ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2023 Справа № 914/1236/21
За заявою: Фермерського господарства “Газда” Добродія Бігуняка Я. С.», м. Дрогобич,
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/1236/21
за позовом: Фермерського господарства “Газда” Добродія Бігуняка Я. С.”, м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача 1: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача 2: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кооператив “Газда”
про визнання дій органів місцевого самоврядування протиправним та визнання протиправним та скасування рішення
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Лазаренко С.В.
Представники сторін:
від заявника: Луньо Богдан Мирославович - представник, Бігуняк Ярослав Степанович - голова
від відповідача 1: Яворська Христина Євгенівна - представник
від відповідача 2: не з'явився
від третіх осіб: не з'явилися
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1236/21 за позовом Фермерського господарства “Газда” Добродія Бігуняка Я.С.” до Дрогобицької міської ради та до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання дій органів місцевого самоврядування протиправним та визнання протиправним та скасування рішення.
27.11.2023 Господарським судом Львівської області у справі № 914/1236/21 прийнято рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради від 26 червня 2021 року № 452 “Про затвердження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки між вулицями Грабовського, Самбірська, Лішнянська, та пров. Тепличний” із врахуванням доповнень внесених рішенням Дрогобицької міської ради від 26.07.2021 року № 545 “Про внесення змін до рішення сесії Дрогобицької міської ради № 452 від 26 червня 2021року”, скасовано проведену 18.05.2021 року державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 10,0 га, кадастровий номер 4610600000:01:028:0158, стягнуто з Дрогобицької міської ради на користь Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Я.С.» 4 540, 00 грн судового збору. Встановлено позивачу п'ятиденний термін, з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат.
05.12.2023 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 1 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 156 750, 00 грн.
Ухвалою суду від 07.12.2023 заяву прийнято до розгляду та судове засідання призначено на 18.12.2023.
В судове засідання, яке відбулося 18.12.2023, керівник та представник позивача з'явилися, вимоги заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу просили задоволити з підстав відкладених у заяві та усних поясненнях.
В судове засідання, яке відбулося 18.12.2023, представник відповідача 1 з'явився, щодо задоволення судом вимог заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.
Представники відповідача 2 та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомленні про дату та час судового засідання.
При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного:
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 372/1010/16-ц, зазначено що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Розглядаючи заяву учасника судового процесу про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Звертаючись із заявою про компенсацію витрат в розмірі 156 750, 00 грн на професійну правничу допомогу заявник долучає до матеріалів прави копію договору про надання правової допомоги від 10 березня 2021 № 01/03/ 2021, копію свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 27.02.2020 № 001900, довідку адвоката про сплату позивачем гонорару в розмірі 156 750, 00 грн, акт про надання послуг від 30.11.2023 № 30/11/23-02 та 14.12.2023 на адресу суду заявником надано додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору від 10.03.2021 № 01/03-2021 про надання правової допомоги.
Заперечуючи щодо стягнення на користь позивача витрат на надання правничої допомоги в розмірі 156 750, 00 грн, представник відповідача 1 зазначає, що наданим заявником договором про надання правової допомоги від 10.03.2021 № 01/03/2021 встановлено наступне: «п. 3.1. Цей договір вступає в дію та набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 включно». Ні позивачем, ні адвокатом при поданні заяв зокрема, від 18.06.2023 та від 30.11.2023 не долучено документів, які б підтверджували укладання додаткової угоди до договору від 10.03.2021 № 01/03/2021. Отже, станом на дату подання заяви у Дрогобицької міської ради та виконавчого комітету Дрогобицької міської ради відсутні документи, які б засвідчували, що між позивачем та адвокатом Луньо Б.М. є діючий договір про надання правничої допомоги. Щодо долученої довідки від 30.11.2023 № 30/11/23-02 та акту про надання послуг від 30.11.2023 № 30/11/23-01, то вони не є належними доказами понесених витрат на правничу допомогу.
У відповідності до статті 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення поняття договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, вимоги до якого встановлено главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Главою 52 Цивільного кодексу України встановлені загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України визначає поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”);
- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години роботи того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”;
- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокат подає відповідні докази: договір про надання правової допомоги де в договорі сторони визначають коло питань, повноважень та обов'язків, щодо яких надається правнича допомога, ці питання погоджуються сторонами письмово та зазначаються в протоколах, актах, які є невід'ємною частиною даного договору, окрім цього адвокат в терміни визначені договором надає рахунки на оплату за надані послуги.
Відповідно до умов договору сторони визначають обсяг та вартість послуг адвоката: вартість за одну годину надання правничої допомоги, вартість надання правових консультацій, висновків, роз'яснень, аналіз документів, інших документів, представництво в суді.
Отже, перелічені вище послуги повинні бути визначені у договорі про надання правової допомоги, де повинна бути обумовлена їх вартість.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.
Судом встановлено, що в порушення приписів ч.1 ст. 124 ГПК України, позивачем не було подано разом із першою заявою по суті спору (позовною заявою) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правову допомогу. Заява від 18.06.2023 про долучення попереднього розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу подана позивачем до суду лише 21.06.2023 без обгрунтування причин несвоєчасного її подання та без клопотання про поновлення відповідного строку.
Щодо вартості адвокатських послуг, то як вбачається із п. 4.1. договору від 10 березня 2021 № 01/03-2021 про надання правової допомоги, вартість наданих юридичних послуг (правової допомоги) за цим договором, визначається у відповідності до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” та становить суму визначену за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 4.2. вказаного договору, оплата вартості юридичних послуг, зазначена у п. 4.1. цього розділу договору та оплата додатково наданих адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) за цим договором, здійснюється шляхом сплати клієнтом грошових сум визначених у письмових рахунках-квитанціях. Письмові рахунки-квитанції складаються та надаються адвокатом клієнту власноруч або за допомогою факсу чи в інший незаборонений спосіб і мають бути оплачені клієнтом до дати визначеної в цьому рахунку. В письмовому рахунку зазначаються: розмір грошової суми, яку повинен сплатити клієнт, інша необхідна для сторін інформація.
Згідно п. 4.4. договору, з метою забезпечення виконання сторонами покладених на них обов'язків за цим договором, клієнт здійснює виплату адвокату визначену в п. 4.1. цього розділу грошову суму в розмірі 50 % від фактичної вартості юридичних послуг визначених в рахунках.
Аналіз наданих позивачем документів свідчить, що в самому тексті договору про надання правової допомоги від 10.03.2021 № 01/03-2021 та додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору від 10.03.2021 № 01/03-2021 про надання правової допомоги відсутні будь-які умови (пункти) щодо розміру гонорару за надання правової допомоги, порядку його обрахунку, вартості вказаних послуг.
Долучені позивачем документи не містить жодних рахунків, рахунків-квитанції, квитанцій, платіжних доручень, не надано жодної деталізації вартості наданих правових послуг у справі, що не дає можливості суду здійснити перевірку обгрунтованості заявлених позивачем сум вартості правової допомоги, що підлягає відшкодуванню.
Також суд зазначає, що матеріали справи не містять належного доказу сплати позивачем адвокату гонорару. Довідка адвоката про сплату не є розрахунковим документом та не підтверджує сплату гонорару. Адвокатом позивача не доведено реальність оплати наданих ним послуг.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінивши в сукупності надані заявником (позивачем) докази, суд дійшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті як належні, оскільки не є беззаперечними у взаємному зв'язку та не дають змогу чітко, об'єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви Фермерського господарства “Газда” Добродія Бігуняка Ярослава Степановича” про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. В задоволенні вимог Фермерського господарства “Газда” Добродія Бігуняка Я.С.” про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 156 750, 00 грн відмовити.
2. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 28 грудня 2023 року.
Суддя Манюк П.Т.