номер провадження справи 17/194/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2023 Справа № 908/3225/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/3225/23
за позовною заявою: товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування”, 04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22
до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо”, 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34
про стягнення 30 528,79 грн
Без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
20.10.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 16.10.23 № 07-3.23.01188 з вимогами товариства з додатковою відповідальністю “Експрес Страхування” (далі ТДВ “Експрес Страхування”) до товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (надалі ТДВ “СК “Кредо”) про стягнення 30 528,79 грн.
20.10.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/3225/23 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 25.10.23 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/3225/23 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення , ч. 4 ст. 116, ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 25.12.23 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що 31.03.23 о 13 год. 50 хв. на вул. Свято-Покровська в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської області ОСОБА_1 керуючи автомобілем «ВАЗ 210934-20» д.н. НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем «КІA Sportage», д.н. НОМЕР_2 . Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.04.236 у справі №363/1870/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Автомобілю «КІA Sportage», д.н. НОМЕР_2 , який застрахований у позивача за договором добровільного страхування транспортного засобу №202.22.2667981 від 09.02.22, завдано пошкодження. Вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку-фактури №0000002169 від 11.04.23 становить 33 028,79 грн. Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 33 028,79 грн на рахунок СТО - ТОВ «Промавтотехсервіс», що підтверджується платіжною інструкцією №68809855 від 02.05.23. Відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 210934-20», д.н. НОМЕР_1 застрахована відповідачем за полісом ЕР №211388589, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000,00 грн., франшиза - 2500,00 грн. Отже, як стверджує позивач, сума зобов'язання, що має бути сплачена відповідачем, становить 30 528,79 грн.
У відзиві на позовну заяву, який сформовано відповідачем в системі «Електронний суд» 07.11.23, відповідач позовні вимоги у сумі 30 528,79 грн визнав; просить зменшити розмір правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн; повернути позивачеві з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/3225/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 25.12.23.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
09.02.22 між ТДВ “Експрес Страхування” (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.22.2667981 (далі - договір страхування), за умовами якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах цього договору т/з та/або ДО, а саме: автомобілем «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 р.в.
31.03.23 о 13 год. 50 хв. на вул. Свято-Покровська в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області сталась ДТП за участю автомобілів «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , та «ВАЗ 210934-20», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.04.23 у справі №363/1870/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (спричинення ДТП 31.03.23).
Внаслідок цієї ДТП застрахований транспортний засіб «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень.
Згідно із рахунком-фактурою ТОВ «Промавтотехсервіс» №0000002169 від 11.04.23 та актом виконаних робіт №ЗН-0045273 від 12.05.23 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 становить 33 028,79 грн.
Відповідно до страхового акту № 3.23.01188-1, визначено суму, що належить до виплати ТОВ «Промавтотехсервіс» (за заявою страхувальника ОСОБА_3 ), у розмірі 33 028,79 грн.
Позивачем на підставі договору добровільного страхування та страхового акту № 3.23.01188-1, здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 33 028,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №68809855 від 02.05.23.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або ін. особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Змістом ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як зазначалось вище, 31.03.23 о 13 год. 50 хв. на вул. Свято-Покровська в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області сталася ДТП за участю автомобілів «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та «ВАЗ 210934-20», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.04.23 у справі №363/1870/23 винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2 .
Наявними у матеріалах цієї господарської справи доказами підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 33028,79 грн згідно страхового акту № 3.23.01188-1, рахунку №0000002169 від 11.04.23 та платіжної інструкції №68809855 від 02.05.23.
Як унормовано ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.і.) володіє транспортним засобом, механізмом, ін. об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно із ст. 29 наведеного вище Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як зазначалось вище у тексті цього рішення, вина водія автомобіля «ВАЗ 210934-20», д.н. НОМЕР_1 , що спричинив пошкодження застрахованому автомобілю, підтверджується чинною постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.04.23 у справі №363/1870/23.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 210934-20», д.н. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача відповідно до полісу серії ЕР № 211388589, франшиза - 2 500,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи та, оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ 210934-20», д.н. НОМЕР_1 , що спричинив зазначене ДТП, застрахована у відповідача згідно з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №211388589, то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок ДТП.
З огляду на викладені обставини справи, умов полісу серії ЕР № 211388589 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, суд дійшов висновку, що ТДВ “СК “Кредо” (код ЄДРПОУ 13622789, відповідач у цій справі) повинно відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, у межах суми, що перейшла до позивача з урахуванням того, що франшиза за полісом серії ЕР № 211388589 становить 2500,00 грн.
Згідно із ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики …, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс * (1- Ез), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.17 у справах № № 910/3650/16, 910/32969/15, від 06.02.18 у справі № 910/3867/16, від 01.02.18 у справі № 910/22886/16.
Згідно з пунктом 7.38 Методики, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Як вказує позивач в позовній заяві, згідно із свідоцтвом про реєстрацію, автомобіль «Kia Sportage», д.н.з. НОМЕР_2 , 2017 року випуску, відповідно до акту огляду від 08.04.23 пошкоджень, що не відносяться до ДТП, не виявлено, згідно фото пробіг становить 127 337 км. (що не є подвійним нормативним). Отже, обставини, передбачені п. 7.39. Методики, позивачем не встановлені. А тому, відсутні підстави для застосування коефіцієнта фізичного зносу та розраховано, що коефіцієнт фізичного зносу становить 0,00.
Перевіривши розрахунок розміру матеріального збитку судом встановлено, що він виконаний вірно, у відповідності до Методики, та становить 30 528,79 грн.
Відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі. Заперечень щодо розрахунку позивача не надано.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 30 528,79 грн підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути ТДВ «Експрес Страхування» з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №197 від 12.09.23, що складає 1 342,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивач в позові просить стягнути з відповідача витрати на надання правової допомоги у розмірі 4000 грн.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору про надання правової допомоги від 28.12.22 № 504,22, укладеного між позивачем адвокатом Беляєвим Ю.Л.;
- копію довіреності №504/22 від 28.12.22;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26.04.18.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до розділу 3 договору про надання правової допомоги «Порядок розрахунків, тарифи», гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку до цього договору по кожній справі (п. 3.2.).
Факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг (п. 3.6. договору).
Позивачем в позовній заяві зазначено попередній розрахунок витрат на правову допомогу: збір доказів (отримання постанови суду, адвокатський запит) - 1 год. - 1 000,00 грн; складання позовної заяви, виготовлення та засвідчення додатків до неї - 3 год. - 3000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивачем до позовної заяви не додано додатку до договору про надання правової допомоги, яким був би узгоджений розмір гонорару у справі №908/3225/23, як то визначено п. 3.2. договору.
Також не надано підписаного сторонами акту наданих послуг на виконання п. 3.6. договору.
З урахуванням викладеного, питання щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу судом залишається без розгляду.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, ст. ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Кредо” (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22, код ЄДРПОУ 36086124) - 30 528 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 79 коп. страхового відшкодування та 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути товариству з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22, код ЄДРПОУ 36086124) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №197 від 12.09.23, у розмірі 1 342,00 грн, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28.12.2023.
Суддя В.Л. Корсун