ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2023м. ХарківСправа № 922/4055/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код особи 00034022)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (Україна, 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 185, ідентифікаційний код особи 39525346)
про визнання недійсним Договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 в частині, стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат
за участю представників:
прокуратури - Ковальчук О. І.
позивача - Пономаренко В.І.
відповідача - Циб О. В.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Харківської області звернувся Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» та просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Визнати недійсним пункт 1.1 Договору № 286/1/22/79 від 11.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 4 304 395,78 грн., що укладений між Міністерством оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6 м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (вул. Дніпропетровська, 185, м. Мерефа, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ: 39525346).
3. Визнати недійсним пункт 1.1 Договору № 286/1/22/82 від 11.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372 грн, що укладений між Міністерством оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (вул. Дніпропетровська, 185, м. Мерефа, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ: 39525346).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» на користь Міністерства оборони України грошові кошти у розмірі 23 230 405,80 грн, з яких: 21 780 747,30 грн сплачений ПДВ (основний борг), 429 025,86 грн. - 3% річних та 1 020 632,64 грн інфляційних втрат на суму основного боргу.
5. Стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 353 824,09 грн за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок UA228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443).
6. Про день, час та місце розгляду справи повідомити сторони, а також Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону (вул. Січеславська Набережна, 29, м Дніпро, 49000) прокурори якої будуть забезпечувати участь у розгляді даної справи.
Ухвалою суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 03.10.2023 о 11:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи. Засідання відкладалося по 13.11.2023.
13.10.2023 за вх. 27967 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити Спеціалізованій прокуратури у сфері оборони Східного регіону у розгляді позову по суті та повернути позовну заяву і додані до неї матеріали заявнику, а у разі розгляду справи по суті - у задоволенні позовних вимог Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, поданого в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України, про визнання недійсними договорів № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 в частині включення до ціни товару ПДВ за ставкою 7%, стягнення ПДВ, 3% річних та інфляційних витрат - відмовити.
Ухвалою від 13.11.2023 було задоволено клопотання Міністерства оборони України про зупинення провадження у справі (вх. 30633 від 09.11.2023), зупинено провадження у справі № 922/4055/23 до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 910/2416/23 у касаційному порядку Верховним Судом.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/2416/23 було винесено постанову від 14 листопада 2023 року, яку оприлюднено в реєстрі судових рішень 21.11.2023.
Ухвалою від 22.11.2023 провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання на 04.12.2023.
Протокольною ухвалою від 04.12.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.12.2023 р. о 12:15. Засідання відкладалося з 18.12.2023 по 26.12.2023.
В судовому засіданні 26.12.2023 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник позивача та представник відповідача проти позову прокурора заперечували.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
Міністерство оборони України (далі - позивач) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (далі - відповідач) договір про постачання нафти і дистилятів (бензин автомобільний А-80 для довготривалого зберігання) № 286/1/22/79 від 08.11.2022 (далі - Договір № 286/1/22/79). Згідно п. 1.1 Договору № 286/1/22/79 постачальник, яким є відповідач, зобов'язався поставити замовнику (позивачу) бензин автомобільний А-80 для довготривалого зберігання відповідно до специфікації, а замовник зобов'язався прийняти цей товар та здійснити оплату на умовах цього договору. Відповідно до специфікації п. 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 65 899 160 грн, у тому числі ПДВ 7% - 4 311 160 грн.
Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору № 286/1/22/79 від 28.12.2022 сторони внесли зміни до специфікації п. 1.1 та змінили загальну суму договору на загальну суму 65 795 764,19 грн, у тому числі ПДВ 7% - 4 304 395,78 грн. На виконання цього договору, відповідач поставив обумовлений товар на суму 65 795 764,19 грн, а позивач сплатив вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 4 304 395,78 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжним доручення.
Також, позивач уклав з відповідачем договір про постачання нафти і дистилятів (бензин автомобільний А-80 для довготривалого зберігання) № 286/1/22/82 від 11.11.2022 (далі - Договір № 286/1/22/82). Згідно п. 1.1 Договору № 286/1/22/82 постачальник, яким є відповідач, зобов'язався поставити замовнику (позивачу) бензин автомобільний А-80 для довготривалого зберігання відповідно до специфікації, а замовник зобов'язався прийняти цей товар та здійснити оплату на умовах цього договору. Відповідно до специфікації п. 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 267 199 972 грн, у тому числі ПДВ - 17 480 372 грн. На виконання цього договору, відповідач поставив обумовлений товар на суму 267 138 515,97 грн, а позивач сплатив вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 17 476 351,50 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжним доручення. Відповідно до п. 5.5 договору він вважається виконаним у зв'язку із поставкою товару не менше ніж на 99%.
Позивач за вищезазначеними договорами, після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України сплатив відповідачу 332 934 280,16 грн, в тому числі ПДВ на суму 21 780 747,28 грн.
В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Державним органом контролю у сфері оподаткування зазначено, що норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов'язком, а не правом платника податку. Незалежно від того, чи був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші пально-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Прокурор стверджував, що відповідач достовірно знаючи про те, що паливно-мастильні матеріали за договорами № 286/1/22/79 та № 286/1/22/82 під час дії правового режиму воєнного стану поставляються Міністерству оборони України для здійснення операцій для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту під час воєнного стану, а також те, що такі операції відповідно до Постанови КМУ № 178 здійснюються за нульовою ставкою, незаконно отримала, безпідставно не повернула, та незаконно користується частиною грошових коштів сплачених її за вказаними договорами, а саме грошовими коштами у вигляді ПДВ - 21 780 747,28 грн.
Згідно із підпунктом «г» підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.
Прокурор наголошував, що з початком відкритої збройної агресії Росії, підрозділи Державної спеціальної служби транспорту зустріли ворога та активно виконують завдання щодо захисту суверенітету України й наразі. Саме тому, маючи на меті спростити порядок та сприяти оперативному матеріальному забезпеченню військових формувань, 02.03.2022 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» № 178. Відповідно до пунктів 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Системний аналіз вказаних норм права засвідчує, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 поширюються на діяльність Міністерства оборони України, яким є позивач. На підставі викладеного, операції з постачання Міністерству оборони України палива за Договорами № 286/1/22/79 та № 286/1/22/82 оподатковується за нульовою ставкою, що свідчить про безпідставне включення в ціну вказаних договорів, зазначену в п. 1.1 договорів, сума податку на додану вартість.
Оскільки зміст оспорюваних правочинів у частині сплати ПДВ суперечить положенням Податкового кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, то в силу вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України є підстави для визнання договорів недійсними у цій частині.
Згідно правового висновку Верховного Суду, що викладений у п. 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов'язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 ЦК України. Таким чином, за твердженням прокурора, відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, та наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 21 780 747,28 грн, оскільки неповернення відповідачем оборонному відомству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічної правової позиції (за змістом) дотримується Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Відповідач безпідставно набув кошти в сумі 21 780 747,28 грн, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тобто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та незаконно користувалося ними до дати пред'явлення позову. Так, відповідачу на час укладення вказаних Договорів (станом на 08.11.2022 та 11.11.2022) достеменно було відомо, що Кабінет Міністрів України, з метою належного сприяння відсічі збройній агресії нашими військовими формуваннями, прийняв постанову від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 178) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування ст. 1212 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеним у п. 69 його постанови від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, відповідно до якого актами цивільного законодавства не визначений обов'язок боржника виконати кондикційні зобов'язання тільки після пред'явлення вимоги кредитором. Положення зазначеної статті ЦК України не визначають строк, у межах якого таке повернення має бути здійснене, і до настання якого, вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. Особливості правового регулювання кондикційних зобов'язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов'язань. Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 у справі № 904/5814/19 погодив подібний висновок судів попередніх інстанцій про те, що підставою для повернення коштів є лише факт їх отримання без достатньої правової підстави, а тому обов'язок з їх повернення виникає на наступний день після такого отримання.
Враховуючи викладене, прокурором було здійснено нарахування інфляційних втрат від прострочення виконання кондикційного грошового зобов'язання з повернення 21 780 747,28 грн в розмірі 1 020 632,67 грн та 3 % річних в розмірі 429 025,88 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач вказував, про відсутність повноважень прокурора на представництво інтересів держави в даному спорі, а також зазначав, що Постанова 178, як зазначено в її преамбулі, прийнята «з метою виконання мобілізаційних завдань». Визначення терміну «мобілізаційне задання» дає абз.8 ст.1 Закону України від 21.10.1993 р. № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: «мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством». При цьому, абз.7 ст.1 дає також визначення мобілізаційного плану - «мобілізаційний план - сукупність документів, які визначають зміст, обсяги, виконавців, порядок і строки здійснення заходів щодо мобілізаційного розгортання Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, системи забезпечення життєдіяльності населення на функціонування в умовах особливого періоду». ТОВ «АГРОХОЛДИНГ-С» ніколи не отримувало мобілізаційних завдань, замовлень, рознарядок, до нашого відома не доводився мобілізаційний план. Таким чином, на думку відповідача, підприємство не може вважатись постачальником, що діє (діяв) на виконання мобілізаційного завдання. Відтак, застосування положень Постанови 178 до оподаткування ПДВ операцій постачання за договорами № 286/1/22/79 від 08.11.2022 та № 286/1/22/82 від 11.11.2022 є безпідставним. У переліку адресатів, постачання товарів яким має бути здійснено за нульовою ставкою ПДВ, такий суб'єкт як Міністерство оборони України відсутній. При цьому, і назви, і зміст п.1 обох договорів, що визначає їх предмет, говорять про постачання пального «для державних потреб», «для техніки спеціального призначення», «для потреб Міністерства оборони України», однак ніде в цих договорах не зазначено, що пальне призначене «для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил» та інших перелічених в Постанові 178 споживачів.
Враховуючи викладене, відповідач наголошував, що для застосування пільги у вигляді ставки з ПДВ 0% за операціями з постачання пального на адресу Міністерства оборони України підстави відсутні, а тому позовні вимоги прокурора є необґрунтованими.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
Згідно ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
На виконання зазначених вимог при зверненні до суду з позовом прокурором було обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Вивчивши доводи прокурора відносно наявності підстав його звернення до суду з позовною заявою, судом було встановлено, що на виконання вимог ст. 53 ГПК України, ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурором при зверненні до суду з позовом було належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду саме прокурора, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Розглядаючи заявлені прокурором позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статей 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 178 до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
У постанові Кабінету Міністрів України № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відповідно до п.п.п. "г" п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Відтак, ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Такі висновки були зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 14 листопада 2023 року по cправі № 910/2416/23.
Норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов'язковим, а не правом платника податку.
Суд враховує, що виходячи з приписів ст. 217 ЦК України законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договорів ПДВ, враховуючи, що замовниками товару за договорами виступає Міністерство оборони України, суперечить постанові КМУ № 178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пунктів договорів в цій частині.
Оскільки сторона зобов'язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі статті 1212 ЦК України. Таким чином, відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, та наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 21 780 747,28 грн, оскільки неповернення відповідачем оборонному відомству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування ст. 1212 ЦК України в подібних правовідносинах, викладеним у п. 69 його постанови від 25.02.2020 у справі № 922/748/19, відповідно до якого актами цивільного законодавства не визначений обов'язок боржника виконати кондикційні зобов'язання тільки після пред'явлення вимоги кредитором. Положення зазначеної статті ЦК України не визначають строк, у межах якого таке повернення має бути здійснене, і до настання якого, вимога про таке повернення не підлягає задоволенню. Це зумовлено природою правовідносин з набуття/збереження/знаходження майна без достатньої правової підстави та вказує на необхідність негайного повернення майна. Особливості правового регулювання кондикційних зобов'язань виключають існування строку для належного/непростроченого виконання таких зобов'язань. Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.08.2021 у справі № 904/5814/19 погодив подібний висновок судів попередніх інстанцій про те, що підставою для повернення коштів є лише факт їх отримання без достатньої правової підстави, а тому обов'язок з їх повернення виникає на наступний день після такого отримання.
Таким чином, відповідач безпідставно набув кошти в сумі 21 780 747,28 грн, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тобто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та незаконно користувалося ними до дати пред'явлення позову, а тому наявні підстави для нарахування на безпідставно набуті кошти 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунки прокуратури по нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вони є частково обґрунтованими з огляду на зазначений перерахунок:
1) Розрахунки за період з 11.12.2022 по 25.08.2023 на заборгованість в розмірі 291934.51 грн. За період з 11.12.2022 по 25.08.2023 нараховуються 3% річних в розмірі 6190.61 грн. Інфляційні нарахування з 11.12.2022 по 25.08.2023 складають 9385.91 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0321507 (грудень 2022 р. року - 100.7%, січень 2023 р. року - 100.8%, лютий 2023 р. року - 100.7%, березень 2023 р. року - 101.5%, квітень 2023 р. року - 100.2%, травень 2023 р. року - 100.5%, червень 2023 р. року - 100.8%, липень 2023 р. року - 99.4%, серпень 2023 р. року - 98.6%).
2) Розрахунки за період з 05.12.2022 по 25.08.2023 на заборгованість в розмірі 2157179.44 грн. За період з 05.12.2022 по 25.08.2023 нараховуються 3% річних в розмірі 46807.83 грн. Інфляційні нарахування з 05.12.2022 по 25.08.2023 складають 69354.93 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0321507 (грудень 2022 р. року - 100.7%, січень 2023 р. року - 100.8%, лютий 2023 р. року - 100.7%, березень 2023 р. року - 101.5%, квітень 2023 р. року - 100.2%, травень 2023 р. року - 100.5%, червень 2023 р. року - 100.8%, липень 2023 р. року - 99.4%, серпень 2023 р. року - 98.6%).
3) Розрахунки за період з 08.12.2022 по 25.08.2023 на заборгованість в розмірі 1855179.44 грн. За період з 08.12.2022 по 25.08.2023 нараховуються 3% річних в розмірі 39797.41 грн. Розрахунок відсотків річних:
- з 08.12.2022 по 31.12.2022 (днів: 24) сума 3% річних становить 3659.53 грн (1855179.44 х 3 х 24 / 365 / 100)
- з 01.01.2023 по 25.08.2023 (днів: 237) сума 3% річних становить 36137.88 грн (1855179.44 х 3 х 237 / 365 / 100)
Інфляційні нарахування з 08.12.2022 по 25.08.2023 складають 59645.4 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0321507 (грудень 2022 р. року - 100.7%, січень 2023 р. року - 100.8%, лютий 2023 р. року - 100.7%, березень 2023 р. року - 101.5%, квітень 2023 р. року - 100.2%, травень 2023 р. року - 100.5%, червень 2023 р. року - 100.8%, липень 2023 р. року - 99.4%, серпень 2023 р. року - 98.6%).
4) Розрахунки за період з 08.12.2022 по 25.08.2023 на заборгованість в розмірі 8740186.00 грн. За період з 08.12.2022 по 25.08.2023 нараховуються 3% річних в розмірі 187494.93 грн. Інфляційні нарахування з 08.12.2022 по 25.08.2023 складають 281003.49 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0321507 (грудень 2022 р. року - 100.7%, січень 2023 р. року - 100.8%, лютий 2023 р. року - 100.7%, березень 2023 р. року - 101.5%, квітень 2023 р. року - 100.2%, травень 2023 р. року - 100.5%, червень 2023 р. року - 100.8%, липень 2023 р. року - 99.4%, серпень 2023 р. року - 98.6%).
5) Розрахунки за період з 09.02.2023 по 25.08.2023 на заборгованість в розмірі 1479547.42 грн. За період з 09.02.2023 по 25.08.2023 нараховуються 3% річних в розмірі 24078.11 грн. Інфляційні нарахування з 09.02.2023 по 25.08.2023 складають 24917.33 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0168412 (лютий 2023 р. року - 100.7%, березень 2023 р. року - 101.5%, квітень 2023 р. року - 100.2%, травень 2023 р. року - 100.5%, червень 2023 р. року - 100.8%, липень 2023 р. року - 99.4%, серпень 2023 р. року - 98.6%).
6) Розрахунки за період з 29.01.2023 по 25.08.2023 на заборгованість в розмірі 7256618.08 грн. За період з 29.01.2023 по 25.08.2023 нараховуються 3% річних в розмірі 124654.78 грн. Інфляційні нарахування з 29.01.2023 по 25.08.2023 складають 122210.04 грн. Індекс інфляції за весь період = 1.0168412 (лютий 2023 р. року - 100.7%, березень 2023 р. року - 101.5%, квітень 2023 р. року - 100.2%, травень 2023 р. року - 100.5%, червень 2023 р. року - 100.8%, липень 2023 р. року - 99.4%, серпень 2023 р. року - 98.6%).
Враховуючи зазначений перерахунок, до стягнення з відповідача підлягають відсотки річні в розмірі 429023,67 грн та інфляційні втрати - 566517.10 грн.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Частково задовольнити позовні вимоги Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.
Визнати недійсним пункт 1.1 Договору № 286/1/22/79 від 11.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 4 304 395,78 грн., що укладений між Міністерством оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6 м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (вул. Дніпропетровська, 185, м. Мерефа, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ: 39525346).
Визнати недійсним пункт 1.1 Договору № 286/1/22/82 від 11.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 17 480 372 грн, що укладений між Міністерством оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (вул. Дніпропетровська, 185, м. Мерефа, Харківська область, 62472, код ЄДРПОУ: 39525346).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (Україна, 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 185, ідентифікаційний код особи 39525346) на користь Міністерства оборони України (Україна, 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код особи 00034022) кошти в розмірі 21 780 747,30 грн, три відсотки річних - 429 023,67 грн, інфляційні втрати - 566 517,10 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ-С» (Україна, 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 185, ідентифікаційний код особи 39525346) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок UA228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443) 347 012,32 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "28" грудня 2023 р.
Суддя Л.С. Лаврова