ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
27 грудня 2023 рокусправа № 380/30060/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Чаплик І.Д. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛЕМБЕРГМІТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛЕМБЕРМІТ» (адреса місцезнаходження: 80463, Львівська обл., Львівський р-н, с. Старий Яричів, вул. Галицька, 143; ЄДРПОУ: 42059638) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ: 43971343), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: №№ UA209000/2021/900042/2 від 06.12.2021, UA209000/2021/900045/2 від 07.12.2021, UA209000/2021/210051/2 від 11.12.2021, UA209000/2021/210053/2 від 13.12.2021, UA209000/2021/210052/2 від 13.12.2021, UA209000/2021/210058/2 від 16.12.2021, UA209000/2021/210060/2 від 18.12.2021, UA209000/2021/210063/2 від 20.12.2021, UA209000/2021/210061/2 від 20.12.2021, UA209000/2021/210062/2 від 20.12.2021, UA209000/2021/210066/2 від 20.12.2021, UA209000/2021/210065/2 від 20.12.2021, UA209000/2021/210064/2 від 20.12.2021, UA209000/2021/210067/2 від 20.12.2021, UA209000/2021/210071/2 від 27.12.2021, UA209000/2021/210072/2 від 27.12.2021, UА209000/2021/210073/2 від 27.12.2021, UA209000/2021/210075/2 від 28.12.2021, UA209000/2021/210074/2 від 28.12.2021, UА209000/2022/210003/2 від 04.01.2022, UA209000/2022/210002/2 від 04.01.2022, UA209000/2022/210001/2 від 04.01.2022, UA209000/2022/210012/2 від 04.01.2022, UA209000/2022/210009/2 від 04.01.2022, UA209000/2022/210010/2 від 10.01.2022, UA209000/2022/210008/2 від 10.01.2022, UA209000/2022/210011/2 від 10.01.2022, UA209000/2022/210017/2 від 17.01.2022, UA209000/2022/210015/2 від 17.01.2022, UA209000/2022/210018/2 від 18.01.2022, UA209000/2022/210020/2 від 18.01.2022, UA209000/2022/210019/2 від 18.01.2022, UA209000/2022/210028/2 від 22.01.2022, UA209000/2022/210029/2 від 22.01.2022, UA209000/2022/210032/2 від 24.01.2022, UА209000/2022/210030/2 від 24.01.2022, UA209000/2022/210031/2 від 24.01.2022, UА209000/2022/210035/2 від 25.01.2022, UA209000/2022/210033/2 від 25.01.2022, UA209000/2022/210034/2 від 25.01.2022, UA209000/2022/210041/2 від 29.01.2022, UA209000/2022/210051/2 від 31.01.2022, UA209000/2022/210049/2 від 31.01.2022, UA209000/2022/210052/2 від 31.01.2022, UА209000/2022/210050/2 від 31.01.2022, UА209000/2022/240045/2 від 31.01.2022, UA209000/2022/210053/2 від 01.02.2022, UA209000/2022/210058/2 від 04.02.2022, UA209000/2022/000008/2 від 05.02.2022, UA209000/2022/000010/2 від 05.02.2022, UA209000/2022/000009/2 від 05.02.2022, UA209000/2022/210068/2 від 07.02.2022, UA209000/2022/210065/2 від 07.02.2022, UA209000/2022/210062/2 від 07.02.2022, UA209000/2022/210073/2 від 09.02.2022, UA209000/2022/210077/2 від 10.02.2022, UA209000/2022/210083/2 від 14.02.2022, UA209000/2022/210084/2 від 14.02.2022, UA209000/2022/210096/1 від 18.02.2022, UA209000/2022/000016/2 від 18.02.2022, UA209000/2022/210017/2 від 19.02.2022, UA209000/2022/210097/2 від 21.02.2022, UA209000/2022/000099/2 від 21.02.2022 UA209000/2022/210064/2 від 07.02.2022, UA209000/2022/210063/2 від 07.02.2022, UA209000/2022/210066/2 від 07.02.2022, UА209000/2022/210069/2 від 08.02.2022, UA209000/2022/210078/2 від 10.02.2022, UA209000/2022/000011/2 від 12.02.2022, UA209000/2022/210085/2 від 14.02.2022, UA209000/2022/210095/1 від 18.02.2022, UA209000/2022/210094/1 від 18.02.2022, UА209000/2022/210098/2 від 21.02.2022, UA209000/2022/000018/2 від 19.02.2022, UА209000/2022/210079/2 від 11.02.2022,
визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №№ UA209170/2021/001669, UA209140/2021/001845, UA209140/2021/001847, UA209140/2021/001863, UA209140/2021/001867, UA209140/2021/001872, UA209140/2021/001871, UA209140/2021/001875, UA209140/2021/001873, UA209140/2021/001880, UA209140/2021/001895, UA209140/2021/001897, UA209140/2021 /001902, UA209140/2021/001901, UA209140/2022/000003, UA209140/2022/000001, UA209140/2022/000023, UA209140/2022/000019, UA209140/2022/000021, UA209140/2022/000022, UA209140/2022/000045, UA209140/2022/000047, UA209140/2022/000049, UA209140/2022/000048, UA209140/2022/000086, UA209140/2022/000092, UA209140/2022/000090, UA209140/2022/000096, UA209140/2022/000095, UA209140/2022/000094, UA209140/2022/000143, UA209140/2022/000140, UA209140/2022/000144, UA209140/2022/000132, UA209140/2022/000152, UA209140/2022/000175, UA209140/2022/000186, UA209140/2022/000185, UA209140/2022/000191, UA209140/2022/000189, UA209140/2022/000192, UA209140/2022/000190, UA209140/2022/000202, UA209140/2022/000210, UA209140/2022/000218, UA209140/2022/000234, UA209140/2022/000247, UA209140/2022/000249, UA209140/2022/000289, UA209140/2022/000288, UA209140/2022/000286, UA209140/2022/000300, UA209140/2022/000295, UA209140/2022/000294, UA209170/2021/001659, UA209140/2021/001846, UA209140/2021/001870, UA209140/2021/001876, UA209140/2021/001898, UA209140/2022/000002, UA209140/2022/000020, UA209140/2022/000041, UA209140/2022/000085, UA209140/2022/000091, UA209140/2022/000125, UA209140/2022/000142, UA2091-40/2022/000184, UA209140/2022/000195, UA209140/2022/000188, UA209140/2022/000217, UA209140/2022/000248, UA209140/2022/000290, UA209140/2022/000299, UA209140/2022/000223, UA209140/2022/000301
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позову суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, передбачених ст.ст. 121, 160, 161 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Так, в силу приписів статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються пов'язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.
Метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Як вбачається із заявлених позивачем вимог, позивачем оскаржуються рішення Львівської митниці про коригування митної вартості, в загальній кількості 75 штук. Оцінюючи пов'язаність вимог підставами виникнення і поданими доказами, слід враховувати, що у відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Поряд з цим, аналізуючи зміст позовної заяви та додані до неї документи, суд наголошує, що підстави позову, у даному випадку, є різними, індивідуальними, оскільки було прийнято 75 різних рішень про коригування митної вартості, щодо різних партій товару, переміщених через митний кордон України, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення.
В свою чергу, відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Таким чином, оскільки позивачем у даній позовній заяві об'єднано вимоги, які за заявленим предметом та підставами не можуть бути розглянуті одночасно, суд не вбачає наявності підстав для відкриття провадження у справі, оскільки зазначені недоліки позовної заяви свідчать про її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд зазначає, що обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, вказані нечітко та неконкретизовано. Зокрема, наводячи мотиви до кожного оскаржуваного рішення позивач вказує, що на вимогу відповідача ним були подані докази на підтвердження заявленої митної вартості щодо партії товару: договір поставки, сертифікат якості, рахунок-фактуру (інвойс), автотранспортну накладну, міжнародний ветеринарний сертифікат, платіжне доручення в іноземній валюті про оплату продукції, договір перевезення, проформу-інвойс, митну декларацію країни відправлення тощо. Проте позивач не вказує ні номери, ні дати документів, ні будь-які інші дані, за якими можна ідентифікувати приналежність кожного пакета документів до конкретної митної декларації. За таких умов, враховуючи кількість оскаржуваних рішень та поданих документів до позовної заяви та відсутність посилань на них у позовній заяві, суд не вважає для себе можливим повністю ідентифікувати приналежність зазначених документів до митних декларацій, щодо яких були прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості, а відтак, повністю встановити предмет та підстави позову.
Суд зазначає, що допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.
Оскільки позивачем не наведено пояснень, які б свідчили, що заявлені вимоги пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, позивач не заявив клопотання щодо необхідності об'єднання заявлених вимог в одне провадження, а наявні у позовній заяві обставини за своїм змістом фактично містять обґрунтування вимог за окремими позовами, приймаючи до уваги викладене у сукупності, з метою дотримання розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, дотримання принципу рівності перед законом і судом, що відповідає міжнародним стандартам, зокрема частині 1 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, суд вважає за доцільне залишити позовну заяву без руху та надати позивачеві час на усунення її недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви приведеною у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, із заявленими вимогами, що мають єдині підстави виникнення та доказування яких спирається на однакові докази, або подати до суду окремі позови у відповідності до визначеного позивачем предмета спору.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Як встановлено судом, позивач оскаржує рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, які були прийняті у період з 06.12.2021 по 21.02.2022.
При цьому позивач звернувся до суду лише у грудня 2023 року, з порушенням строку на звернення до адміністративного суду. Клопотання про поновлення строку позивачем не подано.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).
Так, згідно зі ст.2 вказаного Закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 становить 2684, 00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень є майновими.
Зокрема, відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №160/9236/20.
Вказане свідчить, що одна із заявлених позовних вимог має майновий характер (визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів), а інша - немайновий (щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивач зазначає, що ним було сплачено 26 840,00 грн. Проте до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору. Окрім того, позивач сплатив судовий збір лише за вимоги майнового характеру, але не сплатив за вимоги немайнового характеру.
Відтак позивачеві необхідно доплатити судовий збір за іншу вимогу, яка має немайновий характер (щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення): 2684 грн на кожну таку вимогу.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 вказаного Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЛЕМБЕРГМІТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.
Встановити позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна