КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3095/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області Державної служби України (код ЄДРПОУ - 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006)
про визнання протиправними та скасування наказу та вимоги.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) №140-п від 31 січня 2023 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 »;
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) про плату боргу (недоїмки) №Ф - 75212-52 від 13 квітня 2023 року щодо нарахування до сплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) боргу (недоїмки) із сплати ЄСВ та штрафних/фінансових санкцій в сумі 199 779, 75 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 27.11.2019 року позивачка припинила підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець та була знята з обліку в органах податкового контролю та статистики, про що було здійснено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак, 31 січня 2023 року контролюючим органом винесено наказ №140-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 . В подальшому, 13 квітня 2023 року, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-75212-52. Однак, відповідач не врахував, що ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність, отже відповідно до ст.15 ПК України не є платником податків. Враховуючи наведені обставини, представник позивача вважає винесені контролюючим органом наказ та вимогу такими, що є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року відкрите провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Відповідач мотивує свою позицію тим, що 31 січня 2023 року контролюючим органом винесено наказ №140-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 . З метою вручення копії наказу, пред'явлення направлень та проведення перевірки 01.02.2023 року о 13 год. 20 хв. здійснено виїзд за податковою адресою платника податків: АДРЕСА_2 . За результатом виходу складено акт неможливості проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням від 02.02.2023 року № 67/11-28-24-04/ НОМЕР_1 . За таких обставин провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) не було можливості, в зв'язку з чим, наказ ГУ ДПС у Кіровоградській області від 31.01.2023 року №140-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » знято з контролю як нереалізований. Таким чином, наказ ГУ ДПС у Кіровоградській області від 31.01.2023 року №140-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 », як акт індивідуальної дії, вичерпав свою дію та відповідно більше не створює жодних правових наслідків, а відтак не може бути предметом оскарження. Суми недоїмки з ЄСВ почали обраховуватись з 2018 року після закінчення судового провадження у справі П/811/812/17, предметом оскарження у якій були зокрема - вимога про сплату боргу від 03.02.2017 року №Ф-0000121302 та рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ №0000151302 від 03.02.2017 року. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року у справі П/811/812/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Кіровоградській області про скасування рішень та вимоги. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року у даній справі апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року - без змін. Таким чином, у зв'язку з набранням судовим рішенням по справі №П/811/812/17 законної сили, вимога про сплату боргу від 03.02.2017 року №Ф-0000121302 та рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ №0000151302 від 03.02.2017 року стали узгодженими та відповідно до норм Податкового кодексу України грошові зобов'язання, що визначені вказаним рішенням та вимогою набули статус податкового боргу та підлягали сплаті, що і відображено в інтегрованій картці платника податків. Головне управління ДПС у Кіровоградській області, діючи у межах та у спосіб, передбачений імперативними нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, сформувало та вислало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-75212-52 від 13.04.2023 року у зв'язку з наявною у позивачки заборгованістю зі сплати єдиного внеску.
Розглянувши у спрощеному позовному провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши інші докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 25.11.2008 року по 27.11.2019 року перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області як фізична особа-підприємець та була платником ЄСВ.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення від 03.02.2017 р. № 0000641302 (на суму 3 883 633,77 грн.), № 0000651302 (на суму 213 458,45 грн.), № 0000661302 (на суму 510 грн.);
- рішення про застосування штрафних санкцій від 03.02.2017 р. №0000151302 (на суму 162986, 35 грн.);
- вимогу № Ф-0000121302 від 03.02.2017 р. (на суму 40 485,16 грн.).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року по справі П/811/812/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Кіровоградській області про скасування рішень та вимоги.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року у даній справі апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року - без змін.
В подальшому ФОП ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення №00000641403 від 18.03.2019 року, яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, в сумі 1 грн.;
- податкове повідомлення - рішення №00000651403 від 18.03.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.11 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в сумі - 85 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00000731403 від 10.04.2019 р., яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.12 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, в сумі -1 775 458,16 грн.;
- податкове повідомлення - рішення №0000881305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансовий) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.31.1 ст. 31, п.36.1 ст.36, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, в сумі - 6855,85 грн.;
- податкове повідомлення - рішення №0000841305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в сумі -11 863 280,27 грн.;
- податкове повідомлення - рішення №0000851305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.п.1.1-1.6 п.16-1 підрозділу І0 розділу XX Податкового кодексу України, в сумі - 988 606,73 грн.;
- податкове повідомлення - рішення №0000861305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.187.7 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України в сумі - 5 791 463,75 грн.;
- податкове повідомлення - рішення №0000871305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213, п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214, п.п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України в сумі - 934 060,16 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0000891305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.31.1 ст.31, п.36.1 ст.36, п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України в сумі - 1094,03 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00000741403 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій та податкового зобов'язання, за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в сумі - 510,00 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій №0000231305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції та зобов'язання, за порушення ч.2 п.1 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в сумі - 59 283,58 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій №0000221305 від 10.04.2019 року, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції та зобов'язання, за порушення п.2 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в сумі - 2 364,54 грн.;
- вимогу №Ф-0000171305 від 10.04.2019 року, якою позивачу донараховано недоїмку в сумі - 322 002,80 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 року у справі №340/1539/19, яке набрало законної сили 15.06.2022 року, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправними та скасовано:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000731403 від 10.04.2019 року;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10 квітня 2019 року №0000841305 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 11 231 558,38 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 7 487 705,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 743 852,80 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 10 квітня 2019 року №0000851305 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 935 963,22 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями у розмірі 623 975,48 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 311 987,74 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000861305 від 10 квітня 2019 року в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 717 439,72 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями у розмірі 4 573 951,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 143 487,94 грн.;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000871305 від 10 квітня 2019 року в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у розмірі 16 312,25 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 13 049,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 262,45 грн.;
- вимогу Головного управління ДФС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф - 0000171305 від 10 квітня 2019 року в частині визначення суми заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску у розмірі 50 812,94 грн.
- рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000231305 від 10 квітня 2019 про застосування штрафних санкцій року в частині нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми штрафних санкцій у розмірі 12 629,58 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На решту нарахованих позивачці податкових зобов'язань, які судовим рішенням у справі №340/1539/19 залишено без змін (в сумі 2 006 489 грн. 61 коп.), контролюючим органом повторно звернено до стягнення, що було предметом оскарження у іншій справі №340/906/23.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року по справі №340/906/23, яке набрало законної сили 23.06.2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
31.01.2023 року ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено наказ №140-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_1 ) з 01 лютого 2023 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2019 по 27.11.2019 року з метою контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 27.11.2019 року.
З метою вручення копії наказу, пред'явлення направлень та проведення перевірки 01.02.2023 року о 13 год. 20 хв. здійснено виїзд за податковою адресою платника податків: АДРЕСА_2 .
За результатами виїзду складено акт неможливості проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням від 02.02.2023 року №67/11-28-24-04/ НОМЕР_1 та доповідну записку №542/11-28-24-04-05 про зняття наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з контролю як нереалізований.
13 квітня 2023 року контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-75212-52 на суму 199779,75 грн. заборгованості з ЄСВ.
Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов до таких висновків.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).
Приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, серед іншого, передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (п.п.78.1.7).
Судом встановлено, що з 27.11.2019 року позивач припинила підприємницьку діяльність та була знята з обліку в органах податкового контролю та статистики.
За наведених обставин суд доходить висновку, про наявність у відповідача правових підстав для винесення наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивачки.
Крім того необхідно зазначити, що 02.02.2023 року складено акт №67/11-28-24-04/2948911605 неможливості проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.
Отже, провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 не було можливості, в зв'язку з чим, наказ ГУ ДПС у Кіровоградській області від 31.01.2023 року №140-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 » знято з контролю як нереалізований.
Таким чином, наказ ГУ ДПС у Кіровоградській області від 31.01.2023 року № 140-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 », як акт індивідуальної дії, вичерпав свою дію та не створює жодних правових наслідків.
Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податку з ЄСВ ФОП ОСОБА_1 , суми недоїмки з ЄСВ почали нарараховуватись з 2018 року - після закінчення судового провадження у справі П/811/812/17, предметом оскарження у якій були, серед іншого, вимога про сплату боргу від 03.02.2017 року №Ф-0000121302 та рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ №0000151302 від 03.02.2017 року.
Так, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року у справі П/811/812/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Кіровоградській області про скасування рішень та вимоги. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року у даній справі апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року - без змін.
Таким чином, у зв'язку з набранням судовим рішенням у справі № П/811/812/17 законної сили, вимога про сплату боргу від 03.02.2017 року №Ф-0000121302 та рішення про застосування штрафних санкцій з ЄСВ №0000151302 від 03.02.2017 року вважаються узгодженими, а відповідні грошові зобов'язання, що визначені вказаним рішенням та вимогою, набули статус податкового боргу позивачки (пункт 56.18 статті 56 ПК України) та підлягали сплаті, що і відображено в інтегрованій картці платника податків.
Однак, позивачкою не було сплачено вказані суми, а лише здійснювалась сплата щомісячних обов'язкових платежів сум ЄСВ, як платником єдиного внеску.
Вказана обставина в подальшому призвела до виникнення додаткових сум штрафів та пені з ЄСВ, оскільки у відповідності до ч.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI - за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до ч.16 ст.25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Відтак, Головне управління ДПС у Кіровоградській області діючи у межах та у спосіб передбачений Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, сформувало та вислало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-75212-52 від 13.04.2023 року у зв'язку з наявною у позивачки заборгованістю зі сплати єдиного внеску.
У позовній заяві не міститься жодних обґрунтованих аргументів та доводів, які б спростовували правомірність винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу, а наводяться лише твердження, що позивачка припинила статус фізичної особи - підприємця та як наслідок - більше не належить до платників податків.
Стосовно цього, суд наголошує, що зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому пп.65.10 ст.65, ст. 67 ПКУ, розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок №1588).
Так, згідно пп.6 п. 11. 18 розділу XI Порядку № 1588, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності.
Крім того, зняття з обліку ФОП - платників єдиного внеску здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (ст. 5 Закону № 2464).
Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізособа виконує обов'язки і несе відповідальність, передбачену для платника ЄСВ, у частині діяльності, яка здійснювалася ним як підприємцем.
Так само, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (підпункт 65.10.4 Податкового кодексу).
Відповідно до підпункту 97.4.3 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа.
Суми недоїмки з ЄСВ відображені в оскаржуванній податковій вимозі - виникли за період здійснення позивачкою підприємницької діяльності з 2014 р. по 2019 р., тобто за період реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємеця.
Крім того, відповідно розділу II Порядку №1588 облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами - реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, який є єдиним як для громадянина-платника податків так і для фізичної особи підприємця .
Згідно ст.50 Цивільного Кодексу України право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до вимог статті 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Отже, законодавством не розрізняється суб'єкт підприємець і фізична особа яка зобов'язана забезпечити остаточні розрахунки з бюджетом щодо податків від провадження підприємницької діяльності.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивачки, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено, що наказ та вимога прийняті відповідачем з порушенням приписів податкового законодавства, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати, які у зв?язку із відмовою у здоволені позовних вимог підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.
Керуючись статтями 139, 246, 255, 292-297, 325, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 43995486; адреса: вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправними та скасування наказу та вимоги - відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК