Справа № 369/13649/23
Провадження № 2/369/5810/23
РІШЕННЯ
Іменем України
29.12.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Соловюк В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, здійснення індексації аліментів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що від шлюбу з відповідачем мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя з відповідачем не склалось та рішенням суду шлюб розірвано. За спільною домовленістю з відповідачем син залишився проживали з позивачкою та на даний час перебуває на її повному утриманні. Однак, у зв'язку з тим, що відповідач не приймає участі в утриманні, лікуванні, оздоровленні та витратах на розвиток творчих і спортивних здібностей дитини позивачка змушена була звертатись до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів. По справі 369/1020/19 прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у розмірі 1300 грн., з індексацією, відповідно до закону, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка щоденно доглядає за дитиною на відміну від відповідача, що впливає на її можливість покращити заробіток. Розмір аліментів залежить від потреб та розвитку дитини і можливостей батьків. Якщо особа, що сплачує аліменти має можливість забезпечувати свою дитину кращими умовами для життя, то особа, що їх отримує, має змогу просити суд змінити спосіб стягнення аліментів, якщо такий покращує ці умови. Позивачка зазначає, що матеріальний стан відповідача покращився, таким чином, що він протягом періоду сплати аліментів мав можливість придбати приватне житло, а тому зазначає, що з врахуванням зростання цін та враховуючи покращення матеріального стану відповідача наявні підстави для збільшення розміру аліментів.
Просить суд про зміну розміру аліментів, який було встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.01.2019 року, з твердої грошової суми в розмірі 1300,00 грн. на 4000,00 грн., з урахуванням індексу інфляції, починаючи з дня набрання рішення законної сили й до досягнення дитиною повноліття. Також просила суд стягнути індексацію аліментів у розмірі 837,53 грн. за період з жовтня 2018 року по серпень 2023 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 серпня 2023 року відкрито провадження по справі та розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
23 жовтня 2023 року до суду надійшов відзив на позов, а 20 листопада 2023 року надійшли додаткові пояснення відповідача. Не погоджуючись з доводами позову відповідач вказав, що після ухвалення судового рішення його матеріальний стан не змінився, а позивачка зазначає ряд факторів, що не відповідають дійсності, чим вводить суд в оману. Вказує, що він цікавиться та переймається фізичним та психологічним станом дитини, дає йому кошти на кишенькові витрати. На даний час він офіційно безробітний, однак, фактично займається тим, що стриже людей, що і є основою його фінансового доходу. Крім цього, вказує, що має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружину ОСОБА_5 , яка не працює у зв'язку з перебування у відпустці по догляду за дитиною. А тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання позивачка не з'явилась. Направила до суду клопотання про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання з'явився. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення індексації заперечував, разом з цим зазначив, що готовий сплачувати аліменти у розмірі 2000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
При розгляді справи судом встановлено, що 02 жовтня 2009 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 14 вересня 2018 року.
Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, серії НОМЕР_1 .
Сторони визнають, що за їх спільною домовленістю син залишився проживали з позивачкою. При цьому, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/1020/19 стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 аліменти у розмірі 1300 грн., з індексацією, відповідно до закону, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 18 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у ст. 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Позивачкою не було надано доказів доходів та/чи витрат відповідача.
Разом з цим, до матеріалів справи надано докази витрат відповідача на суму 480 000,00 грн. (договір купівлі-продажу деривативу від 17.02.2020) та на суму 427 200,00 грн.(договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 17.02.2020), які були здійснені за період в якому відбувається сплата аліментів. Тобто, з жовтня 2018 року.
Зважаючи на розмір витрат, що перевищують заробіток відповідача, при прийнятті рішення суд прийшов до висновку не обмежуватись розміром заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено у 2023 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2833 гривень.
При цьому, в судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в частині сплати аліментів у розмірі 2000,00 грн.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження. З огляду на відсутність імперативної заборони, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначене також роз'яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що наразі син сторін проживає разом з матір'ю, а так як ОСОБА_2 є його батьком та на нього покладено однаковий з позивачем обов'язок щодо утримання і матеріального забезпечення дитини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав збільшення розміру аліментів на утримання сина, оскільки відповідач не заперечує частково щодо збільшення, стягнення у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн. не відповідає потребам дитини на даний час.
З урахуванням всіх обставин справи, матеріальних потреб спільного сина, вартість речей першої необхідності, відвідування дитиною додаткових занять, обов'язку другого з батьків також утримувати дитину, стану здоров'я платника аліментів, який є чоловіком працездатного віку, відомості про незадовільний стан його здоров'я відсутні, має на утриманні ще одну дитину, суд визначає розмір аліментів в сумі 2500 грн., що буде достатньою сумою для гармонійного розвитку дитини.
Що стосується вимог про стягнення індексації, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення»).
П. 10-4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 року № 1078 закріплено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.
Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі».
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 % (абзац другий пункту 11 Порядку).
Індексації підлягають аліменти в межах прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні було встановлено, що сплата аліментів відповідачем здійснюється в добровільному порядку. Відповідач заперечував проти позовних вимог в частині індексації, та стверджував, що він слідкує за збільшенням мінімального розміру аліментів та здійснює індексування аліментів за власною ініціативою. Однак, жодного доказу на підтвердження здійснення індексації відповідачем надано не було.
Враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок позивачки, суд приходить до висновку про те, що з відповідача необхідно стягнути суму індексації аліментів у розмірі 837,53 грн. за період з жовтня 2018 року по серпень 2023 року.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141,200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, здійснення індексації аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) щомісячно з подальшою індексацією до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму індексації аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, у розмірі 837,53 грн. за період з жовтня 2018 року по серпень 2023 року.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 29 грудня 2023 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