Номер провадження 2/754/148/23
Справа №754/16969/21
РІШЕННЯ
Іменем України
06 грудня 2023 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Сенюти В.О.
за участю секретаря судового засідання: Рябенка В.О.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про захист права власності, шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.11.1999 за Договором купівлі-продажу ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 62,25 кв.м. та житловою 42,10 кв.м. У вказаній квартирі зареєстровані та фактично проживають позивач разом із чоловіком ОСОБА_5 , діти: ОСОБА_4 та ОСОБА_8 і неповнолітня онука ОСОБА_7 .
22.08.2008 між ОСОБА_3 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та АТ «Омега Банк» укладено Кредитний договір № 1281-Ф, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 85000,00 доларів США, а позичальник зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14 % річних з кінцевим строком повернення кредиту до 28.08.2018.
З метою забезпечення виконання умов кредитного договору, між ОСОБА_3 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», а потім АТ «Омега Банк» укладено Іпотечний договір №1281-Ф/ІП-1. Відповідно до умов якого Банку передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 до припинення основного зобов'язання. 07.04.2009 укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору № 1281-Ф від 22.08.2008, за яким внесені зміни до графіку погашення заборгованості за кредитом, при цьому дата кінцевого строку повернення кредиту залишилась незмінною. 19.06.2012 Банк звернувся до суду із позовом про примусове дострокове стягнення всієї суми кредиту, нарахованих відсотків і штрафних санкцій за Кредитним договором № 1281-Ф від 22.08.2008. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2012 у справі № 2-1504/12 за позовом ПАТ «Сведбанк» до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість за Кредитним договором № 1281-Ф від 22.08.2008 у розмірі 886526,27 грн., з яких: заборгованості за тілом кредиту - 616136,23 грн., заборгованості за відсотками - 259004,39 грн., пені за несвоєчасну сплату кредит - 5000 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків - 5000 грн., пені за несвоєчасне повернення комісії - 1385,65 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3219,00 грн. Станом на день подачі позову до суду, щодо позивача відсутні будь-які виконавчі провадження в системі АСВП та інформація в Єдиному реєстрі боржників. 04.10.2021 позивачу стало відомо про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк 3.3. 28.09.2021 за № 44304030 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Кредитні інвестиції» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 кв.м. та житловою 42,1 кв.м., про що 04.10.2021 прийнято відповідне рішення - індексний номер 60755160; підстава виникнення права власності - договір іпотеки №1281-Ф/І-1, серія та номер: 5218, виданий 22.08.2008, видавник Іванова С.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Однак, державну реєстрацію права власності на вказану квартиру позивач вважає такою, що проведена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і підлягає скасуванню, оскільки приватний нотаріус Русанюк 3.3. провів реєстрацію речового права на нерухоме майно не встановивши відсутності суперечностей, факту подання документа, який підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки, в тому числі факту невиконання відповідних умов правочину, з якими закон пов'язує можливість переходу права власності, не врахував, що у даній квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, а також пропуск строків давності і не визначення законом та договором іпотеки такого порядку переходу прав власності на нерухоме майно. Також, позивачу стало відомо, що 28.11.2012 укладено договір факторингу між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» та наступним укладенням 28.11.2012 між ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору факторингу, за якими відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1281-Ф від 28.08.2008, який був укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». Однак, Постановою Верховного Суду від 14.02.2018, по справі №756/668/15-ц встановлено, що вказаний договір факторингу не відповідає нормам цивільного законодавства, оскільки у ТОВ «Кредитні ініціативи» (як в ТОВ ФК «Вектор Плюс») відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. А тому, ТОВ «Кредитні ініціативи» не вправі укладати договір факторингу, предметом якого є саме право вимоги за валютним кредитним договором. Крім цього, при підготовці даного позову з ЄДРСР позивачу стало відомо, що 07.11.2016 Деснянський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення у справі № 754/8552/16-ц за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї малолітньої дитини, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, яким позов задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1281-Ф від 22.08.2008, яка станом на 28.04.2016 складає 3903002,55 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна; в частині позовних вимог про виселення відмовив.
У зв'язку з вище викладеним позивач звертається до суду із вказаним позовом, в якому просить, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кредитні ініціативи» на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З., індексний номер 60755160 від 04.10.2021. Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,3 м.кв. та житловою 42,1 м.кв., здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З. від 28.09.2021 (номер запису 44304030).
Представником відповідача ОСОБА_9 до суду подано відзив на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити. Відповідно до відзиву вказано, що 22.08.2008 між ОСОБА_3 та ЗАТ «Сведбанк Інвест» правонаступником якого з ПАТ «СВЕТБАНК» та АТ «Омега Банк» укладено Кредитний договір №1281-Ф, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 85000,00 дол. США, а позичальник зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних з кінцевим строком погашення кредиту до 28.08.2018. Також, 22.08.2008 з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із вказаного кредитного договору, між ОСОБА_3 та ЗАТ «Сведбанк Інвест» правонаступником якого є ПАТ «СВЕТБАНК» та АТ «Омега Банк» укладено Іпотечний договір №1281-Ф/П-1. Відповідно до умов іпотечного договору, Банку передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Тобто, сторони погодили передачу права власності до іпотекодержателя у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором як добровільний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Банк здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки тільки після направлення на адресу боржника кур'єром, письмову вимогу про усунення порушення у тридцяти денний строк з моменту отримання такої вимоги, однак останній ухилявся від її отримання, внаслідок чого вимога повернулась відправнику, що є належним доказом повідомленням іпотекодавця. Зважаючи на викладене, відповідачем було здійснено всі дії щодо належного повідомлення іпотекодавця. Відповідно до умов договору іпотеки, сторони погодили, що передача у власність Іпотекодержателя предмету іпотеки є добровільним способом звернення стягнення. Відтак, положення ЗУ «Про мораторій» не можуть бути застосовані в даному випадку, адже звернення стягнення відбувається у добровільному порядку, в той час як положення закону розповсюджується на примусовий спосіб стягнення. Заявляючи про відсутність іншого майна у власності, саме позивач повинен довести дану обставину суду. Станом на дату подання позову рішення суду про звернення стягнення не виконано боржниками як в судовому так і в позасудовому порядку. Спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а отже скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за банком буде порушувати його право відповідно до договору про іпотеку на звернення стягнення на предмет іпотеки. Щодо посилання на порушення права неповнолітньої особи на житло. Зауважують, що малолітня особа була прописана після укладення договору іпотеки. Окрім того, неповнолітня дитина не має майнових прав на нерухоме майно, що перебуває у іпотеці стягувача. При укладенні договору іпотеки, право малолітньої дитини порушені не були, вони не були власниками та не користувалися нерухомістю, яка передавалася в іпотеку, не були зареєстровані на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки. Зважаючи на вищевикладене, необхідно зробити висновок про правомірність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, що є предметом іпотеки, оскільки воно прийнято з наданням відповідачем всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та у відповідності до ЗУ «Про іпотеку».
Також, до суду подано письмові пояснення представником відповідача ОСОБА_2 . Оскільки, в позовній заяві представник позивача посилається зокрема на Постанову Верховного суду від 14.02.2018, по справі №756/668/15-ц, що договір факторингу не відповідає нормам цивільного законодавства, оскільки у ТОВ «Кредитні Ініціативи» відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. Проте, відсутність валютної ліцензії у ТОВ «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні Ініціативи» не можуть бути підставою для визнання недійсним договору факторингу, оскільки чинне законодавство не вимагає її наявності під час здійснення операції факторингу. За таких обставин суд не може вважати, що договір факторингу від 28.11.2012 укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а також укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» договір факторингу такими, що укладені з порушеннями чинного законодавства, а отже вони є чинними. Спростовує посилання сторони позивача на те, що під час відчуження спірної квартири договору про її добровільну передачу у власність ТОВ «Кредитні Ініціативи» не було, оскільки нормами ЗУ «Про Іпотеку» і приписами Іпотечного договору передбачалась можливість реєстрації права власності на предмет іпотеки саме на підставі застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, яке в іпотечному договорі. Посилання на пропуск строку позовної давності нівелюються ст. 256 ЦК України, згідно якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. В даному випадку здійснювалося позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак строк позовної давності не міг застосовуватися.
Процесуальні дії та рішення суду.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.11.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.11.2021 заяву представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Лантуха Я. В. про забезпечення позову - задоволено. Забезпечено позов ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З. З., Служба у справах дійте та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити здійснювати реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 - до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Лантуха Я. В. про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. завірені належним чином копії документів реєстраційної справи № 44304030 від 28.09.2021 на квартиру АДРЕСА_1 . Витребувано від ТОВ «Кредитні ініціативи» належним чином завірені копії: кредитного договору № 1281 - Ф від 22.08.2008; розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за договором кредиту № 1281-Ф від 22.08.2008; звіту про незалежні оцінку майна від 26.08.2021 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , договору про передачу прав за іпотечним договором від 28.11.2012 з додатками із зазначенням відомостей про заборгованість ОСОБА_3 .
На виконання ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 25.01.2022 представником ТОВ «Кредитні ініціативи» Кізко Л.С. до суду подані належним чином завірені копії витребуваних документів.
На виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 25.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. до суду подані письмові пояснення. Відповідно до яких, надати запитувані копії документів не вбачається за можливе, оскільки після проведення державної реєстрації вони були повернуті заявникові. Зберігання копій зазначених документів державним реєстратором не передбачено чинним законодавством.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28.04.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити з підстав викладених в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Кредитні Ініціативи» Кізко Л.С. проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. До суду подав заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити (том 1 а.с. 156).
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. До суду подав заяву в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просив їх задовольнити (том 1 а.с. 152).
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. До суду подала заяву в якій просив розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити (том 1 а.с. 154).
В судове засідання не з'явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розгляд справи повідомлено належним чином. Письмові матеріали справи містять клопотання, відповідно до якого, на підставі ст. ст. 43, 211 ЦПК України - просить розгляд справи проводити без участі представника та ухвалити рішення з урахуванням житлових інтересів малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с. 98).
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Вислухавши вступне слово, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 22.08.2008 між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та позивачем був укладений Кредитний договір № 1281-Ф. Відповідно до умов договору Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток №1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені Договором. Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 85 000,00 доларів США. Строк дії кредитної лінії: з 22.08.2008 по 21.08.2018 включно. Процентна ставка за користування коштами кредиту: 14,00 % річних (Т. 2 а.с. 3-8).
В забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором 22.08.2008 між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_10 був укладений Іпотечний договір №1281-Ф/ІП-1, відповідно до умов якого іпотекодавець передала Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.11.1999.
28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк», який є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» був укладений Договір факторингу, відповідно до умов якого Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.
Також, 28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступає Фактору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів.
Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором 1281-Ф від 22.08.2008 позичальником якого є ОСОБА_3 .
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором № 1281-Ф віл 22.08.2008 ТОВ «Кредитні Ініціативи», реалізуючи своє право іпотекодержателя, у позасудовому порядку звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
28.09.2021 на підставі договору іпотеки № 1281-Ф/ІП-1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М.
04.10.2021 право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ТОВ «Кредитні Ініціативи», номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 60755160.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає, що державна реєстрація права власності на квартиру за відповідачем є незаконною та такою, що проведена із порушенням вимог законодавства, а тому просить скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи» та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.
Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Приписами частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі.
З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц.
Звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» було проведено в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, а саме застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містилося п.п. 4.1 іпотечного договору, згоду на яке надано позивачем шляхом підписання іпотечного договору у відповідній редакції.
04.10.2021 приватним нотаріусом було здійснено реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кредитні Ініціативи».
Отже, відповідач вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, укладеного з позивачем. Державний реєстратор у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядку здійснив реєстраційну дію (виконав визначену законом технічну функцію) щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем.
Державна реєстрація - офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на майно.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Тобто державна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
У практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).
У поданих заявах по суті спору позивач посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено відповідачем під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» без згоди власника, площа квартири не перевищувала 140 кв.м., позивач використовував квартиру як місце свого постійного проживання.
Згідно п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» (який діяв на момент реєстрації права власності) протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;
- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного - договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту.
Відтак, вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку згідно умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору № 1281-Ф/ІП-1 від 22.08.2008.
Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2018 року по справі № 372/977/16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року по справі № 645/5280/16-ц.
Отже, твердження позивача про те, що нею не було надано згоду на відчуження предмету іпотеки є безпідставним, оскільки іпотекодавець прийнявши умови іпотечного договору та підписавши його надав беззаперечну згоду на задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Представник позивача вказує на те, що на момент реєстрації переходу права власності у спірній квартири була зареєстрована та проживала неповнолітня дитина.
Суд вказані доводи приймає критично, оскільки іпотечний договір був укладений 22.08.2008, дитина ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а зареєстрована у спірній квартирі 24.04.2014.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Таким чином, іпотекодавець ОСОБА_3 , укладаючи договір іпотеки, зобов'язувалася не реєструвати у вказаному житлі, що є предметом іпотеки, будь-яких осіб без письмового дозволу іпотекодержателя.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15), правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло.
Сама по собі відсутність згоди органу опіки та піклування не дає підстав для висновку про порушення прав малолітньої дитини, адже укладення договору іпотеки не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження її права, оскільки на момент укладення договору іпотеки малолітня дитина не проживала та не була зареєстрована в квартирі. Банк як іпотекодержатель діяв добросовісно та пересвідчився, що в іпотечній квартирі не проживають неповнолітні діти, проте всупереч умовам договору іпотеки боржником вчинені дії стосовно реєстрації неповнолітньої дитини з метою перешкоджання іпотекодержателю здійснювати дії стосовно реалізації такого майна.
При укладенні договору іпотеки права малолітньої дитини порушені не були, вона не була власником та не користувалися нерухомим майном, яке передавалося в іпотеку, не була зареєстрована на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки і, отже, отримання дозволу на здійснення правочину не є імперативним, оскільки вказане не призвело до зменшення чи обмеження існуючого права дитини.
Доводи представника позивача в частині відсутності ліцензії у ТОВ «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні Ініціативи» на здійснення валютних операції, суд приймає критично з огляду на наступне.
Згідно письмових матеріалів справи ТОВ «Кредитні ініціативи» є юридичною особою, що має статус фінансової установи та внесена до Державного реєстру фінансових установ України.
Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз'яснено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, суд має виходити з того, що НБУ на виконання положень статті 11 Декрету, статті 44 ЗУ «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, чинне законодавство не вимагає її наявності під час здійснення операцій факторингу.
Також позивач у позовній заяві зазначає, що їй не надходило та нею не отримувались жодні повідомлення відповідача в розумінні ст.35 Закону України «Про іпотеку».
Згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до умов укладеного іпотечного договору передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону «Про іпотеку».
Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (який діяв на час реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) засвідчена іпотеко держателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотеко держателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
- засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або
- засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або
- засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Як встановлено судом 14.08.2020 на адресу зазначену в кредитному договорі та іпотечному договорі позивачу надсилалось повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (вимога про усунення порушення), яким повідомлено про вимогу усунути порушення, а саме сплатити борг за кредитним договором, розмір якого становить 80240,45 доларів США та в порядку ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено позивача, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», яка була проігнорована та повернулася відправнику ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.
03.11.2020 на адресу зазначену в кредитному договорі та іпотечному договорі позивачу надсилалось повторне повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням (вимога про усунення порушення), яким повідомлено про вимогу усунути порушення, а саме сплатити борг за кредитним договором, розмір якого становить 80204,45 доларів США та в порядку ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено позивача, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», яка була проігнорована та повернулася відправнику ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.
Щодо посилання сторони позивача на застосування строків позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 501/2072/16, провадження № 6-14198 св19 виснував про те, що правові наслідки пропуску позовної давності застосовуються в разі наявності порушеного права й наявності вимоги про стягнення заборгованості або звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки такої вимоги кредитор не пред'явив, а здійснив захист своїх прав на підставі іпотечного застереження, то позовна давність у даному випадку не застосовується.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно необхідно відмовити.
Відповідно до . 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року у справі № 754/16969/21, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборони здійснювати реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 - підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про захист права власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно - відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року у справі № 754/16969/21, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборони здійснювати реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 - скасувати.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.
Повний текст рішення суду виготовлено: 28.12.2023.
Суддя В.О.Сенюта