КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/9614/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 106424,11 грн. відносно ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 року;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повернути ОСОБА_1 суму неправомірно утриманої пенсії, що здійснюються відповідно до рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії;
3) витребувати у Головного управління ПФУ в Кіровоградській області оригінал чи належним чином завірену копію рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 106424,11 грн. відносно ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 року.
В обґрунтування позову вказано, що позивач відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.09.2022 року, є пенсіонером по інвалідності III групи, трудове каліцтво, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію.
25.02.2022 року був мобілізований. Відповідач вважає призов на віськову службу по мобілізації працевлаштуванням та стягує надміру виплачені, на його думку, позивачу суми пенсії за період з 01.03.2022 року по 31.03.2023 року. Позивач вказує, що він не був працевлаштований, а у зв'язку із повномасштабним вторгненням окупаційних військ російської федерації на територію України, його було з 25.02.2022 мобілізовано до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
Ухвалою від 27.12.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій та зобов'язано відповідача надати вказані в ухвалі докази. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.20).
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву вказано, що в березні 2023 року, після опрацювання списків працюючих пенсіонерів, за даними системи персоніфікованого обліку, було виявлено працевлаштування позивача з 01.03.2022 року, про що свідчить сплата страхових внесків Кіровоградським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, а з серпня 2022 року - військовою частиною НОМЕР_3 , за ОСОБА_2 , як за застраховану особу. Позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з працевлаштуванням з 01.03.2022, розмір пенсії обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В результаті проведеного перерахунку пенсії утворилася переплата пенсії (надміру виплачені кошти) за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 в розмірі 106424,11 грн. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області вживало заходи, спрямовані на відшкодування (утримання) надміру виплачених сум пенсії відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 23-28).
Витребуване ухвалою від 27.11.2023 року рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 106424,11 грн. і відносно ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 року, до суду відповідачем не надано, водночас відповідно до відзиву на позовну заяву судом встановлено, що утримання спірних сум пенсії проводиться на підставі рішення відповідача про перерахунок пенсії від 28.03.2023 року та заяви позивача від 12.06.2023 року.
Дослідивши подані сторонами письмові докази суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання в розмірі пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.08.2016.
У зв'язку із повномасштабним вторгненням окупаційних військ російської федерації на територію України, ОСОБА_1 було з 25.02.2022 мобілізовано до лав Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_4 №3439 від 10.11.2023.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з працевлаштуванням з 01.03.2022, розмір пенсії обчислено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В результаті проведеного перерахунку пенсії утворилася переплата пенсії (надміру виплачені кошти) за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 у розмірі 106424,11 грн.
Листом головного управління від 19.05.2023 №1100-0503-8/24098 ОСОБА_1 було повідомлено про виявлену переплату та запропоновано повернути зайво отримані кошті на рахунок головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (а.с. 13).
Позивач звернувся з питання утримання пенсії до територіального органу Пенсійного фонду та згідно його заяви від 12.06.2023 (електронний №1024) про згоду на утримання переплати пенсії, відшкодування надміру виплачених коштів за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 в сумі 106424,11 грн. було розпочато з 01.07.2023 в розмірі 20 % від розміру пенсії щомісячно.
Позивач зазначає, що таке утримання виплачених сум пенсії є протиправним, адже виконання обов'язку щодо захисту України не є працевлаштуванням. Фактично позивач не мав наміру на працевлаштовуватись, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правове обґрунтування спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Водночас у п.5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
У преамбулі Закону №1058-IV зазначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 50 Закону №1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише у зв'язку із зловживаннями з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Таким чином, статтею 50 Закону №1058-IV визначені виключні підстави, за наявності яких надміру виплачені кошти повинні бути повернуті пенсіонером. При цьому, будь-які інші підстави для утримання з пенсії пенсіонера надміру виплачених коштів не передбачені чинним законодавством.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за № 374/7695 (далі - порядок).
Згідно з пунктом 3 вказаного порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Отже, статтею 50 Закону №1058-IV та положеннями вказаного порядку прямо передбачені дві умови, за наявності яких підлягає відрахуванню (утриманню) надміру виплачена сума пенсії, зокрема з підстав: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних.
У контексті наведеного слід відмітити, що законодавством визначено дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб'єкта, на якого покладається такий обов'язок в залежності від того, хто із цих суб'єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов'язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов'язок відшкодування зайвих виплат покладається на цього страхувальника.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 554/4736/17.
Тож з наведеного слідує, що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Відтак, рішення відповідача є протиправним, оскільки обов'язковою умовою для ствердження про зловживання з боку пенсіонера є свідомі, активні та навмисні дії, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Згідно з абзацом 2 пункту 2.21 порядку, у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Відповідно до пункту 2.5 порядку у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що на пенсіонера покладається обов'язок подання відповідної заяви про дату працевлаштування до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Більш того, під час розгляду даної справи жодних зловживань з боку пенсіонера щодо подання недостовірних даних або подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому достовірно відомо чи подання страхувальником недостовірних даних, судом не встановлено, а також відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявності його вини чи зловживань при отриманні пенсії.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказана у спірному рішенні сума не може бути стягнута з позивача у примусовому порядку, таке утримання лише можливе у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від пенсіонера.
Слід наголосити, що позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України.
Загальновідомим є факт того, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави Законом України № 2105-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію», яка була неодноразово продовжена.
За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Навіть отримання позивачем грошового забезпечення у зв'язку з мобілізацією не свідчить про його працевлаштування, оскільки він не проходить службу за контрактом, а поняття працевлаштування та мобілізація не є тотожними.
Отже позивач у зв'язку з мобілізацією не набув статусу працюючої особи, а як і до введення в країні правового режиму воєнного стану, є непрацюючим пенсіонером.
Виходячи з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності позивача, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких дій з боку позивача, спрямованих на заволодіння коштами пенсійного фонду шляхом зловживання.
Водночас, призов на військову службу позивача обумовлений введенням воєнного стану в країні, а тому, з об'єктивних причин, не може жодним чином свідчити про умисел позивача на отримання пенсії без законних для цього підстав, а тим більше, для висновку щодо працевлаштування позивача та приховування вказаного факту з метою заволодіння коштами пенсійного фонду України.
Таким чином, відповідач протиправно сформував рішення від 28.03.2023 року про перерахунок пенсії позивача, як працевлаштованої особи (а.с. 16) та посилаючись на це рішення отримав заяву позивача про утримання надміру виплачених сум пенсій в розмірі 106424,11 грн. за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 року.
Зважаючи на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами та з урахуванням того, що статті 50 Закону № 1058-IV визначений вичерпний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсій, яких у ході розгляду справи встановлено не було, суд дійшов висновку щодо протиправності дій ГУПФ в Кіровоградській області щодо утримання з позивача надміру виплачених сум пенсії в розмірі 106424,11 грн.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття «виходу за межі позовних вимог», наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 «Про судове рішення». Відповідно до пункту 3 цієї постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Ця мета перегукується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. Так, у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістовне наповнення, пов'язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов'язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.03.2023 року про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року по 31.03.2023 року як працевлаштованого пенсіонера, та відновити порушені права шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області припинити проведення відрахування коштів в сумі 106424,11 грн. за період з 01.03.2022 по 31.03.2023 із пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% та виплатити позивачу утримані з 01.07.2023 року суми коштів із пенсії.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією (а.с. 18).
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.03.2023 року про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року по 31.03.2023 року як працевлаштованого пенсіонера.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області припинити проведення щомісячного відрахування із пенсії ОСОБА_1 коштів в загальній сумі 106424,11 грн., які були нараховані як надмірно виплачені за період з 01.03.2022 по 31.03.2023, та повернути (виплатити) ОСОБА_1 суми коштів з його пенсії, які були протиправно утримані.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДПОУ 20632802).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО