Дата документу 29.12.2023Справа № 554/2069/18
Провадження № 1-кп/554/525/2023
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2023 року м.Полтава
Октябрський районний суд м.Полтави в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисника ОСОБА_14 ,
обвинуваченого ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому, судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014170000000547 від 17.12.2014 року за обвинуваченням:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Гожули Полтавського району Полтавської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190 КК України,-
УСТАНОВИВ:
I. Формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним та кваліфікація діяння обвинуваченого органом досудового розслідування
1.1.відповідно до обвинувального акту ОСОБА_15 , маючи злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном відомих йому осіб, з якими підтримував ділові, дружні стосунки, шляхом їх обману та зловживання їх довірою, під приводом одержання від них грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, заволодівав їх грошовими коштами, вчинивши таким чином ряд умисних корисливих злочинів при наступних обставинах.
Епізод № 1
1.2 так, ОСОБА_15 , діючи з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомого йому ОСОБА_16 , в період з квітня 2011 року по вересень 2013 року, як на території центрального ринку міста Полтави, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 37, так і в інших місцях, розташованих на території м. Карлівка Полтавської області (точного часу та місця слідством не встановлено), шляхом обману та зловживання довірою останнього, під приводом одержання від нього грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності з послідуючою виплатою великих процентів, заволодів його грошовими коштами на загальну суму еквівалентну 111400 доларів США, що по курсу НБУ на 30 вересня 2013 року складало 890420 гривень 20 копійок, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_16 матеріального збитку в особливо великих розмірах на вказану суму, яка більше ніж в шістсот разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілому частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.3 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах.
Епізод № 2
1.4 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомого йому ОСОБА_7 в період з грудня 2012 року по травень 2013 року (точного часу слідством не встановлено), на території центрального ринку м. Полтави, розташованого за адресою: м.Полтава, вул. Новий Базар, 37, шляхом обману та зловживання довірою останнього, під приводом одержання від нього грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності з послідуючою виплатою великих процентів, діючи повторно, заволодів його грошовими коштами на загальну суму еквівалентну 52000 доларів США, що по курсу НБУ на 31 травня 2013 року складало 415636 гривень, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_7 матеріального збитку в особливо великих розмірах на загальну суму 415636 гривень, яка більше ніж в шістсот разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілому частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.5 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах.
Епізод № 3
1.6 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_9 , в період з березня 2013 року по жовтень 2014 року, як на території центрального ринку м. Полтави, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 37, так і в інших місцях, розташованих на території м.Полтави (точного часу та місця слідством не встановлено), шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності з послідуючою виплатою великих процентів, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму еквівалентну 136464 доларів США, що по курсу НБУ на 30 квітня 2014 року складало 1555905 гривень 35 копійок та 4000 гривень, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_9 матеріального збитку в особливо великих розмірах на загальну суму 1559905 гривень 35 копійок, яка більше ніж в шістсот разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.7 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах.
Епізод № 4
1.8 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір направлений на заволодіння майном відомого йому ОСОБА_17 , в період з серпня по листопад 2013 року, як на території центрального ринку м.Полтави, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Новий Базар, 37, так і в інших місцях, розташованих на території м.Полтави (точного часу та місця слідством не встановлено), шляхом обману та зловживання довірою останнього, під приводом одержання від нього грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності з послідуючою виплатою великих процентів, діючи повторно, заволодів його грошовими коштами на загальну суму 52740 доларів США, що по курсу НБУ на 30 листопада 2013 року складало 421550 гривень 82 копійки, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_17 матеріального збитку в особливо великих розмірах на вказану суму, яка більше ніж в шістсот разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілому частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.9 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах.
Епізод № 5
1.10 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_18 , в період з вересня по листопад 2013 року (точного часу слідством не встановлено), біля відділень банківських установ, а саме відділення «Дельта Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна, 28, відділення «ВТБ Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Соборності (Жовтнева), 46, відділення «Альфа Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.В'ячеслава Чорновола (Куйбишева), 19 та відділення «Платинум Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Соборності (Жовтнева), 32, шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 180000 гривень, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_18 матеріального збитку у великих розмірах на вказану суму, яка більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.11 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, у великих розмірах.
Епізод № 6
1.12 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_11 , в період з 13 вересня по 03 жовтня 2013 року (точного часу слідством не встановлено), біля відділень банківських установ, а саме відділення «Дельта Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.23 Вересня, 13, відділення «ВТБ Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Соборності (Жовтнева), 46, та відділення «Платинум Банку», розташованого за адресою:
м.Полтава, вул.Соборності (Жовтнева), 32, шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 180 000 гривень, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_11 матеріального збитку у великих розмірах на вказану суму, яка більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.13 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, у великих розмірах.
Епізод № 7
1.14 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомого йому ОСОБА_13 , в період з жовтня 2013 року і по березень 2014 року, як на території центрального ринку м.Полтави, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 37, так і в інших місцях, розташованих на території м.Полтави, (точного часу та місця слідством не встановлено), шляхом обману та зловживання довірою останнього, під приводом одержання від нього грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності з послідуючою виплатою великих процентів, діючи повторно, заволодів його грошовими коштами на загальну суму еквівалентну 112000 доларів США, що по курсу НБУ на 01 березня 2014 року складало 1118465 гривень 60 копійок, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_13 матеріального збитку в особливо великих розмірах на вказану суму, яка більше ніж в шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілому частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.15 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.4 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах.
Епізод № 8
1.16 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_19 , 12 та 13 листопада 2013 року (точного часу слідством не встановлено), біля відділень банківських установ, а саме відділення «Дельта Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна, 28 та відділення «ВТБ Банку», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Івана Мазепи (Калініна), 26, шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 250000 гривень, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_19 матеріального збитку у великих розмірах на вказану суму, яка більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.17 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, у великих розмірах.
Епізод № 9
1.18 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_10 , 03 лютого 2014 року біля відділення «Дельта банку», розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 28, та 04 лютого 2014 року (точного часу слідством не встановлено) у відділенні банку «ВТБ», розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Соборності (Жовтнева), 46, шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 100000 гривень, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_10 значної матеріальної шкоди на вказану суму, яка більше ніж в сто разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.19 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.
Епізод № 10
1.20 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_20 , 05 лютого 2014 року (точного часу слідством не встановлено) у приміщенні магазину «Мікс», розташованого на розі вулиці Соборності та Майдану Незалежності в місті Полтава, шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 50000 гривень. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, після того, як потерпіла звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину, повернув останній грошові кошти, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.21 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.
Епізод № 11
1.22 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_6 в період з квітня 2014 року по липень 2014 року, як біля будинку
АДРЕСА_3 , так і в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , де проживає остання, а також у м.Горішні Плавні (Комсомольськ) Полтавської області (точного часу та місця слідством не встановлено), шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 17300 доларів США, що по курсу НБУ на 01 липня 2014 року складало 204543 гривні 89 копійок та 48000 гривень, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_6 матеріального збитку у великих розмірах на загальну суму 252543 гривні 89 копійок, яка більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.23 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, у великих розмірах.
Епізод № 12
1.24 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_8 , 17 квітня 2014 року, близько 13 години, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_5 , де проживає остання, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_8 під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 10 000 доларів США, що по курсу НБУ на 17 квітня 2014 року складало 113961 гривня 10 копійок та 12900 євро, що по курсу НБУ на 17 квітня 2014 року складало 202 917 гривень 66 копійок, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_8 матеріального збитку у великих розмірах на загальну суму 316878 гривень 76 копійок, яка більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищувала неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.25 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.3 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно, у великих розмірах.
Епізод № 13
1.26 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_21 , на початку травня 2014 року (точного часу слідством не встановлено) на території центрального ринку м. Полтави, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Новий Базар, 37, шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 27000 гривень. В подальшому ОСОБА_15 з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілій частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
1.27 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно.
Епізод № 14
1.28 крім того, ОСОБА_15 , продовжуючи свою злочинну діяльність, з корисливих спонукань, маючи злочинний намір, направлений на заволодіння майном відомої йому ОСОБА_22 05 липня 2014 року, близько 23 години 15 хвилини, біля будинку АДРЕСА_6 , де проживає остання, шляхом обману та зловживання довірою останньої під приводом одержання від неї грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, діючи повторно, заволодів її грошовими коштами на загальну суму 20000 гривень.
1.29 за таких обставин органом досудового розслідування дії ОСОБА_15 кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману, зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно.
1.30 враховуючи викладене, ОСОБА_15 , шляхом обману та зловживання довірою вказаних осіб заволодів їх грошовими коштами на загальну суму 5 782 400 гривень 62 копійки та з метою уникнення кримінальної відповідальності, намагаючись надати своїй протиправній діяльності вигляд цивільно-правових відносин, повернув потерпілим частину грошових коштів, якими заволодів при вказаних обставинах.
ІІ. Позиція сторін
2.1 на підтвердження пред'явленого обвинувачення ОСОБА_15 за ч.ч.2, 3, 4 ст.190 КК України ( в редакції чинній до 01.07.2020) прокурором подано докази, які містилися в показаннях потерпілих, свідків, у письмових доказах, які безпосередньо досліджені судом.
2.2 виступаючи в судових дебатах прокурор вважав, що надані ним докази повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3,4 ст.190 КК України та наполягав на призначенні йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
2.3 обвинувачений ОСОБА_15 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3,4 ст.190 КК України не визнав та просив суд виправдати його за відсутністю складу таких правопорушень в його діях.
2.4 по обставинах подій, ОСОБА_15 показав суду, що зареєстрований як приватний підприємець з 1999 року та проводить підприємницьку діяльність з продажу фруктів, овочів у м.Полтаві. Його робота пов'язана із закупівлею такого товару за кордоном, а тому розрахунок проводився в іноземній валюті. Інфляція національної валюти, яка виникла в державі у 2014 році, негативно вплинула на його бізнес, через що він втратив можливість вчасно розрахуватися за отриманими позиками. Крім того, він потрапив у цей період в дорожню пригоду, пошкодив автомобіль, що також позбавило його можливості проводити підприємницьку діяльність. З потерпілою ОСОБА_6 він перебував у дружніх стосунках та в квітні 2014 року вона позичила йому 16300 доларів США, які він зобов'язався повернути частинами до 01 січня 2016 року під 3 відсотки від суми. На теперішній час він повністю повернув ОСОБА_6 суму заборгованості, однак з останньою склалися неприязнені стосунки через висловлені нею погрози на його адресу та дружини ОСОБА_23 . Крім того, ОСОБА_6 незаконно заволоділа належним йому автомобілем «Тойота Ленд Крузер», д.н.з. НОМЕР_1 та утримувала його в с.Тирново Київської області. На вимогу працівника поліції ОСОБА_24 він прибув до приміщення УБОЗу, де та той час перебувала ОСОБА_6 , та під тиском та її диктування він написав розписку про наявність неіснуючого боргу. Крім того, він отримав у борг від ОСОБА_25 грошові кошти в розмірі 20000 гривень, які повністю сплатив. Ним було отримано у позику грошові кошти в розмірі 80000 гривень від ОСОБА_26 , які він повністю повернув. При цьому з ОСОБА_26 він перебував у близьких стосунках і її звернення з заявою до правоохоронних органів вважає помстою через виниклі особисті непорозуміння між ними. Також ним було отримано в борг від ОСОБА_10 грошові кошти в розмірі 100000 гривень, частину цього боргу було погашено шляхом передачі товару (цитрусові) на суму 26000 гривень, сплати оренди за торгові місця на Центральному ринку м.Полтави, а саме за шість місяців - 24000 гривень. Від ОСОБА_27 (прізвисько ОСОБА_28 ) він отримав у позику грошові кошти в сумі 20000 гривень, які він повністю повернув шляхом передання їй стелажів пристінних, торгових столів, парасольок, терезів, тощо. Потерпіла ОСОБА_20 не має до нього жодних претензій, оскільки він повністю розрахувався з нею, а залишок боргу домовився погасити окремими частинами. Окремими платежами він погашав борги перед потерпілими ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_8 . Ним сплачено частково, по мірі можливості, грошові кошти ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 . Умислу на шахрайське заволодіння грошовими коштами він не мав, а отримані гроші повертав під високі відсотки. Потерпілі фактично вкладали кошти в підприємницьку діяльність, отримуючи від цього прибуток, а не давали їх для нього особисто.
2.5 захисник обвинуваченого ОСОБА_14 в ході судового розгляду та під час дебатів висловила своє твердження про його невинуватість, вважаючи, що стороною обвинувачення не доведено розмір завданої шкоди потерпілим,обвинувачення викладено неконретизовано, в даному випадку мають місце цивільно - правові відносини, що виключає наявність в діях ОСОБА_15 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.
2.6 потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 наполягали на суворому покаранні для ОСОБА_15 , вважаючи, що його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є повністю доведеною.
2.7 потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_16 в судовому засіданні просили суд обвинуваченого ОСОБА_15 не карати, вважаючи, що між ними склалися цивільно - правові відносини, щодо врегулювання яких вони досягли згоди.
2. 8 потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на суворому покаранні не наполягали, при прийнятті рішення покладалися на розсуд суду.
2.9 потерпілі ОСОБА_25 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 . ОСОБА_18 , незважаючи на неодноразові виклики до суду не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, прокурором не було забезпечено їхню явку. Для виклику цих потерпілих у судові засідання на сайті суду публікувалися відповідні оголошення, вони викликалася в судові засідання через оголошення в газеті «Урядовий курєр», неодноразово повістками та телефонограмами.
IІІ. Докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження обставин кримінального провадження та їх оцінка судом
3.1 відповідно до ст.94 КПК України кожен доказ повинен бути оцінений з точки зору належності, допустимості і достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.
3.2 статтею 85 КПК України належність доказів відображає положення про те, що на підставі цих даних встановлюється наявність чи відсутність фактів і обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст.86 КПК України допустимість доказів означає отримання фактичних даних у встановленому законом порядку.
3.3 щодо ознаки достовірності доказів, то вона закладена у розумінні фактичних даних як правдивих відомостей. Під достатністю слід розуміти сукупність належних та допустимих фактичних даних, які у своїй єдності забезпечують відображення всіх елементів предмета доказування та приводять до висновку про доведеність (недоведеність) обставин кримінального провадження, тоді як критерій взаємопов'язаності слід розглядати з тієї позиції, що докази не повинні суперечити один одному чи створювати неоднозначне уявлення про ті чи інші факти.
За епізодом № 1 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілого ОСОБА_16 .
3.4 потерпілий ОСОБА_16 показав, що з 2011 року перебував у приятельських, ділових стосунках з ОСОБА_15 . Він займався вирощуванням грибів та передавав їх йому для продажу. За час спілкування з ОСОБА_15 він неодноразово приїздив у магазин, де здійснювлася підприємницька діяльність з продажу фруктів, овочів, а також був на складах, бачачи значні об'єми цього товару. З 2011 по 2014 роки він неодноразово позичав для розвитку бізнесу ОСОБА_15 грошові кошти в іноземній валюті та жодних питань щодо їх повернення не існувало. У 2014 році він вкотре позичив ОСОБА_15 грошові кошти в розмірі 111400 доларів США, конкретно на яких умовах, на який строк та саме коли не пам'ятає. Він не був обізнаний щодо отримання ОСОБА_15 грошових коштів від інших осіб. У цей час ОСОБА_15 припинив повертати йому грошові кошти, змінив місце проживання, на зв'язок не виходив. Однак йому було відомо, що в цей період часу в того виникли матеріальні труднощі у веденні бізнесу, в країні почалася інфляція, різко зріс курс долара США. Він не вважає ОСОБА_15 шахраєм, оскільки той працює, від своєї дільності отримував та отримує прибуток, частково намагається повертати йому борг, не переховується.
3.5 інших доказів на підтвердження заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами ОСОБА_29 шляхом шахрайства на розгляд суду не надано.
За епізодом № 2 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілого ОСОБА_7 .
3.6 потерпілий ОСОБА_7 показав суду, що знайомий з ОСОБА_15 з 2000 року, перебував з ним у робочих стосунках, а саме надавав послуги з перевезення товару автотранспортом по м.Полтаві. Він був обізнаний про зайняття ОСОБА_15 продажем фруктів, овочів, а тому для розвитку цієї підприємницької діяльності той відкривав відповідні магазини, що потребувало фінансових вкладень та почав позичати гроші в інших осіб. По питанню позичити гроші вперше ОСОБА_15 звернувся до нього у 2012 році, а саме отримати позику в розмірі 11000 доларів США, далі через незначний час він позичив на таких же умовах 16000 доларів США, в 2014 році - 25000 доларів США. Такі прохання ОСОБА_15 він виконав та у своїх знайомих під відсотки позичив для нього грошові кошти в таких розмірах, які йому передав. У 2014 році суттєво змінився курс долара США стосовно національної валюти, після чого ОСОБА_15 почав переховуватися, не виходив на зв'язок, уникав зустрічей, гроші не повертав. Через це він звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_15 на свою користь грошових коштів. У ході судового розгляду поданого ним позову адвокат ОСОБА_15 в рахунок погашення заборгованості передала йому грошові кошти в розмірі 1000 доларів США. Далі він з ОСОБА_15 зустрічався, заборгованість на теперішній час не погашена, гроші не повернуто .
3.7 на а.с.182 тому № 3 наявна заява ОСОБА_7 , датована 19.01.2018, в якій той просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 , який у період часу з грудня 2012 по травень 2013 на території м.Полтави під приводом розвитку комерційної діяльності, з подальшою виплатою великих відсотків, заволодів належними йому грошовими коштами в розмірі 52000 доларів США та 6000 гривень, які не повернув.
3.8 на а.с.186 тому № 3 наявна копія розписки, без дати, відповідно до якої ОСОБА_15 отримав у ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 52000 доларів США, які зобов'язався віддати в домовлений строк.
3.9 06.02.2015 рішенням Полтавського районного суду Полтавської області позов ОСОБА_7 задоволено, стягнуто з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_7 заборгованість за розпискою в розмірі 804163, 20 грн, що еквівалентно 51000 доларів США. Розстрочено виконання рішення щодо стягнення з ОСОБА_15 заборгованості за договором позики в розмірі 51000 доларів США згідно встановленого графіка. (а.с. 194 - 195 тому 3).
3.10 на а.с.197 - 198 тому № 3 наявні документи виконавчого провадження з виконання в примусовому порядку рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 06.02.2015. Боржник: ОСОБА_15 , стягувач: ОСОБА_7 , що є підтвердженням вирішення боргових правовідносин між ними в цивільно - правовій площині.
За епізодом № 3 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_9
3.11 потерпіла ОСОБА_9 показала суду, що була знайома з ОСОБА_15 та обізнана про вид його підприємницької діяльності з продажу фруктів, овочів. У 2013 році вона вперше позичила йому грошові кошти в розмірі 10000 доларів США. Відразу ж ОСОБА_15 повернув їй 700 доларів США, як відсотки. Надалі протягом 2013 року, в присутності знайомої ОСОБА_30 вона неодноразово передавала ОСОБА_15 , як позику під відсотки грошові кошти, без оформлення розписок, однак при цьому вела свої особисті чорнові записи, де записувала відповідні розрахунки. При переданні грошових коштів вона повністю довіряла ОСОБА_15 та відповідних письмових розписок, договорів з ним не оформляла. На теперішній час вона не може повідомити суду конкретну суму грошових коштів, яку вона позичила ОСОБА_15 , оскільки цього не пам'ятає, при цьому на виконання досягнутих усних домовленостей той повертав їй грошові кошти, а також віддавав товаром. Згідно її особистих чорнових записів 14.11.2013 вона передавала ОСОБА_15 10000 доларів США та 14200 доларів США, 13.12.2013 - 10000 доларів США, 16.12.2013 - 10000 доларів США, 9012 доларів США, 07.01.2014 - 15000 доларів США, 29.01.2014 - 1000 доларів США, 15.02.2014 - 15000 доларів США, 04.03.2014 - 12000 доларів США, 10000 доларів США, 1184 доларів США, 09.03.2014 - 1000 доларів США, 11.03.2014 - 5000 доларів США, 286 доларів США, 1500 доларів США, 800 доларів США. Окрім того, ОСОБА_15 повернув їй частково борг товаром, зокрема, 10 липня (без зазначення року) вином «Алазанська долина» на суму 2146,24 грн, кількість пляшок та об'єм вона не пам'ятає. 23 квітня 2014 вона в рахунок погашення боргових зобов'язань взяла в нього овочі на суму 588,00 грн, а також безоплатно користувалася торгівельним місцем на ринку, оскільки оренду за неї сплачував ОСОБА_15 . Майже в усіх випадках для позики ОСОБА_15 грошей, їх передавала з Єгипту її приятелька ОСОБА_31 в російських рублях, доларах, Євро. Отримавши такі гроші від ОСОБА_32 , вона переводила їх в долари і позичала ОСОБА_15 . За період з березня 2013 року по жовтень 2014 року у більшості випадків, на території Центрального ринку м.Полтави, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Новий Базар,37, а також в інших місцях м.Полтави вона передала в борг ОСОБА_15 загальну суму грошових коштів у розмірі 136464 доларів США, з яких 75000 доларів США належали ОСОБА_30 , 8230 доларів США - ОСОБА_33 , 15300 доларів США - ОСОБА_34 , 20000 доларів США ОСОБА_35 . Інші грошові кошти належали їй, які вона заробила за життя, займаючись підприємницькою діяльністю, а саме оптовою торгівлею, а також вирощуванням свиней на продаж. З кінця 2014 року ОСОБА_15 припинив виходити на зв'язок, не спілкувався з нею, уникав зустрічей. Вона позичала йому гроші з метою «легкої наживи», бо отримувала від позиченого високі відсотки, така діяльність в податковому обліку нею не відображалася.
3.12 у ході допиту потерпіла ОСОБА_9 надала на розгляд суду чорнові записи, виконані нею власноручно, які знаходяться на а.с. 166- 168 тому № 5 та з якими ознайомився суд, проте на цих записах відсутній підпис ОСОБА_15
3.13 на а.с.172 тому № 3 наявна заява ОСОБА_9 , датована 12.01.2015, в якій та просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 , який з весни 2013 по жовтень 2014 під приводом розвитку бізнесу, шляхом шахрайства, заволодів належними їй грошовими коштами в розмірі 136464 доларів США та 6000 гривень та не повернув їх.
3.14 на а.с.173 - 180 тому № 3 наявна виписка по карті - рахунку № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_36 за період з 01.06.2014 по 31.08.2014, баланс на початок періоду 180,78 грн, на кінець періоду 14193, 06 грн, з чим суд безпосередньо ознайомився, проте ця виписка не містить відомостей про призначення. Інших доказів на підтвердження заволодіння майном ОСОБА_37 шляхом шахрайства на розгляд суду не надано.
За епізодом № 4 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілого ОСОБА_17
3.15 потерпілий ОСОБА_17 показав суду, що період з серпня по листопад 2013 року на території Центрального ринку м.Полтави, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Новий Базар, 37, так і в інших місцях, розташованих на території м.Полтави він позичав у борг ОСОБА_15 грошові кошти, однак кількості позик та їхніх сум не пам'ятає. При цьому вважає, що на теперішній час ОСОБА_15 не повернув йому грошові кошти на загальну суму 52740 доларів США. З 2014 ОСОБА_15 припинив виходити на зв'язок. Далі ОСОБА_15 повернув йому близько 100000 грн, оскільки має змогу погашати борг, проводить підприємницьку діяльність, отримує прибуток. Про отримання грошей в позику ОСОБА_15 написав йому боргову розписку.
3.16 інших доказів на підтвердження заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами потерпілого ОСОБА_17 шляхом шахрайства на розгляд суду не надано.
За епізодом № 5 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_18 .
3.17 у судові засіданні потерпіла ОСОБА_18 , незважаючи на неодноразові виклики не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, прокурором не забезпечено явку цієї потерпілої в суд протягом тривалого часу.
3.18 при цьому потерпіла ОСОБА_12 була присутня в підготовчому судовому засіданні 30.03.2018, про що свідчать дані журналу судового засідання ( а.с.86 тому № 1).
3.19 для виклику потерпілої ОСОБА_18 в судові засідання на сайті суду публікувалися відповідні оголошення (а.с.114 тому № 1, а.с.21, 151 тому № 2, а.с. 105 - 108 тому № 6).
3.20 потерпіла ОСОБА_18 викликалася в судові засідання через оголошення в газеті «Урядовий курєр», неодноразово судовими повістками та телефонограмами, однак на виклик не з'явилася.
3.21 таким чином, потерпіла ОСОБА_18 мала б проявити належну обачність та зацікавленість у своїй справі, однак цього не зробила, а тому її неявка має розцінюватися судом як небажання підтримувати обвинувачення.
За епізодом № 6 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_11
3.22 потерпіла ОСОБА_11 показала, що знайома з ОСОБА_15 з 2012 року та вона була обізнана, що той займався торгівлею фруктів та овочів на Центральному ринку м.Полтави. У листопаді 2012 ОСОБА_15 відкрив магазин «Мікс», куди вона працевлаштувалася продавцем, а далі до травня 2013 працювала комірником на складах, що розташовані на теторії Центрального ринку м.Полтави. З того часу між ними склалися ділові стосунки та вона була обізнана про відкриті мережі магазинів «Мікс», вважаючи, що їхнім власником був ОСОБА_15 . Після проведення Сорочинського ярмарку у 2013 році ОСОБА_15 жалівся, що не отримував від торгівлі прибутку та його бізнес був збитковим. У вересні 2013 він зателефонував до неї та попросив приїхати на роботу на Центральний ринок м.Полтави. Прибувши туди, він висловив до неї прохання взяти в кредит грошові кошти в розмірі 100000 гривень строком на 1 рік для розвитку його бізнесу. Вона погодилася на таку пропозицію і 13 вересня 2013 року уклала з ПАТ «Дельта Банк» кредитний договір, отримавши в кредит грошові кошти в розмірі 100000 гривень та цього ж дня передала їх ОСОБА_15 . Останній запевнив її, що боргові зобов'язання перед банком будуть погашені ним особисто протягом трьох місяців і вона йому вірила, оскільки до цього працюючи в ОСОБА_15 вона бачила великі об'єми товару на складах, проводилася торгівля, отримувався прибуток. 23 вересня 2013 року до неї знову звернувся ОСОБА_15 з проханням знову взяти в кредит грошові кошти в розмірі 60000 гривень на розвиток його бізнесу. Вона прийняла таку пропозицію і цього ж дня уклала з ПАТ «ВТБ» кредитний договір, взявши в позику 60000 гривень строком на 4 роки, які відразу ж передала ОСОБА_15 , прийнявши до уваги його запевнення, що до нового року він повністю погасить ці боргові зобов'язання. Вона продовжувала працювати на складі, куди надходили великі обсяги товару, отримувався прибуток від торгівлі. 03 жовтня 2013 року до неї знову звернувся ОСОБА_15 з проханням укласти від її імені кредитний договір на суму 20000 гривень на розвиток бізнесу, на що вона погодилася та цього ж дня в ПАТ «Платінум» отримала в позику таку суму грошових коштів строком на 3 роки, які передала відразу ж йому. З березня 2014 року до неї почали телефонувати працівники банків по питаннях непогашення заборгованості по отриманих кредитах. При зустрічі ОСОБА_15 запевнив її, що це тимчасові труднощі і скоро «піде полуниця» та він зможе погасити борги. Однак він обіцянки не дотримався та кредит не погашав. Далі вона дізналася, що ОСОБА_15 мав безліч боргів, а магазини «Мікс» та складські приміщення йому не належали, оскільки їх він тільки орендував, на зв'язок не виходив, уникав зустрічей. На теперішній час заборгованість по кредитах не погашена, проте ОСОБА_15 у кредитних відносинах поручителем не виступав.
3.23 на а.с.125 тому № 7 наявна заява ОСОБА_11 , датована 16.02.2015, в якій вона просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 , який в період з вересня по жовтень 2013 під приводом розвитку бізнесу, шляхом шахрайства заволодів грошовими коштами в розмірі 180000 грн і не повернув.
3.24 на а.с.128- 129, 130 - 131, 132 - 133 наявні копії Кредитних договорів, відповідно до яких ОСОБА_11 у 2013 - 2014 роках отримала в ПАТ «Платинум Банк», «ВТБ Банк», «Дельта Банк» грошові кошти в розмірі 23600 грн, 17252 грн, 60600 грн, які досліджені судом. Із даних кредитних договорів слідує, що ОСОБА_11 отримувала в кредит грошові кошти виключно для себе, а тому зобов'язана особисто їх повернути. Дані про участь ОСОБА_15 в отриманні таких кредитів відсутні.
За епізодом № 7 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілого ОСОБА_13
3.25 потерпілий ОСОБА_13 показав суду, що влітку 2012 року познайомився з ОСОБА_15 та був обізнаний, що той займався підприємницькою діяльністю з продажу фруктів, овочів на території м.Полтави. У цей період часу, на прохання ОСОБА_15 , він почав позичати йому гроші на закупівлю фруктів, овочів, від чого отримував відсотки. Спочатку ОСОБА_15 добросовісно виконував домовленості з повернення боргу. При цьому він особисто приїжджав на склади, де зберігалися фрукти, овочі та переконався, що той дійсно займався підприємницькою діяльністю, отримував прибутки від неї. Надалі він вирішив переїхати на постійне місце проживання в м.Київ та продав належну йому квартиру в м.Полтаві. У період з жовтня 2013 року і по березень 2014 року він знову позичив ОСОБА_15 двома платежами, на таких же умовах, на розвиток бізнесу грошові кошти загальною сумою 112000 доларів США. У 2014 ОСОБА_38 припинив виходити на зв'язок, уникав зустрічей з ним, змінював телефони. 18 вересня 2014 року він зустрівся з ним, запитав про можливість повернення боргу, на що цього ж дня ОСОБА_15 написав йому розписку, в якій підтвердив факт наявності боргу в розмірі 112000 доларів США, в тому числі по борговим розписках від 01.12.2013, 15.12.2013, 01.03.2014 та зобов'язався погасити його до 31.02.2015 в розмірі 2000 доларів США в місяць, з 01.03.2015 по 01.06.2015 в сумі не менше 1000 доларів США в місяць, після 01.06.2015 не менше 2000 доларів США з правом дострокового погашення.
3.26 на а.с.163 тому № 3 наявна заява ОСОБА_13 , датована 01.04.2015 роком, в якій той повідомив про те, що з жовтня 2013 по лютий 2014 ОСОБА_15 під приводом розвитку бізнесу, шляхом шахрайства, заволодів належними йому грошовими коштами в розмірі 112000 доларів США, які не повернув.
3.27 на а.с.168 тому № 3 наявна розписка, датована 01.03.2014 роком, відповідно до якої ОСОБА_15 взяв у борг в ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 50000 доларів США та 20000 Євро строком до 01 травня 2014.
3.28 на а.с.170 тому № 3 наявна розписка, датована 01.12.2013 роком, відповідно до якої ОСОБА_15 взяв у борг в ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 50000 Євро до 01 грудня 2013, зобов'язався повернути до 01.03.2014.
3.29 на а.с.169 тому № 3 наявна розписка, датована 15.12.2013 відповідно до якої ОСОБА_15 взяв у борг в ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 20000 Євро до 01 березня 2014, зобов'язався повернути 23000 Євро.
3.30 на а.с.166 - 167 тому № 3 наявна розписка, датована 18.09.2014 роком, відповідно до якої ОСОБА_15 отримав від ОСОБА_13 грошові кошти в розмірі 112000 доларів США, в тому числі по боргових розписках від 01.12.2013 року, 15.12.2013 року, 01.03.2014 року та зобов'язався погасити його до 31.02.2015 року в розмірі 2000 доларів США, з 01.03.2015 року по 01.06.2015 року в сумі не менше 1000 доларів США в місяць, після 01.06.2015 року не менше 2000 доларів США з правом дострокового погашення. Кінцевий термін розрахунку до 25.03.2017 року.
За епізодом № 8 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_19 .
3.28 у судове засіданні потерпіла ОСОБА_19 не з'явилася, незважаючи на неодноразові виклики, причини неявки суду не повідомила, прокурором не забезпечено явку цієї потерпілої в суд.
3.29 на а.с.51 тому № 1, а.с.120, 172 тому № 2, а.с.68 тому № 3, а.с.148 тому № 5 наявна заява ОСОБА_21 , в якій просила проводити розгляд підготовчого судового засідання без її участі.
3.30 для виклику потерпілої ОСОБА_19 у судові засідання на сайті суду публікувалися відповідні оголошення (а.с.114 тому № 1, а.с.21, 151 тому № 2, а.с.3, 32,83 тому № 3, а.с. 105 - 108 тому № 6).
3.31 потерпіла ОСОБА_19 викликалася в судові засідання через оголошення в газеті «Урядовий курєр», неодноразово судовими повістками та лелефонограмами, однак на виклик не з'явилася.
3.32 16.02.2026 року ОСОБА_19 звернулася до поліції із заявою про вчинення кримінального правпорушення, в якій вказала, що в листопаді 2013 року ОСОБА_15 під приводом ровитку бізнесу, шляхом шахрайства заволодів належними їй грошовими коштами в розмірі 250000 грн, які не повернув.
3.33 ОСОБА_39 отримано в банку «Дельта» та банку «ВТБ» кредити на загальну суму 250000 грн, що підтверджено наявними в справі кредитними договорами.
3.34 на а.с.125 тому № 2 наявна копія рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21.10.2015 року, відповідно до якого з ОСОБА_19 на користь ПАТ «ВТБ Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 13.11.2013 року в розмірі 120215, 08 грн.
За епізодом № 9 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_10
3.35 потерпіла ОСОБА_10 показала суду, що з червня 2013 року влаштувалася на роботу стажистом - продавцем у магазин «Мікс», який знаходився біля зупинки громадського транспорту «Сінна», де підприємницьку дільність здійснював ОСОБА_15 Пропрацювавши там незначний період часу, вона перейшла працювати реалізатором на Центральний ринок м.Полтави, де також продовжила працювати з ОСОБА_15 У серпні 2014 року на прохання останнього вона взяла від свого імені кредити у ПАТ «ВТБ БАНК», «Дельта Банк» позику та ці кошти відразу ж передала йому на розвиток бізнесу. ОСОБА_15 запевнив її, що погашати кредиторську заборгованість буде виключно він, а тому вона йому довіряла та погодилася на всі умови. Однак, відразу ж після отримання коштів ОСОБА_15 порушив домовленості, кредит не погасив, а тому до вересня 2014 року вона на виконання боргових зобов'язань перед банком сплатила власні кошти в розмірі 25210 грн, а далі ще 10415 грн. На теперішній час, через скрутне матеріальне становище вона позбавлена можливості погашати борг, їй докучають колектори. Сума заборгованості становить 50894,30 грн. ОСОБА_15 на зв'язок не виходить, грошових коштів на погашення кредиторської заборгованості не надає.
3.36 на а.с.189 - 192 тому № 5 наявна заява ОСОБА_10 , датована 16.12.2014, в якій вона просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 , який 30.01.2014 спільно з ОСОБА_40 шахрайським способом заволодів належними їй грошовими коштами в розмірі 100000 гривень.
3.37 на а.с.192 - 193 тому № 5 наявний Кредитний договір, укладений 03.02.2014 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_10 (позичальник), відповідно до якого остання отримала позику в розмірі 50000 гривень на строк до 03 лютого 2017 з щомісячною сплатою відсотків за користування Кредитом у розмір 20 % річних. На а.с. 194 - 196 тому № 5 наявний графік повернення кредиту, як додаток до даного Кредитного договору.
3.38 на а.с.204 - 208 надані виписки про рух коштів по Кредитному договору, укладеного 03.02.2014 між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_10 (позичальник). Із даних кредитних договорів слідує, що ОСОБА_10 отримувала в кредит грошові кошти виключно для себе, а тому зобов'язана особисто їх повернути. Дані про участь ОСОБА_15 в отриманні таких кредитів відсутні.
За епізодом № 10 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_20 .
3.39 у судові засіданні потерпіла ОСОБА_20 , незважаючи на неодноразові виклики не з'явилися, причини неявки суду не повідомила, прокурором не забезпечено явку цієї потерпілої в суд.
3.40 для виклику потерпілої ОСОБА_20 у судові засідання на сайті суду публікувалися відповідні оголошення (а.с.114 тому № 1, а.с.21, 151 тому № 2, а.с. 105 - 108 тому № 6).
3.41 потерпіла ОСОБА_18 викликалася в судові засідання через оголошення в газеті «Урядовий курєр», неодноразово судовими повістками та телефонограмами, однак на виклик не з'явилася. Інших доказів на підтвердження заволодіння ОСОБА_15 майном ОСОБА_20 шляхом шахрайства на розгляд суду не надано.
За епізодом № 11 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_6
3.42 потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що в 2014 до неї, як до фахівця в галузі права звернувся за юридичною консультацією ОСОБА_15 та в ході розмови попросив позичити йому грошові кошти для розвитку бізнесу, пояснивши це своїм скрутним матеріальним становищем. З цього часу ОСОБА_15 почав неодноразово їй телефонувати по питанню позики грошей та просити її підшукати ще позикодавців. Вона була обізнана про вид його підприємницької діяльності, а тому погодилася на такі пропозиції та умови позики під високі відсотки. У другій половині липня 2014 року її кум ОСОБА_41 продав трикімнатну квартиру в м.Полтаві та вона на отримані кошти від продажу запропонувала йому їх позичити під 10 відсотків в місяць. У кінці травня 2014 року за місцем проживання ОСОБА_42 було передано під позику ОСОБА_15 10000 доларів США та з них він відразу ж відрахував відсотки і повернув їм. 01 липня 2014 року ОСОБА_41 на тих же умовах передав ОСОБА_15 ще 6300 доларів США та 1 серпня сплатив відсотки від цієї суми в розмірі 1630 доларів США. Розписку про отримання грошових коштів від ОСОБА_43 написала вона, поклавши на себе ці боргові зобов'язання. З 01 версеня 2014 року ОСОБА_15 припинив виконувати договірні зобов'язання, борг не повертав, відсотки не сплачував, а тому вона була змушена особисто розрахуватися з ними, повернувши особисті кошти в розмірі 17300 доларів США, як суму боргу та відсотки. 24 вересня 2014 року ОСОБА_15 в приміщенні УБОЗ в Полтавській області, в її присутності та керівника цього відомства ОСОБА_24 написав розписку про те, що він винен їй таку суму грошових коштів та зобов'язався їх повернути, хоча гроші йому не передавалися.
3.43 на а.с. 169 тому № 5 наявна копія розписки, датована 22.08.2016, відповідно до якої ОСОБА_44 отримав від ОСОБА_6 13000 доларів США. Сума боргу погашена повністю, претензій не має.
3.44 на а.с. 170 тому № 5 наявна копія розписки, датована 12.03.2016, відповідно до якої ОСОБА_44 отримав від ОСОБА_6 в рахунок боргу 5000 доларів США.
3.45 свідок ОСОБА_24 показав суду, що працював керівником одного з відділв УБОЗ у Полтавській області. З метою проведення перевірки за заявами осіб, в яких ті повідомляли про вчинення стосовно них шахрайських дій ОСОБА_15 , він викликав останнього до приміщення УБОЗу для бесіди та відібрання пояснень. На той час у його кабінет прибула одна із заявниць ОСОБА_6 , яка також надала свої пояснення з цього приводу. В їхній присутності ОСОБА_15 визнав, що винен їй грошові кошти і зобов'язався повернути, написавши тут же розписку, при цьому реального факту передачі грошових коштів не було.
3.46 свідок ОСОБА_45 показав, що являється сином ОСОБА_6 . У 2014 році його мати передала значну суму грошових коштів ОСОБА_15 для розвитку його бізнесу. При цьому для ОСОБА_15 на умовах позики вона брала гроші у своїх знайомих. В обумовлений строк він грошові кошти не повернув, почав униками зустрічей, незважаючи на те, що ОСОБА_6 захворіла і потребувала грошей на лікування. На теперішній час ОСОБА_15 всієї суми заборгованості перед його матір'ю не погасив.
3.47 свідок ОСОБА_46 показала суду, що являється сусідкою ОСОБА_47 , з якою в неї склалися дружні стосунки. У 2014 році вона позичила їй грошові кошти в сумі 28000 грн під 10 % у неділю. ОСОБА_6 повідомила, що позичила гроші для свого знайомого на ім'я ОСОБА_48 . На тепершінй час вона повернула їй суму боргу, окрім відсотків.
За епізодом № 12 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_8 .
3.47 потерпіла ОСОБА_8 показала, що з ОСОБА_15 знайома з 2011 року року та він з її чоловіком ОСОБА_16 займався вирощуванням грибів для продажу. Зі слів чоловіка ОСОБА_15 отримав від нього в борг грошові кошти в розмірі 111400 доларів США різними платежами в період часу з 2011 року по 2014 року та до цього часу не повернув. У квітні 2014 року ОСОБА_16 запропонував їй позичити на розвиток бізнесу ОСОБА_15 її власні грошові кошти в розмірі 12900 Євро та 10000 доларів США. 17 квітня 2014, в обідній час, за місцем її проживання, що в м.Карлівці Полтавської області прибув ОСОБА_15 зі своєю знайомою ОСОБА_49 , де в присутності ОСОБА_16 вона позичила йому грошові кошти у вказаних вище сумах строком на три дні. Однак в обумовлений період часу ОСОБА_15 грошові кошти не повернув та в телефонній розмові завірив її, що поверне грошові кошти до вересня 2014 року, а 05 травня 2014 року він написав розписку про отримання цих грошей. Після цього ОСОБА_15 припинив виходити на зв'язок, уникав зустрічей з нею, гроші не повернув. На теперішній час вона вважає, що ОСОБА_15 не повернув грошові кошти через збіг тяжких матеріальних обставин, які у нього склалися, зокрема, інфляція у 2014 року, занепад бізнесу тощо, а тому його дії стосовно неї та її чоловіка не вважає шахрайськими.
3.48 на а.с. 199 тому № 5 наявна заява потерпілої ОСОБА_8 , датована 23.12.2014, в якій вона просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_15 , який 17 квітня 2014 у власному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_7 шляхом шахрайства заволодів належнии їй грошовими коштами в розмірі 10000 доларів США та 12900 Євро.
3.49 на а.с. 201 тому № 5 наявна копія боргової розписки, датованої= 10.05.2014, відповідно до якої ОСОБА_15 взяв борг у ОСОБА_8 10000 доларів США, 8200 Євро, далі нерозбірлива сума, які зобов'язався повернути до 12.01.2015 року. Інші докази відсутні.
За епізодом № 13 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_21
3.50 у судове засідання потерпіла ОСОБА_21 не з'явилася, незважаючи на неодноразові виклики, причини неявки суду не повідомила, прокурором не забезпечено явку цієї потерпілої в суд.
3.51 на а.с.50 тому № 1 наявна заява ОСОБА_21 , в якій просила проводити розгляд справи без її участі.
3.52 для виклику потерпілої ОСОБА_21 у судові засідання на сайті суду публікувалися відповідні оголошення (а.с.114 тому № 1, а.с.21, 151 тому № 2, а.с.3 тому № 3, а.с. 105 - 108 тому № 6).
3.53 потерпіла ОСОБА_21 викликалася в судові засідання через оголошення в газеті «Урядовий курєр», неодноразово судовими повістками та телефонограмами, однак на виклик не з'явилася.
3.54 доказів на підтвердження заволодіння ОСОБА_15 майном ОСОБА_21 шляхом шахрайства на розгляд суду не надано взагалі.
За епізодом № 14 заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами шляхом шахрайства потерпілої ОСОБА_22 .
3.55 у судове засіданні потерпіла ОСОБА_22 не з'явилася, незважаючи на неодноразові виклики, причини неявки суду не повідомила, прокурором не забезпечено явку цієї потерпілої в суд.
3.56 на а.с.42 тому № 1 наявна заява ОСОБА_22 , в якій вона повідомила суд, що проживає за межами України, через що з'явитися в судові засідання не змогла, а тому просила проводити розгляд справи без її участі.
3.57 для виклику потерпілої ОСОБА_25 у судові засідання на сайті суду публікувалися відповідні оголошення (а.с.114 тому № 1, а.с.21, 151 тому № 2).
3.58 потерпіла ОСОБА_22 викликалася в судові засідання через оголошення в газеті «Урядовий кур'єр», неодноразово судовими повістками, телефонограмами, однак на виклик не з'явилася.
3.59 свідок ОСОБА_50 показала суду, що являється дочкою ОСОБА_51 . На теперішній час її мати виїхала на постійне місце проживання в Ізраїль, а тому з'явитися в судові засідання не змогла. Із ОСОБА_15 вона також була знайома та зі слів матері їй відомо, що в червні 2014 вона позичила йому 20000 грн на розвиток його бізнесу, яка до цього позичила в сусідки під 10 відсотків, щомісячно. У 2019 році ОСОБА_15 повернув матері 20000 грн, однак це не покрило завданих їй збитків, оскільки в сусідки вона брала позику в доларах та в цій валюті була змушена їх віддавати, а також сплачувала десятивідсоткову суму відсотків.
3.60 17.11.2015 року слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Полтавській області в ході досудового слідства було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої постановлено питання: чи мав ОСОБА_15 фінансову можливість розрахуватися по боргових зобов'язаннях з потерпілими ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , ОСОБА_25 , сумою 5386764, 62 грн? (а.с.191 тому № 6).
3.61 судовим експертом слідчому направлено вимогу про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової економічної експертизи, а саме документів державної реєстрації ОСОБА_15 , як підприємця; банківських виписків із рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_15 , як підприємця або головні книги (при реєстрації ОСОБА_15 підприємства) за період з 2011 - 2015.
3.62 на а.с.196 тому № 6 наявна відповідь слідчому адвоката ОСОБА_52 , в якій той повідомив про неможливість надати затребуваних вище документів.
3.63 на а.с.197 тому № 6 слідчому направлено експертом відповідь про неможливість надання висновку судової економічної експертизи через ненадання в його розпорядження документів, вказаних вище.
3.64 на а.с.203 тому № 6 наявна відповідь з ГУ ДФС у Полтавській області, з якої слідує, що ФОП ОСОБА_15 в період з 01.10.2013 по 01.06.2015 не мав найманих працівників.
3.65 Полтавська ОДПІ повідомлено, що за період з 01.10.2013 по 01.06.2015 ФОП ОСОБА_15 звітність щодо оформлених найманих працівників до Полтавської ОДПІ не подавав (а.с.205 тому № 6).
3.66 згідно бази даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_15 не значиться засновником юридичних осіб, які перебувають на податковому обліку Полтавської ОДПІ (а.с.207 тому № 6).
3.67 Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повідомлено, що ФОП ОСОБА_15 згідно податкової звітності платника єдиного податку за 2011 задекларовано обсяг виручки 350000,00 грн, за 2012 сума доходу 650220 грн, за 2013 - 782000 грн. Звітність за 2014, 2015 роки платником не подано. Діяльність здійснювалася без найманих працівників. Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 13.01.2012 місце провадження діяльності: Україна, Центральний ринок (а.с.211 тому № 6).
3.68 на а.с. 212 тому № 6 наявний акт, складений ГУ ДФС у Полтавській області від 29.07.2015 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_15 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2011 по 30.06.2015 у зв'язку із ненаданням документів для проведення такої перевірки та відсутністю за податковою адресою.
3.69 у період 2011- 2016 ТОВ «Сорочинський ярмарок» не надав в оренду торгівельних павільйонів, місць, майданчиків ФОП ОСОБА_15 та не отримував від нього жодної оплати, що слідує із відповіді від 23.01.2017 в.о. директора ТОВ «Сорочинський ярмарок ОСОБА_53 (а.с.3 тому № 7).
3.70 02.01.2018 постановою старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП в Полтавській області призначено в справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: яким є розмір завданої матеріальної шкоди кожному з потерпілих в національній одиниці - гривні з урахуванням повернутих коштів? (а.с.50-53 тому № 7).
3.71 11.01.2018 судовим експертом ОСОБА_54 надано повідомлення про неможливість проведення судової економічної експертизи через ненадання експерту документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, облікові регістри, бухгалтерська, фінансова, податкова і статистична звітність (об'єкти експертизи), що унеможливлює її проведення (а.с. 54 - 58 тому № 7). Прокурором у судовому засіданні не ініціювалося вилучення документів у ОСОБА_15 для проведення додаткових експертиз.
ІV. Підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів для прийняття такого рішення
4.1 відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
4.2 законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
4.3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
4.4 вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
4.5 згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
4.6 положення ст.94 КПК України передбачають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
4.7 відповідно до ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
4.8 відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
4.9 лише сукупність усіх передбачених законом об'єктивних та суб'єктивних ознак складу злочину може бути підставою кримінальної відповідальності.
4.10 стаття 190 КК України, інкримінована ОСОБА_15 , передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно… (ч.2), у великих розмірах… (ч. 3), в особливо великих розмірах… (ч. 4).
4.11 зі змісту зазначеної норми кримінального закону та правозастосовної практики, отримання майна за умови виконання якого-небудь зобов'язання належить кваліфікувати як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати (п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»).
4.12 як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою або обману, слід розглядати укладення договорів кредиту, позики, попередньої оплати за виконання певної роботи тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати належно обумовлену роботу чи повернути борг.
4.13 із суб'єктивної сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
4.14 відсутність хоча б одного зі складових елементів шахрайства, у тому числі об'єктивної чи суб'єктивної сторони, означає, що дії осіб, поведінка яких оцінюється, можуть знаходитись в іншій юридичній площині, ніж кримінальна, а саме свідчити про наявність цивільного або господарського спору (постанова ВС №51-2903км18 від 02.10.2018 року).
4.15 у разі здійснення позичальником принаймні часткового повернення коштів за кредитним договором і за відсутності доказів про намір не виконувати своїх зобов'язань ще в момент отримання кредиту, в діях позичальника (поручителя) відсутні об'єктивна і суб'єктивна сторона шахрайства (ухвала Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 1-177/11, провадження № 51-4158км18).
4.16 відповідно до Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною, «ніхто не може бути позбавлений свободи через неможливість виконання договірного зобов'язання».
4.17 аналогічне положення міститься у статті 11 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
4.18 таким чином, інститут «боргової тюрми» є порушенням норм міжнародного права.
4.19 у справі «Карімов та інші проти Азербайджану» (№24219/16, 56908/16 та 60139/16) Європейський Суд з прав людини констатував порушення вимог ст.6 (право на справедливий суд) та ст.1 Протоколу № 4 (заборона позбавлення волі за борг) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на призначення заявникам покарання у виді позбавлення волі за борги.
4.20 у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
4.21 обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ст. ст. 91, 92 КПК України).
4.22 доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).
4.23 відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
4.24 відтак особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (ч. ч. 1, 2 ст.17 КПК України).
4.25 ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
4.26 стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
4.27 доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06.12.98).
4.28 обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
4.29 водночас, виправдувальний вирок постановляється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення ( ч. 1 ст. 373 КПК України).
4.30 суд дослідив усі представлені прокурором докази, сприяв сторонам у їхньому збиранні, надав достатньо часу для надання нових доказів, систематично роз'ясняючи відповідні правомочності учасникам процесу.
4.31 зважаючи на це та достатньо тривалий термін розгляду даного провадження, що виходить за межі розумного, суд вважає можливість отримання додаткових доказів вичерпаною.
4.33 співставляючи пред'явлене ОСОБА_15 обвинувачення із наданими суду доказами, суд приходить до однозначного висновку, що сторона обвинувачення не виконала, визначеного ст. 92 КПК України, обов'язку доказування:
- події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення);
- винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форми вини, мотивів, мети);
- розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
4.34 суд вважає недоведеною поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_15 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3, 4 ст.190 КК України, з огляду на таке.
4.35 як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема, показань більшості потерпілих, грошові кошти вони фактично вкладали в підприємницьку діяльність зареєстрованої в установленому законом порядку фізичної особи - підприємця ОСОБА_15 , пов'язаної з торгівлею фруктами, овочами на умовах отримання великих відсотків.
4.36 з указаних вкладень протягом 2012-2014 років вони фактично отримували відсотки та продовжували систематичні вкладення.
4.37 відтак, діяльність потерпілих має ознаки підприємницької діяльності.
4.38 при цьому, стосунки з обвинуваченим у потерпілих були довірливі, останні належним чином не оформляли свою діяльність, не звітували про отримувані ними доходи та не сплачували з них податки державі.
4.39 самі ж посилання прокурора на податкову звітність за період протягом якого ОСОБА_15 не здійснював господарську діяльність та не звітував про свою діяльність, не може свідчити переконливо, що той підприємницькою діяльністю з продажу фруктів та овочів не займався, оскільки такий факт підтвердив не лише обвинувачений, а й потерпілі, які вказали, що бачили його підприємницьку діяльність, якою фактично він займався та були присутні в магазинах, на складах, бачили обороти продукції, крім того той по 2014 рік повертав їм позику та сплачував відсотки.
4.40 тобто, судом встановлено, що з 2011 по 2014 рік ОСОБА_15 був зареєстрований як фізична особа - підприємець, займався підприємницькою діяльністю з продажу фруктів - овочів, мав місця зберігання товару, автотранспорт для його перевезення, склади, магазини, торгові місця на Ценральному ринку, найманих працівників для реалізації товаром.
4.41 такі висновки суду підтверджені дослідженими судом доказами та спростовують версію прокурора про те, що ОСОБА_15 в період з квітня 2011 по вересень 2013 років мав злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном відомих йому осіб, з якими підтримував ділові, дружні стосунки, шляхом їх обману та зловживання їхньою довірою, під приводом одержання від них грошових коштів в борг для розвитку своєї підприємницької діяльності, заволодіння грошовими коштами доказами та вочевидь спростовуються показаннями усіх допитаних потерпілих та свідків.
4.42 при цьому, ОСОБА_15 із 03.03.1999 року зареєстрований, як фізична особа - підприємець та здійснював господарську діяльність з продажу фруктів, овочів, що робить неспроможним висновок, що обвинувачений цієї діяльності не здійснював.
4.43 належними засобами доказування в цьому випадку могли б бути акти безпосередньої перевірки фінансово-господарської діяльності ОСОБА_15 уповноваженими органами, зокрема, первинних документів фінансово-господарської діяльності (накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків), їх звірки з контрагентами, детальних даних про рух коштів підприємця, в тому числі платіжних доручень, аналіз інтернет-банкінгу, висновки перевірок контролюючих органів, дані судово-економічної експертизи, що на розгляд суду, окрім податкової документації, на розгляд суду не надано.
4.44 відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
4.45 частина 2 вказаної статті визначає, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
4.46 згідно змісту частини 1 статті 92 КПК України обов'язок доказування покладається на слідчого та прокурора.
4.47 відповідно до ч.1, 2 статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
4.48 вимогами статті 242 КПК України передбачено, що слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
4.49 однак, проведення судово-економічної експертизи з вини органу досудового розслідування, яким не надано необхідних документів, не виявилося можливим.
4.50 виходячи з обов'язку органу слідства доводити обставини кримінального провадження, суду не надано жодних доказів щодо намагання слідчого чи прокурора вилучити необхідні документи.
4.51 для виявлення порушень, які б могли сприяти зловживанням, розробленню рекомендацій, якими необхідно керуватися фундаментальними фінансово-бухгалтерськими поняттями і є необхідними в доказуванні інкримінованих ОСОБА_15 кримінальних правопорушень, доцільно використовувати первинні документи, дані комп'ютерного обліку, які є по суті обліковими реєстрами хронологічних записів, проводити зустрічні перевірки з контрагентами тощо.
4.52 хронологічний аналіз господарських операцій використовується при необхідності стеження за рухом товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів за конкретний період. Такі аналізи проводяться по певних господарських операціях за кожний день шляхом співставлення залишків на початок дня, приходу, витрат за день і виведення залишку на кінець дня. Хронологічне дослідження по днях дає можливість відтворити реальність проведених операцій, а також правильність оформлення та достовірності документів, які відображають товарно-фінансові операції.
4.53 у випадку ретельного розслідування даного провадження, особливо з огляду на невизнання ОСОБА_15 своєї провини, ґрунтовній перевірці підлягали би відомості про його контрагентів, транспортні засоби, які перебували у його користуванні, їх переміщення Україною, місця завантаження ним товару, а також конкретні місця, дати і час отримання коштів від потерпілих, їх призначення та спрямування. При цьому самі потерпілі не змогли повідомити суду дати, місця передання ОСОБА_15 грошових коштів, суму, на яких умовах такі гроші передавалися, яку суму з них на теперішній час повернуто.
4.54 такі обставини не встановлені і стороною обвинувачення, оскільки згідно даних обвинувального акту ОСОБА_15 повернув потерпілим частину грошових коштів, без зазначення, коли саме і в якій сумі, що свідчить про обмеження стороною обвинувачення лише загальними, абстрактними, нічим не підтвердженими судженнями.
4.55 навіть у випадках отримання окремими потерпілими від ОСОБА_15 розписок, достовірно не доведеною залишилася відповідність дати їх складання, момент та мета передачі коштів, тому такі письмові документи не є настільки вагомими, щоб засвідчити наявність цього факту поза розумним сумнівом та виключити цивільно-правові стосунки.
4.56 при цьому, судом встановлено, що розписка про отримання грошових коштів від потерпілої ОСОБА_6 була написана 24 вересня 2014 року ОСОБА_15 в приміщенні УБОЗ в Полтавській області, в її присутності та керівника цього відомства ОСОБА_24 , без фактичного передання грошових коштів, що не виключає психічний та фізичний тиск на нього, про що ОСОБА_15 повідомив суду.
4.57 факту незаконного збагачення ОСОБА_15 за рахунок зловживання довірою позичальників, умислу на це та корисливого мотиву, як про це вказано в обвинуваченні, теж достовірно не встановлено. Позаяк, відсутні відомості про розпорядження позиченими грошовими коштами ОСОБА_15 , зокрема, про те, що вони використовувались на інші, ніж бізнес, цілі.
4.58 при цьому, залишився не доведеним обсяг закупівлі ОСОБА_15 товару, відтак констатувати, що останній створював у потерпілих уяву великого товарообігу за наявними матеріалами справи неможливо.
4.59 навпаки, більшість допитаних судом потерпілих та свідків прямо зазначили, що бачили як ОСОБА_15 здійснював господарську діяльність, були обізнані про це, були присутні на складах, де зберігалися та розподілялися по торгових місцях великі обсяги товару, а також в магазинах, де проводилася торгівля та де працювали наймані працівники.
4.60 залучення та погашення ОСОБА_15 коштів за ознакою «фінансової піраміди», тобто за рахунок нових позик з високими обіцяними відсотками достовірно органом досудового розслідування не встановлено, позаяк не спростовано його задекларованої легітимної господарської діяльності.
4.61 крім того, суд зазначає, що боргова розписка - це текстовий документ, який засвідчує факт отримання грошей або цінного майна в борг на умовах укладеного договору. Позичальник власним підписом підтверджує отримання коштів у тимчасове користування та зобов'язання повернути їх на вимогу або у вказаний термін. Варто наголосити, що боргова розписка це підтвердження договору позики, який був укладений між сторонами.
4.62 за порушення грошового зобов'язання встановлено цивільно-правову відповідальність, зокрема, згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
4.63 суд також зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Статтею 43 ГК України передбачено право підприємців без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. В статті 44 ГК України закріплено принципи підприємницької діяльності, та зазначено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
4.64 основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 ГК України).
4.65 стаття 134 ГК України визначає право власності як основне речове право у сфері господарювання, та встановлює, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом. В силу приписів статті 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.
4.66 аналіз зазначених положень в сукупності зі встановленими обставинами свідчить про те, що потерпілі, як власники своїх грошових коштів мали право на власний розсуд ними розпоряджатися, в тому числі і для здійснення господарської діяльності, не забороненої законом, відтак несуть і ризики такої діяльності та наділені правом захищати свої майнові права в судовому порядку.
4.67 вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
4.68 суд вважає, що за належної обачності та добросовісності потерпілі мали б вжити заходів до належної фіксації правовідносин із обвинуваченим задля повноцінного захисту своїх майнових прав у суді в порядку цивільного судочинства або ж надання вагомих доказів обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема того, що ще в момент передачі ними коштів ОСОБА_15 він не мав намірів виконувати взяте на себе зобов'язання, а отримані гроші привласнити.
4.69 проте таких доказів суду не надано. Позаяк, навіть, не доведено усіх обставин, що входять до предмету доказування в даній категорії справ, зокрема, місця, часу, способу вчинення злочину, детальних обставин господарської діяльності ОСОБА_15 та руху отриманих ним коштів.
4.70 по більшості епізодів не підтверджено навіть факту можливої передачі потерпілими ОСОБА_15 грошових коштів та факту їх не повернення.
4.71 потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_8 заявили, що претензій до обвинуваченого не мають й між ними склалися цивільно-правові стосунки, потерпілими себе від шахрайства не вважають.
4.72 інші потерпілі ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 у судові засдання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
4.73 відомості про телефонні перемовини ОСОБА_15 , їх локалізацію, активність у соціальних мережах та меседжерах, безготівкові та готівкові розрахунки, історії інтернет-банкінгів не витребовувались, негласні слідчі (розшукові) дії не проводились.
4.74 суд приходить до висновку, що залишився недоведеним факт спричинення майнової шкоди потерпілим та розмір шкоди.
4.75 відповідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
4.76 із даних обвинувального акту слідує, що в період з квітня 2011 року по вересень 2013 року на території Центрального ринок м.Полтави та в смт. Карлівка Полтавської області ОСОБА_16 позичив ОСОБА_15 111400 доларів США, що по курсу НБУ на 30.09.2013 року склало 890420, 20 гривень, що частково повернуто. Потерпілий ОСОБА_16 в судовому засіданні повідомив, що між ним та ОСОБА_55 склалися цивільно - правові стосунки та вони досягли згоди щодо погашення залишку заборгованості.
4.77 органом досудового розслідування не встановлено, якими частинами та коли саме потерпілі передавали грошові кошти ОСОБА_15 , в якій кількості та коли він повертав їх.
4.78 зокрема, по епізоду заволодінні грошовими коштами ОСОБА_17 відсутні докази щодо часу та місця передачі грошових коштів, не зазначено про повернення частини коштів та їхній розмір.
4.79 по епізоду потерпілої ОСОБА_8 сторона обвинувачення стверджувала, що ОСОБА_15 17 квітня 2014 року шляхом обману заволодів грошовими її коштами на суму 10000 доларів США та 12900 євро. При цьому, в обвинуваченні зазначено про повернення частини вказаних коштів без визначення розміру.
4.80 крім того, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_15 грошові кошти потерпілій ОСОБА_20 повернув повністю.
4.81 аналогічно зазначено про повне повернення отриманої позики потерпілій ОСОБА_25 , про що в судовому засіданні заявила її донька ОСОБА_50 , яка допитувалася як свідок.
4.82 29 серпня 2016 року Диканським районним судом Полтавської області по справі № 529/452/16-ц стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_56 заборгованість за договором позики в загальній сумі 75000, 00 доларів США. Тобто, цим судовим рішенням встановлено, що вказану суму коштів ОСОБА_9 отримала від ОСОБА_57 на підставі розписки від 31.10.2014 року та зобов'язувалася повернути їх 01 січня 2016 року, чого не зробила.
4.83 по епізоду потерпілого ОСОБА_13 сторона обвинувачення стверджувала, що ОСОБА_15 з жовтня 2013 року по березень 2014 року отримав від нього на території м.Полтави грошові кошти в розмірі 112000 доларів США. Однак, на розгляд суду не надано доказів щодо кількості випадків передачі таких грошових коштів та їхній розмір, яку частину боргу повернуто потерпілому, а також наявності умислу ОСОБА_15 , що в момент отримання коштів, він їх не повертатиме.
4.84 у контексті цивільно-правових відносин варто сприймати обставини, що викладені в обвинуваченні по епізоду потерпілого ОСОБА_7 , на що вказує рішення у цивільній справі № 545/4314/14-ц від 06 лютого 2015 року, яким з ОСОБА_15 стягнуто на користь ОСОБА_7 заборгованість за розпискою, що склала 673526,06 грн.
4.85 тобто, прокурор не обгрунтував перед судом наявність в діях ОСОБА_15 ознак шахрайства та в чому воно б полягало, оскільки відсутні дані про те, як всупереч досягнутим домовленостям з потерпілими він розпорядився взятими від них грошима, в чому полягав обман та яку недостовірну інформацію він їм надавав.
4.86 з цих підстав суд вважає, що ОСОБА_15 було частково виконано умови зобов'язання за договорами позики, що має наслідком цивільну, а не кримінальну відповідальність.
4.87 при прийнятті рішення в цій справі, з урахуванням положень ч. 2 ст.62 Конституції України, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
4.88 відповідно до п.3 ч.1, 3 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
4.89 обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
4.90 обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону що їх подає.
4.91 з урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано суду достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_15 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3,4 ст.190 КК України, а тому його необхідно виправдати на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність того, що в його діях наявний склад такого кримінального правопорушення.
V.Мотиви інших рішень
5.1 цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 про відшкодування шкоди підлягають залишенню без розгляду.
5.2 долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
5.3 процесуальні витрати слід віднести на рахунок держави.
5.4 захід кримінального провадження у виді застосованого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі восьмидесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140962 грн підлягає скасуванню, а суму застави необхідно повернути заставодавцю ОСОБА_58 .
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
ОСОБА_15 визнати невинуватим та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, через недоведеність в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190 КК України.
Альтернативний запобіжний захід ОСОБА_15 у вигляді застави в розмірі восьмидесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 140962 грн - скасувати та повернути цю заставу заставодавцю ОСОБА_58 .
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 - залишити без розгляду та роз'яснити їм право звернутися до суду із позовами в порядку цивільного судочинства.
Речові докази: документи - зберігати при матеріалах справи, інші речові докази - повернути за належністю власникам.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Роз'яснити виправданому ОСОБА_15 , що він має право на поновлення в правах, обмежених під час кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3