ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2023 рокусправа № 380/566/22
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (місце знаходження: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1), Львівської міської ради (місце знаходження: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1), в якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №579 від 09.07.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2021 №395» в частині встановлення неможливості відновлення віконного і дверного отвору у квартирі АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є власником квартири АДРЕСА_3 . 21.05.2021 за результатами розгляду його звернення від 21.04.2021 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №395, яким затверджено містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію громадянином ОСОБА_1 з пристосуванням квартири АДРЕСА_2 під магазин з відновленням дверного прорізу на місці віконного отвору на АДРЕСА_4 , та видано відповідні містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва. Вказане рішення приймалось, на основі Висновку щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт в історичному ареалі м. Львова за адресою: АДРЕСА_5 , від 05.04.2021, погодженого начальником Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. 09.06.2021 позивач звернувся до Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради із зверненням, в якому просив внести зміни до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №395 від 21.05.2021, а саме внести зміни в частині пристосування квартири АДРЕСА_2 під кабінет-офіс з використанням існуючого входу на АДРЕСА_4 . Однак, 09.07.2021 Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №579, яким вирішив внести зміни до зазначеного вище рішення №395 від 21.05.2021 наступним чином, а саме: викласти пункт 3 рішення у новій редакції: « 3. Встановити неможливість влаштування у приміщеннях квартири АДРЕСА_3 , закладу громадського харчування та відновлення віконного і дверного отвору». З даним рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 12.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Дяків Володимир Богданович подав апеляційну скаргу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі №380/566/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 про повернення позовної заяви у справі №380/566/23 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
20.09.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Львівським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.09.2023 справа розподілена судді Лунь З.І.
Ухвалою від 21.09.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії. У визначений судом строк представник позивача усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 09.10.2023 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачі відзиву на позов не подали.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №221595249 від 26.08.2020.
21.05.2021 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.04.2021 Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №395, яким затверджено містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію громадянином ОСОБА_1 з пристосуванням квартири АДРЕСА_2 під магазин з відновленням дверного прорізу на місці віконного отвору на АДРЕСА_4 , та видано відповідні містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Вказане рішення приймалось, на основі Висновку щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт в історичному ареалі м. Львова за адресою: АДРЕСА_5 , від 05.04.2021, погодженого начальником Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
Даним рішенням №395 від 21.05.2021 встановлено можливість пристосування квартири АДРЕСА_3 , під магазин та надано дозвіл на відновлення дверного прорізу на місці існуючого віконного отвору.
09.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради із зверненням, в якому просив внести зміни до рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №395 від 21.05.2021, а саме внести зміни в частині пристосування квартири АДРЕСА_3 .
09.07.2021 Виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення №579, яким вирішив внести зміни до зазначеного вище рішення №395 від 21.05.2021 наступним чином:
1)Пункт 1 рішення викласти в новій редакції: «Про затвердження містобудівних умов і обмежень для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію громадянином ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 з пристосуванням під кабінет-офіс з використанням існуючого входу на АДРЕСА_4 »;
2)Замінити у преамбулі рішення слова: «проектні пропозиції реконструкції квартири АДРЕСА_2 з пристосуванням під магазин з відновленням дверного прорізу на місці віконного отвору на АДРЕСА_4 » словами «проектні пропозиції реконструкції квартири АДРЕСА_2 під кабінет-офіс з використанням існуючого входу на вул. Є. Коновальця, 7ум. Львові»;
3)Викласти пункт 1 рішення у наступній редакції:
« 1.Затвердити містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію громадянином Браун Дімітрі квартири АДРЕСА_2 з пристосуванням під кабінет- офіс з використанням існуючого входу на АДРЕСА_4 »;
4)Викласти пункт 3 рішення у новій редакції:
« 3. Встановити неможливість влаштування у приміщеннях квартири АДРЕСА_3 , закладу громадського харчування та відновлення віконного і дверного отвору».
Вважаючи протиправним рішення відповідача позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Суд розглядає цю справу у межах вимог, заявлених до Виконкому Львівської міської ради, до Львівської міської ради як суб'кта владних повноважень вимоги заявлені не були, хоча така зазначена у позовній заяві як відповідач.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з приписами частин 1, 2, 3, 10 статті 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
У статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована 15.07.1997 та набула для України чинності з 01.01.1998, зазначено: органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Згідно з п. 15 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення питань скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим в межах її повноважень.
Конституційним Судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).
В абзаці третьому пункту 3) вказаного Рішення КСУ зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу та самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією і законами.
У абзаці першому пункту 4) цього ж Рішення КСУ визначено, що органи місцевого самоврядування приймають нормативні (які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані па широке коло осіб та застосовуються неодноразово) та ненормативні акти (передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію).
У вказаному Рішенні КСУ також зазначено, що зі змісту частини 2 статті 144 Конституції України та частини 10 статті 59 Закону «Про місцеве самоврядування України» прослідковується, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ними правовий акт (у т. ч. з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Тобто, Конституційний Суд України констатував право органу місцевого самоврядування з власної ініціативи чи з ініціативи інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт. Водночас, він дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень, виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, оскільки породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього іншого рішення. Відповідно ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 296/9690/15-а, від 06.03.2019 у справі № 2340/2921/18, від 24.07.2019 у справі № 182/2428/16-а, від 21.08.2019 у справі № 461/560/14-а.
Велика Палата Верховного Суду підтвердила наведений правовий висновок Конституційного Суду (постанови від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а).
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише в чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 813/2646/18).
Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань (постанови Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18, від 07.11.2019 у справі № 640/1221/19, від 13.02.2020 у справі № 640/1007/19, від 13.03.2020 у справі №805/2340/17-а, від 25.06.2020 у справі № 804/704/16, від 13.08.2020 у справі №200/959/19-а). Принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи (постанови Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 640/1007/19, від 13.08.2020 у справі № 200/959/19-а, від 24.04.2019 у справі №815/1554/17).
В даному конкретному випадку доказами, доданими до позовної заяви підтверджується, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 21.04.2021 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення №395 від 21.05.2021, яким затверджено містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва на реконструкцію громадянином ОСОБА_1 з пристосуванням квартири АДРЕСА_2 під магазин з відновленням дверного прорізу на місці віконного отвору на АДРЕСА_4 , та видано відповідні містобудівні умови і обмеження для проектування об'єкта будівництва).
Вказане рішення приймалось також на основі Висновку щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт в історичному ареалі м. Львова за адресою: АДРЕСА_5 , від 05.04.2021, погодженого начальником Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
Згідно з цим Висновком, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, проаналізувавши надану позивачем проєктну та архітектурну документацію будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вважав можливим здійснення реконструкції з переплануванням приміщень квартири АДРЕСА_3 під магазин з відновленням зовнішнього входу-дверного прорізу на місці існуючого віконного отвору на фасаді, в частині зрізаного наріжника будинку (ріг вул. Коновальця та АДРЕСА_6 ).
Таким чином, позивач отримав всі необхідні погодження, а тому, маючи легітимні очікування на добросовісність та послідовність дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо даного питання.
Протилежний підхід має наслідком порушення правової визначеності для позивача, що є неприпустимим у сфері публічних правовідносин, адже рішення суб'єкта владних повноважень про скасування власного рішення не може відповідати ознакам «свавільного», яке ставить особу (суб'єкта приватного права) в нерівне становище та створює для такої особи ситуацію незахищеності. Оскаржуване рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2021 №395» принципу правової визначеності суперечить.
Відповідачі в обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення у його преамбулі посилається на норму ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає, що виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Не применшуючи важливості дотримання принципу правової визначеності, суд зазначає, що норма п.3 ч.2 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка в загальному передбачає право виконавчого комітету змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів та управлінь, підлягає практичному застосуванню у нерозривному взаємозв'язку із імперативною нормою вищої юридичної сили та прямої дії ч.2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує орган місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто виконавчий комітет ради дійсно має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб, однак реалізація такого права виконавчого комітету вважатиметься правомірною виключно у випадку коли можливість зміни або скасування певного рішення підпорядкованих йому відділів, управлінь прямо передбачена чинним законодавством.
Суд зосереджує увагу на тому, що ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні Законом України «Про благоустрій населених пунктів», ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом положень щодо скасування (анулювання) раніше виданих Департаментом міської інфраструктури Львівської міської ради та Управлінням містобудування та архітектури Львівської міської ради погоджень будівництва на реконструкцію громадянином ОСОБА_1 з пристосуванням квартири АДРЕСА_2 під магазин з відновленням дверного прорізу на місці віконного отвору на АДРЕСА_4 не перебачено, особливо без належного обґрунтування та достатньої правової підстави, а відтак такі погодження не можуть бути скасовані виконавчим комітетом.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3); розсудливо (п. 6); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (п. 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п. 8).
Суд вважає за доцільне наголосити на тому, що оскаржуване рішення вищенаведеним критеріям не відповідає, оскільки таке рішення прийнято без урахування правомірності дій позивача, який розробляючи проектну та архітектурну документацію будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 з переплануванням приміщень квартири АДРЕСА_2 під магазин з відновленням зовнішнього входу-дверного прорізу на місці існуючого віконного отвору на фасаді, в частині зрізаного наріжника будинку (ріг АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 ) та отримуючи на нього погодження, діяв у відповідності до наданих йому органом місцевого самоврядування Технічних умов та з неухильним дотриманням вимог чинного законодавства України.
Підсумовуючи вищенаведене у своїй сукупності вважаємо, суд вважає, що оскаржене рішення є незаконним, необґрунтованим, протиправним, таким що порушує права, свободи та інтересів позивача та підлягає скасуванню.
Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1, яким прийнято оскаржене рішення.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
адміністративний позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (місце знаходження: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1), Львівської міської ради (місце знаходження: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №579 від 09.07.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2021 №395» в частині встановлення неможливості відновлення віконного і дверного отвору у квартирі АДРЕСА_2 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради (місце знаходження: 79008, м. Львів, пл.Ринок, 1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто два)грн. 40коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.