Справа №751/7905/23
Провадження №2/751/1516/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2023 року місто Чернігів
НОВОЗАВОДСЬКИЙРАЙОННИЙСУДМІСТАЧЕРНІГОВА
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
при секретарі Курач В.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання,
ВСТАНОВИВ:
14.09.2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чух В.С. звернувся до Новозаводського районного суду м.Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного збільшення на залишок боргу в розмірі 7 051, 14 грн та 1 548,30 грн 3% річних, що разом становить 8 651,60 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26.10.2015 року по цивільній справі №751/7866/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28.06.2011 року в розмірі 28 136,92 грн. Зазначає, що на підставі вказаного рішення 25.11.2015 року видано виконавчий лист №751/7866/15-ц-2/751/1574/15 і 10.05.2016 року державним виконавцем Деснянського відділу ДВС міста Чернігова ГТУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження ВП№51040930. Посилається, що спочатку відповідач погашала борг, але з травня 2017 року грошові кошти на погашення боргу від відповідачки не надходили, згідно інформації виконавчої служби залишок боргу станом на 29.05.2023 року становить 8 477,79 грн. Отже, відповідач не виконала вказане рішення суду вчасно і допустила прострочення грошового зобов'язання, що є підставою для відповідальності встановленої ч.2 ст.625 ЦК України. Посилається, що згідно п.12 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Термін дії карантину неодноразово продовжувався, в останнє, до 31.08.2022 року. Отже, станом на вересень 2023 року загальний строк позовної давності з 01.06.2017 року не сплив, а тому по вимогам щодо стягнення штрафних санкцій з заборгованості строк позовної давності також не сплив. Просить стягнути з відповідача на користь позивача індекс інфляції та три відсотка річних за весь час прострочення виплати боргу, стягнути понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 19.10.2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позов, клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та письмових пояснень не надіслала.
Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
У п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Новозаводського районного суду районного суду м.Чернігова від 26.10.2015 року по цивільній справі №751/7866/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 28.06.2011 року в розмірі 28 136,92 грн., на підставі якого 25.11.2015 року було видано виконавчий лист.
Судом встановлено, що 10.05.2016 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження ВП №51040930 з виконання виконавчого листа №751/7866/15-ц-2/751/1574/15, виданого 25.11.2015 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 28 136,92 грн. (а.с.6)
З інформаційної довідки №21-16/78129 від 08.09.2023 року виданої Деснянським ВДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції вбачається, що на виконанні у відділі виконавчої служби перебуває виконавче провадження ВП №51040930 з примусового виконання виконавчого листа №751/7866/15-ц-2/751/1574/15, виданого 25.11.2015 року Новозаводським районним судом м.Чернігова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 28 136,92 грн., що було відкрито на підставі постанови державного виконавця від 10.05.2016 року. Виконавчий документ надійшов до відділу для виконання за місцем роботи боржника - КП «Чернігіське тролейбусне відділення» Чернігівської міської ради. Утримання боргу на користь стягувача здійснювалось із заробітної плати боржника в КП «Чернігіське тролейбусне відділення» Чернігівської міської ради на підставі постанови державного виконавця від 10.05.2016 року та, в подальшому, з пенсії боржника в Головному управлінні ПФУ у Чернігівській області на підставі постанови державного виконавця від 22.01.2019 року. Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 08.09.2023 року залишок заборгованості на користь стягувача складає 8 477,79 грн. Припинення стягнення відбулось на підставі п.10-2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.7)
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.06.2017 року по 14.09.2023 року, відповідно до якого:
індекс інфляції: (101,60:100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 :100) x (100,90:100) x (101,00:100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 :100) x (100,00: 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 :100) x (101,40:100) x (100,80: 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 :100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 :100) x (101,30:100) x (100,90: 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 :100) x (101,30: 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 :100) x (100,80:100) x (100,60:100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 :100) x (102,70:100) x (103,10: 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70:100) x (100,70:100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) = 1.831719;
інфляційні витрати становлять - 8 477,79 x 1.831719 - 8 477,79 = 7 051,14 грн;
штрафні санкції 3% річних (ст.625 ЦК України) становлять - 8477,79 х 3% х 2297:365= 1 600, 56 грн. (а.с.8-10)
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки доказів на його спростування відповідачем не надано.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання на рівні 3 % річних, а також обов'язок боржника відшкодувати інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Визначення поняття «грошового зобов'язання» наявне у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з абз. 5 ч. 1 якої, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
У пунктах 22, 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц».
У пунктах 44 та 45 постанови Верховного Суду у справі у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Відповідно до п. 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 у кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Таким чином, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, рішенням суду від 26.10.2015 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошову суму за договором позики від 28.06.2011 року в розмірі 28 136,92 грн. і таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, тому, є грошовим зобов'язанням, яке ОСОБА_2 належним чином не виконує, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо розміру стягнення штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання.
Таким чином, враховуючи, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2015 року не виконане в повному обсязі, виконавче провадження ВП №51040930 не закінчено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату йому відповідачем інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України є правомірними, та підлягають стягненню з урахуванням розрахунку наданому позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 073,60 грн. (а.с.1), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Правнича допомога ОСОБА_1 надавалася на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги адвокатом №26 від 15.05.2023 року, укладеного з адвокатом Чух В.С., відповідно до п.4 за надання правових послуг з виконання умов договору, замовник вносить виконавцю завдаток грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., які відповідно, на підставі Акту про надання правничої (правової) допомоги за договором №26 від 15.05.2023 року, були сплачені позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №26 від 18.08.2023 року. (а.с.13а)
Суд, з урахуванням складності справи, розміру заявлених вимог, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати не співмірними зі складністю справи, розміром заявлених вимог та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 137 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення штрафних санкцій за невиконання грошового зобов'язання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 інфляційне збільшення на залишок боргу в розмірі 7 051,14 грн. та 1 548.30 грн 3% річних, що разом становить 8 651 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят одну) гривню 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 28.12.2023 року.
Головуючий - суддя О. Г. Деркач