Номер провадження: 22-ц/813/3716/23
Справа № 521/9024/21
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.
за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Тополевої Ю.В. 23 серпня 2022 року у м. Одеса, -
встановила:
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовною заявою, в якій, після зміни предмету позову, просила стягнути з ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» на свою користь відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 38595 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 5000 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 03.03.2021 року о 09 годині 14 хвилині, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «SSANG YONG», державний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з транспортним засобом «TOYOTA RAV 4», державний номер НОМЕР_2 , якій належить ОСОБА_1 . Постановою Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2021 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, по факту скоєння ДТП. Після настання вказаних подій позивач, як власник пошкодженого транспортного засобу TOYOTA RAV 4, звернулась до ТДВ СК «Альфа Гарант» з повідомленням про настання страхового випадку.
З висновку експерта вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA RAV 4», пошкодженого внаслідок ДТП, становить 53877,84 грн.
Крім того, згідно Акту №9 Здачі-прийняття робіт (надання послуг), представником ТОВ «ОРБІТА» 06.04.2021 року були здійснені ремонтні роботи автомобіля «TOYOTA RAV 4», який належить позивачу, на загальну суму 78595 грн.
Враховуючи вартість здійсненого ремонту, позивач звернулась до ТОВ СК «Альфа-Гарант» з проханням виплатити цю суму в межах здійснення страхового відшкодування. Однак, ТОВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено відшкодування на максимальну суму 40000 грн., аргументуючи це фізичним зносом транспортного засобу. Однак, ОСОБА_1 посилається на те, що нею понесені значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж отримані страхові відшкодування, тобто невідшкодованими залишилися 38595 грн.
Крім майнової шкоди, позивач зазначала, що їй була заподіяна і моральна шкода у розмірі 5000 грн. через те, що ОСОБА_1 знаходилась у стані постійного стресу та нервозності, у зв'язку із самим фактом того, що її майну завдано шкоди через настання ДТП, виникли постійні хвилювання, порушився сон, значний час позивач не могла користуватися всіма благами та перевагами, які надає транспортний засіб.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.08.2022 року позов ОСОБА_1 було задоволено.
Стягнуто з ТОВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 38559 грн. на відшкодування вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу «TOYOTA RAV 4», державний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн., заподіяну внаслідок пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу «TOYOTA RAV 4», державний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто з ТОВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 803,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 104,42 грн.
В апеляційній скарзі представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сплачено на рахунок ОСОБА_1 страхове відшкодування у погодженому розмірі 40000,00 грн. Так, у пункті 4 угоди про розмір страхового відшкодування від 01.02.2021 року сторони підтвердили, що вказана в п. 3 цієї угоди сума страхового відшкодування є остаточною, і сторони не матимуть жодних фінансових або будь-яких інших претензій щодо розміру цієї суми. Таким чином, ТДВ СК «Альфа-Гарант» належним чином та в повному обсязі було виконано свої зобов'язання за полісом № АО/7051659, а вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки, підписавши вказану угоду, позивач погодився з усіма її умовами. Крім того, дана угода не визнавалася судом недійсною та не є нікчемною, згідно чинного законодавства України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначає, що розмір збитку, заявлений позивачем, не перевищує ліміт відповідальності страховика - ТДВ СК «Альфа-Гарант» - 100000 грн., а тому саме страховик повинен відшкодувати шкоду, оскільки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладений між ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа-Гарант», є обов'язковим для виконання сторонами.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначає, що позивач не заперечує щодо укладеної угоди на суму 40000 грн., однак звертає увагу суду на те, що фактично цей розмір відшкодування самостійно визначений Страховою компанією, а позивач повинна була або прийняти ці умови, щоб отримати хоч якусь компенсацію, або взагалі залишитись без компенсації.
Сторони про розгляд справи на 05.12.2023 року були сповіщені належним чином, у судове засідання з'явились представник ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2
ТДВ СК «Альфа-Гарант» було сповіщено належним чином шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу зазначеної особи.
Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (ч. 6 ст. 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується із правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.06.2022 року у справі № 761/42977/19 та від 26.10.2022 року у справі № 761/877/20.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 20.01.2023 року у справі №465/6147/18 зазначено, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ТДВ «СК «Альфа-Гарант» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2021 року, о 09 годині 14 хвилині, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «SSANG YONG», державний номер НОМЕР_1 , при виїзді на перехрестя з вул. Кондрашина, не надав переваги у русі автомобілю марки «TOYOTA RAV 4», державний номер НОМЕР_2 , в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2021 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. в дохід держави (т.1 а. с. 10).
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Автомобіль марки «TOYOTA RAV 4», державний номер НОМЕР_2 , пошкоджений в результаті ДТП, перебуває у володінні ОСОБА_1 .
На момент ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 , як власника автомобіля «SSANG YONG», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.04.2020 року № АО/7051659 (т.1 а. с. 117).
Згідно висновку експерта № 56-21 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «TOYOTA RAV 4» від 23.03.2021 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA RAV 4», державний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яке відбулося 03.03.2021 року, становить 53877,84 грн. (т.1 а. с. 14-28).
Згідно акту виконаних робіт від 06.04.2021 року, загальний розмір відновлювальних робіт по ремонту автомобіля позивача складає 78595 грн. (т.1 а. с. 36).
Вказана сума була сплачена ОСОБА_1 ТОВ «ОРБІТА» на підставі рахунку-фактури № 9 від 06.04.2021 року (т.1 а. с. 35).
27.05.2021 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» здійснено страхове відшкодування на адресу позивача в розмірі 40000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17274 (т.1 а. с. 140).
Розрахунок страхового відшкодування здійснено на підставі угоди про розмір страхового відшкодування від 13 травня 2021 року, укладеного між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 137).
Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 та 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
Положеннями ст. 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
За правилами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про відшкодування збитку. При цьому страхова сума за полісом за шкоду, заподіяну майну, дорівнює 130000 грн., франшиза - 0 грн.
Як вірно враховано судом першої інстанції, у постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18000/15-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (п. 72). Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (п. 73). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі ст. ст. 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 09.02.2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, враховуючи достатність суми страхового відшкодування, передбаченого страховим полісом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати, пов'язані із відновлювальним ремонтом автомобіля, необхідно стягнути у повному обсязі саме зі страховика - ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
Безпідставними при цьому є доводи заперечень на позовну заяву та апеляційної скарги ТДВ «СК «Альфа-Гарант» щодо досягнення згоди між страховиком і ОСОБА_1 про розмір страхового відшкодування в сумі 40000 грн, оскільки вказана угода порушує право страхувальника ОСОБА_2 , який уклав відповідний договір страхування і сплатив страхові платежі, та права потерпілої особи щодо отримання страхового відшкодування в розмірі, достатньому для відшкодування шкоди, а також не відповідає ані умовам договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ані положенням Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Аналогічно необгрунтованими є посилання ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на те, що відповідно до протоколу огляду від 04.03.2021 року, на автомобілі ОСОБА_1 були присутні пошкодження, які не відносяться до ДТП від 03.03.2021 року, а саме: задній бампер, права боковина, передні праві двері, капот.
Колегія суддів враховує, що, як вбачається із акту здачі-прийняття робіт № 9, при здійсненні відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ТОВ «ОРБІТА», останнє не здійснювало роботи по відновленню саме цих складових автомобіля.
Щодо стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди на користь позивача в розмірі 5000 грн.
Згідно ст. 23 ЦК України, під моральним збитком закон передбачає фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку, в тому числі із знищенням чи пошкодженням її майна, приниження ділової репутації, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, що заподіяла моральну шкоду, а також інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла її, за наявності її вини.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок ДТП позивачу було завдано моральні страждання у вигляді душевних переживань через пошкодження автомобіля, який перебуває у її володінні, а також незручності, пов'язані з відновленням попереднього стану автомобіля.
На підставі викладеного суд, враховуючи вимоги закону щодо розумності і справедливості, а також щодо обов'язку доказування, вважав, що сума моральної шкоди в розмірі 5000 грн., заявлена позивачем, є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними матеріалами справи, відповідає характеру та обсягу її страждань та немайнових втрат, а тому моральну шкоду у розмірі 5000 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_2 як особи, винної у ДТП.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші докази та обставини, на які посилається ТДВ «СК «Альфа-Гарант» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.08.2022 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 25 грудня 2023 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе