Рішення від 19.12.2023 по справі 916/3714/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3714/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: Атаманюк В.В. - самопредставництво,

від відповідача: Кривошеєнко В.Є. - самопредставництво,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3714/23

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600)

до відповідача: Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04379746)

про стягнення 1 520 345,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

25.08.2023 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 520 345,47 грн, з яких: 818 574,73 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 13 456,02 грн - пеня, 408 619,79 грн - інфляційні втрати та 279 694,93грн - 15 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» щодо здійснення своєчасної оплати за поставлену в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року електричну енергію.

Як вказує позивач, ДПЗД «Укрінтеренерго» виконує функції постачальника «останньої надії», Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області приєднана до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції.

Позивач зауважує, що за даними АТ «ДТЕК Одеські електромережі», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ, Фонтанську сільську раду віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.12.2021.

Окрім того, позивач звертає увагу, що між ДПЗД «Укрінтеренерго» та Фонтанською сільською радою підписані договір постачальника «останньої надії», комерційна пропозиція до договору та додаткова угода до договору.

Так, позивач стверджує, що ДПЗД «Укрінтеренерго» отримало від ОСР дані (звіти) про фактичне споживання споживачем - Фонтанською сільською радою електричної енергії постачальника «останньої надії» з грудня 2021 року по лютий 2022 року в загальній кількості 361 983,00 кВт*год.

На виконання договору постачальника «останньої надії» та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, ДПЗД «Укрінтеренерго» складені Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період з грудня 2021 року по лютий 2022 року та рахунки на оплату в загальній сумі 2 135 841,92 грн., які було надіслано відповідачу на електронну адресу та засобами поштового зв'язку.

В свою чергу, за ствердженням позивача, відповідач сплатив заборгованість частково на суму 1 317 267,19 грн, а відтак, станом на дату подання позову залишилась заборгованість перед позивачем за поставлену електричну енергію в розмірі 123413 кВт*год за грудень 2021 року, що становить 818574,73 грн.

При цьому, позивач додає, що відповідач не підписав та не повернув акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021 року - лютий 2022 року, проте звернувся до ДПЗД «Укрінтеренерго» з листом №03.1-1201/2592 від 19.07.2023, де визнав заборгованість за поставлену електричну енергію постачальником «останньої надії» в кількості 123 413,00 кВт/год та гарантував даним листом оплату в повному обсязі за рішенням суду.

Окрім того, відповідач відзначив, що на виконання умов договору та комерційної пропозиції, останнім нараховано відповідачу за невчасне виконання договору 15% річних та інфляційні втрати на загальну суму 701 770,74 грн, а також пеню в сумі 13456,02 грн.

Щодо заперечень відповідача позивач наголошував, що всю інформацію щодо споживачів (адреси ТКОЕЕ) та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує від ОСР в повідомленнях про перехід на ПОН споживача та у Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання), а ДПЗД «Укрінтеренерго» не має доступу до вимірювальних приборів. Отже, за висновком позивача, згідно законодавства він керується у своїй діяльності щодо споживачів ПОН, виключно тією інформацією про споживачів ПОН, яку надає ОСР.

В свою чергу, позивач звернув увагу, що у відзиві відсутні докази які б підтвердили перебування відповідача в іншого постачальника на постачанні електричної енергії з 21 грудня по 31 грудня 2021 року.

Окрім того, позивач вважає твердження відповідача про незаконне нарахування інфляційних втрат та 15 % річних помилковим, оскільки саме на споживача був покладений обов'язок належним чином виконати умови договору, а відповідач, на думку позивача, маніпулює і вишукує підстави щоб не сплачувати частину боргу за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та намагається уникнути відшкодування постачальнику «останньої надії» збитків, понесених ним у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, встановлених цим договором, перед ДПЗД «Укрінтеренерго».

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області уклала договір № 2-Е з ТОВ «Оператор Енергії» про закупівлю електричної енергії, а 21.12.2021 між вказаними особами укладено додаткову угоду № 7 до договору № 2-Е від 31.03.2021, відповідно до умов якої сторони домовились припинити дію вказаного договору про закупівлю електричної енергії у постачальника з 21.12.2021, у зв'язку з нехваткою коштів на рахунках Фонтанської сільської ради для продовження дії договору.

Відповідач не заперечує, що через закінчення договірних відносин з ТОВ «Оператор Енергії» з 22.12.2021 Фонтанська сільська рада в автоматичному порядку була переключена на нового постачальника електроенергії - ДПЗД «Укрінтеренерго», проте зазначив, що сільська рада дізналася про це пізніше, оскільки жодних заявок про приєднання до публічного договору або пропозицій про укладання договору на постачання електроенергії останнім не подавалося через відсутність в бюджеті коштів по даній статті розходів. Повідомлень про підключення до нового енергопостачальника від оператора системи розподілу також не надходило.

Відповідач додає, що у випадках, зокрема, відсутності у розпорядника бюджетних коштів, бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, а також відсутності документів щодо закупівлі товарів і послуг, органи Казначейства зобов'язання не реєструють, а застосовують заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, визначені Бюджетним кодексом України.

Відтак, відсутність вищевказаних обставин, за ствердженням відповідача, не дозволило сільській раді провести оплату за фактично спожиту у грудні 2021 року електроенергію, що була надана позивачем. В свою чергу, про те, що позивач постачав електроенергію сільській раді в грудні 2021, остання дізналась лише наприкінці січня 2022 року, коли отримала рахунок на оплату.

При цьому, відповідач пояснив, що через виниклу ситуацію в лютому 2022 року представники сільської ради під час перемовин з керівництвом позивача, домовились про ініціювання судової справи для стягнення виниклої заборгованості за грудень 2021 року, проте після повномасштабного вторгнення РФ на територію України, зв'язок з позивачем було втрачено, а досягнуті домовленості не були виконані.

В подальшому, як пояснює відповідач, 14.09.2022 за попередньою домовленістю між позивачем та Фонтанською сільською радою укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» № 56, в рамках якого відповідачем погашено заборгованість за спожиту у січні та лютому 2022 року електроенергію.

Водночас, відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача щодо заборгованості за використану електроенергію з 01 по 31 грудня 2021 року, оскільки позивач поставляв спірну електроенергію лише з 22.12.2021, а також вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату за січень та лютий 2022 року, оскільки між сторонами було укладено договір № 56 від 14.09.2022 та додаткову угоду № 1 від 14.09.2022, якими були встановлені умови оплати вказаної заборгованості.

Відтак, Фонтанська сільська рада вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони суперечать матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Твердження позивача, що інформація про поставлену сільській раді електроенергію в період з 22 по 31 грудня 2021, надана оператором системи розподілу та в повній мірі відповідає фактично поставленій електроенергії, відповідач вважає безпідставними, оскільки в наданому ОСР розрахунку зазначений об'єм з 01 по 31 грудня 2021 року, а не за період договірних відносин між позивачем та відповідачем. Відтак, відповідач робить висновок, що об'єм електроенергії, який був поставлений позивачем сільській раді за період з 22 по 31 грудня 2021 року є значно меншим ніж було спожито сільською радою за весь місяць.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 позовна заява вх. № 4231/23 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

29.08.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 4231/23 від 25.08.2023) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3714/23. Постановлено розглядати справу № 916/3714/23 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "19" вересня 2023 року об 12:40 год

13 вересня 2023 року за вх.№ 31703/23 до суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надійшла заява про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена в повному обсязі відповідною ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.09.2023.

19.09.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3714/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "03" жовтня 2023 року о 12:20 год., про що відповідач повідомлений відповідною ухвалою суду від 20.09.2023, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

27.09.2023 від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на адресу суду надійшла заява (вх. № 33778/23) про надання можливості представнику ознайомитися з матеріалами справи № 916/3714/23 з метою подання відзиву на позов. Вказана заява відповідача була судом задоволена та матеріали справи 29.09.2023 надані представнику відповідача для ознайомлення та зняття необхідних фотокопій.

03.10.2023 від відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання (вх. № 34686/23) про перенесення підготовчого засідання по справі № 916/3714/23 на іншу дату з метою підготовки відзиву на позов.

03.10.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3714/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "12" жовтня 2023 року о 12:20 год. Відповідач про дату, місце та час підготовчого судового засідання у справі № 916/3714/23 повідомлявся ухвалою суду від 04.10.2023, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

11.10.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання ДПЗД «Укрінтеренерго» (вх. №35478/23 від 09.10.2023) та постановлено здійснити проведення підготовчого засідання по справі № 916/3714/23 "12" жовтня 2023 року о 12:20 год. та усіх подальших судових засідань в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «ВКЗ».

12.10.2023 на електронну адресу суду Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області надісланий відзив на позов (вх. № 36018/23), який судом був прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

12.10.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3714/23 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 16 листопада 2023 року о 10:40 год.

17.10.2023 позивачем до суду відповідь на відзив (вх. № 36912/23), яка судом була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

16.11.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/3714/23, заслухавши думку представників сторін, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3714/23 до судового розгляду по суті на "28" листопада 2023 року о 12:00 год.

17.11.2023 від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на адресу суду надійшли заперечення (вх. № 42111/23), які були враховані судом та долучені до матеріалів справи разом із доданими до неї документами.

28.11.2023 у судовому засіданні по справі № 916/3714/23 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "19" грудня 2023 року об 11:20 год.

19.12.2023 у зв'язку з неможливістю завершити розгляд справи в даному судовому засіданні, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні по справі № 916/3714/23 до 19.12.2023 о 14:00 год.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

В судовому засіданні, призначеному на 19.12.2023, позивач повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

19.12.2023 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи, у Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області існували договірні відносини із ТОВ «Оператор Енергії» на постачання електричної енергії на підставі договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 2-Е від 31.03.2021.

21.12.2021 Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області та ТОВ «Оператор Енергії» уклали додаткову угоду № 7 до договору № 2-Е від 31.03.2021, відповідно до п. 2 якої сторони домовились припинити дію договору про закупівлю електричної енергії у постачальника № 2-Е від 31.03.2021 з 21 грудня 2021 року.

Листом від 20.12.2021 №101/19/03-8283 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» повідомило позивача про переведення відповідача до постачальника «останньої надії» та зазначило, що при переведенні споживача Фонтанської сільської ради до постачальника «останньої надії» договір з попереднім постачальником ТОВ «Оператор Енергії» було розірвано (припинено) за ініціативою відповідного електропостачальника з 21.12.2021.

На підтвердження виникнення між сторонами договірних відносин, позивачем надано суду договір № 56 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 14.09.2022.

Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пункту 2.2. договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Пунктом 3.4. договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.

У відповідності до п. 3.6. договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Пунктом 3.7. договору визначено, що у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору (пункт 5.1. договору).

Відповідно до пункту 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.9. договору визначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з пунктом 5.10. договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

За умовами п. 5.11. договору якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до пункту 13.1. договору цей договір приєднання набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

За умовами п. 13.7. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто під підпис за зазначеними у цьому договорі адресами сторін.

Положеннями комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» передбачені наступні умови постачання та оплати електричної енергії.

Згідно з пунктом 1.1. комерційної пропозиції від 08.10.2021 №5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (надалі - комерційна пропозиція) ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179 (далі - Порядок). Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.

У пункті 4.1. комерційної пропозиції визначений спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а саме: споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Пунктом 4.4. комерційної пропозиції визначено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

Пунктом 6.1. комерційної пропозиції визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника. Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим договором починають нараховуватися постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п.7.4. комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

У п.14.1. комерційної пропозиції погоджено збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п?ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п?ять років.

Відповідно до п.15.1. комерційної пропозиції цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 16.2. комерційної пропозиції у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: - постачальника - pon@uie.kiev.ua; - споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику оператором системи розподілу(передачі). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Дана комерційна пропозиція є чинною з 01.11.2021.

Вищевказаний договір № 56 від 14.09.2022 та комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками контрагентів.

За даними АТ «Одеські електромережі», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 ПРРЕЕ, Фонтанську сільську раду Одеського району Одеської області віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 21.12.2021, що підтверджується повідомленням оператора системи про точки обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» у грудні 2021 року, що додатком до листа від 20.12.2021 №101/19/03-8283.

Окрім того, 14.09.2022 між ДПЗД «Укрінтеренерго» (постачальник) та Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області (споживач) складено Додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до якої визначили обсяг постачання електричної енергії на 01.01.2022 - 20.03.2022 за АТ «ДТЕК Одеські електромережі» як оператора системи розподілу/передачі, а саме у січні обсяг 179202 кВт*год, у лютому обсяг 59368 кВт*год. Очікувану вартість визначено у розмірі 1097722,66 грн, крім того 219544,53 грн ПДВ, всього 1317267,19 грн (загальний фонд).

Додатково сторони зазначили, що цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України з 01.01.2022 року та діє по 31.12.2022 року, а в частині постачання електричної енергії по 20.03.2022 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додаткова угода № 1 підписано представника сторін та скріплена початками контрагентів.

В матеріалах справи наявні Звіти щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії з точками комерційного обліку (площадками вимірювання) постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ «ДТЕК Одеські електромережі» у грудні 2021 року (дата приєднання - 21.12.2021), у січні та лютому 2022 року.

За даними оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» на підставі Звітів про фактичне споживання електричної енергії позивачем складено та виставлено відповідачу рахунки та акти купівлі-продажу електроенергії:

- Акт №017414 від 31.12.2021 - обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 123413 кВт.*год., загальна вартість 818574,73 грн; рахунок №000004379746/13/О12/24858 від 14.01.2022, рахунок та акт направлено на електронну пошту відповідача та поштою;

- Акт №020677 від 31.01.2022 - обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 179202 кВт.*год., загальна вартість 998897,75 грн; рахунок 000004379746/13/О01/28161 від 23.03.2022, рахунок та акт направлено на електронну пошту відповідача;

- Акт №022985 від 28.02.2022 - обсяг споживання електричної енергії по 2 класу - 59368 кВт.*год., загальна вартість 318369,44 грн; рахунок 000004379746/13/О02/30470 від 25.04.2022, рахунок та акт направлено на електронну пошту відповідача.

Належних та допустимих доказів того, що електронна адреса, на яку направлялись акти та рахунки, не є електронною адресою відповідача, або перестала працювати, відповідачем не надано.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б незгоду та/або наявність зауважень зі сторони відповідача щодо обсягу чи загальної ціни електричної енергії, поставленої позивачем, як постачальником «останньої надії» у спірний період.

На виконання умов договору Фонтанська сільська рада 28.09.2022 сплатила на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» грошові кошти за спожиту електроенергію у період січня-лютого 2022 року в загальному розмірі 1 317 267,19грн, що підтверджується платіжними інструкціями з відповідним призначенням платежу, а саме: № 514 на суму 33115,98 грн; № 515 на суму 965781,77 грн; № 516 на суму 13304,72 грн; № 517 на суму 305064,72 грн.

19.07.2023 листом № 03.1-12.1/2592 Фонтанська сільська рада звернулась до ДПЗД «Укрінтеренерго» з проханням відкликати заявку до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про відключення (припинення) об'єктів відповідача від енергопостачання у зв'язку із виникненням (не з вини сільської ради) заборгованості за грудень 2021 року за спожиту електричну енергію в кількості 123413,00 кВт/год. Даним листом Фонтанська сільська рада визнала вказану заборгованість перед позивачем, підтвердила цим листом та гарантувала її оплату в повному обсязі за рішенням суду.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Між цим, ч. 3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п'ята статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до пункту 66 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір ро постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (пункт 16).

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії», розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Пунктом 8 ст. 46 цього ж закону передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пункт 3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

За приписами ч.1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Частиною 2 ст. 64 вищевказаного Закону передбачено, що визначення постачальника «останньої надії» здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії» та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник «останньої надії» зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії». Споживачі постачальника «останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії» здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником «останньої надії» при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.

Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.

Згідно ч.6 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу (частини 8 та 9 ст.64 названого Закону).

Пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ) передбачено, що електрична енергія (активна) енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За умовами п. 1.2.6. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або «останньої надії»). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або «останньої надії» послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або «останньої надії». При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та «останньої надії», включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Згідно п. 1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Згідно з п. 2.3.11. Правил комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Відповідно до п. 2.3.14. Правил постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Пунктами 3.1.7., 3.1.8. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Відповідно до п. 3.4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Про кінцевий строк постачання електричної енергії постачальник «останньої надії» має повідомляти споживача у виставлених рахунках кожні 30 днів. Повідомлення про припинення електропостачання надаються споживачу відповідно до процедури, передбаченої цими Правилами.

Якщо споживач постачальника «останньої надії» не уклав договір із новим електропостачальником по закінченню терміну договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», розподіл та постачання електричної енергії такому споживачу припиняється шляхом здійснення відключення електроустановки такого споживача.

Пунктом 4.3. Правил встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

В силу п.4.24 ПРРЕЕ у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізитів призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 6.2.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (припинення його дії) електропостачальник за 20 днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії споживачу повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу.

Початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пункт 6.2.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії).

У пункті 6.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Відповідно до пункту 11.1.2 Кодексу систем розподілу ОСР здійснює діяльність з розподілу електричної енергії та надає послуги з розподілу електричної енергії Користувачам своєї системи розподілу в межах території ліцензованої діяльності на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. У випадках, визначених цим Кодексом, ОСР забезпечує розподіл електричної енергії електричними мережами інших власників, які не є ОСР або ОМСР.

У відповідності до пункту 11.5.1 Кодексу систем розподілу послуги з розподілу електричної енергії надаються користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.

Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1470, а саме пп. 29 п.2.2. встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 06.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг винесено постанову № 1344, відповідно до якої ДПЗД «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р «Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» постачальником «останньої надії» (із змінами), на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії» на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2022 року на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію №5 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 5 до договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

З 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу Акціонерне товариство «Одесаобленерго», який надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії згідно із постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 № 1345 «Про видачу АТ «Одесаобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом», з урахуванням змін, внесених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2020 №1796, відповідно до якої слово «Одесаобленерго» замінено словами «ДТЕК Одеські електромережі»).

Так, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та, відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі», яке на підставі пунктів 5, 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 виконує функції постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку, листом від 20.12.2021 №101/19/03-8283 надало інформацію про точки комерційного обліку та очікуваний обсяг споживання електричної енергії по споживачу - Фонтанській сільській раді, дія договору з попереднім постачальником якого припинено з 21.12.2021, з додатком «Повідомлення оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» в грудні 2021 року».

Отже, за даними Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі», відповідача з 21.12.2021 віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії».

Встановлені у цій справі обставини стосовно припинення з 21.12.2021 дії укладеного між відповідачем та ТОВ «Оператор Енергії» договору №2-Е про закупівлю електричної енергії у постачальника від 31.03.2021 у зв'язку із укладенням між сторонами відповідної додаткової угоди, необрання відповідачем, як споживачем, на цей момент часу іншого електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником та фактичне постачання позивачем електричної енергії такому споживачу свідчать про те, що ці обставини є такими, що визначені у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії, та, відповідно, підставою для постачання відповідачу з 21.12.2021 електричної енергії постачальником «останньої надії».

Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (постачальник), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії та Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Відтак, суд дійшов висновку, що у відповідності до положень статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України між позивачем (постачальником) і відповідачем (споживачем) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Також судом встановлено, що факт укладення договору підтверджується діями відповідача, які спрямовані на виконання його умов, зокрема, споживанням електричної енергії.

З урахуванням наведеного, суд вказує, що між сторонами у справі виникли договірні правовідносини за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником ТОВ «Оператор Енергії», на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову відповідача від вищевказаного договору та/або наявності у відповідача у спірному періоді правовідносин з постачання електричної енергії з іншим постачальником.

Враховуючи наведене вище, за наявності фактичного споживання електричної енергії відповідачем та обставин, що відповідач, як споживач, був обізнаний про постачання йому електричної енергії у спірний період постачальником «останньої надії», та у разі недоведення відповідачем обставин щодо обрання ним іншого постачальника, аніж постачальника за договором «останньої надії», такий факт, як не отримання відповідачем від позивача будь-яких повідомлень чи пропозицій про укладення договору як з постачальником «останньої надії» не може свідчити про не укладення такого договору.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, на підставі отриманих від оператора системи розподілу даних про фактичне споживання відповідачем електричної енергії, а саме, звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» за грудень 2021 року, позивачем складено акт № 017414 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудня 2021 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 123413,00 кВт*год по 2 класу та рахунок №000004379746/13/О12/24858 від 14.01.2022 на оплату на суму 818574,73 грн.

Дослідженням рахунку №000004379746/13/О12/24858 від 14.01.2022 судом встановлено, що останній виставлено позивачем на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», розміщеного на офіційному сайті Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» в мережі інтернет.

У рахунку зазначено, що кінцевий строк постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» об'єкту (об'єктам) споживача 20.03.2022 (включно).

В даному випадку спірним є питання обсягу використаної відповідачем електричної енергії у грудні 2021 року.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б незгоду та/або наявність зауважень зі сторони відповідача щодо обсягу чи загальної ціни електричної енергії, поставленої позивачем, як постачальником «останньої надії» у спірний період. Навпаки, своїм листом № 03.1-12.01/2592 від 19.07.2023 Фонтанська сільська рада визнавала спірні обсяги споживання у грудні 2021 року та виниклу у зв'язку з цим заборгованість.

Окрім того, судом встановлено, що, як вбачається із звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» за грудень 2021 року з ЕІС-кодами споживача, споживання електричної енергії Фонтанською сільською радою розпочалось з 21.12.2021, розраховано по 31.12.2021 та складає 123413 кВт*год.

У зв'язку з наведеним, твердження відповідача, що в наданому ОСР розрахунку зазначений об'єм спожитої електроенергії за період з 01 по 31 грудня 2021 року, а не за період договірних відносин між позивачем та відповідачем, та відповідачем було спожито значно менший об'єм електроенергії, є помилковими та судом відхиляються.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували достовірність визначених позивачем обсягів спожитої відповідачем електричної енергії та підтверджували інший обсяг електроенергії.

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії останнім є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд зі звітами про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за спожиту електроенергію відповідач порушив умови укладеного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано належних доказів оплати за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року, на спірну суму коштів, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача невиконаного зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії.

Так, судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», вартість спожитої електроенергії у спірному періоді на користь позивача сплатив частково, розрахувавшись лише за спожиту електроенергію в січні та лютому 2022 року, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 818574,73 грн. У зв'язку із тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично спожиту у грудні 2021 року електричну енергію суперечить вищевказаним нормам права та договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 818574,73 грн. слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Суд наголошує, що прийняття відповідачем у грудні 2021 року, а також в січні та лютому 2022 року електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим, або протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку, відповідно до положень додатку 1 «Комерційна пропозиція № 5» до договору.

Так, судом було встановлено, що відповідач в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року спожив електричну енергію на загальну суму 2 135 841,92 грн (з урахуванням ПДВ), втім не сплатив позивачу за спожиту електричну енергію у строки, визначені договором з урахуванням комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 до зазначеного договору. При цьому, своє зобов'язання з оплати спожитої в січні та лютому 2022 року відповідачем було виконано лише 28.09.2022.

З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної та повної оплати поставленої електричної енергії не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленої електричної енергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

У пункті 6.1. комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Отже, наведені умови комерційної пропозиції, яка є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», містять положення щодо збільшення строку нарахування штрафних санкцій, що узгоджується з положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Крім того, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема мають право пов'язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Враховуючи те, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» щодо здійснення оплати за поставлений товар та погодження сторонами у договорі такої міри відповідальності як пеня, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у відповідності до пункту 6.1. комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 за період з 25.01.2022 по 23.02.2022 у сумі 13456,02 грн на суму основного боргу у розмірі 818574,73 грн. Перевіривши наданий позивачем разом з позовною заявою розрахунок пені за період з 25.01.2022 по 23.02.2022, тобто до початку введення воєнного стану, розмір якої становить 13456,02 грн, суд вважає його обґрунтованим та вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4. Комерційної пропозиції визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Так, умовами комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 також встановлено збільшений розмір відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 15% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.

