ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
27.12.2023Справа № 910/14976/23
за позовом фізичної особи-підприємця Збаращук Оксани Геннадіївни
до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"
про стягнення 18 472,01 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Збаращук Оксана Геннадіївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 18 472,01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
17.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
27.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
01.08.2012 між ФОП Збаращук Оксаною Геннадіївною (користувач) та Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) було укладено договір №КБР 02/08/12.
Відповідно до преамбули договору УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключне право) на використання в комерційній діяльності музичних творів, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для їх використання, що використовуються, та здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011.
Згідно п. 2.1 договору користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів, а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усіх необхідних майнових прав для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного договору та закону.
Відповідно до п. 2.3 договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за яким здійснюється платіж.
Згідно із п. 5.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2013, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.
Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору починаючи з серпня 2012 року ФОП Збаращук О.Г. сплачувала на користь відповідача роялті за використання у своїй комерційній діяльності музичних творів.
Разом з тим, 21.07.2018 набрав чинності Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", який визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.
У свою чергу, згідно п. 2 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" свідоцтво Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" від 24.01.2011 №19/2011 втратило чинність 22.04.2019.
Відтак, на переконання позивача, починаючи з 22.04.2019 ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" не є організацією колективного управління, а тому відповідач не мав повноважень здійснювати відповідну діяльність та виконувати договір.
Позивач стверджує, що оскільки укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є ліцензійним договором, а відтак поновлення строку договору на підставі п. 5.2 договору є нікчемним правочином відповідно до ч. 9 ст. 1109 ЦК України, не створює юридичних наслідків та є таким, що припинений з 01.08.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сплачені позивачем кошти на підставі нікчемного правочину є безпідставно набутим майном. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти у сумі 10 754,84 грн та стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 717,17 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що договір фактично виконувався сторонами до березня 2023 року, позивачем на підставі договору здійснювалося комерційне використання музичних творів та сплачувалася винагорода за таке використання. Окрім того, відповідач вказує на відсутність правових підстав для нарахування пені.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 та від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору №КБР 02/08/12 від 01.08.2012, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частинами 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, до складу яких входять, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту), що, в свою чергу, виступають об'єктами авторського права (частина перша статті 420, частина перша статті 433 Цивільного кодексу України). Водночас виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення належать до об'єктів суміжних прав (частина перша статті 449 Цивільного кодексу України).
В силу частин 1, 2 ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Статтею 452 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є: 1) право на використання об'єкта суміжних прав; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; 3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом (стаття 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.
За умовами частин 4, 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Згідно зі статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.
Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (стаття 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права").
Частиною 3 ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Обґрунтовуючи нікчемність поновлення договору 01.08.2019, позивач зазначає, що з 22.04.2019 свідоцтво про облік організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011, видане УЛАСП Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, втратило свою чинність, а відтак у відповідача були відсутні підстави для пролонгації договору.
В силу пункту 2 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", який набрав чинності 22.07.2018, свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов'язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.
Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов'язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 19 цього Закону, зокрема, протягом зазначеного строку організація повинна повідомити осіб, з якими укладені договори про використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, про розірвання договорів.
Під поняттям "розширене колективне управління" відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розуміється колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
За умовами ч. 5 ст. 12 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" однією зі сфер розширеного колективного управління об'єктами авторського права є публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів.
Як вбачається зі свідоцтва про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.2011, виданого Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, сферою діяльності Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", як організації колективного управління, визначено управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що, в свою чергу, охоплюється вищенаведеним визначенням розширеного колективного управління, а тому вирішальнім для визначення моменту втрати чинності зазначеного свідоцтва є оголошення дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.
Отже, свідоцтва про облік організацій колективного управління залишаються чинними в частині сфер, в яких має бути відбутись акредитація, до дати закінчення прийому заявок на відповідний конкурс.
08.09.2020 на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було опубліковано оголошення про проведення відкритих конкурсів для визнання акредитованих організацій колективного управління у сферах розширеного колективного управління "публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів" та "публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції", зі змісту якого вбачається, що заяви про акредитацію організацій колективного управління у зазначених сферах приймаються з 11.09.2020, а датою закінчення прийому відповідних заяв визначено 12.10.2020.
Таким чином, суд дійшов висновку, що датою припинення чинності свідоцтва №19/2011 від 24.01.2011 про облік Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", як організації колективного управління у сфері розширеного колективного управління, є 12.10.2020, відтак станом на момент автоматичної пролонгації дії спірного договору (01.08.2019) останнє було чинним, у зв'язку із чим твердження позивача про відсутність підстав для автоматичної пролонгації договору на підставі п. 5.2 договору судом оцінюються критично.
Посилання позивача на лист Міністерства економіки України судом до уваги не приймаються, оскільки право тлумачити правову норму є виключним правом суду, натомість роз'яснення (листи, рекомендації) державних органів, у тому числі і вищенаведеного міністерства, не є нормою права і не мають юридичного значення. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідності до п. 5.2 договору, строк дії договору є продовженим до 01.08.2021 (оскільки у матеріалах справи відсутні докази письмового повідомлення про припинення дії договору, яке направлено іншій стороні у строк до 01.07.2020).
Разом з тим, у той же час, згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Пунктом 5.2 договору сторони узгодили право на одностороннє розірвання договору, проте докази реалізації такого права сторонами договору в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що відповідач втратив права організації колективного управління з 12.10.2020, а відтак і втрати права на збір, розподіл та виплату доходу правовласникам від використання об'єктів авторського права.
За вказаних обставин, суд погоджується із доводами позивача щодо відсутності у відповідача права на збір роялті, проте вважає, що таке право перестало існувати у відповідача з 12.10.2020.
Окрім того, враховуючи, що положеннями укладеного між сторонами договору передбачено обов'язок користувача сплачувати роялті не пізніше 5 днів до початку місяця, за який сплачується роялті, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем кошти за період користування до жовтня 2020 року включно є такими, що сплачені на підставі чинного договору за отримані позивачем права використовувати музичні твори у комерційній діяльності.
Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення коштів (роялті), які сплачені за період користування з листопада 2020 року по березень 2023 року, оскільки у вказаний період у відповідача були відсутні правові підстави на збір роялті.
Разом з тим, як зазначалося судом, відповідно до п. 2.3 договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за яким здійснюється платіж.
В матеріалах справи відсутні означені додатки до договору, у яких сторони погодили розмір винагороди (роялті). Суд позбавлений можливості встановити розмір винагороди, який підлягав сплаті у відповідності до умов договору.
Окрім того, у долучених до матеріалів справи копіях платіжних доручень відсутня вказівка щодо періоду за який сплачується винагорода (роялті). Суд позбавлений можливості встановити період, за який було здійснено платіж.
За відсутності вказаних документів, хоча суд і дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, проте суд позбавлений можливості визначити розмір коштів, які буди безпідставно сплачені відповідача, оскільки нормами процесуального закону передбачено заборону суду самостійно збирати докази.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Вимоги про стягнення пені мають похідній характер від основних вимог, у зв'язку із чим також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як встановлено ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги недоведеними, а відтак є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Збаращук Оксани Геннадіївни до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про стягнення 18 472,01 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна