023 від представника відповідача до суду надійшла заява про затвердження у справі мирової угоди.
До вказаної заяви, яка була подана представником відповідача через систему «Електронний суд», було додано копію мирової угоди від 27.10.2023. Водночас суд констатує, що з поданої мирової угоди не вбачається, що вона була підписана уповноваженими представниками обох сторін.
30.10.2023, в день надходження мирової угоди, від представника відповідача також надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства «ХЛІБОПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» про стягнення 2 977 653,52 грн з клопотанням про поновлення строку на подачу зустрічного позову. У зустрічній позовній заяві було зазначено, що домовленості між сторонами за мировою угодою від 27.10.2023 не буде узгоджено.
Ухвалою від 06.11.2023 суд, відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову, повернув зустрічну позовну заяву (вх. № 5277/23 від 30.10.2023) Приватного підприємства «ХЛІБОПРОДУКТ» на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.
30.10.2023 суд за клопотанням представника відповідача відклав розгляд справи на 08.11.2023.
08.11.2023, на стадії розгляду справи по суті, судове засідання було перервано у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеської області повітряної тривоги.
Ухвалою від 08.11.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання відкладено на 27.11.2023.
В подальшому судове засідання неодноразово відкладалося у зв'язку зі стихійним лихом (27.11.2023), та несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду (06.12.2023).
Ухвалою від 12.12.2023 повідомлено сторін про те, що розгляд справи відкладено на 20.12.2023.
У судове засідання, яке було призначено на 20.12.2023, сторони не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
20.12.2023 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалась обов'язковою, а наявних матеріалів справи, на думку суду, достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, господарський суд дійшов висновку про можливість закінчення розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін.
20.12.2023 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
07.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» як продавцем/постачальником та Приватним підприємством «ХЛІБОПРОДУКТ» як покупцем було укладено Договір поставки № П77/2022 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця насіння (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити йог вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору, найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці Товару та загальна вартість Товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки Товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови, визначаються Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що з метою зменшення паперового документообігу, до запровадження Сторонами системи електронного документообігу, Сторони домовилися, що, якщо інше прямо не передбачено законом або цим Договором, взаємодія між ними з приводу виконання цього Договору буде здійснюватися за допомогою електронних засобів зв'язку.
Відповідно до пункту 3.2. договору, до запровадження Сторонами системи електронного документообігу з використанням електронних цифрових підписів, Сторони домовилися, що вони визнаватимуть як офіційні документи та як оригінали з відповідними правовими наслідками для себе електронні листи та документи, що стосуються виконання цього Договору, в тому числі скан-копії паперових документів, які направлені з електронної адреси, яка включає доменне ім'я відповідної Сторони, яка направила такий скан документа /електронний лист; та/або з адреси, яка зафіксована в цьому Договорі як електронна адреса представника відповідної Сторони, яка направила такий скан документа /електронний лист. При цьому, будь-яких додаткових підтверджень повноважень відправника документа діяти від імені Сторони, яка направила скан документа/лист не вимагається. Виключенням з правила встановленого цим пунктом є документи про прощення/зміну чи реструктуризацію боргу/грошового зобов'язання, які повинні бути оформлені виключно в паперовому вигляді з підписами уповноважених представників Сторін.
Жодним чином не скасовуючи інші домовленості, передбачені цією статтею, виключно для цілей належного бухгалтерського обліку операцій за цим Договором, Сторони зобов'язуються протягом 20 (двадцяти) днів з моменту підписання обмінюватися або підписаними за допомогою електронного цифрового підпису або паперовими примірниками наступних оригіналів документів: видаткові накладні; довіреність на прийняття товару; акти звірки; інші документи на вимогу будь-якої із Сторін (пункт 3.4. договору).
Згідно пункту 5.1., 5.4., 5.5. договору, поставка Товару за даним Договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Поставка Товару (партії Товару) здійснюється в терміни, зазначені в Договорі або Додатку (ах), за умови відсутності заборгованості Покупця.
Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю та якістю в момент отримання Товару представником Покупця від представника Продавця у відповідності до видаткової накладної.
Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; по якості - відповідно до Сертифікату на насіння.
Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту прийняття Товару Покупцем, що підтверджується підписаною з боку представника Покупця видатковою накладною та належним чином оформленою довіреністю встановленого зразка.
У випадку неповернення/ненадання Покупцем оригіналу видаткової накладної та довіреності в якості підтвердження факту поставки буде використовуватися розпорядження на відвантаження товару чи аналогічний документ, що оформляється працівниками складу в момент відвантаження Товару Покупцеві/Перевізникові.
Відповідно до пункту 4.1., 4.2. договору, ціни, загальна вартість, найменування Товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у Додатку (ах) (Специфікації (ях)). В ціну Товару входить вартість тари, упаковки та маркування. На дату підписання відповідного Додатку (Специфікації) до цього Договору ціна вказується в національній валюті України - гривні.
Оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця. В платіжному документі Покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення Договору та номер Додатку (Специфікації), за яким здійснюється оплата Товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення Продавцем) Відсутність виписаного Продавцем рахунку-фактури не звільняє Покупця від оплати за Товар. В іншому випадку Продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості Покупця по всім іншим зобов'язанням (пункт 4.6. договору).
07.04.2022 між ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» та ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» було укладено додаток №1 до договору поставки №П77/2022 від 07 квітня 2022 року «Специфікація», у котрому сторонами спільно визначено та погоджено зокрема найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці Товару, загальна вартість Товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки Товару, строк та умови оплати загальності вартості отриманого товару.
Так, у Додатку 1 (Специфікація) сторони узгодили поставку товару у кількості 400 міш. на загальну суму 1 672 015,77 грн.
В цьому ж додатку було визначено строк оплати за специфікацією: 30% вартості товару - до 15.04.2022; 70% - до 31.07.2022.
12.04.2022 ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» на користь ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» було здійснено предоплату (часткову оплату) загальну суму 501 604,00 гривні.
ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» відповідно на виконання пункту 5 додатку №1 від 07 квітня 2022 року до договору поставки №П77/2022 від 07 квітня 2022 року, 13 квітня 2022 року було здійснено відвантаження (поставку) обумовленого товару на суму 1 672 015,77 гривень.
Факт та обставини здійснення вказаних вище господарських операцій між ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» та ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» підтверджується такими документами бухгалтерського обліку як:
- платіжне доручення №100 від 12 квітня 2022 року на суму 109 200,00 грн. (додатково підтверджується податковою накладною №86 від 12 квітня 2022 року та квитанцією №9114849418 від 07.07.2022 року про реєстрацію податкової накладної №86 від 12 квітня 2022 року у Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 31-33);
- платіжне доручення №860 від 12 квітня 2022 року на суму 211 600,00 грн. (додатково підтверджується податковою накладною №90 від 12 квітня 2022 року та квитанцією №9115470749 від 08.07.2022 року про реєстрацію податкової накладної №90 від 12 квітня 2022 року у Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 34-36);
- платіжне доручення №861 від 12 квітня 2022 року на суму 180 804,00 грн. (додатково підтверджується податковою накладною №87 від 12 квітня 2022 року та квитанцією №9114845966 від 07.07.2022 року про реєстрацію податкової накладної №87 від 12 квітня 2022 року у Єдиному реєстрі податкових накладних) (а.с. 37-39);
- податкова накладна №105 від 13 квітня 2022 року на суму 1 170 411,77 грн. (квитанцією №9116541634 від 08.07.2022 року про реєстрацію податкової накладної №105 від 13 квітня 2022 року у Єдиному реєстрі податкових накладних) - виходячи із суми вартості поставленого товару на суму 1 672 015 (один мільйон шістсот сімдесят дві тисячі п'ятнадцять) гривень 77 копійок та попередньо не у повному обсязі оплаченого товару (а.с. 40-41).
26.04.2022 між ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» та ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» було укладено додаток №2 до договору поставки №П77/2022 від 07 квітня 2022 року, у котрому сторонами спільно визначено та погоджено зокрема найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці Товару, загальна вартість Товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки Товару, строк та умови оплати загальності вартості отриманого товару.
Так, у Додатку 1 (Специфікація) сторони узгодили поставку товару у кількості 1000 міш. на загальну суму 4 062 051,78 грн.
В цьому ж додатку було визначено строк оплати за специфікацією: 30% вартості товару - до 02.05.2022; 70% - до 31.07.2022.
10.05.2022 ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» на користь ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» було здійснено предоплату (часткову оплату) на загальну суму 1 218 615,53 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №14 від 10.05.2022 (а.с. 44).
Відповідно до додатку №2 від 26 квітня 2022 року до договору поставки №П77/2022 від 07 квітня 2022 року, Відповідачу було поставлено Позивачем Товар на загальну суму 4 062 051 (чотири мільйони шістдесят дві тисячі п'ятдесят одна) гривня 78 копійок, що підтверджується наступними документами:
- видаткова накладна №413 від 12.05.2022 на суму 1 279 722,96 грн (а.с. 42);
- видаткова накладна №415 від 12.05.2022 на суму 2 782 328,82 грн (а.с. 43).
20.10.2022 ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» на користь ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» було здійснено часткову оплату коштів на загальну суму 500 000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №153 від 20.10.2022 (а.с. 45).
Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умови існування, підтвердження належним чином та встановлення факту передання товару на підставі видаткових накладних, має місця укладення правочинів із поставки, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ч.2 ст.712 ЦК України).
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Доцільно зауважити те, що відповідно до статті 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Отже, обов'язок Відповідача оплатити товар виник внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобов'язань (стаття 538 ЦК України), в тому числі по факту отримання товару.
Водночас у матеріалах справи наявна претензія відповідача, адресована позивачу (вих. № 2/2607 від 26.07.2022) щодо непридатності насіння соняшнику та компенсацію витрат на посів на суму 2 977 653,52 грн.
Між тим, пунктом 6.9. Договору сторони узгодили, що якщо в день отримання товару від покупця не надійшло претензій, або ним у цей день не було зроблено виклику представника постачальника для участі у відборі проб та в перевірці якості товару, або в цей день сторонами не будо підписано акт про недоліки/недостачу товару, або у встановлені Договором строки проби товару не були передані на арбітражне (експертне) визначення його якості, то товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній; за якістю - відповідно до якості, вказаної в документі про якість.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» виконало свої обов'язки у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару у визначені договором строки від ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» на адресу ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» не надходило. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо підтвердження поставки товару відповідачу господарський суд зазначає наступне.
Первинний документ (в господарському праві) - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В силу частини 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.95 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто, факт здійснення позивачем господарської операції, а саме, поставки товару відповідачу, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.
Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправданими документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.
Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.95 року, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Видаткові накладні, на підставі котрих мала місце поставка товару та його отримання Відповідачем, містили такі обов'язкові реквізити як дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств), у зв'язку з чим такі накладні вважаються належними та допустимими доказами поставки товару.
Згідно підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до частин 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до наявних у матеріалах справи податкових накладних (а.с. 32-33, 35-36, 38-41), Позивачем були відображені господарські операції щодо продажу (поставки) товару на користь Відповідача на певну суму, та за результатом здійснення вказаних господарських операцій Відповідачем було сформовано податковий кредит у відповідному розмірі за основною ставкою.
Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Таким чином, за наслідком здійснення вказаної господарської операції та подання податкової декларації до органу ДПС, ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» відображено податкові зобов'язання за відповідними господарськими операціями.
Податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», однак, у сукупності із наявними у матеріалах справи іншими доказами, додатково підтверджують факт здійснення поставки товару Відповідачу у кількості та за ціною, що вказана у специфікаціях до даного договору поставки.
Доцільно наголосити на тому, що ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» скористалося податковим кредитом, не писало / не направляло жодних листів ні Позивачу ні органам ДФС щодо необхідності коригування податкових накладних.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №924/234/18 від 24 січня 2019 року, котрою, зокрема визначено додатковим та одним доказів обґрунтування здійснення поставки товару наявність зареєстрованої податкової накладної у відповідності до здійсненої поставки товару, а також відсутності будь-яких заперечень як у сторін щодо здійснення відповідної реєстрації податкової накладеної (адже сторони скористались зменшенням податкового навантаження щодо сплати податків), так і у контролюючих фіскальних органів.
Поряд із цим, слід також наголосити на наступному.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі №924/233/18).
Так, на підтвердження реальності здійсненої операції з поставки товару позивачем надано до матеріалів справи примірники зареєстрованих в установленому законом порядку податкових накладних на спірну поставку товару із відповідними квитанціями про їх реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 32-33, 35-36, 38-41).
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 червня 2022 року по справі №922/2115/19 викладено правову позицію про те, що оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
Водночас суд враховує, що відповідач під час розгляду справи не заперечував факту поставки товару за жодною із специфікацій.
Із врахуванням викладеного вище, серед правовідносин, котрі склались між Позивачем та Відповідачем, має місце наявність доказів, котрі підтверджують факт здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачу, а саме:
- 13.04.2022 поставлено товар на суму 1 672 015,77 грн згідно зі Специфікацією - Додатком 1;
- 12.05.2022 поставлено товар на суму 4 062 051,78 грн згідно зі Специфікацією - Додатком 2;
У додатках (специфікаціях) до Договору сторонами визначено такі граничні терміни здійснення оплати вартості товару як:
до 15.04.2022 - 30% оплата вартості товару за Специфікацією - Додатком1;
до 02.05.2022 - 30% оплата вартості товару за Специфікацією - Додатком2;
до 31.07.2022 - 70% оплата вартості товару за обома додатками - специфікаціями.
Натомість, ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» у порушенні норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору належним чином, своєчасно та в повному обсязі не виконало взяті на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків у строки, визначені договором.
Так, 12.04.2022 відповідачем було сплачено позивачу 501 604,00 грн, тобто здійснено передоплату у розмірі 30% від вартості товару, поставку якого узгоджено відповідно до Специфікації - Додатку 1.
10.05.2022 відповідачем було сплачено позивачу 1 218 615,53 грн, тобто здійснено передоплату у розмірі 30% від вартості товару, поставку якого узгоджено відповідно до Специфікації - Додатку 2.
В подальшому, 20.10.2022 відповідачем додатково було сплачено позивачу 500 000,00 грн за поставлений товар.
Відтак, основна заборгованість ПП «ХЛІБОПРОДУКТ» перед ТОВ «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» щодо оплати вартості поставленого товару становить 3 513 848,02 грн.
Відповідач під час розгляду справи не спростував наявність вказаної заборгованості та матеріали справи не містять доказів її погашення, у зв'язку з чим позов в частині стягнення з відповідача 3 513 848,02 грн основного боргу підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивачем також заявлено до стягнення 712 396,58 грн пені; 702 769,60 грн штрафу; 142 492,92 грн 10% річних; 421 661,76 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами; 222 623,27 грн інфляційних втрат.
Щодо пені та штрафу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно пункту 8.5. Договору, у разі несплати/несвоєчасної сплати товару Покупцем в строки визначені цим Договором, в тому числі несплати/неналежної сплати суми, що виникла внаслідок валютних коригувань, продавець має право нарахувати покупцю:
8.5.1. неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов'язання, за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми;
8.5.2. штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за кожен факт прострочення понад 30 днів.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 712 396,58 грн пені та 702 769,60 грн штрафу, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Щодо 10% річних та інфляційних втрат.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору встановлено 10% річних, відповідно сплаті підлягають саме 10% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Як було вказано вище, відповідно до пункту 8.5.1. договору, покупець сплачує продавцю за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунки відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає їх правильними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 142 492,92 грн 10% річних та 222 623,27 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Щодо відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.
Згідно частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до підпункту 8.5.3. пункту 8.5. договору, у разі несплати/несвоєчасної сплати товару Покупцем в строки визначені цим Договором, в тому числі несплати/неналежної сплати суми, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцеві плату за користування чужими коштами в розмірі 3% на місяць від суми заборгованості.
Враховуючи вказані обставини, суд, перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, задовольняє позовні вимоги у відповідній частині, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 421 661,76 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
При цьому суд, керуючись приписами частини 4 статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних, викладену в постанові від 10.09.2018 по справі № 908/24/18.
Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
У відповідності з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 85 736,88 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (02132, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 26-Ж, офіс 29-32; код ЄДРПОУ 44048188) до Приватного підприємства «ХЛІБОПРОДУКТ» (67308, Одеська обл., Березівський район, смт Раухівка, вул. Гвардійська, буд. 30; код ЄДРПОУ 30397534) про стягнення 5 715 792,15 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ХЛІБОПРОДУКТ» (67308, Одеська обл., Березівський район, смт Раухівка, вул. Гвардійська, буд. 30; код ЄДРПОУ 30397534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗААТБАУ ПРОБСТДОРФЕР УКРАЇНА» (02132, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 26-Ж, офіс 29-32; код ЄДРПОУ 44048188) 3 513 848,02 грн основного боргу, 712 396,58 грн пені, 702 769,60 грн штрафу, 142 492,92 грн 10% річних, 421 661,76 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 222 623,27 грн інфляційних втрат, 85 736,88 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 20 грудня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 29 грудня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков