ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2023 Справа № 914/2984/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу
за позовом: Керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області,
в інтересах держави в особі позивача 1: Сокальської міської ради Львівської області,
позивача 2: Державної екологічної інспекції у Львівській області,
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Радехівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України, м. Радехів,
про відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 24 635,00 грн,
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом керівника Червоноградської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Сокальської міської ради Львівської області, Державної екологічної інспекції у Львівській області до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі «Радехівського лісомисливського господарства» ДП «Ліси України» про відшкодування збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 24 635,00 грн.
Ухвалою від 10.10.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція прокуратури
Прокуратура обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок незаконної рубки невстановленими особами державі нанесено збитки в розмірі 24 635,00 грн. Оскільки не встановлено осіб, які здійснили незаконну рубку тому відшкодувати шкоду повинен постійний лісокористувач.
Позиція відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що наявні в матеріалах докази не є достатніми та належними для підтвердження факту вини відповідача. Правові висновки наведені позивачем не є релевантними до даного спору. Крім того, виявлення факту незаконної рубки працівниками постійного лісокористувача, свідчить про належне виконання державною лісовою охороною своїх посадових обов'язків щодо запобігання, виявленню та фіксації незаконних рубок. Матеріалами справи не підтверджено причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданням шкоди.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства проведеного лісничим Сокальського лісництва ДП «Радехівське лісомисливське господарство» від 04.02.2021 було виявлено самовільну рубку 13 (тринадцяти) сухостійних дерев породи «дуб» об'ємом 8,92 м3, що спричинило шкоду на суму 24 635,00 грн. Вказаний факт незаконної рубки 13 дерев породи дуб у кварталі 49 виділ 6 також зафіксований у польовій відомості ДП «Радехівське лісомисливське господарство».
Сума шкоди у розмірі 24 635,00 грн підтверджується вищезазначеним Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.02.2021, розрахунком обчислення розміру шкоди незаконним вирубуванням сухостійних дерев в ДП «Радехівське лісомисливське господарство» відповідно до постанови КМУ №541 від 23.07.2013 в кварталі 49 виділ 6 Сокальського лісництва.
24.05.2021 Державною екологічною інспекцією у Львівській області за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Радехівське лісомисливське господарство» стосовно незаконної рубки дерев поблизу с. Поториця Сокальського району складено акт №362/06/495 та Польову перелікову відомість пнів незаконно зрубаних дерев у кв. 49, вид. 6, невстановленим лісопорушником на території Сокальської ОТГ. Рубка вчинена на території об'єкта ПЗФ заказника місцевого значення «Великий ліс» Сокальського лісництва ДП «Радехівське лісомисливське господарство».
Прокурором у кримінальному провадженні 42021141150000014 від 02.02.2021 залучено Державну екологічну інспекцію у Львівській області для нарахування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев у кварталі №49, виділ 6 урочища «Великий Ліс» Сокальського лісництва ДП «Радехівське лісомисливське господарство».
На запит прокурора за №14.58/03-23-3539 вих-22 від 03.10.2022 Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки 13 дерев породи дуб в кварталі 49 виділ 6 лісового заказника місцевого значення «Великий ліс» Сокальського лісництва ДП «Радехівське лісомисливське господарство», відповідно до Додатку № 1 до Постанови КМУ України від 24.07.2013 №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно - заповідний фонд» (лист Державної екологічної інспекції у Львівській області №06-3487 від 18.10.2022), згідно якого сума збитків, завданих незаконною рубкою 13 дерев становить 24 635,00 грн.
Особу, яка здійснила незаконну рубку дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Радехівське лісомисливське господарство» (код ЄДРПОУ 00992378) припинено. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003, утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) (далі - ДП «Ліси України») та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у складі ДП «Ліси України» діє Філія «Радехівське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», код ЄДРПОУ ВП 44967579, місцезнаходження: Україна, 80200, Львівська область, Червоноградський район, місто Радехів, вул. Витківська, 26.
Відповідно до п. 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №973 «Про припинення Державного підприємства «Радехівське лісомисливське господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», Державне підприємство «Радехівське лісомисливське господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
На базі ДП «Радехівське ЛМГ» створено філію «Радехівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України». Пунктом 8 вищезазначеного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №973 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України») є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Радехівське лісомисливське господарство».
Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 23.01.2023 №332 за філією «Радехівське лісомисливське господарство» закріплено майно, права та обов'язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 23.01.2023 №171 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Радехівське лісомисливське господарство». ДП «Радехівське ЛМГ» реорганізовано шляхом приєднання до правонаступника, а саме відокремленого підрозділу (філії) «Радехівське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Правонаступником майна, прав та обов'язків ДП «Радехівське лісомисливське господарство» є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Радехівське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України».
Відповідно до п. 10.5.6 Положення про Філію «Радехівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 28.12.2022 №146, зазначено, що їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами України.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (стаття 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно статей 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів, в тому числі лісів.
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Згідно статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно -гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Згідно пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Рішенням Львівської обласної ради №1090 від 29.09.2020, Державному підприємству «Радехівське лісомисливське господарство» надано в користування мисливські угіддя у Львівській області терміном на 15 років. Загальна площ наданих угідь становить 6 087,00 га.
Відповідно до ч. 5 Розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (план-схеми та таксаційний опис).
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.
Згідно Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Великий ліс», затвердженого начальником Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області 30.01.2001, заказник місцевого значення «Великий ліс» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Заказник загальною площею 1469 га розташований на території Сокальського району Львівської області в Сокальському лісництві в кварталах №№44-55, 57-71. Згідно вказаного Положення, на території Заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, а саме рубка головного користування.
Заповідний об'єкт розташований - Сокальський район, Сокальське лісництво в кварталах 44-55, 57-71 урочище «Великий ліс». Та входить до складу природно - заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій і об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Таким чином долучені до листа ДП «Радехівське лісомисливське господарство» №869/02 від 20.10.2022 копії картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме з планшета лісонасаджень кварталу № 49, виділ 6, зобов'язання від 26.08.1998 підтверджують право постійного користування останнього даними земельними ділянками.
Згідно положень пункту 3.1 статті 3 Статуту ДП «Радехівське лісомисливське господарство», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №305 від 11.02.2022, (Далі - Статут) підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.
Згідно п.3.2.2, 3.2.5 Статуту основними напрямками діяльності Підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу. Ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статутом ДСГП «Ліси України», який затверджено наказом Державного агентства лісових ресурсів України №131 від 16.01.2023 визначено, що до основних напрямків діяльності підприємства, зокрема, належить серед іншого:
- забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу;
Положенням про філію «Радехівське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України», яке затверджене наказом ДСГП «Ліси України» №146 від28.12.2022 вищезазначені напрямки визначено предметом діяльності філії.
Аналогічне положення щодо забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного чи іншого впливу міститься і в Положенні про Філію «Радехівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» (пункт 2.2.2).
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
За частинами 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Відповідно до статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
В силу статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, розслідуванням вищевказаного кримінального провадження особи, які вчинили незаконну порубку дерев не встановлені.
Разом з тим, статтями 19, 64, 86 Лісового кодексу України встановлено, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони і захисту лісів, серед інших, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Матеріали справи містять лист №869/02 від 20.10.2022 з додатками де директор ДП «Радехівське лісомисливське господарство» дає вичерпну інформацію щодо виявлення незаконної рубки сухостійних дерев породи дуб в кількості 13 одиниць об'ємом 8,92 м3.
Згідно з частиною 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. У разі створення суб'єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов'язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який (акт), відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища (висновки Верховного Суду України в постанові від 20.05.2014 у справі № 14/121-12 та висновків Верховного Суду в постанові від 26.05.2022 у справі 922/2317/21, від 26.07.2022 у справі № 924/883/21.
Водночас, не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, оскільки, у разі заперечення суб'єктом господарювання, щодо якого проводиться перевірка, зафіксованого в цьому акті факту правопорушення (порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища тощо), суб'єкт господарювання позбавлений можливості спростувати цей факт.
Суд звертає увагу, що в акті позапланової перевірки №362/06/495 від 24.05.2021 на підставі документів наданих ДП «Радехівське лісогосподарське господарство» відображено факт незаконної рубки 13 сухостійних дерев породи дуб на загальну суму збитків 24 635,00 грн. Вказаний акт підписаний директором державного підприємства та лісничим без зауважень. Крім того головним спеціалістом, лісничим та майстром лісу підприємства підписана польова перелікова відомість екологічної інспекції.
З огляду на вказане, за результатами проведення відповідного заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, в якому зафіксовано відповідні дані.
Відповідач як лісокористувач допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду.
Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Слід відзначити також, що відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення екологічного законодавства, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб'єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб'єктів, правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності, екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», як за порушення екологічно-правових зобов'язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Як зазначалося вище, згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами частини 2 статті 614, частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника. Тобто, відповідач, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини, довести, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог та правил щодо забезпечення режиму охорони, збереження та використання лісу, нездійснення належного контролю по охороні лісу, призвело до знищення частини лісу, що є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснив відповідні дії, оскільки визначальним є факт порушення відповідачем обов'язків по охороні лісу.
Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої лісу».
Згідно зазначеного вище Порядку, індексація Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 року за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу в поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація Такс не проводиться.
У матеріалах справи наявний розрахунок розміру шкоди проведений безпосередньо відповідачем та Державною екологічною інспекцією у Львівській області. Сума збитків, яка підлягає тсягненню становить 24 635,00 грн.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, дослідженими судом, позовних вимог про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Радехівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 24 635,00 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач у відзиві не спростував позовних вимог належними, достовірними, допустимими та вірогідними доказами, оскільки зобов'язаний був забезпечити збереження лісу від незаконних рубок, а не виявити та повідомити про таке порушення вимог природоохоронного законодавства. Відповідач самостійно встановивши факт порушення вимог природоохоронного законодавства та розрахувавши шкоду, у відзиві намагається спростувати шкоду з формальних підстав, що вказує на недобросовісний характер дій відповідача.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовано Законом України «Про прокуратуру».
Згідно з статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України «Про прокуратуру».
Представництво прокуратурою інтересів держави в суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Так, зокрема згідно з частиною 1 статті 23 вказаного закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно абзацу першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Водночас, незважаючи на те, що Державній екологічній інспекції у Львівській області та Сокальській міській раді було відомо про факт порушення вимог природоохоронного законодавства, станом на момент подання прокуратурою позовної заяви до суду позивачами при наявності відповідних повноважень не вжито заходів щодо стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної рубки дерев.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного Господарського Суду у пункті 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
На думку суду прокурором дотримано встановлену частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2077 від 15.09.2023.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 13, 41, 45, 53, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії «Радехівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» (80200, Львівська область, Червоноградський район, місто Радехів, вулиця Витківська, будинок 26; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44967579) на користь Сокальської міської ради Львівської області (80001, Львівська область, Червоноградський район, м. Сокаль, вул. Шептицького 44, код ЄДРПОУ 26205171) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 24 635,00 грн.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії «Радехівське лісомисливське господарство» ДП «Ліси України» (80200, Львівська область, Червоноградський район, місто Радехів, вулиця Витківська, будинок 26; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44967579) на користь Львівської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19, МФО 820172, р/р UA 138201720343140001000000774 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02910031) понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 2 684,00 грн.
Накази видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Горецька З.В.