Справа № 559/4355/23
Номер провадження 3/559/2337/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 року місто Дубно Рівненська область
Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Ралець Р.В.,
за участі захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Пасічника Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно матеріали, які надійшли від УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. АДРЕСА_1 , згідно протоколу - не працюючий,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
12.12.2023 з УПП в Рівненській області ДПП до суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №382033 від 18.11.2023, 18.11.2023 о 22 год. 16 хв. на а/д М-06 «Київ-Чоп» 370 км. поблизу с.Привільне, Дубенського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував т/з «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «Alcotest 7510»(0018) та проведення такого огляд у медичному закладі відмовився (згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд проводився за допомогою технічних пристроїв відео фіксації №473157, 473144), чим. порушив п. 2.5 ПДР, а дії його кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом вчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Пасічник Ю.О. просив розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що останній з'явитися не має можливості, оскільки проходить службу в лавах ЗСУ. По суті справи пояснив, що ОСОБА_1 вину не визнає, з обставинами викладеними у протоколі не згідний, оскільки транспортним засобом не керував, відмовився від проходження огляду. Автомобіль належить ОСОБА_1 18.11.2023 в автомобілі окрім ОСОБА_1 перебувало ще двоє осіб. ввечері 18.11.2023 ОСОБА_1 вживав алкоголь, у зв'язку із чим попросив сусіда ОСОБА_2 , щоб він, як тверезий водій, порозвозив їх додому. Коли рухалися на автомобілі, за кермом в цей час перебував ОСОБА_2 , їх зупинили працівники поліції і з незрозумілих причин, вирішили, що за кермом перебував ОСОБА_1 , почали звинувачувати його, що він пересів на заднє пасажирське сидіння, тому вони вважають, що він був водій тому повинен пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. Оскільки транспортним засобом не керував огляд проходити відмовився. Заперечував, що був водієм. Окрім того, захисник зауважив, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , разом із тим, захисник просив допитати в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом 18.11.2023 о 22 год. 16 хв. та ОСОБА_3 , який був разом із ОСОБА_1 пасажиром та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого судом було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України, який пояснив, щовін був у гостях в ОСОБА_1 , випивали там спиртні напої. ОСОБА_1 подзвонив до тверезого водія ОСОБА_2 , щоб він його підвіз додому. По дорозі їх підрізав автомобіль патрульної поліції та зупинив. За кермом перебував ОСОБА_2 так як він був тверезий, а він із ОСОБА_1 були в стані алкогольного сп'яніння. Ніхто місцями не мінявся, ОСОБА_1 на пасажирське сидіння не пересідав, а разом із ним сидів на задньому пасажирському сидінні від початку руху автомобіля до його зупинки працівниками поліції.
В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якого судом було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України, який пояснив, щовін на прохання ОСОБА_1 на автомобілі останнього, відвозив його та ОСОБА_3 , оскільки вони перебували в стані алкогольного сп'яніння. Коли рухалися на автомобілі з с.Привільне в с.Дубрівку за кермом перебував він, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сиділи на задньому пасажирському сидінні. Під час руху автомобіль був зупинений працівниками поліції, по причині технічної несправності покажчика повороту. Працівники поліції вважали, що за кермом перебував ОСОБА_1 , чомусь їм здалося, що він пересів на пасажирське сидіння. Дана поведінка працівників поліції на його думку є абсурдною, тому, що він був тверезий і тому ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння попросив сісти за кермо.
Заслухавши доводи сторони захисту, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП,орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п.24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зокрема, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що доказами, які на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР та у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції надано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №382033 від 18.11.2023, який складено о 22 год. 58 хв. на а/д М-06 «Київ-Чоп», 370 км. поблизу с.Привільне Дубенського району, в якому вказано, що 18.11.2023 о 22 год. 16 хв. на а/д М-06 «Київ-Чоп» 370 км. поблизу с.Привільне, Дубенського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керував т/з «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «Alcotest 7510»(0018) та проведення такого огляд у медичному закладі відмовився (згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд проводився за допомогою технічних пристроїв відео фіксації №473157, 473144), чим. порушив п. 2.5 ПДР, а дії його кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП /а.с.1/;
- акт огляду водія /а.с.4/;
- направлення на огляд водія /а.с.5/;
- зобов'язання/а.с.6/;
- відеозапис /а.с.7/.
У відповідності до диспозицій ч. 1 ст. 130 КУпАП однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності є керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста- машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Чинне законодавство, а також Правила дорожнього руху, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 ВС/КАС зазначив, що «Само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування». Проте зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Знаходження у транспортному засобі у якості пасажира, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, оскільки саме перебування особи в автомобілі не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
ОСОБА_1 не заперечує, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння, проте заперечує сам факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Суд не може погодитися з висновками працівника поліції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки факт керування ним транспортним засобом не підтвердженим жодним наявним матеріалах справи доказом, в тому числі відеозаписом подій, який долучено до матеріалів справи та який був оглянутий у судовому засіданні, та навпаки спростований письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно яких останній зазначає, що автомобілем керував саме він.
Не зрозумілим для суду залишається те, що свідки, які були допитані в судовому засіданні і які перебували на місці події, не були допитані працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу.
Зазначені факти викликають сумнів у тому, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення, та у правомірності складання працівниками поліції щодо нього відповідного протоколу.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які «поза розумним сумнівом» підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Таким чином, суд не може погодитися з висновками працівників поліції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. 247, ст. 283, ст. 284, ст. 294 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
На підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.
Суддя Р.В.Ралець