З урахуванням пункту 7.4. комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, яка є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», позивачем здійснено нарахування на суму заборгованості за кожним рахунком окремо у відповідний період, з урахуванням здійснених оплат по рахункам за січень та лютий 2022 року, 15% річних у сумі 279694,93 грн та інфляційні втрати у сумі 408619,79 грн.

Враховуючи доведення матеріалами справи обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання, а також встановлення у комерційній пропозиції іншого розміру відсотків річних, суд зазначає про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 15% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 15% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленої електричної енергії в розмірі 279694,93 грн., судом встановлено, що вказані розрахунки 15% річних були здійснені позивачем вірно.

В той же час суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та інших.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд також зауважує, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Так, у вище вказаному пункті зазначене таке: «з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника».

Отже, суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Суд враховує, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення відсотків річних, суд враховує, що відповідач є органом місцевого самоврядування, який діє від та в інтересах територіальної громади. Спірний період споживання припадає на початок широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Суд також враховує, що укладання договору із постачальником «останньої надії» є фактично вимушеною дією відповідача з огляду на розірвання договору попереднім постачальником, а також зазначає про доведеність відповідачем обставини намагання укласти договір шляхом проведення процедури закупівлі, що є обов'язковою з огляду на статус відповідача як бюджетної установи.

З урахуванням наведеного, суд вважає справедливим покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних замість 15%.

Необхідно зауважити, що, зменшуючи розмір процентів річних, суд вважає, що стягнення вказаних процентів річних виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Також, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97 також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставлено ї електричної енергії в сумі 408619,79 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем вірно. Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за несвоєчасну сплату поставленої електричної енергії за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року складає 408619,79 грн.

Таким чином, суд зазначає про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 408619,79 грн та трьох відсотків річних у сумі 55938,98 грн.

Твердження відповідача щодо безпідставності стягнення з Фонтанської сільської ради інфляційних втрат та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату використаної електроенергії за січень та лютий 2022 року з огляду на укладення між сторонами договору № 56 та додаткової угоди № 1 лише 14.09.2022, суд вважає хибними, оскільки договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

При цьому, положеннями ПРРЕЕ, зокрема Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є Додатком 7 до ПРРЕЕ, не передбачено наявність відповідної форми/додатку заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Як встановлено судом, відповідач приєднався до вказаного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії». Про приєднання відповідача до договору про постачання електричної енергії свідчать його подальші дії щодо прийняття послуг позивача.

Додатково суд наголошує, що як чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, так і умовами договору та комерційної пропозиції, укладених між сторонами та на які посилається відповідач, факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» та набранням ним чинності відбувається по факту споживання електричної енергії. При цьому, у комерційній пропозиції, яка підписана повноважним представником відповідача, відзначено, що остання є чинною з 01.11.2021.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у визначеному розмірі, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надано та у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.94 року серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем заявленої суми основної заборгованості, пені, річних та інфляційних за порушення строків оплати за поставлену позивачем електричну енергію у спірний період, доведеністю позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Натомість, позовні вимоги в частині стягнення 223755,95 грн річних, хоча і є обґрунтованими, але з урахуванням зменшення загального розміру відсотків річних задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача. У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Степна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04379746) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 818 574 (вісімсот вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) грн 73 коп, інфляційні втрати у сумі 408 619 (чотириста вісім тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн 79 коп, пеню у сумі 13 456 (тринадцять тисяч чотириста п'ятдесят шість) грн 02 коп, 3% річних у сумі 55 938 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн 98 коп, судовий збір у сумі 18 244 (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн 15 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 грудня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський