ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/6450/23
провадження № 2/753/4318/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ДАНЬКО В.В.
за участю сторін
позивач не з'явився;
відповідач не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення боргу за договором позики, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 1 115 408,00 грн, 3 відсотки річних у розмірі 114 648,20 грн, інфляційні збитки у розмірі 566 373,82 грн та штраф в сумі 111 540,80 грн, а всього просив стягнути 1 907 970,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти у сумі 1 115 408,00 грн, що на дату укладання договору позики складало 35 000,00 Євро.
Відповідач зобов'язувався повернути позивачу позику до 23 години 59 хвилин 30 березня 2020 року, однак, свої зобов'язання за договором позики грошових коштів не виконав, позику не повернув, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду.
Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 08 червня 2023 року дану справу призначено до розгляду по суті, закрито підготовче засідання.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак його представник надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких заяв з процесуальних питань від нього не надходило.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов'язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Суд бере до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторони відповідача, яка була належним чином повідомлена про день та час судового засідання.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 лютого 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти у сумі 1 115 408,00 грн, що на дату укладання договору позики складало 35 000,00 Євро.
За вказаним договором сторони домовились про те, що позичальник (відповідач) розпочне повернення позики з 01 квітня 2019 року і продовжуватиме повертати її щоквартально до 01 квітня 2020 року (виключно) рівними частинами, але не менше ніж по 278 852,00 грн в квартал за наступним графіком:
з 01 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року - 278 852,00 грн;
з 01 липня 2019 року по 30 вересня 2019 року - 278 852,00 грн;
з 01 жовтня 2019 року по 30 грудня 2019 року - 278 852,00 грн;
з 01 січня 2020 року по 30 березня 2020 року - 278 852,00 грн.
Відповідно до п. 4 Договору позики відповідач зобов'язаний був повернути позивачу позику до 23 години 59 хвилин 30 березня 2020 року.
Також, п. 9 договору позики встановлено, що у разі несвоєчасного повернення позики позичальник зобов'язується сплатити позикодавцю штраф в розмірі 10 % від загальної суми позики.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.
Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми позики, чим порушує прийняті на себе договірні зобов'язання.
Правовідносини, які випливають з договору позики, врегульовані нормами параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України).
Частиною 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмету позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення так і умови договору, а також засвідчую чи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
За загальними правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, за змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки отримані у позику грошові кошти відповідачем не повернуті у визначені відповідними договорами строки, позивач має право на їх стягнення у примусовому порядку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних щодо стягнення заборгованості за невиконання договору позики у розмірі 1115 408 грн.
Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у вигляді штрафу, інфляційних втрат та 3 відсотків річних за невиконання умов договору позики, судом встановлено наступне.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
А згідно зі ст. 625 цього Кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому позивачем наданий розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних з 01 липня 2019 року по 19 квітня 2023 року.
Водночас, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного часу» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок, а також врахувавши те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введений воєнний стан, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині нарахованого штрафу, інфляційних втрат та 3 відсотків річних частково обґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у частині стягнення штрафу відповідно до п. 9 договору позики у розмірі 111 540,80 грн, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з 01 липня 2019 року по 23 лютого 2022 року включно, зокрема, 211 595,07 грн. - інфляційні втрати та 76 143,68 грн. - 3 відсотка річних, а всього 399 279,55 грн.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись стст. 599, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, стст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 273, 354-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 01 лютого 2019 року в розмірі 1 115 408,00 грн., суму штрафу у розмірі 111 540,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 211 595,07 грн., 3 відсотка річних у сумі 76 143,68 грн., а також судовий збір у розмірі 10 654,14 грн.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.
Дата складення та підписання повного тексту рішення 28 вересня 2023 року.