Дата документу 25.12.2023 Справа № 334/7/23
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 334/7/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1449/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2023 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого повну середню освіту, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 та 2010 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 3 ст. 357 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 січня 2024 року включно, -
ВСТАНОВИЛА:
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 за обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 3 ст. 357 КК України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2023 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 січня 2024 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що на сьогоднішній день ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, у кримінальному провадженні проведено підготовче судове засідання, оголошений обвинувальний акт та цивільні позови, визначений обсяг та порядок дослідження доказів, а тому завершити судовий розгляд до спливу дії попередньої ухвали не є можливим.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житлове приміщення цілодобово.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що він не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Зауважує, що під час воєнного стану діє комендантська година, під час якої кожна особа з 24 год. до 5 год. наступного дня перебуває за місцем свого мешкання.
Крім того, вказує, що він має місце проживання, за яким можливо виконувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Звертає увагу на те, що він вже понад рік та 5 місяців перебуває під вартою та прокурором не доведено, що з проміжком часу ризики, які були встановлені при обранні запобіжного заходу не перестали існувати.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу без доповнень.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 підтримала апеляційну скаргу, вважала, що відносно обвинуваченого ОСОБА_6 можливо змінити запобіжний захід на домашній арешт, оскільки він раніше не судимий, є інвалідом 1 групи по зору.
Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з'явився, заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відносяться в тому числі до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
Крім того, колегія суддів вважає, що і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 КПК України не зменшився, адже, як випливає із матеріалів провадження, свідки та потерпілі ще не допитані, є родичами та знайомими обвинуваченому, у зв'язку із чим він може здійснювати на них незаконний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення від кримінальної відповідальності.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, не здатні забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду та незаконного впливати на потерпілих та свідків.
Крім того, даних про такий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час апеляційному суду не надано.
Щодо доводів обвинуваченого про його перебування під вартою вже понад рік та 5 місяців, то слід зазначити, що його тримання під вартою такий період обумовлюється об'єктивними чинниками, такими як складністю кримінального провадження (інкриміновані кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів), кількістю епізодів злочинів, кількістю учасників судового провадження, обсягом дослідження доказів та відповідною процесуальною поведінкою учасників провадження.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи.
Таким чином, в даному випадку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 не виходить за межі розумного строку та не суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Посилання обвинуваченого на наявність в нього місця проживання не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
Крім того, слід зазначити про суспільний інтерес вказаного кримінального провадження, адже злочини, які інкримінуються обвинуваченому вчинені проти життя людини, що визнається в Україні найвищою соціальною цінністю, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що навіть за відсутності даних, які б свідчили про такий стан здоров'я ОСОБА_6 , що унеможливлює утримання його в умовах слідчого ізолятору, відреагувати на доводи щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого та відповідно до п.п. 1, 2 ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров'я ОСОБА_6 який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати належне лікування.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 206, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2023 року, якою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1, ч. 3 ст. 357 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 січня 2024 року включно, залишити без змін.
Зобов'язати уповноважених осіб ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» провести медичне обстеження та надати медичну допомогу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в необхідному обсязі в разі такої потреби.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4