ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 рокусправа № 380/25016/23
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 09.05.2023 №7053/03-16 про відмову в перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 21.04.2023 № 316.615 та довідки від 21.04.2023 №316.616;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки від 21.04.2023 № 316.615 та довідки від 21.04.2023 №316.616, з 05.05.2023 (день звернення із заявою про перерахунок пенсії).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а 05.05.2023 звернулась із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 21.04.2023 № 316.615 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), та довідки від 21.04.2023 № 316.616 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області рішенням від 09.05.2023 № 7053/03-16 відмовило у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки на призначення пенсії за Законом № 889-VIII мають право особи, яким не призначались пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ, а також Закон № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій. Вважає, що має право на перерахунок пенсії з урахуванням вказаних довідок відповідно до ст. 8, 46 Конституції України, Закону № 889-VIII, Закону № 3723-ХІІ та рішення Конституційниого Суду України від 23.12.2022 № 3-р/2022. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 01 листопада 2023 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У поданому суду відзиві відповідач 1, Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. По суті позовних вимог вказує, що статтею 37-1 Закон України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» було визначено порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, однак згідно з пп. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 Закон № 3723 втратив чинність, крім статті 37 Закону № 3723, тобто, чинним законодавством не передбачено можливості перерахунку пенсії державного службовця.
Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що постановою «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів, заробітку для обчислення пенсії», на час виникнення спірних правовідносин, не було визначено порядку перерахунку пенсії державного службовця. Згідно ст. 37-1 Закону № 3723-XII умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України. Кабінетом Міністрів України не визначено іншого порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям. З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством, чинним станом до внесення змін від 28.12.2014, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку. В подальшому, законодавство, що регулює зазначені правовідносини, змінилось і в редакції, станом на день звернення позивача до Головного управління воно не регламентує ані права особи на перерахунок її пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані механізм, порядок і умови здійснення такого перерахунку. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 1.380.2019.003855, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначило позивачці пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 899 VIII).
05.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 21.04.2023 № 316.615 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), а також довідки від 21.04.2023 № 316.616 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви від 05.05.2023 про перерахунок пенсії, визначене Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області.
Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області рішенням від 09.05.2023 № 7053/03-16 відмовило у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням довідок від 21.04.2023 № 316.615 та від 21.04.2023 № 316.616. В обґрунтування відмови у здійсненні перерахунку пенсії, відповідач-2, у рішенні від 09.05.2023 № 7053/03-16, зазначив, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Прикінцевими положеннями Закону № 889-VIII збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" № 3723-ХП від 16.12.1993. На призначення пенсії за Законом № 889-VIII мають право особи, яким не призначались пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Також Закон № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій.
Позивачка вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, відтак звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, передбачено Законом України Про державну службу № 889-VIII від 10.12.2015.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
Частиною 1 статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723 Про державну службу лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899 Про державну службу, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 Про державну службу вік і страховий стаж.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 899 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 року № 899, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не зазначається, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України Про державну службу не призначалась.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001 (далі-Закон №2493) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 Закону України № 889-VIII).
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2493, дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
За посадовими особами місцевого самоврядування, посади яких на момент набрання чинності цим Законом було віднесено до відповідних категорій та яким присвоєно ранг згідно з пунктом 5 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зберігається така сама категорія та присвоюється такий самий ранг з додержанням вимог цього Закону.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 1.380.2019.003855, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 1.380.2019.003855, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця за період з 21 січня 1982 по 01 травня 2016 року тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 05.06.2019 року пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, зарахувавши до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця період з 21 січня 1982 по 01 травня 2016 року тривалістю 34 роки 3 місяці 9 днів.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 у справі № 1.380.2019.003855, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівські області призначило пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 899 VIII).
Відповідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої від 21.04.2023 №316.615 заробітна плата ОСОБА_1 станом на грудень 2022 року становила: посадовий оклад 7100,00 грн; надбавка за ранг 9 - 500 грн; надбавка за вислугу років (40%) (за стаж державної служби 41 рік 3 місяці) 3040,00 грн. Усього 10143 грн.
З довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка має на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.04.2023 №316.616 на ім'я ОСОБА_1 , встановлено, що середні розміри надбавок, премій та інших виплат за грудень 2022 року, становили: надбавка за інтенсивність праці 5320,00 грн; премія місячна 9940,00 грн. Разом 15260,00 грн.
Вказані вище довідки були надані відповідачу 05.05.2023, під час звернення із заявою про перерахунок пенсії.
Підставою для неврахування вказаних довідок відповідач 2 зазначає те, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. Прикінцевими положеннями Закону № 889-VIII збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993. На призначення пенсії за Законом № 889-VIII мають право особи, яким не призначались пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ. Також, Закон № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій.
Також відповідач 1 покликається на правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, де вказано про відсутність підстав перерахунку пенсії державного службовця, оскільки стаття 37 Закону №3723 чинності не втратила.
Проте варто зазначити, що 23.12.2022 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 3-р/2022 у якому зробив висновки щодо відповідності Конституції України (конституційності) Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889VIII (щодо гарантій соціального захисту державних службовців).
У своєму рішенні від 23.12.2022 № З-р/2022 Конституційний Суд України зазначає: «...сучасний стан законодавчого врегулювання з перерахунку розмірів пенсій суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723, є не звичайною законодавчою прогалиною (лакуною), а законодавчим упущенням (legislative omission), наявність якого є порушенням Конституції України. Для розвитку, конкретизації та деталізації приписів статей 3, 8, 24, 46 Основного Закону України перерахунок розміру пенсій обов'язково має бути внормований у законі, ухваленому Верховною Радою України.
Незабезпечення державою законодавчого підґрунтя для функціонування ефективного юридичного механізму перерахунку розмірів пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, зокрема у зв'язку із законодавчим упущенням в унормуванні суспільних відносин, свідчить про ілюзорність конституційних гарантій права на соціальний захист та порушення низки конституційних норм і принципів.
Виявлене в підпункті 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 законодавче упущення вказує на невиконання державою позитивних обов'язків з унормування в законі певного сегмента пенсійних відносин, є дискримінаційним щодо суб'єкта права на конституційну скаргу та інших осіб, яким надано право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону No 3723, не забезпечує дотримання юридичної рівності як одного зі складників принципу верховенства права (правовладдя) та порушує конституційні гарантії права на соціальний захист.
На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 суперечить частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частині першій статті 24, статті 46 Конституції України в тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723».
Відтак, зважаючи на те, що Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, відповідачі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст. 6 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
При розгляді справи доводи позивача, щодо протиправності відмови відповідача щодо перерахунку пенсії згідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 21.04.2023 №316.615 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених, до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.04.2023 № 316.616 знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищенаведене, суд керуючись принципом верховенства права дійшов висновку, що рішення відповідача від 09.05.2023 №7053/03-16 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 21.04.2023 № 316.615 та довідки від 21.04.2023 №316.616 є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд виходить з таких міркувань.
У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфименко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 (справа №826/7380/15) вказала, що верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, невід'ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об'ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
При цьому суд враховує, що за висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. А втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.
Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.05.2023 №7053/03-16 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 21.04.2023 № 316.615 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених, до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.04.2023 №316.616.
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії державного службовця з урахуванням даних з довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 21.04.2023 № 316.615 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених, до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.04.2023 №316.616 починаючи з 05.05.2023 (день звернення із заявою про перерахунок пенсії), із урахуванням раніше проведених виплат.
Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов'язковими для врахування суб'єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в сумі 1073,60 грн пропорційно до заявлених вимог по 536,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 09.05.2023 №7053/03-16 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 21.04.2023 № 316.615 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених, до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.04.2023 №316.616.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_1 ) пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 21.04.2023 № 316.615 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених, до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 21.04.2023 №316.616 з 05.05.2023 (день звернення із заявою про перерахунок пенсії), із урахуванням раніше проведених виплат.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 536,80 гривень (п'ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП : НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1, код ЄДРПОУ 13844159) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 536,80 гривень (п'ятсот тридцять шість гривень, 80 копійок).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.12.2023
СуддяКоморний Олександр Ігорович