ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18450/21
провадження № 2/753/1691/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення позовної заяви
"29" грудня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом в якому просила витребувати у ОСОБА_2 та повернути їй транспортний засіб Toyota RAV 4, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 .
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 вересня 2021 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, а саме: зазначення ціни позову, яка має відповідати дійсній вартості спірного майна станом на дату подачі позову та сплати судового збору.
Від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, на виконання якої позивач просить долучити до матеріалів цивільної справи позовну заяву в новій редакції в кількості 3 шт., квитанцію про сплату судового збору в сумі 2292,00 грн., та роздруківку з сайту оголошень про вартість транспортного засобу.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Позивачу ОСОБА_1 за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 21, оф. 6, яка зазначена в позовній заяві, направлялась копія ухвали суду про продовження строку для усунення недоліків, яка повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 у справі №2-6236/11 (провадження №61-6596ск20) зробив правові висновки про те, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема і у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №910/16249/19.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 19 травня 2021 року у справі №910/16033/20).
Таким чином, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у позовній заяві. До таких висновків дійшов Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 2-4159/12 (провадження № 61-4961св19).
Згідно із ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також зауважує, що за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Як встановлено судом, ухвала від 17 лютого 2023 року у справі № 753/18450/21 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 лютого 2023 року, однак з вказаної дати позивач не вжив заходів для належної реалізації ним права на звернення до суду.
Беручи до уваги, що встановлений судом строк для усунення недоліків, з урахуванням правил статті 124 ЦПК України щодо обчислення процесуальних строків, закінчився, позивач станом на 29 грудня 2023 року не усунув недоліки відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва 17 лютого 2023 року.
Як передбачено частиною 3 статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Оскільки позивачем у встановлений строк не виконано вимоги ухвали про залишення позову без руху, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви з доданими до неї документами.
Керуючись ст. 124, ч. 3 ст. 185, 272, 353 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння, вважати неподаною і повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Суддя О.В. Якусик