КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/8111/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Петренко О.С. розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00040580704 від 07.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, податковим органом порушено порядок призначення фактичної перевірки, перевірку проведено без належних правових підстав, а висновки перевірки суперечать встановленим обставинам та не відповідають вимогам закону.
Ухвалою суду від 27.09.2023 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) (а.с.18).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. В обґрунтування заперечень відповідач вказував, що за результатами перевірки встановлено, що позивачем під час здійснення роздрібної торгівлі без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної категорії згідно з УКТ ЗЕД допущено видачу розрахункових документів невстановленого зразка, що підтверджено фіскальними чеками, а відтак порушено Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265 (далі по тексту Закон №265), що й послугувало підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що до ГУ ДПС у Кіровоградській області, на виконання листа ДПС України від 15.05.2023 №10941/7/99-00-07-04-02-07 та на підставі наказу від 15.05.2023 №619-п, проведено фактичну перевірку господарського об'єкту - магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою - АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_2 , результати якої оформлено актом №3738/11/28/РРО/ НОМЕР_1 (а.с.27-43).
В акті перевірки зафіксовано наступні порушення:
- проведення розрахункових операцій при реалізації підакцизних товарів з порушенням режиму попереднього програмування. а саме: без використання режиму програмування із зазначенням у розрахункових документах (фіскальних чеках) кодів товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Загальна сума розрахункових операцій складає 66093,42 грн.
- не зазначення у фіскальних чеках при реалізації алкогольних напоїв цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), який зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а саме при роздрібній торгівлі алкогольними напоями та, як наслідок, видача розрахункового документу (фіскального чеку) покупцям не встановленого зразка, згідно електронних копій виданих фіскальних чеків з реалізації алкогольних напоїв, зазначених у Додатку 1 до акта фактичної перевірки, на загальну суму 641,01 грн.
На підставі акту перевірки за порушення пункту 2 статті 3 Закону №265 винесено податкові повідомлення-рішення №00040590704 від 07.06.2023 року на суму 5100,00 грн. та №000040580704 від 07.06.2023 на суму 100 072,65 грн.
Вважаючи рішення №000040580704 від 07.06.2023 на суму 100 072,65 грн. про застосування фінансової санкції протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством чітко визначено порядок проведення перевірок платників податків, зокрема проведення фактичної перевірки.
Тобто, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема фактичних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Разом з тим, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 та Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 826/10069/15.
Недотримання наведених процедурних питання під час проведення податкової перевірки повністю нівелює її наслідки, незалежно від виявлених порушень.
Судом встановлено, що зміст наказу №619-п від 15.05.2023 (а.с. 24) та інших матеріалів справи свідчить про те, що підставою для проведення спірної перевірки контролюючим органом визначено саме підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового Кодексу України, що також зазначено представником відповідача у наданому відзиві.
Вказана правова підстава для проведення перевірки, на думку суду, повністю узгоджується з метою такої перевірки, визначеній у наказі про її проведення - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), порядку розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а також тимчасово, на період до припинення або скасування дії воєнного стану в Україні, під час здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлення державною фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки); а також назвою та змістом складених за результатами проведеної перевірки Актів фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів.
Суд зауважує, що застосовуючи конкретну правову підставу для призначення фактичної перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 120/5729/20-а, від 23 грудня 2021 у справі № 440/950/20, тощо.
Водночас, суд констатує, що наказ №619-п від 15.05.2023 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", окрім посилань на норми Податкового Кодексу України, жодних фактичних підстав, які обумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки, не містить.
Суд не приймає посилання представника відповідача, надані у відзиві на позов про те, що підставами для прийняття наказу про призначення спірної перевірки слугував лист ДПС України №10941/7/99-00-07-04-02-07 від 15.05.2023, оскільки зміст наказу №619-п від 15.05.2023 року не містить жодних посилань на згаданий лист.
Щодо доводів відповідача, наданих у відзиві на позовну заяву, про наявність у контролюючого органу, як самостійної та достатньої підстави для проведення перевірки, самого факту покладення на контролюючий орган функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що прямо передбачено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, суд зазначає наступне.
Дійсно, аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Зазначений висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом у постановах від 19 жовтня 2022 у справі № 560/4883/21, від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20 та інших.
Водночас, спірна перевірка відповідачем проведена не на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 КП України, що випливає з досліджених матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача; під час вказаної перевірки відповідачем не здійснювались функції, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а отже застосування до спірних правовідносин наведених відповідачем норм закону та судової практики є безпідставним.
В свою чергу, посилання податкового органу на підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 КП України, як на підставу проведення фактичної перевірки, обумовлювало необхідність зазначення ним конкретних підстав (обставин), якими такий орган мав обґрунтувати необхідність проведення зазначеної перевірки, що у даному випадку відповідачем здійснено не було, що, на переконання суду, свідчить про недотримання з боку контролюючого органу порядку призначення та проведення фактичної перевірки, а отже така перевірка призначена та проведена протиправно.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Крім цього, у постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини другої статті 74 КАС України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої й було прийняте податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність останнього.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, а також те, що судом встановлено протиправність призначення відповідачем перевірки, за наслідком якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 07.06.2023 за №00040580704 на суму 100072,65 грн., такі висновки на переконання суду є достатніми для визнання вказаного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 243, 245, 248, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області №00040580704 від 07.06.2023 року.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО