Справа № 308/17874/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 грудня 2023 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2023 року (суддя Шумило Н.Б.) про відмову у видачі судового наказу у справі №308/17874/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звернулося до суду із заявою та просило видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 13140,72 грн та 268,40 грн у відшкодування судового збору.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2023 у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовлено.
На дану ухвалу подало апеляційну скаргу ТОВ «Закарпаттяенергозбут». Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що подана ТОВ «Закарпаттяенергозбут» заява свідчить про виникнення (порушення) права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Вважає безпідставним посилання суду першої інстанції як на підставу відмови у видачі судового наказу на те, що заявником додано платіжне доручення про сплату судового збору, в якому не вказано прізвища боржника. При цьому вказує, що законодавством не передбачено обов'язку в призначенні платежу зазначати найменування боржника, а тому, на думку апелянта, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що додана заявником платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за даною заявою, а тому заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з вимог ч.ч. 1-3 ст. 163 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
До заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, документ, що підтверджує сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Закарпаттяенергозбут» подало до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію в розмірі 13140,72 грн, спожиту за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви про видачу судового наказу ТОВ «Закарпаттяенергозбут» долучило, зокрема, платіжне доручення №140276 від 25.08.2023 (а.с.5).
Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема, й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-IX платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Пунктом 37 Розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція) встановлено, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов?язкові реквізити: 1) дату складання і номер; 2) унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; 3) найменування надавача платіжних послуг платника; 4) суму цифрами та словами; 5) призначення платежу; 6) підпис(и) платника; 7) унікальний ідентифікатор отримувача (або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код отримувада та номер його рахунку; 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Пунктом 40 Розділу ІІ Інструкції визначено, що платник має право ініціювати платіжну операцію за фактичного платника та/або на користь фактичного отримувача коштів шляхом надання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника. Платіжна інструкція, крім обов?язкових реквізитів, визначених у пункті 37 розділу II цієї Інструкції, повинна містити: 1) унікальний ідентифікатор фактичного платника або найменування/ прізвище, власне ім?я. по батькові (за наявності), код фактичного платника та/або 2) унікальний ідентифікатор фактичного отримувача або найменування/прізвище, власне ім?я, по батькові (за наявності), код фактичного отримувача.
Відповідно до пункту 41 Розділу ІІ Інструкції платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Крім того, Верховний Суд, зокрема, в ухвалі від 31.05.2018 у справі № 922/496/17 та у постанові від 19.01.2019 у справі № 905/1057/18 звернув увагу на обов'язковість правильного оформлення платіжного документу, який підтверджує сплату судового збору та вказав, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Також згідно роз'яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Як слідує з платіжної інструкції №140276 від 25.08.2023 у реквізиті «Призначення платежу» зазначено: «Судовий збір, за заявою про видачу судового наказу ТОВ «Закарпаттяенергозбут», Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області без ПДВ». При цьому, прізвище боржника, з якого заявник просить стягнути заборгованість за надані послуги, у цій платіжній інструкції не вказане.
Тобто, з такого платіжного доручення не можна встановити чи сплачено судовий збір саме за подання заяви про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що додана заявником платіжна інструкція не є належним доказом сплати судового збору за заявою про видачу судового наказу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, у видачі судового наказу слід відмовити.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» - залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 грудня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: