Дата документу 18.12.2023Справа № 554/4080/23
Провадження № 2/554/6643/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
Головуючого судді: Г.В. Андрієнко
за участю секретаря : О.Ю. Звігольської
за участю представника позивача : адвоката Пономаренка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 11.05.2023 р. звернувся до суду із вищевказаним позовом. В заяві вказав , що він громадянин Італії 24.11.2014 р. уклав шлюб із ОСОБА_2 на території Італійської Республіки. На документі проставлено апостіль за № 303\2023 від 17.04.2023 р. та засвідчено Префектурою міста Фоджа , Італія.
Відповідно до Гаазької конвенції від 05.10.1961 р. , що набрала чинності для України 22.12.2003р. і застосовується у відносинах з державами , що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції , до яких , зокрема відноситься Італія, Україна скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.
Від шлюбу дітей немає, сторони перебувають в процесі розірвання шлюбу на території Італії.
11.11.2021 р. під час шлюбу сторони придбали двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 .Дана квартира придбавалася подружжям спільно за кошти позивача , за готівку. Власником квартири є ОСОБА_2 .
Вважає , що відповідно до вимог ст.60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності
Прохав провести поділ спільного сумісного майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири загальною площею 43,40 кв.м за адресою : АДРЕСА_2 .
19.05.2023 р. позивач подав заяву про забезпечення позову , прохав накласти арешт на квартиру, що є предметом позову.
22.5.2023р. по справі відкрите загальне позовне провадження та призначене
підготовче судове засідання по справі.
22 .05.2023 р. заява про забезпечення позову задоволена , накладений арешт на квартиру АДРЕСА_3 .
21.06.2023 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про залучення до участі в справі в якості 3 особи - ОСОБА_3 .
В задоволенні даного клопотання було відмовлено протокольною ухвалою в судовому засіданні 26.06.2023 р.
28.07.2023 р. до суду надійшов відзив на позов.
ОСОБА_2 зазначила , що шлюб був укладений між сторонами за італійськими законами. Оскільки сторони не проживали з моменту укладення шлюбу на території України , то правовідносини повинні регулюватися ЗУ « Про міжнародне приватне право». У зв'язку з чим вважає неправильним застосування позивачем лише українського законодавства. За італійським законодавством , під час укладення шлюбного договору , подружжя повинні обрати режим володіння майном : спільний або роздільний.
Відповідно до ст.215 ЦК Італійської Республіки «Режим роздільного володіння майном», подружжя може домовитися, що кожен з подружжя зберігає право виключної власності на майно , що придбано протягом шлюбу, і обраний режим володіння майном обов'язково фіксується у свідоцтві про укладення шлюбу.
Це означає , що будь-яке майно , в незалежності від способу його передачі чи походження джерел його придбання , яке перейшло у володіння одного із подружжя протягом шлюбу , при розділенніроздільному проживанні або розлученні подружжя залишається виключно власністю того з подружжя , на ім'я якого воно було зареєстроване без права іншого з подружжя на висування будь-яких майнових вимог.
За ініціативою позивача подружжя обрали режим : роздільного володіння майном подружжя , що було зафіксовано у пункті 11 Свідоцтва про шлюб від 24.11.2014 р.
За законодавством Італійської Республіки розлучення не відбувається негайно. Спочатку розлученню обов'язково передує роздільне проживання , яке має назву «розділеного подружжя «і тільки після сплину шести місяців можна подавати на розлучення , хоча і це не обов'язково , оскільки в статусі «розділеного подружжя» можна перебувати безстроково.
Сторони дійшли згоди щодо умов « розділення» та 05.07.2022 р. за участі адвоката
Антоніо Донато Ла Сала підписали договір, де виклали усі вимоги сторін одна до одної і де у пункті 3 зазначено , що після виплати позивачем відповідачу аліментів на утримання вони відмовляються від будь-яких інших економічних вимог один до одного , а в п.7 договору зазначено , що « сторони відмовляються від права вимагати будь-які інші виплати аліментів одна одній».
Враховуючи вищевикладене , прохала відмовити у задоволенні позовних вимог.
18.07.2023 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про витребування договору купівлі-продажу спірної квартири , оскільки у позивача даний договорі відсутній.
28.08.2023 р. до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.
Зазначив , що для тлумачення італійського законодавства позивач звернувся до адвоката Антоніо Бонфітто . У даній відповіді експерт з італійського законодавства роз'яснює , що « режим розділеного володіння майном» передбачає в принципі , виключне право власності на активи того з членів подружжя, хто їх купує, а також, що нормативи, передбачені ст.143 ЦК , можуть превалювати над усіма іншими нормативами , оскільки італійський цивільний кодекс зосереджений на посиленні сім'ї та її захисті. Тому навіть у випадку купівлі нерухомості , має переважати норматив , сприятливий для спільної подружньої відповідальності; нерухомість придбана одним з членів подружжя , також за домовленістю з другим членом подружжя , якщо вона використовується для потреб подружжя та нею користується родина , може вважатися такою, що належить обом , тим більше , якщо нерухомість була придбана за фінансові ресурси одного з подружжя і формально на ім'я іншого.
Кошти на придбання квартири були надані позивачем , оскільки він єдиний працював , а відповідачка не мала джерела доходів.
29.08.2023 р. задоволено клопотання представника позивача та витребуваний у приватного нотаріуса договір купівлі- продажу спірної квартири.
29.08.2023 р. закрито підготовче провадження по справі.
30.08.2023 р. до суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Г.В. Андрієнко .
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.09.2023 р. визнано необґрунтованим заявлений відвід ОСОБА_2 .
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22.08.2023 р. в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Андрієнко Г.В. відмовлено.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позові.
Відповідачка в судові засідання не з'явилася , в судове засідання , призначене на 18.12.2023 не з'явилася , надала заяву про забезпечення участі в судових засідання в режимі відеоконференції , але надала телефон для зв'язку італійського мобільного оператора , що унеможливлює здійснення відеоконференції. Крім того , дана заява поступила в канцелярію не електронною поштою , а невідома особа здала її на реєстрацію, хоча ОСОБА_2 не перебуває на території України , що викликає сумніви , чи дійсно дана особа писала дану заяву.
Враховуючи те , що по справі надані пояснення відповідачкою, то суд вважає можливим розглянути справу без її участі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача , дослідивши надані матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на таке .
Судом встановлено , що 24.11.2014 р. громадянин Італії ОСОБА_1 уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 та території Італійської Республіки. На документі проставлений апостіль за № 303\2023 від 17.04.2023 р. та засвідчено префектурою міста Фоджа , Італія.
Від шлюбу сторони дітей не мають.
10.01.2023 р. шлюб між сторони розірваний ( а.с. 124 т.1 ) на території Італії.
Під час процесу розлучення сторони уклали договір про роздільне проживання за взаємною згодою сторін від 04.07.2022 р. В даному договорі вказано , що на дату підписання цього договору Вергура виплачує ОСОБА_4 суму в розмірі 30000 евро в якості аліментів на утримання, з такою самою відмовою від будь-яких інших економічних вимог , що випливають із шлюбних відносин. ( а.с. 119 т.1 ).
Під час перебування у шлюбі 11.11.2021 р. ОСОБА_2 уклала договір купівлі- продажу квартири , відповідно до якого стала власницею квартири АДРЕСА_3 ( а.с. 3-4 т.2 ). При укладенні договору купівлі- продажу ОСОБА_2 надала нотаріусу неправдиві відомості про те , що в шлюбі не перебуває ( а.с. 15 т.2 ). Однак надання неправдивих відомостей про не перебування у шлюбі , не впливає на дійсність цього правочину. Крім того , сам позивач не оспорює договір з цих підстав.
До даних правовідносин необхідно застосувати ЗУ « Про міжнародне приватне право» (далі Закон ).
Відповідно до ст. 38 Закону:
1. Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Відповідно до статті 39 Закону
1. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
2. Право, яке застосовується до виникнення та припинення права власності та інших речових прав, що є предметом правочину, визначається відповідно до частини першої цієї статті, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Вибір права сторонами правочину не зачіпає прав третіх осіб.
Відповідно до статті 40 Закону
1.Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано
Відповідно до статті 42 Закону
1. Захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
2. Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
3. Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
Відповідно до ст. 77 Закону передбачена виключна підсудність у таких справах з іноземним елементом:
1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, зокрема об'єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт;
Аналізуючи вищевикладені норми права , позивачем вірно обраний для захисту своїх прав суд держави України , де знаходиться та зареєстрована спірна квартира.
Відповідно до п.11 Свідоцтва про шлюб від 24.11.2014 р. подружжя обрали режим роздільного володіння майном подружжя.
Відповідно до ч.2 ст. 7 СК України допускається врегулювання сімейних відносин за домовленістю ( договором ) між їх учасниками .
Відповідно до ч.2 ст.9 СК України особи , які проживають однією сім'єю , можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором , який має бути укладений у письмовій формі і такий договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 61 ЗУ « Про міжнародне приватне право» регулює майнові відносини подружжя.
1. Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.
2. Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям.
3. У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом,яке яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
Відповідно до статті 62 Закону « Пр міжнародне приватне право «
1. Вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.
Оскільки сторони з моменту реєстрації шлюбу постійно проживали на території Італії, то суд враховує те , що вони уклали шлюб у режимі роздільного володіння майном , що прямо зазначено у Свідоцтві про шлюб ( а.с. 123 т.1 )
В договорі про роздільне проживання за взаємною згодою сторін поданий 04.07.20223 р. до суду загальної юрисдикції ОСОБА_1 відмовився від будь-яких економічних вимог , що випливають із шлюбних відносин ( а.с. 119 т.1 ).
Позивач посилається на те , що нерухомість придбана без його згоди та за його кошти , але будь-яких доказів того, що він мав кошти для придбання квартири в м. Полтаві та надав їх відповідачу суду не надано.
Позивач посилається на ст. 60 СК України відповідно до якої майно , набуте подружжям за час шлюбу , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя .
Сторони надали роз'яснення італійського сімейного законодавства , які складені адвокатом Антоніо Бонфіто (а.с. 139 - 140 т.1 ) та адвокатом Джовані Фіорентіно ( а.с. 43-45 т.2 ) . Обидва адвоката підтверджують , що згідно наданих документів сторони обрали режим окремого володіння майном. Різниця у висновках лише в тому , що адвокат Антоніо Бонфіто надає перевагу ст. 143 Цивільного кодексу Італійської Республіки відповідно до якої у шлюбі чоловік і дружина набує однакових прав та несуть однакові обов'язки.
У відповідності до 215 Цивільного кодексу Ітайської Республіки , режим роздільного володіння майном означає , що кожен із подружжя зберігає виключене право власності на майно , набуте за час час шлюбу .
При аналізі норм ст. 215 та ст. 143 ЦК Італійської Республіки вбачається , що норма ст. 215 є спеціальною , яка регулює майнові відносини , якщо сторони обрали роздільний режим володіння майном.
Суд вважає, що сторони відповідно до вимог ст. 61 ЗУ « Про міжнародне приватне право « обрали для регулювання своїх майнових прав право італійської держави , де вони постійно проживали з 2014 р. та звернувшись до суду м. Фоджа.
Враховуючи те , що сторони обрали при укладенні шлюбу режим роздільного володіння майном , а не право спільної сумісної власності на майно , придбане під час шлюбу , то підстав для застосування вимог ст.ст. 60,69 , 70 СК України не вбачається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Аналізуючи вищевикладене , суд вважає,що позивачем не доведений той факт , що квартира є спільним майном подружжя.
Враховуючи те , що в задоволенні позову відмовляється , то заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя -відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22.05.2023 р. у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 28.12.2023 р.
Суддя: Г.В. Андрієнко